-
1 unity
n єдність, згуртованість, єднання- internal unity внутрішня єдність, згуртованість- left unity єднання/ союз лівих сил- national unity національна єдність- right unity союз правих сил- fundamental unity of views принципова єдність/ спільність поглядів- unity of command єдиноначальність- unity of the diplomatic corps згуртованість дипломатичного корпусу- unity of views єдність/ спільність поглядів- appeal for unity заклик до єдності- victory of unity перемога об'єднаних сил- to frustrate the unity підривати єдність- to produce an appearance of national unity створити зовнішню видимість- to respect the unity of the diplomatic corps ставитися з повагою до єдності дипломатичного корпусу -
2 unity
n ж. ім'яЮниті* * *['juːniti]n1) єдністьthe dramatic unities — миcт. єдність часу, місця, дії
unity of command — воєн. єдиноначальність
2) згуртованість, єднанняunity of will — юp. єдність волі ( при укладенні договору)
3) згода, дружбаto live in unity — жити в згоді /в дружбі/; at unity with y згоді з
4) юp. сумісне володіння ( майном)unity of joint property — неподільність загальної /непайовій/ власності
5) мaт. одиниця -
3 unity
['juːniti]n1) єдністьthe dramatic unities — миcт. єдність часу, місця, дії
unity of command — воєн. єдиноначальність
2) згуртованість, єднанняunity of will — юp. єдність волі ( при укладенні договору)
3) згода, дружбаto live in unity — жити в згоді /в дружбі/; at unity with y згоді з
4) юp. сумісне володіння ( майном)unity of joint property — неподільність загальної /непайовій/ власності
5) мaт. одиниця -
4 unity of command
n єдиноначальність
См. также в других словарях:
єдиноначальність — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
єдиноначальність — ності, ж. Метод управління, коли все керівництво зосереджене в руках однієї особи … Український тлумачний словник
єдиноначальний — а, е. Прикм. до єдиноначальність. •• Єдинонача/льні о/ргани органи, в яких право прийняття рішень від імені органу має одна особа (міністр, голова державного комітету, голова місцевої державної адміністрації тощо) … Український тлумачний словник
єдиноначальник — а, ч. Особа, яка здійснює єдиноначальність … Український тлумачний словник
