ятиё

просяяти и просяти, засяяти и засяти, заясніти, (славян.) просі[и]яти. [Крізь смуток просяяла в його очах тиха радість (Васильч.). Ой зіронька зійшла, на ввесь світ просяла (Пісня). Мати так і засяє (Грінч.). Увесь аж заяснів (Самійл.). Ти, моя зоре, просияєм надо мною (Шевч.)]. После бури -ет солнце - після бурі засяє (заясніє) сонце. Он от радости -ял - він з радощів (аж) просяяв (засяяв). Мигом лицо его -ло - миттю обличчя йому заясніло (Крим.). Просиянный - просяяний, засяяний, заяснілий.

* * *

1) прося́яти, просія́ти, заясні́ти, запромени́тися

2) ( сиять в течение определённого времени) ся́яти [ці́лий день], прося́яти

Пятка п'ята, п'ятка. [Находилася, аж на п'яти не стану - так болять (Київ. п.)]. Показывать, показать -тки (убежать) - п'ятими кивати, накивати, підошвами кресати. Душа в -тки ушла - душа в п'яти сховалась; злякавсь - аж у п'яти закололо. Быть под -той у кого - бути під п'ятою в кого. От головы до -ток - з голови до ніг. Ходить по -там за кем - ходити слідком, назирці за ким. Гнаться по -там за кем - гнати(ся) слідком за ким, на п'яти кому наступати. Ахиллесова пята - Ахілесова п'ята. С кривыми -тами - кривоп'ятий. Не имеющий пят (безпятый) - безп'ятий. -тка чулка, башмака - п'ятка в панчохи, в черевика;

2) (дверей, ворот и т. п.) п'ятка, бігун (-на), вухо; (у косы) п'ятка; (у яйца) гузка; (у веретена) п'ятка, гузка.

* * *

1) ( пятка) п'ята

2) спец. п'ята́, п'я́тка

несов.; сов. - расс`еять

1) розсіва́ти и розсі́ювати, -сі́юю, -сі́юєш, розсі́яти

2) физ. розсі́ювати, розсі́яти

3) ( разгонять) розганя́ти и розго́нити, розігна́ти (розжену́, розжене́ш); ( развеивать) розві́ювати, -ві́юю, -ві́юєш, розві́яти; (горе, тоску; тучи) розбива́ти, розби́ти (розіб'ю́, розіб'є́ш); розто́чувати, -чую, -чуєш, розточи́ти, -точу́, -то́чиш

4) ( распылять) розпоро́шувати, -шую, -шуєш, розпороши́ти, -рошу́, -ро́шиш

5) (перен.: развлекать) розважа́ти, розва́жити

см. Лелеять.

* * *

1) ( воспитать) ви́кохати и мног. повико́хувати, ви́глядіти, ви́пестувати, ви́пестити, ви́плекати

2) перен. ви́плекати, ви́кохати; ( в мечтах) омрі́яти, ви́мріяти, злелі́яти

впливати, діяти на кого, мати силу (вагу) над ким. [Тільки письменство близьке народові здужатиме діяти на широкі маси народні (Єфр.)].

* * *

вывеять віяти, вивівати, вивіяти, (выдувать) видимати. Вывеянный - провіяний [Пшениця вже провіяна], вивіяний. [Груба вже холодна: вивіяна].

* * *

тж. выв`еивать; несов.; сов. - в`ывеять

высеять висівати, сіяти, висіяти. Высеянный - висіяний.

* * *

тж. выс`еивать; несов.; сов. - в`ысеять

1) дія, діяння;

2) (поступок) учинок (р. -нку), чин, діло, акція, (о машине) хід (р. ходу). [Часом людей тільки гарними словами вмовляють, що-ж то дією власною можна? (М. Вовч.). Фізичне діяння й протидіяння. Дія - найперша умова драми, і без дії - драми не буває (Єфр.). Треба живого, діяльного чину (Єфр.). Акції мало в цій пієсі, а самі розмови]. Привести (машину) в действие - пустити (машину) в хід. Образ действий - поводіння, поводження, спосіб поводження, (гал.) поступування; роб. Подражать чьему образу действий - поводитися так само як хтось, робити чиїм робом. Оказывать, оказать действие, производить, произвести, возыметь действие на кого на что - діяти, (подіяти) на кого, (влиять) впливати (вплинути) на кого, на що; своє діло (силу) чинити, вчинити, (свою) силу мати над ким. [Діяти на широкі маси народні. Це прикро подіяло на мене. Погроза таки вплинула (мала силу). Брехні своє діло вчинили: неповинну людину викинуто з громади]. Какое действие произвело это на него? - який вплив, яке вражіння це на його мало (зробило, справило)? Як це на його подіяло? Какое действие оказало лекарство? - Як подіяли ліки на хорого? Лекарство оказало хорошее действие - від ліків помоглося, ліки мали добру силу. Уничтожать, -жить действие чар - відробляти, відробити. [Побіжу я в Хохітву до знахурки, - в нас є така баба, що одробить. Одробляє од пристріту]. Место действия - дійове місце, дійовище. [Криниця, дійове місце тієї легенди (Ол. Пчілка.)]. Действие в драмат. произведении - дія, акт, відслона. [Драма на три дії = в трёх действиях]. Действие арифметическое - аритметична дія;

3) (юрид.) чинність (р. чинности), сила. [Найвища влада може продовжити чинність того тимчасового закону. Закон не має зворотної сили]. Военные -ия - військові дії (акції), воювання.

* * *

1) ді́я, ді́яння, чин -у; ( событие) поді́я; ( влияние) вплив, -у; ( пребывание в силе) чи́нність, -ності, си́ла; ( впечатление) вра́ження

2)

3) театр. ді́я, акт, -у

4) мат. ді́я

діяти, чинити, орудувати. [Закони, які діють на нашій території. Мова - то могуче знаряддя, щоб діяти на душі людські (Єфр.). Чиніть, як знаєте. Час не балакати, а орудувати]. О машинах - робити, працювати. [Чому пожар гасили відрами, а не кишкою? - Бо кишка порвалася, не робила. Наша машинка не робить (не працює). Чи працює ваш телефон? - Ні, зопсувавсь, не працює]. Действовать в качестве истца или ответчика - виступати позовником або відповідачем. Действовать справедливо, дурно - ходити правим робом, ходити лихим робом. Действовать по своему - чинити по-своєму, ходити своїм робом. Действовать по (чужой) указке - ходити у когось на поводі, слухати чиєго голоса, (гал.) ходити чиїм трибом. Действовать за одно (во вред кому) - накладати з ким проти кого. [Дочка з ворогами батьковими проти його накладає (Мирн.)]. Ничто на него не действует - ніщо його не бере (не йме), нічим його не візьмеш, ніщо не має над ним сили.

* * *

дунуть

1) (о ветре) дути (дму, дмеш, дме, дмемо, дмете, дмуть), сов. дунути [Дунув вітер по-над ставом (Шевч.)], дмухати, дмухнути [Дмухнув вітер], подихати, подихнути, дихнути, духнути [Легкий вітрець подихнув. Вітер як духнув], подувати, подути (подму, -дмеш, -дме). [Вітре буйний, Аквілоне, подми чарами, крилатий (Кул.)], віяти, війнути [От вітер буйний повійнув (Руд.)], (сильно) гунути (сов.) [Як гуне вітер (Змієв. п.)], (порывисто) бурхати, бурхнути, шугати, шугнути. Сильно дующий (о ветре) - буйний, дуйний (Голов.), рвачкий; (см. Порывистый);

2) (о человеке) дмухати, (редко) духати, сов. дмухнути [Не дмухай проти вітру. Він дмухнув і загасив свічку], (преимущественно дыханием) хук[х]ати, хук[х]нути. [Хукає собі в руки. Дитина хукає на гаряче молоко. Почав хухати на болючі руки (Фр.). Хукни у віконечко на скло (Щог.)]. Дуть мехом - димати, міхом димати [Коваль кричить: димай! димай!], міхом подувати. Дуть (надуть) губы - надимати губи, (иронич.) копилити губи, закопилювати (сов. закопилити) губи, мурмоситися. И в ус себе не дует - і гадки не має, ані гадки, ані в вус не дме. [А козак собі пішов і гадки не має. (Руд.). Його лають, а він - ані гадки]. Дуть стекло, бутылки - дути (видимати) скло, пляшки. Тот, кто дует - дмець (р. демця), видимач;

3) дуть, отдуть (бить, колотить) - духопелити кого, давати (сов. дати) духу, духопелу, духопелків, матланки кому, шустрити, чустрити кого; - во что - гатити в що. Гатять в різкі тарабани (Л. Укр.). Срвн. Жарить 2;

4) (скоро ехать) гнати (жену, -неш) [Жене, як вітер], гнатися, махати, махнути. [Треба кобилу запрягати та на село махати]. Дуй во всю мочь, во весь дух - махай що-сили, що-духу. Дуй, во всю ивановскую - махай на всі заставки;

5) (пить слишком много) дудлити, цмулити, джук[ґ]лити, жлуктати, жлуктити, лигати. Выдуть - видудлити, вицмулити, виджуклити…

6) дуть в хвост и в гриву - поганяти в три батоги; поганяти по конях і по голоблях;

7) дует, безл. (сквозит) - віє, тягне, тут протяг, (сильнее) дме.

* * *

несов.; сов. - д`унуть

1) ду́ти, ду́нути, дму́хати, дму́хнути; ( о ветре) ві́яти, пові́яти; ( ртом) ху́кати, ху́кнути

2) несов. техн. ду́ти, видува́ти, видима́ти

3) (несов.: нестись, мчаться) ката́ти, чеса́ти, жа́рити, шква́рити

4) (несов.: делать что-л. с азартом, увлечением) чеса́ти, шква́рити, жа́рити

5) (несов.: пить) смокта́ти, ду́длити, ду́ти, жлу́ктити, жлукта́ти, цму́лити, цмо́лити

6) (несов.: бить) лупцюва́ти, дуба́сити, духопе́лити, чухра́ти, чеса́ти, шква́рити

завеять

1) завівати, завіяти. [Як завіяли вихри (Круш.)];

2) (снегом, песком) вавівати, завіяти, замітати, замести, заносити, занести, закидати, закидати (снігом, піском). [Снігом дорогу завіяло. І замете піском-снігом курінь - мою хату (Шевч.)]. Завеянный - завіяний, заметений, занесений, закиданий.

* * *

несов.; сов. - зав`еять

замять

1) починати, почати м'яти;

2) (во что) уминати, ум'яти в що;

3) (в толпе) задавлювати, задавити;

4) (разговор, дело судебное и т. п.) заминати, зам'яти, затирати, затерти, гамувати, загамувати розмову, справу и т. д. [Почала заминати неприємну розмову (Н.-Лев.). Щоб затерти нелюбу розмову й натякання, почав говорити зовсім про инше]. Замятый - ум'ятий у що; зам'ятий, затертий, загамований.

* * *

несов.; сов. - зам`ять

1) ( мять) м'я́ти (мну, мнеш), зім'я́ти

2) перен. замина́ти, зам'я́ти; (не давать ходу чему-л.) затира́ти, зате́рти

засмеять кого засміювати, засміяти, висміювати и висмівати, висміяти кого, (осмеять) обсміяти. [Люди чужії її засміють (Шевч.). Добре її там висміяли]. Засмеянный - засміяний, висміяний.

* * *

несов.; сов. - засме`ять

1) ( помещение) кип'яти́лка

2) ( кипятильник) кип'яти́льник, кип'яти́ло

1) мріяти, марити про (за) кого, про (за) що, (редко) марити, маріти (-рію, -рієш) чим, (о несбыточном) химерити про що. [Згадай, про яке діло ми колись мріяли (Грінч.). Марив про щасливу Україну (Крим.). Але маріючи, Летючий не догадався сховати хустки (Кониськ.). Та що! про се шкода химерити (Куліш)]. -тать о славе - мріяти (марити) про славу. Любить -тать - кохатися в мріях;

2) (о самом себе) думати про себе. Он -тает о себе, что весьма учён - він гадає, що з його великий учений; він пошивається у великого вченого. Он много о себе -тает - він багато про себе думає, він заноситься (високо несеться), він зарозумілий.

* * *

1) м'яти (мну, мнеш), наминати, м'яшкурити, (жать, комкать) бгати, жужмити, гарбати, жмакати, жмакувати, (месить) місити що. [Не терши, не м'явши, не їсти калача (Номис). В руках груша аж пом'якшала, так її наминає (Свидн.). Смирний, хоч у вухо бгай (Приказка)]. -ть живот - вибирати живота (живіт, у животі). [Ворожка вибирає живіт (Сл. Гр.)];

2) (о волокнист.) м'яти, терти (тру, треш), тіпати, (солому) мервити (мервлю, -виш), (кожу) м'яти, виминати, (ключом) ключкувати що. [Мати коноплі біля комина мне (Тесл.)];

3) жувати, жерти, лупити; срв. Жевать, Жрать. Мятый (неоконч. и оконч.) - (зі)м'ятий, (по)м'яшкурений, (зі)бганий, (по)жмаканий, (по)жмакований, (по)гарбаний, мішений, вимішений; (по)тертий, (по)тіпаний, (з)мервлений, (по)ключкований; (з)жований, (з)жертий, (з)луплений.

* * *

1) м'я́ти (мну, мнеш); ( комкать) бга́ти, жу́жмити

2) (лён, коноплю) м'я́ти; ( трепать) тіпа́ти, те́рти (тру, треш)

нагреть

1) нагрівати, гріти, нагріти, вигрівати, вигріти, у[о]грівати, у[о]гріти, пригрівати, пригріти, (о мног.) понагрівати, повигрівати, повгрівати, попригрівати. [Ну, то й справді нагрівай окропу (Рудч.). Грубка добре нагріває хату (Київщ.). Окропи гріти (Рудч.). Лежить собі проти сонця, живіт вигріває (Рудан.). Ледачого і кожух не вгріє (Грінч. I)]. Эту комнату одною печью не -греешь - цієї кімнати одною грубою не нагрієш, (не вгрієш, не огрієш). -грей железо путём - нагрій залізо як слід (добре);

2) нагрівати, нагріти. -ть место - нагрівати, нагріти місце. Он нигде себе места не -греет - він ніде собі місця не нагріє. -ть руки у чего (перен.) - гріти, нагріти (погріти) руки (кишеню) коло чого, чим, напхати кишеню коло чого, поживитися коло чого; срв. Поживляться. [Буде чим руки погріти (Номис)]. -реть себе плечи - нагріти собі плечі, (перен.) намахатися;

3) (колотить) лупцювати, налупцювати, м'яти, наминати, нам'яти, дуба[о]сити, надуба[о]сити, гамселити, нагамселити, гріти, нагріти кому що. -реть бока, шею кому - надавати стусанів під боки, напарити (полатати) боки, нам'яти в'язи, надавати по потилиці кому. Нагретый - нагрітий, вигрітий, у[о]грітий, пригрітий, понагріваний и т. п. -ться -

1) нагріватися, грітися, нагрітися, понагріватися; бути нагріваним, нагрітим, понагріваним и т. п. [Як їсть - так нагріється, а як робить - так ізмерзне (Номис). Горн палав, залізо грілось (Грінч.). Груби добре понагрівалися (Васильківщ.). Уже попригрівалися окропи (Сл. Гр.)]. Комната уже -грелась - у хаті вже нагрілося, хата вже огрілася. Вода в комнате -грелась - вода в хаті нагрілася. В печи -грелось - у печі (в грубі) напалилося (нагрілося). Печь -грелась - піч (груба) напалилася (нагрілася). [Напалилася груба добре (Сл. Гр.)];

2) (вдоволь, сов.) нагрітися (грея) попогріти (досхочу), (греясь) попогрітися (досхочу), (о мног.) понагріватися.

* * *

несов.; сов. - нагреть

и Надоумлять надоумить напоумляти, напоумити, наумляти, наумити, доумляти и (редко) доумити, доумити кого, (редко понаумити кому), нарозумляти, нарозумити кого, настановляти, настановити на (добрий) розум кого, на розум посилати, послати кому, (советовать) радити, нарадити, раяти, нараювати, нараяти, дорадити, дораяти кого, кому, (наставлять) напучувати и напучати, напутити, навчати, навчити кого. [Напоумте мене, скажіть, як лихові моєму запобігти (Богодух.). Наумив її, щоб вона вчила такою мовою, якою вони говорять (Н.-Лев.). Почала доумити мене (Кониськ.). Вона понаумила чоловікові застановити ґрунт (Яворн.). Нарозумив він мене почати справу (Канівщ.). Спасибі господу, що тобі на розум послав уклонитися від зла (Квітка). Спасибі добрим людям: нараяли мене позивати громаду (Київщ.). Нічого не можна було йому зробити, та дораяли люди: «Піди, розкажи батькові» (Звин.). Напутьте-ж мене, що мені з такою людиною діяти (Короленко)]. Надоумленный - напоумлений, наумлений, нарозумлений. -ться -

1) (стр. з.) напоумлятися, нарозумлятися, настановлятися на (добрий) розум, напучуватися и напучатися, бути напоумлюваним, напоумленим и т. п.;

2) (ср. з.) напоумлятися, напоумитися, доумлятися, доумитися, добирати, добрати розуму, дорозуміватися, дорозумітися, надумуватися, надуматися, (набираться ума) набиратися, набратися розуму. Наконец то -мился приехать - нарешті добрав розуму (надумався) приїхати. Надоумляя других, и сам -шься - инших напоумляючи, і сам розуму наберешся.

* * *

несов.; сов. - надо`умить

1) чего - накип'ятити, напарити чого; (воды) нагріти окропу, наварити води; (молока: на огне) наварити (молока), (в духу) напарити (напряжити) (молока), (в духу) напарити (напряжити) (молока);

2) кого - під'юдити, піддрочити кого. Накипячённый -

1) нагрітий, напарений, наварений, напряжений;

2) під'юджений, піддрочений. -ться -

1) накип'ятитися, напаритися; наваритися; напряжитися;

2) (сердясь) накипітися, наваритися, налютуватися.

* * *

I. обминуть и обминовать обминати, обминути кого, що.

II. обмять (вокруг) обминати, обім'яти; (всё) м'яти, зім'яти; (снег, землю и т. д.) утоптувати, утоптати; (траву) толочити, витолочити; (конопли) тіпати, потіпати. -нать, обмять бока - латати, по[об]латати боки, давати, дати наминачки кому. -нать, об(о)мять лошадь, -дей - проїжджувати, проїздити, проїхати коня, коні (коней). Обмятый - обім'ятий, зім'ятий, утоптаний, потіпаний.

* * *

несов.; сов. - обм`ять