яловець

ядловец

яловець

яловець

1) (Juniperus L.) яловець (р. ялівцю), (диал.) можевіль (-велю). [Куривсь для духу яловець (Котл.). Ялівцем добре корови підкурювати (Звин.)]. -ник обыкновенный (J. communis L.) - яловець звичайний. -ник казачий (J. Sabina L.) - яловець козацький, артиш (-шу);

2) см. Махунка.

* * *

тж. можжевель

1) бот. ялове́ць, род. п. ялівцю́, яліве́ць; диал. фіома́к, -у, же́реп, -у

2) собир. ялівни́к, -у

1. n

1) барило

2) ягня; лоша

3) розпещена дитина

4) бот. ялівець

2. adj

приручений; свійський; кімнатний (про тварину)

3. v

балувати, пестити

* * *

кедр

* * *

1) бoт. кедр справжній

2) бoт. яловець

3) бoт. кипарис

4) = cedar-wood

n бот.

ялівець

* * *

n; бот.

1) бoт. кедр справжній

2) бoт. яловець

3) бoт. кипарис

4) = cedar-wood

n; бот.

1) (бестелесное существо, доброе или злое) дух. [Янголи - небесні духи]. Злой дух (дьявол) - нечистий дух, нечистий, нечиста сила, враг. Злой дух в виде призрака, морочащий людей - мара (ув. марюка, марище), мана. [Мара його обмарила. Згинь ти, марюко!]. Духи (привидения, призраки) - духи, привиди. [Кругом духи, маняки, відьми та русалки (Кул.)];

2) (душа, духовн. начало, направление, решимость) дух. [Малі тілом, та великі духом (Ном.). Багатство духа. Якимсь пантеїстичним духом обвіяна поезія Кримського (Єфр.). Нову статтю написано в тім самім дусі]. Русский и польский дух - русчина і польщина (Кул.), руськість і польськість. Воспрянул -хом кто - дух вступив у кого, піднісся духом хто. [В мене аж трохи дух вступив (Франко)]. Падать, пасть -хом - занепадати духом, сов. занепасти духом. Поднять дух, придать духа - додати кому духа[у], відваги, духу піддати. Собраться с -хом - набратися духу (смілости, відваги), добрати смілости, зібратися на відвагу (Стеф.). Упадок -ха - підупад духу, зневір'я. [Хвилинне зневір'я не розбило ясного світогляду письменника (Єфр.)]. Упавший духом - занепалий духом. Не хватило духа - не стало відваги;

3) (расположение, настроение) дух, гумор, настрій (р. -рою). [У веселому дусі (настрої)]. Не в духе - не в доброму дусі, не в доброму гуморі, в поганому настрої. Не в духе быть - матися на дусі погано, не в доброму дусі (гуморі, настрої) бути [На дусі він мавсь препогано], (насмешл.) он не в духе - у нього муха в носі;

4) (дыхание) - дух, віддих, дихання. [Над ним воли своїм духом дихали (Чуб.)]. Дух захватывает - дух захоплює (захопляє), дух забиває (займає), дух спирається (запирається). Дух захватило - сперло (зіперло) дух, захопило дух, перехопило дух, забило дух, запнуло дух, дух занявсь, дух забивсь. Перевести дух - віддихатися, віддихати, віддихнути, -ся передихнути, відсапати, -ся, відсапнути, -ся, звести дух. [Дайте мені дух звести (М. Вовч.)]. Притаить дух - затаїти (заперти, затамувати) дух (віддих), мовчати й тихо дихати. Испускать (-тить) дух (умирать) - пускатися (пуститися) духу, спускати (спустити) душу, зітхнути или визіхнути духа, спускати (спустити) дух, (опис.) богові душу віддати;

5) (пар) пара, дух. [Дихнеш, то пару (дух) видко, - так холодно в хаті];

6) (запах) дух (ум. душок, р. -шка), пах. [Куривсь для духу яловець (Котл.). Вовчий дух. Національний душок. Московський дух]; (вонь) поганий дух, сморід (р. -роду). Тяжёлый дух - важкий дух (напр., у кімнаті). Идёт дух - чути, вже чути. [Цього сала не беріть: уже чути];

7) (быстрота) дух, мент, мах. В один дух - удух. [Завтра удух були-б удома (М. Лев.)]. Во весь дух - що-духу, (фамил.) на всі заставки. [Що-духу бігти]. Духом, душком - духом, душком, одним духом, за один дух; вмах, миттю, вмент. [Душком винив пиво (Коц.)]. Живым духом - живим махом; одна нога тут, друга там. Что есть духу - скільки духу, що дух у тілі (М. Вовч.), на всю витягу. Вольный дух (умерен. теплота в хлебн. печи) - легкий дух;

8) (исповедь) сповідь (р. -ди). Быть на духу - на сповіді бути, сповідатися, сов. висповідатися. Итти на дух - до сповіди йти. Ни слуху, ни духу о нём - слухи загули за ним, ні звістки, ні чутки про нього, ні слуху, ні вісти про нього, слід за ним загув.

* * *

1) дух, -у

2) миф. дух, -а

3) ( дыхание) дух, -у; по́дих, -у, ві́ддих, -у, ди́хання

4) ( воздух) дух, -у

5) ( запах) дух, -у; пах, -у

1) (благоуханно) куритися. [Куривсь для духу яловець (Котл.)];

2) (тлеть с дымом) куритися, куріти (-рю, -риш). [Зеленая ліщинонько, чом не гориш та все куришся (Пісня). По садах курища куріли (Корол.)]. Костёр, дрова -тся - вогнище куриться, дрова куряться;

3) -ться (о трубке, папиросе) - палитися, куритися. [Чогось у мене не куриться, - чи тютюн не сухий, чи що (Сл. Гр.). Хоч покинь люльку, - не палиться (Полтавщ.)];

4) водка -тся из картофеля - горілку гонять з картоплі.

* * *

1) кури́тися; (выделять дым, туман, пар) димі́ти, димі́тися, курі́ти, -ри́ть и -рі́є, курі́тися

2) страд. куритися; пали́тися; гна́тися (жене́ться), кури́тися

1) ялівцевий кущ (-ща), яловець (р. ялівцю);

2) см. Махунка.