юдей

Israelite; Judean

юдей ците the Israelites

* * *

юдѐй,

м., -и; юдѐйк|а ж., -и Israelite; Judaist; \юдеййците the Israelites.

* * *

Israelite ; Hebrew {hi;bryu;}

* * *

юде́|й (-ят) м., -и Jude m, -n, -n.

юдей, юдеянин; мн. юдеї, юдеяни, (срб.) юдейство.

* * *

ист., рел.

юдей М; пор. йағуди, йағуду, йаһуду, йудлу-шерифли.

юдей, єврей Г; йағуди җемааты юдейська громада Г; пор. йағуду, йауди, йаһуду, йудлушерифли.

юдей М; пор. йағуди, йауди, йаһуду, йудлу-шерифли.

юдей Кб.; пор. йағуди, йағуду, йауди, йудлу-шерифли.

{'hi:bru:}
I. 1. юдей, древен жител на Юдея
2. израилтянин, евреин
3. староеврейски език, иврит (съвременен)
II. a староеврейски, юдейски

* * *

{'hi:bru:} n 1. юдей, древен жител на Юдея; 2. израилтянин, ев(2) {'hi:bru:} а староеврейски; юдейски.

* * *

юдей; евреин; израилтянин; иврит;

* * *

* * *

Hebrew[´hi:bru:] I. n 1. юдеин, древен жител на Палестина; 2. израилтянин, евреин; 3. староеврейски (древноеврейски) език; II. adj староеврейски, еврейски.

{'izriəlait}
I. a израилтянски, еврейски
II. n израилтянии, евреин

* * *

{'izriъlait} I. а израилтянски, еврейски; II. n израилтянии

* * *

юдей; евреин; израилтянин;

* * *

* * *

Israelite[´izriə¸lait] I. n израилтянин, евреин; II. adj израилтянски, еврейски.

{dʒui'diən}
a ист. юдейски

* * *

{jui'diъn} а ист. юдейски.

* * *

юдей;

* * *

Hebrä́er m, - евреин; юдей.

єрусалимець, благословенний юдей М; пор. йауди, йағуди, йағуду, йаһуду.

Печерський, Феодосій (бл. 1036, м. Василів, побл. Києва - 1074) - києворуський релігійний мислитель, ігумен, активний опорядник Києво-Печерського монастиря; автор багатьох послань і повчань, що мали значне поширення: "Слово про терпіння і про любов", "Повчання про терпіння і про смиріння", "Слово про віру християнську і про латинську" та ін. Утверджував у монастирському житті і в київському християнстві загалом аскетичні традиції, напрацьовані візантійським, насамперед афонським, чернецтвом (саме за його ігуменства в Печерському монастирі було запроваджено суворий Студійський статут); разом з тим, продовжив зусилля свого вчителя Антонія, спрямовані на створення в Печерському монастирі духовно-моральної атмосфери терпіння й жертовної любові, що поєднувала братію у її подвижництві. Як літературні твори П.Ф., так і відомості про його життя і діяльність засвідчують його вдачу активного полеміста - критика "латинян" і юдеїв; з останніми він, за свідченням його житія, мав звичку потай зустрічатися і сперечатися про Христа В. одночас послання П.Ф. містять заклики до милосердя і співчуття стосовно усіх, хто страждає, перебуває у скруті, незалежно від того, чи це юдей, сарацин, болгарин, єретик, латинянин або будьякий поганин, за що, на думку П.Ф., милосердному віддячить Господь. "Житіє Феодосія Печерського", написане Нестором, ймовірно, у 80-ті рр. XI ст. (за іншою версією, на поч. XII ст.) - один із найвизначніших творів давньокиївської агіографії, що виразно засвідчує її моральну орієнтацію і жанрову специфіку.