-
1 шовинистический
шовіні́стичний -
2 szowinistyczny
шовіністичний -
3 szowinistyczny
[шовіністични]adjшовіністичний, шовіністський -
4 chauvinistic
-
5 jingo
1. n (pl jingoes)шовініст; джингоїст; ура-патріот2. adj розм.шовіністичний* * *I n1) ура-патріот, шовініст, джингоїст2) icт. прихильник агресивної політикиII aшовіністичний; ура-патріотичнийIII v -
6 chauvinistic
-
7 jingoistic
adjшовіністичний; джингоїстський; ура-патріотичний* * *aура-патріотичний, джингоїстський, шовіністичний -
8 spread-eagle
1. adj1) розпластаний2) амер. шовіністичний2. v1) розпластувати; розпинати; розкладати2) амер. говорити пихато; виголошувати тріскучі (ура-патріотичні) промови* * *I a1) розпластаний2) cл. шовіністичнийII v1) розпластувати; розпинати; розкладати2) cл. говорити бундючно; виголошувати тріскучі або ура-патріотичні промови -
9 jingoistic
adj ура-патріотичний, джингоїстичний, шовіністичний- jingoistic propaganda ура-патріотична пропаганда -
10 chauvinist
1) шовініст -
11 chauvinistic hysteria
розгул шовінізму, шовіністичний угар -
12 jingo
I n1) ура-патріот, шовініст, джингоїст2) icт. прихильник агресивної політикиII aшовіністичний; ура-патріотичнийIII v -
13 jingo
- I n розм. шовініст, ура-патріот, джингоїстII adj розм. шовіністичний, ура-патріотичний -
14 chauvinistic
-
15 jingoistic
aура-патріотичний, джингоїстський, шовіністичний -
16 spread-eagle
I a1) розпластаний2) cл. шовіністичнийII v1) розпластувати; розпинати; розкладати2) cл. говорити бундючно; виголошувати тріскучі або ура-патріотичні промови -
17 окраска
1) (действ. от гл. окрашивать) - см. Окрашивание;2) (цвет, краска, колорит) барва, забарвлення, колі[ьо]р (-льору), закраска, покрась (-си). [Шовіністичний кольор. Національна закраска. Побутова покрась]. Придать -ку - забарвити. См. Окрашивать.* * *1) ( действие) фарбува́ння, пофарбува́ння, офа́рблення, покра́шення, ви́крашення, офа́рблювання, красі́ння, кра́шення, викра́шування; заба́рвлення, розкра́шення, заба́рвлювання, розкра́шування2) ( цвет) заба́рвлення, заба́рва, ко́лір, -льору3) перен. заба́рвлення -
18 Спіноза, Бенедикт
Спіноза, Бенедикт (Барух) (1632, Амстердам - 1677) - нідерл. філософ-пантеїст. Походив із родини купця, продовжив справу батька після його смерті В. наслідок розходження з релігією С. було вигнано з євр. общини Амстердама по звинуваченню в атеїзмі, після чого він жив у с. Регенсбург (поблизу Гааги), в яку переселився біля 1670 р., а на життя заробляв шліфуванням лінз. Його вчення - критична переробка філософії Декарта і розбудова нової системи поглядів. У Декарта фізика і метафізика відокремлені - перша має матеріалістичний характер, друга - ідеалістичний. С. об'єднує їх через об'єднання природи і Бога, внаслідок чого останній - носій не лише мислення, а й тілесності, а всі предмети природи, хоча і різною мірою, живі, одушевлені. Головне поняття, що поєднує Бога і природу, - субстанція. Бог, або субстанція, що складається з безлічі атрибутів (невід'ємних властивостей), з яких кожний виражає вічну і безконечну сутність, існує необхідно - це вихідна теза С. З цих атрибутів ми знаємо два - протяжність і мислення. Висунення саме їх пояснюється розвитком механіки і математики, зростанням ролі наукового пізнання на той час. Бог і природа єдині, але не тотожні: Бог - це іманентна, внутрішня, а не трансцендентна причина всіх речей. Все знаходиться в Богові і в ньому рухається. Природа - це "всі речі", або "все", а субстанція - єдність і необхідність існування в ній. Атрибути Бога - одночасно і атрибути природи. Вони були виділені ще Декартом як властивості двох незалежних субстанцій - тілесної і мислячої. Згідно зі С., існує тільки одна субстанція, бо він, на відміну від Декарта, дуаліста, - моніст. У дійсності не існує нічого випадкового, а лише єдине і необхідне, які складають дві головні риси субстанції. Вони ж є підставами для систематичного впорядкування знання, бо дозволяють дедуктивним шляхом вивести всю систему світу. Такий шлях наявний в математиці, і С. переносить "геометричний метод" в філософію, яким викладає головні свої твори Ц. им пояснюється та обставина, що С. свідомо розробив величну систему задовго до "героїчної епохи філософії в Німеччині" (Маркс), коли мислителі почали будувати подібні системи. Метою С. було - осягнути загальний природний порядок, частину котрого становить людина. Стисло його закони викладені в "Короткому трактаті про Бога, людину та її щастя" (1658 - 1660), розгорнуто - в п'яти розділах головного твору "Етика" (1677), самі назви яких являють її зміст: про Бога; про природу і походження душі; про походження і природу афектів (пристрастей); про людське рабство, або про силу афектів; про могутність розуму, або про людську свободу. В цілому це - метафізика, антропологія і теорія пізнання, остання як засіб для досягнення щастя людини. Звільнення від афектів передбачає свободу думки і слова, а також сприятливий для цього суспільний лад. їм суперечили офіційна релігія і соціально-політичні відносини, які вона обслуговувала. Вони обидві виключали або обмежували свободу мислення. Звідси критика Біблії і тяжіння С. до республіканського суспільного ладу. Релігію, засновану на канонічному тлумаченні "Святого Письма", він називав марновірством і наголошував: між релігією і марновірством існує та головна відмінність, що перша своєю підставою має мудрість, а друге - неосвіченість (невігластво). Тому вчення С. філософсько-релігійне. Бейль визначав його як систему атеїзму; вона і є такою, порівняно з ортодоксальною релігією, але не сама по собі. С. доводив, що з найвищого роду пізнання - інтелектуальної інтуїції - необхідно виникає пізнавальна любов до Бога, яка є найвище благо. Багатогранністю системи С. пояснюється її вплив на подальшу історію думки, особливо на нім. мислителів від Лессинга до Фоєрбаха. Перший навіть вважав, що немає ніякої філософії поза філософією С., а останній називав його Моїсеєм новітніх свободних мислителів. Вплив ішов саме через ідеї про єдність усього існуючого. С. так і сприймали: "все - єдине" (Лессинг); "Бог і матерія єдині", "Бог це - все у всьому" (Едельман); "все, що є, єдине, і більше нічого немає" (Ліхтенберг); єдині мислення, відчуття і матерія (Гердер); Гете знайшов у С. самого себе і водночас найкращу опору для себе. Показовою стала "суперечка про пантеїзм" С. наприкін. XVIII ст. в Німеччині, в якій взяли участь і виявили себе прибічниками або супротивниками культурні діячі різних напрямів. Од того часу і до сьогодення ця суперечка не згасає вже не тільки в Німеччині. Складна структура вчення С. робить її привабливою для багатьох течій думки - релігійних і атеїстичних, матеріалістичних та ідеалістичних. Всі вони прагнуть використати його у своїх інтересах.[br]Осн. тв.: "Короткий трактат про Бога, людину та її щастя" (1660); "Богословсько-політичний трактат" (1670); "Етика" (1677).М. Булатов
См. также в других словарях:
шовіністичний — прикметник … Орфографічний словник української мови
шовіністичний — а, е. Стос. до шовінізму і шовіністів … Український тлумачний словник
великодержавно-шовіністичний — прикметник … Орфографічний словник української мови
соціал-шовіністичний — прикметник … Орфографічний словник української мови
шовіністський — а, е. Те саме, що шовіністичний … Український тлумачний словник
великодержавно-шовіністичний — а, е. Який проводить імперську політику гноблення поневолених націй … Український тлумачний словник
буланжизм — у, ч. Шовіністичний рух у Франції у кінці 19 ст. під гаслами реваншистської війни проти Германії … Український тлумачний словник
погром — у, ч. 1) Розорення, спустошення якої небудь країни, території і т. ін.; розгром. 2) Розгардіяш, безладдя. 3) Реакційно шовіністичний виступ, що супроводжується вбивствами і пограбуванням майна. Єврейський погром. Вірменський погром … Український тлумачний словник