шепот

шепотіти НБЄ.

шепотіти, шурхотіти О, К.

шепотіти, шептати, шурхотіти К.

1. n

1) приглушений шум голосів

2) дзюрчання

3) шерех, шелестіння (листя)

4) дзижчання (бджіл)

5) шепіт, бурмотання

6) ремствування, бурчання

7) чутка, поголоска

8) гомін

9) мед. шум (у серці)

2. v

1) говорити тихо; шепотіти, бурмотіти

2) дзюрчати

3) шелестіти

4) дзижчати

5) ремствувати (на когось, з приводу чогось — at, against); бурчати

* * *

1) приглушений шум голосів; дзюркіт ( води) глухий рокіт ( хвиль); шурхіт, шелест ( листя); дзижчання ( бджіл)

2) бурмотання; шепіт

3) ремство; бурчання

4) icт. чутка, поголоска

5) мeд. шум ( у серці)

6) напівголос, приглушений голос ( у паралінгвістиці)

1) говорити тихо; шепотіти; бурмотати

2) дзюрчати; рокотати; шелестіти; дзижчати

3) (at, against) нарікати, бурчати

v поет.

1) дзюрчати; шепотіти; бурмотіти

2) відлунювати

* * *

v; поет.

1) шептати, нашіптувати, підшіптувати (кому на кого); натуркувати (кому про кого); (наговаривать) наклепувати, набріхувати на кого, обмовляти, оббріхувати кого;

2) (заниматься наушничеством) шепотинникувати, бути шепотинником (шепотільником, шептуном), -ницею (-тункою, шептюхою), бути за шепотинника (шепотільника, шептуна), - ницю (-тунку, шептюху).

* * *

1) дихати; вдихати, видихати; зітхати

2) жити, існувати

3) дати передихнути (віддихатися)

4) легенько повівати (про вітер)

5) пахнути

6) ледь долинати (про звук)

7) говорити тихо (пошепки)

8) дути (на щось)

9) заплямувати репутацію (чиюсь); чорнити; зводити наклеп

10) грати на духових інструментах

11) стомити; вимотати

12) виражати (щось); дихати (чимсь)

13) фон. вимовляти без вібрації голосових зв'язок

* * *

1) дихати; вдихати; видихати; зітхнути; ( into) вдихнути

2) жити, існувати

3) злегка віяти ( про вітер); пахнути; ледь доноситися, тихо лунати ( про звук)

4) говорити тихо, шепотіти

5) ( upon) дути ( на що-небудь)

6) заплямувати ( чию-небудь) репутацію; чорнити, обмовляти

7) грати на духових інструментах; дути в духові інструменти

8) дозволити перепочити

9) стомити, вимотати

10) виражати ( що-небудь), дихати ( чим-небудь)

11) фон. вимовляти без вібрації голосових зв'язок

1. n

1) шепіт

2) чутка, поголос; нашіптування

3) слово, натяк

4) мізерна кількість

5) шерех, шелест, шарудіння

2. v

1) шепотіти, говорити пошепки

2) шептатися, шушукатися

3) нашіптувати; повідомляти по секрету (на вухо)

4) шелестіти, шарудіти

* * *

1) шепіт

2) чутка, поголос; нашіптування

3) слово, натяк

4) шелест, шарудіння (листя, вітру)

1) шептати, говорити пошепки; шушукатися

2) нашіптувати; повідомляти по секрету, на вухо

3) шелестіти, шуршати (про листя, вітер)

1) дихати; вдихати; видихати; зітхнути; ( into) вдихнути

2) жити, існувати

3) злегка віяти ( про вітер); пахнути; ледь доноситися, тихо лунати ( про звук)

4) говорити тихо, шепотіти

5) ( upon) дути ( на що-небудь)

6) заплямувати ( чию-небудь) репутацію; чорнити, обмовляти

7) грати на духових інструментах; дути в духові інструменти

8) дозволити перепочити

9) стомити, вимотати

10) виражати ( що-небудь), дихати ( чим-небудь)

11) фон. вимовляти без вібрації голосових зв'язок

1) приглушений шум голосів; дзюркіт ( води) глухий рокіт ( хвиль); шурхіт, шелест ( листя); дзижчання ( бджіл)

2) бурмотання; шепіт

3) ремство; бурчання

4) icт. чутка, поголоска

5) мeд. шум ( у серці)

6) напівголос, приглушений голос ( у паралінгвістиці)

1) говорити тихо; шепотіти; бурмотати

2) дзюрчати; рокотати; шелестіти; дзижчати

3) (at, against) нарікати, бурчати

v; поет.

безгучний, безодголосний, глухий, німий. [У глухій, темній могилі. Затремтіла од німого ридання]. -но - безгучно, безодголосно, глухо, німо, без голосу. [Я ледві почула - безодголосно так вона гомоніла (М. Вовч.). Отак німо шепотіли його губи (Крим.)].

* * *

затихнуть затихати и тихнути, затихнути, стихати, стихнути, затишуватися, затишитися, стишуватися, стишитися, (о мног.) позатихати, постихати, поза[пос]тишуватися; (униматься) угавати (только с отриц. не), (диал.) убавлятися, убавитися; (прекращаться, переставать) ущухати, ущухнути, занишкнути, (притаиться) (образно) мовчати та дихати, (замолкнуть) замовкати, замовкнути. [Затихло все, тілько дівчата та соловейко не затих (Шевч.). І тихнуть Божії слова (Шевч.). В людських хатах все було позатихає, все посне (Н.-Лев.). То стала злая хуртовина (буря) по Чорному морю стихати (Макс.). Постихали співи й жарти (Гліб.). Затишивсь уже грім, не гримить (Конгр. п.). В горницях стишилось, як надворі після заверюхи (Н.-Лев.). Там внизу музика дика не вгаває на хвилину (Франко). Помалу занишкло шепотіння (Грінч.). Сполохались пташки і в одну мить ущухли (Коцюб.). Вийшов Хмельницький до чорного війська, почав мирову читати; ущухла чернь прислухаючись (Куліш)]. Буря не -хает - буря не вгаває, не втишується. Ветер -тих - вітер ущух, (улёгся) заліг. [Вітерець заліг десь, тиша (М. Вовч.)]. Дождь -тих - дощ ущух. Шаги, звуки -хли - хода затихла (завмерла), звуки затихли (завмерли). Затихший - затихлий, ущухлий.

* * *

несов.; сов. - зат`ихнуть

взлелеивать, взлелеять (холить) кохати, скохати, викохувати, викохати (о мн. повикохувати), плекати, виплекати, (вскормить) годувати, згодувати, (нежить, ласкать), пестити, випестити, пестувати, випестувати, голубити, зголубити, милувати; (убаюкивать) леліяти (зап. леліти), злеліяти. [Викохала свою дівочу красу (Н.-Лев.). Соціялізм, - така наука, яку викохали розумні й до робітників прихильні люди (Єфр.). Пести мене, моя нене, як малу дитину (Куліш). Я був син-одинець; мене дуже пестували (Крим.). Було тобі знати: вороним конем їздити, хлопця собі зголубити (Гол. I). Я вам кажу, ми згодували буйство, руїну краю (Куліш). Мати сина леліяла, потіхи ся надіяла (Гол. I). Мала собі сина єдиного, змалку леліла, у найми не пускала (Метл.)]. -ять надежду, мечту, мысль и т. п. - пестити, голубити, плекати, кохати, леліяти, живити (надію, мрію, думку и т. п.), (поэт.) гріти в серці надію, мрію. [Пестив він мрію про щастя (Коцюб.). Голублячи такі думки в серці (Мирний). Люблю я власну мрію, що там у серденьку на дні відмалечку лелію (Франко). Андрій плекав таємну надію, що все минеться (Коцюб.)]. Взлелеять мечтою, в мечтах - вимріяти що. Лелеянный, лелеемый - пещений, плеканий, голублений, коханий, (убаюкиваемый) леліяний. [Рій згадок викликав у пам'яті колись пещені надії (Коцюб.). Облишив він свої голублені заміри (М. Грінч.). Ой косо, косо кохана! Сім літ я тебе кохала (Метл.). Співець без надії - леліяний смутком, іду одинокий (Пачов.)]. Взлелеянный - викоханий, випещений, виплеканий, зголублений, злеліяний. [Викохана ідея (Н.-Лев.). Виплекане звірятко (Коцюб.)]. -ный в мечтах - вимріяний. [В голові пробіг давно вимріяний образ: тиха ніч, шепотіння сосон (Корол.)]. -ться - кохатися, викохуватися, викохатися, пеститися, випеститися, плекатися, виплекатися, голубитися, (убаюкиваться) леліятися; бути викоханим, випещеним, виплеканим, злеліяним. [Кохалась у батенька, як утя на воді (Слов'яносербщ.). Я виросла, викохалась у білих палатах (Шевч.)].

* * *

1) (у шапки) навушок (-шка), навушник, (завязываемый под подбородком, диал.) капель (-пля);

2) (для слушания радио) навушник;

3) (шептун) шепотинник, шепотільник, шептун (-на), шептунець (-нця), ухошепт (Куліш), (шутл.) навуходоносор (-ра), (наговорщик) обмовник, (клеветник) наклепник. [Він в урядника нашого за шепотинника, - що тільки почує, зараз йому в уха вносить (Кониськ.)].

* * *

1) см. наушники

2) ( шептун) шепту́н, -а; ( наговорщик) обмо́вник

шепотинниця, шепотільниця, шептунка, шептюха, (наговорщица) обмовниця, (клеветница) наклепниця.

* * *

нашептать

1) кому что - нашіптувати, нашептати, підшіптувати, підшептати, (о мног.) понашіптувати що, чого. [Плескотливі хвилі нашіптували мені яку- небудь екзотичну поезію (Крим.). Співати тобі (місяцеві) думу, що ти-ж нашептав (Шевч.). «Тебе обкрадають» - десь у глибу душі підшіптував якийсь голос (Крим.)];

2) -тать - а) (наделать шептаньем) нашептати, нашепотіти (-почу, -потиш), нашепотати (-почу, -почеш); б) (пошептать изв. время) нашептати, нашепоті[а]ти, попошептати (досхочу) и т. п.;

3) кому на кого - нашіптувати, нашептати, натуркувати, натуркати, (о мног.) понашіптувати, понатуркувати кому на кого; срв. Наговаривать 2 и Наушничать. [Нашіптують на мене, що я і такий і сякий (Полтавщ.). Шайтан натуркував їм у вуха облудні думки (Леонт.)];

4) что и на что (навораживать) - нашіптувати, нашептати, зашіптувати, зашептати, замовляти, замовити, заворожувати, заворожити що. Нашёптанный -

1) нашептаний, підшептаний, понашіптуваний;

2) нашептаний, попошептаний;

3) нашептаний, натурканий, понашіптуваний, понатуркуваний;

4) нашептаний, зашептаний, замовлений, заворожений. [Нашептана вода (Київщ.)]. -ться -

1) (стр. з.) нашіптуватися, бути нашіптуваним, нашептаним, понашіптуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) - а) (шепча) нашептатися, нашепоті[а]тися, попошептати (досхочу) и т. п., (о мног.) понашіптуватися; б) (шепчась) нашептатися, нашепоті[а]тися, вишептатися, попошептатися, попошепоті[а]ти (досхочу), (о мног.) понашіптуватися. [Ви ще шепочетесь! невже не нашепотілися? (Брацл.)].

* * *

несов.; сов. - нашепт`ать

1) наші́птувати, нашепта́ти, -шепчу, -ше́пчеш и мног. понашіптувати; (наговаривать на кого-л.) нату́ркувати, нату́ркати и натурча́ти

2) (на что - произносить наговор, колдовать) наші́птувати, нашепта́ти (на що), шепта́ти, пошепта́ти, шепота́ти, -почу, -почеш, пошепота́ти, шепоті́ти, -почу, -потиш, пошепоті́ти (над чим)

1) (неясный для слуха) невиразний, нерозбірний, нерозбірливий. [Слова зливались у неї в горлі в невиразний крик (Коцюб.). Якийсь невиразний гомін розлігся в кав'ярні (Коцюб.). Воркоче щось невиразне (Л. Укр.). Листя иноді, чутливо стрепенувшись, шепотіло щось нерозбірне (Корол.)];

2) (перен.) невиразний, неясний. -ная ласка - невиразна (неясна) ласка;

3) (непонятный) незрозумілий, неясний. Им -тен этот язык - їм незрозуміла (нічого не промовляє) ця мова. -ное содержание читаемого - незрозумілий (неясний) зміст читаного.

* * *

1) невира́зний; ( плохо различаемый) нерозбірливий, нерозбі́рний; ( неясный) нея́сний и неясни́й

2) ( непонятный) незрозумі́лий; ( неясный) неясни́й

нрч. німо, безмовно; отерпло, замліло; неголосно, недзвінко; срв. Немой. [Мати приглядається, наче що випитує німо (Г. Барв.). У хаті сумно, німо (Мирний). Німо шепотіли його губи (Крим.). І німо - може, хвильку - дивилися мовчки один на одного (Головко)].

* * *