чи+подобається+вам+це+

1. n

1) чоловічий костюм (тж suit of clothes)

2) жіночий костюм, ансамбль

3) набір, комплект

4) прохання, клопотання

5) сватання; залицяння

6) згода, гармонія

7) юр. позов; судовий процес; судочинство

8) карт. масть

2. v

1) відповідати вимогам; задовольняти, бути зручним; влаштовувати

2) бути корисним (придатним)

3) годитися, підходити

4) личити, бути до лиця

5) пристосовувати

6) забезпечувати

* * *

1) костюм ( suit of clothes)

2) набір, комплект

1) прохання, клопотання

2) сватання; залицяння

3) злагода, гармонія

4) icт. присутність у почеті феодала

5) юp. позов; судова справа; судовий процес; судочинство ( suit in law)

6) кapт. масть

1) задовольняти вимогам; підходити, влаштовувати

2) бути корисним, придатним

3) годитися; відповідати, підходити; личити, пасувати

4) пристосовувати

5) забезпечувати ( suit up)

1) тон; звук

2) емоційний відтінок, забарвлення голосу, голос, тон

3) загальна атмосфера, обстановка

4) мyз. звук, тон

5) гpaм. інтонація; модуляція; музичний наголос, акцент

6) жив. тон, відтінок; градація тонів

7) мeд. тонус

8) eк. настрій ( ринку); тенденція

1) υl. додавати ( бажаний) тон (звуку, кольору)

2) настроювати ( музичний інструмент)

3) ( with) гармонувати

4) фoтo виріровати

1) (на вашу думку, на ваш погляд) in your opinion, according to your opinion ( mind)

2) ( за вашим бажанням) as you want ( wish); according to your wish; ( як вам подобається) as you would have it; as you like

1. pron indef.

1) що-небудь, будь-що, щось (у питальних реченнях)

2) ніщо (у заперечних реченнях)

3) усе, що завгодно (у стверджувальних реченнях)

2. adv

скільки-небудь; якоюсь (певною) мірою

* * *

1) у питальних, умовних реченнях що-небудь; розм. скільки-небудь

2) у заперечних реченнях нічого; ніщо

3) у стверджувальних реченнях все; ( усе) що завгодно

4) у сполученнях

1. n

1) найвищий ступінь (чогось), щось найкраще

2) вихідна сукня

3) найкращі люди, найбільш кваліфіковані (знаючі) працівники (тощо)

2. adj (sup від good)

1) найкращий; найбільш підхожий

2) найбільший, більший

3. adv (sup від well)

1) найкраще, якнайкраще

2) найбільше

4. v розм.

1) завдати поразки; взяти гору (верх) (над кимсь)

2) обдурити, перехитрувати

* * *

1) найкращий, найвищий ступінь ( чого-небудь)

2) вихідне, святкове плаття

3) кращі люди; найбільш кваліфіковані, знаючі працівники

1) superl від good 2

2) кращий; найбільш підходящий

3) більший

4) основний, головний

1) superl від well 5

2) щонайкраще, найкраще

3) найбільше

4) як компонент складних слів ( best-) най-, найбільш

1) завдати поразки; узяти гору ( над ким-небудь)

2) ошукати, одурити, перехитрити

1) який би не

2) будь-який

3) який би не був

1) щоб не було

2) будь-який; все, що

3) в питальних та умовних реченнях; який-небудь, який би не був

4) в заперечних реченнях та в реченнях із заперечним змістом; ніякий; зовсім ні

1) senden слать, посыла́ть /-сла́ть. ab-, wegschicken auch, offiz meist отправля́ть /-пра́вить. abschicken auch, entgegenschicken высыла́ть вы́слать. hinschicken: offiz , per Auftrag направля́ть /-пра́вить. herschicken присыла́ть /-сла́ть. Raumschiff in Weltraum запуска́ть /-пусти́ть. jdm. <an jdn.> etw. schicken слать <посыла́ть/-> [отправля́ть/-, высыла́ть/-, направля́ть/-, присыла́ть/-] кому́-н. что-н. jdn. zu jdm. schicken слать <посыла́ть/-> [отправля́ть/-, направля́ть/-, присыла́ть/-] кого́-н. к кому́-н. das Warenhaus schickt die Ware ins Haus универма́г отправля́ет [посыла́ет <высыла́ет>] това́ры на́ дом. schicke mir Geld sobald du zuhause bist пришли́ [вы́шли отпра́вь] мне де́нег | auf die Straße [ins Bett/nach Hause/zur Schule] schicken посыла́ть /- [отправля́ть/-] на у́лицу [в посте́ль < спать>/домо́й/в шко́лу] | wir schicken Ihnen einen Wagen zum Flughafen вы́шлем [пришлём] вам маши́ну на аэродро́м. er wurde zur Kur geschickt его́ посла́ли [напра́вили] на лече́ние <куро́рт> | (wieder) schicken zurückschicken отсыла́ть отосла́ть. schicken mit Inf: schlafen, spielen посыла́ть /- [отправля́ть/-] mit Inf . einkaufen schicken посыла́ть /- [отправля́ть/-] за поку́пками. nach jdm./etw. schicken посыла́ть /- [отправля́ть/-, высыла́ть/-, направля́ть/-, присыла́ть/-] за кем-н. чем-н. etw. geschickt bekommen получа́ть получи́ть что-н. sich etw. schicken lassen выпи́сывать вы́писать что-н.

2) Elektrotechnik etw. durch etw. schicken Strom durch Leitung направля́ть /- что-н. по чему́-н.

3) sich in etw. schicken fügen мири́ться по- <примиря́ться/-мири́ться, смиря́ться /-мири́ться> с чем-н. sich darein schicken мири́ться /- с судьбо́й

4) sich schicken sich ziemen быть прили́чным, подоба́ть. es schickt sich + Inf mit zu прили́чно <подоба́ет> mit Inf . sich für jdn. schicken + Inf mit zu подоба́ть кому́-н. mit Inf . sich nicht schicken für jdn. schicken Inf mit zu auch неприли́чно кому́-н. mit Inf . es schickt sich nicht für dich, so zu sprechen тебе́ не подоба́ет <неприли́чно> так говори́ть

(пристойно) пристойно, звичайно, ґречно, як слід; (приличествует) личить, годиться, гоже, подоба. [Одягавсь пристойно, був з себе непоганий і подобався жінкам (Грінч.). Пане гетьмане, старого пса не пристойно мішати в нашу компанію (Куліш). Не подоба дівці до козака та й виходити (Чуб. V). Прибралися так, як гоже для празника (Осн. 1862). Так не годиться говорити (Н.-Лев.)]. Он не умеет -но держать себя в обществе - він не вміє пристойно (ґречно, звичайно, як слід) на людях поводитися. -но одетый - пристойно (як слід) вдягнений. Не -но вам говорить это - не личить (не годиться, не гоже, не пристало, не подоба) вам таке говорити. Срв. Приличествовать, Подобает.

* * *

1) присто́йно; поря́дно; [цілко́м] задові́льно; присто́йно; неаби́як, чима́ло, чимале́нько; солі́дно; нале́жно; відпові́дно

2) в знач. сказ. ли́чить, годи́ться, випада́є, випада́, подоба́є, подо́ба, звича́йно

║ impers:

2. (décider) догова́риваться/договори́ться, усла́вливаться/усло́виться; сгова́риваться/сговори́ться péj.; угова́риваться/уговори́ться fam.;

║ impers:

3. (avouer) признава́ть ◄-зна́ю, -ёт►/ призна́ть; признава́ться, сознава́ться/ созна́ться;

■ vpr.

zukommen vi (s) (auf A) подходи́ть (к кому́-л., к чему́-л.)

wir werden doch auf ihren Vorschlag zukommen разг. мы всё-таки́ вернё́мся к ва́шему предложе́нию

er läßt die Dinge auf sich zukommen он занима́ет выжида́тельную пози́цию; он ждёт, что пока́жет бу́дущее

zukommen vi (s) приходи́ть, прибыва́ть

der Brief ist mir gestern zugekommen письмо́ я получи́л [письмо́ пришло́] вчера́

ich werde ihnen Nachricht zukommen lassen я вас извещу́

j-m etw. zukommen lassen доста́вить кому́-л. что-л.; уступи́ть кому́-л. что-л.

j-m ärztliche Behandlung zukommen lassen ока́зывать враче́бную по́мощь кому́-л.

er ließ ihm von Zeit zu Zeit ein paar Pfennige zukommen разг, он дава́л ему́ вре́мя от вре́мени небольши́е су́ммы (де́нег)

zukommen vi (s) причита́ться; полага́ться; dieses Geld kommt ihnen nicht zu э́ти де́ньги вам не причита́ются

zukommen vi (s) подходи́ть, подоба́ть

dieser Titel kommt ihm nicht zu э́то зва́ние ему́ не подхо́дит, он не заслу́живает э́того ти́тула

es kommt euch nicht zu (etw. zu tun) вам не подоба́ет [не поло́жено] (де́лать что-л.)

1. подходи́ть

é twas (in Rú he) auf sich zú kommen lá ssen^* — споко́йно ждать приближе́ния [наступле́ния] чего́-л.

2. подоба́ть

3. причита́ться; полага́ться

j-m etw. zú kommen lá ssen^*

1) доста́вить кому́-л. что-л.

2) уступи́ть [дать] кому́-л. что-л.

j-m Fǘ rsorge zú kommen lá ssen^* — проявля́ть забо́ту о ком-л.

1) Schuld tragend вино́вный, винова́тый. sich schuldig bekennen признава́ть /-зна́ть себя́ вино́вным. sich eines Vergehens schuldig machen провини́ться pf в соверше́нии просту́пка. eines Verbrechens schuldig sein быть вино́вным в соверше́нии преступле́ния. jd. ist schuldig geworden кто-н. соверши́л наказу́емое дея́ние. an etw. schuldig saein быть вино́вным <винова́тым> в чём-н. auf schuldig erkennen выноси́ть вы́нести обвини́тельный верди́кт. jdn. für schuldig befinden < erklären>, jdn. schuldig sprechen признава́ть /- кого́-н. вино́вным. schuldig [nicht schuldig] bei Urteilsspruch вино́вен [не вино́вен] | das schuldig beantragn тре́бовать по- вынесе́ния обвини́тельного пригово́ра. der schuldige вино́вная, вино́вница

2) zu zahlen haben до́лжен. den schuldigen Betrag zurückzahlen упла́чивать /-плати́ть су́мму за задо́лженности. er ist mir noch fünf Mark schuldig он до́лжен мне ещё пять ма́рок. was bin ich schuldig? ско́лько я до́лжен ? / ско́лько с меня́ ? ich bleibe Ihnen zehn _Rubel schuldig за мной остаётся (долг в) <я оста́нусь вам до́лжен> де́сять рубле́й. sie blieben die Miete schuldig они́ не могли́ заплпти́ть за кварти́ру, они́ оста́лись должны́ за кварти́ру

3) verpflichtet sein (, etw. zu tun) обя́занный. das bin ich ihm schuldig э́то мой долг перед ним, э́то моя́ обя́занность по отноше́нию к нему́. jdm. Dank schuldig sein быть обя́занным кому́-н. jd. ist jdlm. eine Erklärung schuldig кто-н. обя́зан <до́лжен> дава́ть дать кому́-н. объясне́ние. jdm. Gehorsam schuldig sein быть обя́занным слу́шаться кого́-н. jdm. Rechenschaft schuldig sein быть обя́занным дава́ть /- отчёт кому́-н. <отчи́тываться/-чита́ться перед кем-н.>. das ist er sich selbst schuldig он обя́зан сде́лать э́то ра́ди себя́ самого́. das ist er seiner Familie schuldig он обя́зан сде́лать э́то ра́ди свое́й семьи́. das ist er seiner Stellung schuldig к э́тому его́ обя́зывает его́ положе́ние. jdlm. die Antwort auf etw. schuldig bleiben кому́-н. ничего́ не отвеча́ть отве́тить на что-н. jd. bleibt keine Antwort schuldig у кого́-н. на всё гото́в отве́т, кто-н. на всё сра́зу нахо́дит отве́т. den Beweis für seine Behauptung schuldig bleiben ниче́м не подтвержда́ть /-тверди́ть своего́ утвержде́ния. jdm. ncihts schuldig bleiben не лезть за сло́вом в карма́н, не остава́ться /-ста́ться в долгу́ у кого́-н. <перед кем-н.>

4) gebührend до́лжный, надлежа́щий, подоба́ющий. jdm. die schuldige Achtung entgegenbringen относи́ться /-нести́сь к кому́-н. с подоба́ющим <до́лжным> уваже́нием. jdlm. den schuldigen Respekt erweisen ока́зывать /-каза́ть кому́-н. надлежа́щее <до́лжное> уваже́ние

║ (avec le pronom le):

2. (obligation;

║ (si la personne qui doit faire telle ou telle chose est indiquée, on peut employer la construction personnelle avec l'adjectif до́лжен):

║ (se trouver dans l'obligation> прихо́диться/прийти́сь impers;

║ (en supprimant l'infinitif désignant le verbe aller) на́до, ну́жно;

║ (avec le verbe voir) на́до ви́деть/ у=, смотре́ть/по=; ду́мать/по= (réfléchir);

║ (avec une négation) не ну́жно, не на́до; ↑ нельзя́ + inf imper f;

1) adv. как на́до; ↑до́лжным о́бразом; как сле́дует (bien);

2) fig. прили́чный, поря́дочный;

3. (conjecture) должно́ быть, ви́димо, по-ви́димому, вероя́тно (en incise);

4. (renforcement d'une exclamation) ну и...;

s'en falloir недостава́ть ipf., не хвата́ть/не хвати́ть;

║ чуть-чуть не, чуть бы́ло не;

peu s'en faut почти́ ( à l'intérieur de la phrasé);

peu s'en fallut qu'il n'abandonnât он почти́ что уступи́л;

и Итти

1) іти (н. вр. іду, ідеш, прош. вр. ішов, ішла, а после гласной йти, йду, йдеш, йшов, йшла…). [Ішов кобзар до Київа та сів спочивати (Шевч.). Не йди туди. Куди ти йдеш не спитавшись? (Шевч.)]. -ти в гости - іти в гостину. -ти пешком - іти пішки, піхотою. Кто идёт? - хто йде? Вот он идёт - ось він іде. -ти шагом - ходою йти, (о лошади ещё) ступакувати. Иди, идите отсюда, от нас - іди, ідіть (редко ідіте) звідси, від нас. [А ви, мої святі люди, ви на землю йдіте (Рудан.)]. Иди! идите! (сюда, к нам) - ходи, ходіть! іди, ідіть! (сюди, до нас). [А ходи-но сюди, хлопче! Ходи до покою, відпочинь зо мною (Руданськ.). Ходіть живо понад став (Руданськ.)]. Идём, -те! - ходім(о)! [Ходім разом!]. -ти куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) - простувати (редко простати), прямувати, братися куди, до чого (певним шляхом, до певної мети). [Пливе військо, простуючи униз до порогів (Морд.). Простали ми в Україну вольними ногами (Шевч.). Коли прямує він до сієї мети без думки про особисту користь… (Грінч.). Що мені робити? чи додому, чи до тестя братись (Г. Барв.)]. Он смело идёт к своей цели - він сміло йде (прямує, простує) до своєї мети. -ти прямо, напрямик к чему, куда - простувати (редко простати), прямувати, прямцювати, іти просто, навпростець, (диал.) опрошкувати до чого, куди. [Хто простує (опрошкує), той дома не ночує (Номис). Не прямує, а біжить яром, геть-геть обминаючи панську садибу (М. Вовч.). І не куди іде він, а до них у ворота прямцює (Свидн.). Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою (Шевч.)]. -ти первым, впереди - перед вести, передувати в чому. [Герш вів перед у тім скаженім танці і весь увійшов у спекуляційну гарячку (Франко). У торгу передували в Київі Ормени (Куліш)]. -ти на встречу - назустріч кому, устріч, устріть, навстріч кому іти, братися. [Раденька вже, як хто навстріч мені береться (М. Вовч.)]. Идти за кем, чем - іти по кого, по що. Я иду за лекарством - я йду по ліки. -ти за кем, вслед за кем - іти за ким, слідком (слідком в тропи) за ким іти, (слідком) слідувати, слідкувати за ким, (редко) слідити за ким. [Іди слідом за мною (Єв.). Так і біга, так і слідує за ним (Зміїв)]. -ти (по чьим следам) (переносно) - іти чиїми слідами, топтати стежку чию. [Доведеться їй топтати материну стежку (Коцюб.)]. -ти до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) - як далеко сягати. [Дальш сього ідеалу не сягонуло ні козацтво, ні гайдамацтво, бо й нікуди було сягати (Куліш)]. -ти рука об руку с чем - іти у парі з чим. [У парі з цією, філософією іде у Кобилянської і невиразність її художніх засобів (Єфр.)]. -ти по круговой линии - колувати. [Горою сонечко колує (Основа, 1862)]. -ти сплошной массой, непрерывным потоком - лавою (стіною) іти (сунути), ринути. [І куди їм скаже йти, усі стіною так і йдуть (Квітка). Ніколи так вода під міст не рине, як містом скрізь веселі ринуть люди (Куліш)]. -ти куда глаза глядят, куда приведёт дорога - іти світ за очі, іти просто за дорогою (Франко), іти куди очі дивляться, куди ведуть очі. Она идёт замуж - вона йде заміж, вона віддається за кого. -ти в бой - іти в бій, до бою, до побою іти (ставати). [Дали коня, дали зброю, ставай, синку, до побою (Гол.)]. Войско идёт в поход - військо йде (рушає) в похід. -ти в военную службу - іти, вступати до війська. -ти врозь, в разрез с чем - різнити з чим. [Різнив-би я з своїми поглядами, зробившися прокурором (Грінч.)]. Он на всё идёт - він на все йде, поступає. Эта дорога идёт в город - ця дорога веде (прямує) до міста. -ти в руку кому - іти в руку, ітися на руку, вестися кому; срвн. Везти 2. -ти во вред кому - на шкоду кому йти. -ти в прок - см. Прок 1. Богатство не идёт ему в прок - багатство не йде йому на користь (на пожиток, на добре, в руку). Голова идёт кругом - голова обертом іде, у голові морочиться. Идут ли ваши часы? - чи йде ваш годинник? Гвоздь не идёт в стену - гвіздок не йде, не лізе в стіну. Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах - корабель ішов (плив) під усіма вітрилами. Чай идёт к нам из Китая - чай іде до нас з Китаю. От нас идёт: сало, кожи, пенька, а к нам идут: кисея, ленты, полотна - від нас ідуть: сало, шкури, коноплі, а до нас ідуть: серпанок, стрічки, полотна. Товар этот не идёт с рук - крам цей не йде, погано збувається. Дождь, снег идёт - дощ, сніг іде, падає. Лёд идёт по реке - крига йде на річці. У него кровь идёт из носу - у його (и йому) кров іде з носа. Деревцо идёт хорошо - деревце росте добре. -ти на прибыль - прибувати, (о луне) підповнюватися. [Місяць уже підповнюється (Звин.)]. Вода идёт на прибыль - вода прибуває. Жалованье идёт ему с первого мая - платня йде йому з першого травня. Сон не идёт, не шёл к нему - сон не бере, не брав його. Идёт слух, молва о ком - чутка йде (ходить), поговір, поголоска йде про кого, (громкая молва) гуде слава про кого. -ти к делу - стосуватися (припадати) до речи. К тому дело идёт - на те воно йдеться, до того воно йдеться. Идёт к добру - на добро йдеться. К чему идёт (клонится) дело - до чого (воно) йдеться, до чого це йдеться (приходиться), на що воно забирається, на що заноситься. [Отець Харитін догадався, до чого воно йдеться (Н.-Лев.). Бачивши тоді королі польські, на що воно вже по козацьких землях забирається, козаків до себе ласкою прихиляли (Куліш). Він знав, до чого се приходиться, здригнув увесь (Квітка). Час був непевний, заносилося на велику війну, як на бурю (Маковей)]. Идёт - (ладно) гаразд, добре; (для выражения согласия) згода. Каково здоровье? - Идёт! - як здоров'я? - Гаразд, добре! Держу сто рублей, идёт? - Идёт! - закладаюся на сто карбованців, згода? - Згода! Один раз куда ни шло - один раз іще якось можна; раз мати породила! Куда ни шло - та нехай вже. -ти (брать начало) от кого, от чего - іти, заходити від кого, від чого. [То сам початок читальні заходить ще від старого діда Митра і від баби Митрихи і дяка Базя (Стефаник)]. -ти по правде, -ти против совести - чинити по правді, проти совісти (сумління). -ти с козыря - ходити, іти з козиря (гал. з атута), козиряти. Наше дело идёт на лад - справа наша йде в лад, іде (кладеться) на добре. -ти войной на кого - іти війною на кого, іти воювати кого.

2) (о работе, деле: подвигаться вперёд) іти, посуватися, поступати, (безлично) поступатися. [Поступніш на товстому вишивати: нитки товсті, то поступається скоріш (Конгр.). Часто бігала дивитися, як посувалась робота (Коцюб.)];

3) (вестись, происходить) іти, вестися, провадитися, точитися; (о богослуж.: совершаться) правитися. [Чи все за сі два дні велось вам до вподоби? (Самійл.). На протязі всього 1919 року все точилася кривава боротьба (Азб. Ком.). Сим робом усе життя народнього духа провадиться (Куліш)]. В церкви идёт молебен, богослужение - у церкві правиться молебень, служба Божа. Идут торги на поставку муки - ідуть, провадяться, відбуваються торги на постачання борошна. У нас идут разные постройки - у нас іде різне будування. Разговор, речь идёт, шёл о чем-л. - розмова йде, йшла, розмова, річ ведеться, велася, мова мовиться, мовилася про (за) що, ідеться, ішлося про що. [Товаришка взяла шиття, я книжку, розмова наша більше не велася (Л. Укр.). Мова мовиться, а хліб їсться (Приказка)]. Речь идёт о том, что… - ідеться (іде) про те, що… [Якби йшлося тільки про те, що він розгніває і хана і російський уряд, Газіс не вагався-б (Леонт.). Тут не про голу естетику йде, тут справа глибша (Крим.)];

4) (продолжаться, тянуться) іти, тягтися. [Бенькет все йшов та йшов (Стор.)]. От горы идёт лес, а далее идут пески - від гори іде (тягнеться) ліс, а далі йдуть (тягнуться) піски. Липовая аллея идёт вдоль канала - липова алея іде (тягнеться) вздовж (уподовж) каналу;

5) (расходоваться, употребляться) іти. [На що-ж я з скрині дістаю та вишиваю! Скільки ниток марно йде (М. Вовч.). Галун іде на краски (Сл. Ум.)]. Половина моего дохода идёт на воспитание детей - половина мого прибутку йде на виховання дітей. На фунт пороху идёт шесть фунтов дроби - на фунт пороху іде шість фунтів дробу (шроту);

6) (проходить) іти, минати, пливти, спливати; срвн. Проходить 10, Протекать 4. [Все йде, все минає - і краю немає (Шевч.)]. Шли годы - минали роки. Время идёт быстро, незаметно - час минає (пливе, спливає) хутко, непомітно. Год шёл за годом - рік минав (спливав) по рокові. Ей шёл уже шестнадцатый год - вона вже у шістнадцятий рік вступала (М. Вовч.), їй вже шістнадцятий рік поступав;

7) (быть к лицу) личити, лицювати, бути до лиця кому, (приходиться) упадати, подобати кому, (подходить) приставати до кого, до чого, пасувати, (к)шталтити до чого. [А вбрання студентське так личить йому до стану стрункого (Тесл.). Тобі тото не лицює (Желех.). Те не зовсім до лиця їй, бо вона носить в собі тугу (Єфр.). Постановили, що нікому так не впадає (бути пасічником), як йому (Гліб.). Так подоба, як сліпому дзеркало (Номис). Ні до кого не пристає так ота приповість, як до подолян (Свидн.). Пучок білих троянд чудово приставав до її чорних брів (Н.-Лев.). Ці чоботи до твоїх штанів не пасують (Чигирин.). До ції свити ця підшивка не шталтить (Звяг.)]. Идёт, как корове седло - пристало, як свині наритники. Эта причёска очень идёт ей - ця зачіска їй дуже личить, дуже до лиця. Синий цвет идёт к жёлтому - синій колір пасує до жовтого. Не идёт тебе так говорить - не личить тобі так казати.

* * *

1) іти́ (іду́, іде́ш); ( двигаться по воде) пливти́, плисти́ и пли́сти (пливу́, пливе́ш), пли́нути; ( держать путь) верста́ти доро́гу (шлях); ( медленно шагать) ди́бати; ( с трудом) бра́тися (беру́ся, бере́шся)

2) ( о течении времени) іти́, йти, мина́ти

3) (кому-чему, к кому-чему - соответствовать, быть подходящим) пасува́ти (до кого-чого, кому-чому); ( годиться) ли́чити (кому-чому, до чого); ( быть к лицу) бу́ти до лиця́, пристава́ти, -стає́ (кому)

4) (получаться, подвигаться, спориться) іти́, посува́тися

1) (a uno; a algo; con algo) отве́тить (кому; на чьё-л чувство; действие; чем)

2) ( a uno) con algo отдари́ться чем

3) a algo отвеча́ть, соотве́тствовать чему; согласова́ться с чем; подходи́ть, идти́ к чему

4) относи́ться к чему; быть от чего, ча́стью чего

5) a uno ( о доле в чём-л) полага́ться, причита́ться кому

zustehn, zustehen vi (D) сле́довать, подоба́ть (кому-л.)

zusteh (e)n vi (D) сле́довать, причита́ться, полага́ться (кому-л.), принадлежа́ть по пра́ву (кому-л.)

wieviel steht Ihnen dafür zu? ско́лько вам за э́то причита́ется?, ско́лько я вам до́лжен за э́то?

es steht mir nicht zu мне э́то не поло́жено; э́то не в мое́й компете́нции

zusteh (e)n vi разг. быть закры́тым

schhuldig a вино́вный, винова́тый

die schhuldige Mannschaft спорт. кома́нда, нару́шившая пра́вила

der schhuldige Teil вино́вная сторона́

sich schhuldig machen провини́ться

er ist schhuldig geschieden разво́д произошё́л по его́ вине́

des Todes schhuldig sein заслу́живать сме́ртной ка́зни

eines Verbrechens schhuldig sein быть вино́вным в соверше́нии преступле́ния

auf schhuldig plädieren юр. предложи́ть призна́ть вино́вным; тре́бовать обвини́тельного верди́кта

auf schhuldig erkennen юр. выноси́ть обвини́тельный верди́кт

j-n für schhuldig erklären, j-n schhuldig sprechen юр. призна́ть кого́-л. вино́вным (в соверше́нии преступле́ния)

sich schhuldig bekennen призна́ть себя́ вино́вным (в соверше́нии преступле́ния)

schhuldig a präd до́лжен (де́ньги), Geld schhuldig sein задолжа́ть (де́ньги), was sind wir schhuldig? ско́лько мы должны́?

ich bleibe ihnen zehn Rubel schhuldig за мной остаё́тся (долг в) де́сять рубле́й

darauf blieb er mir die Antwort schhuldig на э́то он мне ничего́ не отве́тил

er bleibt keine Antwort schhuldig он за сло́вом в карма́н не ле́зет

sie bleiben einander nichts schhuldig они́ друг у дру́га в долгу́ не оста́лись (тж. перен.)

ich muß ihnen den Betrag schhuldig bleiben я не могу́ заплати́ть вам причита́ющуюся с меня́ су́мму

schhuldig a до́лжный, надлежа́щий, подоба́ющий; mit schhuldiger Hochachtung с до́лжным уваже́нием

schhuldig a präd обя́зан

schhuldig sein, etw. zu tun быть обя́занным что-л. (с)де́лать

ich bin ihm vielen Dank [viel] schhuldig я ему́ мно́гим обя́зан

er ist ihr Gehorsam schhuldig он обя́зан её́ слу́шаться

j-m Rechenschaft schhuldig sein быть подотчё́тным кому́-л., быть обя́занным отдава́ть кому́-л. отчё́т [отчи́тываться пе́ред кем-л.]

das ist er seiner Stellung schhuldig к э́тому его́ обя́зывает его́ положе́ние [занима́емая им до́лжность]