централізувати

техн. централизова́ть

merkezleştirmek

 централізувати

 централізувати

1) централізувати; концентрувати; зосереджувати

2) концентруватися; зосереджуватися

* * *

ек. 1. економіка; народне господарство; господарство; 2. економія; ощадливість; ощадність; економність

1. сфера суспільних відносин виробництва, обміну і споживання результатів людської діяльності, а також їхнього ефективного використання; 2. ощадливе використання і витрачання грошей, ресурсів (resources), робочої сили тощо організацією, підприємством, суспільством, країною і т. д.

═════════■═════════

accounting economy розрахункова економія; advanced economy розвинена економіка; agricultural economy економіка сільського господарства; balanced economy збалансована економіка; barter economy бартерна економіка • економіка обмінної торгівлі; black economy тіньова економіка; business economy підприємницька економіка; capitalist economy капіталістична економіка; cash economy грошове господарство; centralized economy централізована економіка; centrally planned economy централізовано планована економіка; closed economy закрита економіка • ізольована економіка; command economy командна економіка; commercial economy підприємницька економіка; commodity economy товарна економіка; commodity-driven economy економіка, яка концентрується на виробленні товарів на продаж; competitive economyies конкурентні економіки; controlled economy контрольована економіка • централізоване управління економікою; corporate economy корпоративна економіка; decentralized exchange economy децентралізована ринкова економіка; dependent economy залежна економіка; developed economy розвинена економіка; developing economy економіка, що розвивається; directed economy контрольована економіка; distribution economy економіка розподілу; diversified economy багатогалузева економіка; domestic economy внутрішня економіка; dual economy подвійна економіка; dynamic economy динамічна економіка; engineering economy інженерна економіка; exchange economy ринкова економіка • економіка обміну; expanding economy економіка, що розвивається; external economyies економія, зумовлена зовнішніми факторами; free enterprise economy економіка вільного підприємництва; free market economy економіка вільного ринку; industrial economy промислова економіка; interindustry economyies міжгалузеві фактори економії; international economy міжнародна економіка; intertemporal economy міжчасова економіка; intraindustry economyies внутрішньогалузеві фактори економії; labour-surplus economy економіка з надлишком робочої сили; laissez-faire economy економіка вільної конкуренції; local economyies місцеве господарство; managed economy плановане господарство; market economy; market-directed economy економіка, керована ринком; market-driven economy економіка, керована ринком • економіка, в якій ринок відіграє провідну роль; market-orientated economy економіка, спрямована на розвиток ринкових зв'язків; mature economy дозріла економіка; mixed economy змішана економіка; monetary economy грошова економіка; municipal economy міське господарство; national economy народне господарство; open economy відкрита економіка; planned economy плановане господарювання • планована економіка; pluralistic economy плюралістична економіка; political economy політична економія; private enterprise economy приватнопідприємницька економіка; private ownership economy економіка приватної власності; productive economy продуктивна економіка; profitable economy прибуткове господарство; rigid economy негнучка економія; Robinson Crusoe economy економіка Робінзона Крузо; rural economy економіка сільського господарства; service economy економіка послуг; socialist economy соціалістична економіка; stable economy стабільна економіка; stagnant economy застійна економіка; static economy статична економіка; struggling economyies слабкі господарства; thriving economy процвітаюча економіка; transition economy економіка перехідного періоду • перехідна економіка; unstable economy нестабільна економіка; well-balanced economy збалансована економіка; world economy світова економіка • економіка світового господарства

═════════□═════════

economies in constant capital економія на постійному капіталі; economies in labour економія на праці; economies in the means of production економія на засобах виробництва; economy in transition економіка перехідного періоду; economy of abundance бездефіцитна економіка; economies of division of labour економія ресурсів внаслідок спеціалізації; economies of fuel економія палива; economy of high wages економія з високою заробітною платою; economies of juxtaposition фактори економії, пов'язані із місцезнаходженням; economies of scale; economies of specialization фактори економії, зумовлені спеціалізацією; to improve the economy поліпшувати/поліпшити економіку; to promote the regional economy сприяти/посприяти розвиткові економіки окремих місцевостей; to regenerate the economy відбудовувати/відбудувати господарство; to restructure the economy перебудовувати/перебудувати економіку; to revive the economy пожвавлювати/пожвавити економіку; to stabilize the economy стабілізувати економіку • зміцнювати/зміцнити економіку; to strengthen the economy зміцнювати/зміцнити економіку

═════════◇═════════

економія < давньогр. οικονομια — ведення домашнього господарства (СІС 236); приклад з 1627 р. див.: Памва Беринда. Лексиконь славеноросскій и ймень тлькованіє: «Икономіа — ел. Господарство, зри строєніє и смотреніє» а також «Смотрѣніє, вочеловѣченіє Господнє, икономія, діспенсаціо, лат. ряженьє Божеє всѣм свѣтом» (ЕС-СУМ 2: 9)

1. n

1) сигнал

2) знак, ознака

3) сигнальний пристрій

4) pl військ. війська зв'язку

5) розм. зв'язківці

6) мор. служба зв'язку

2. adj

блискучий, видатний, разючий

3. v

сигналізувати, подавати сигнали

* * *

1) команда; знак; сигнал

2) ознака; знак

3) вiйcьк. зв'язок

4) pl; вiйcьк. війська зв'язку; вiйcьк. зв'язківці; мop. служба зв'язку

1) знаменний, видатний, вражаючий

2) сигнальний

ПЛЮРАЛІСТИЧНА ДЕМОКРАТІЯ - форма демократичного устрою (див. демократія), за якого домінуюча тенденція облаштування суспільного життя (соціального, політичного, морального) ґрунтується на плюралізмі. Особливістю суспільно-політичної практики П.д. є те, що вона зумовлена процесами взаємодії та протиборства чинників плюралістичної структури суспільства - різних гілок влади (законодавчої, виконавчої, судової), партій, суб'єктів підприємництва (від малих підприємств до великих корпорацій) та господарювання, засобів масової інформації, громадських об'єднань, асоціацій, окремих особистостей та ін. В умовах зрілої П.д. ці процеси, зрештою, спрямовані на узгодження або збалансування різноманітних ціннісних орієнтацій та практичних інтересів з метою забезпечення інтеграції суспільства на засадах збереження (що не виключає оновлення і змінюваності) самої соціальної інституції плюралізму. Для розуміння суті П.д. важливим є усвідомлення двох застережень. По-перше, П.д. - це не "дикий плюралізм" (вислів Бернстейна), тобто не хаотичне нагромадження конкуруючих поміж собою самодостатніх одиниць (чинників, агентів) плюралістичного простору суспільства і, по-друге, П.д. принципово не може бути безпосереднім результатом впровадження "згори" певних монопольних (нехай найретельніше розроблених) державних планів чи дій, хоча на рівні допоміжного й регулятивного чинника державне втручання може відіграти позитивну роль М. іра збалансування плюралістичної фрагментації та економічної й політичної інтеграції - одна з найскладніших та фундаментальних проблем політичної й соціальної філософії, а також економіки Щ. е у XVIII ст. Верк вказував на "делікатність" проблеми узгодження "громадського розуму", уособлюваного управлінськими функціями держави, та можливістю щонайменшого його втручання у простір вільного самоздійснення індивіда. Цю ж проблему порушив у XX ст. видатний англ. економіст Кейнс (1883 - 1946), аналізуючи ймовірні "форми управління всередині демократії". Висновки Кейнса про важливе регулятивне значення в умовах демократії процесів соціалізації (див. соціалізм) великих капіталістичних корпорацій (що повинні нейтралізувати й замінити втручання централізованого державного управління в суспільно-економічне життя) суттєві для теоретичного й практичного з'ясування проблем сучасної П.д. на зламі XX та XXI століть. Вони підтверджують тенденцію, характерну для П.д., стосовно необхідності постійного збалансування процесів соціально-політичної інтеграції та фрагментації, а також зосередження цих процесів у просторі вказаних вище чинників плюралістичної структури суспільства. У здійсненні П.д. одна з провідних ролей відводиться соціальними філософами XX ст. ідеальним спонукам - моральним орієнтаціям не тільки індивідів, а й партій, соціальних груп, управлінських структур та ін. (Берлін, Бернстейн, Вільямс, Дагостино, Крик, Ліндсей, Речер та ін.). В осмисленні цих орієнтацій, зокрема в обґрунтуванні морального виправдання опозиції, важливе значення відведено принципу етичного плюралізму. На думку Дагостино, основні риси цього принципу - неповнота (не існує єдиної послідовної політики, що може вважатися цілком довершеною); комплементарність (взаємодоповняльність різних політичних уявлень про справедливість, напр., як наслідку економічного зростання та розподільної справедливості); несумісність (відсутність єдино правильного способу оцінки моральної вагомості різних взаємодоповняльних факторів); доступність (налаштованість на визнання моральної переконливості позиції іншого). Принцип етичного плюралізму відкриває простір для визнання моральними і дій опозиції, і дій влади (але не як остаточного присуду).

СОЦІАЛІЗМ ( від лат. socialis - суспільний) - 1) Тенденція суспільного розвитку (соціалізації) як невпинного процесу поширення на загал суспільства прав, можливостей і привілеїв, які раніше були у монопольному володінні певних верств, груп, класів; у загальному сенсі виражає усуспільнення, егалітаризацію, прагнення до рівності, що виявлялося на різних етапах історії та за різних форм політичного устрою і режиму. Втім, намагання абсолютизувати тенденції соціалізації, створити на їх основі соціальний проект докорінної перебудови суспільства та його реалізувати виявилися хибними; соціалізація є комплементарною по відношенню до інших, не менш вагомих тенденцій (індивідуалізація, лібералізація, корпоратизація, монополізація та ін.), які стимулюють розвиток, винаходять і поширюють нові цивілізаційні здобутки, активізують (мотивують) найбільш здібних та енергійних членів суспільства, хоча в той же час підсилюють прояви нерівності та несправедливості тощо. 2) Впливова ідейно-політична течія сучасності, що репрезентована низкою версій - від респектабельної соціал-демократії до жорстко-тоталітарних різновидів ідеології. С. як ідея тривалий час існував у вигляді певної соціально-філософської традиції утопічного ґатунку, характерної для творів Мора, Кампанелли, Фур'є, Сен-Симона, Оуена та ін. Од поч. XIX ст. С. почав кристалізуватись як невід'ємна складова частина емансипаторської метаідвології розвитку, в рамках якої базисна тріада "великих ідеологій" виконувала низку специфічно розбіжних, але необхідних функцій, а саме; лібералізм забезпечував динаміку, інноваційний пошук, рух до змін; консерватизм надавав інституціональної усталеності ліберальному пошуку, зберігав ціннісну спадкоємність і культурну самобутність суспільства; С. забезпечував репрезентацію інтересів більшості населення країн, які переживали стрімкі зміни і багатомірну перебудову всього суспільного організму. У цьому сенсі С. уособлює ідеологічну "чутливість" до становища й інтересів трудящого населення, звичайних пересічних громадян, які піклуються про належні умови існування. Функціонально С. виступає формою критики умов і якості соціального розвитку з точки зору інтересів більшості. У XIX ст. С. як ідейно-політична течія набув виразного модернізаційного спрямування, породженого індустріалізмом. У ЗО - 40-х рр. виникає марксизм як теоретично оформлена версія С. на індустріальній стадії суспільства. Од серед. XIX ст. починає розвиватися народницький С. (однією з наріжних ідей народницької доктрини було запобігти розвиткові капіталізму із притаманними йому ризиками і негараздами), різні течії анархістського С. тощо. В ідейному русі з того часу співіснували й боролися поміж собою різні форми революційного С. та С. реформістського (або реформаторського). Поступово (особливо з колапсом соціалістичної системи) роль і вплив революціонаризму у соціалістичному русі зводиться нанівець. До впливових течій соціалістичної орієнтації у сучасному світі належать: деякі форми соціал-демократії, різновиди демократичного С., ліберального С., християнського С., неомарксизму та ін. 3) Форма соціального порядку (устрою) в державі, коли принципи С. (суспільна власність, відсутність експлуатації, загальність праці, соціальні гарантії тощо) декларуються як основоположні принципи існування і функціювання соціуму. Досвід "реального" С. у XX ст. неоднозначний і суперечливий. З одного боку, С. продемонстрував певні мобілізаційні можливості за умов, коли існувала потреба здійснити "стрибок" індустріалізації, ліквідації неписьменності та ін. У рамках цих процесів С. відігравав роль своєрідної інструментальної ідеології, маніпулятивного гасла, що маскувало реальну сутність - тотальне одержавлення суспільства задля здійснення як модернізаційних, так і стабілізаційних заходів. Історичний досвід свідчить про те, що спроби створити суспільство на "засадах справедливості", згідно із заздалегідь розробленим проектом, не життєздатні. Зорієнтоване на розподіл і перерозподіл, споживацтво та утриманство, суспільство С. не в змозі запобігти занепаду виробництва, застою і дефіциту. Намагання централізовано ("зверху") подолати нерівність і несправедливість призводять до того, що нерівність відроджується у ще більш кричущих формах, а несправедливість набуває потворних форм. 4) Термін "С." стосується також соціально-політичних рухів діяльності політичних партій та організацій, які взяли на озброєння різні версії соціалістичної ідеології і намагаються здобути владу (або впливати на неї) з метою реалізації своїх принципів та інтересів.