царство+грёз

1) (в строю) командувати. [Сами кільки солдат воюються, а тих, що командують, і нема (Рудч.)];

2) -вать, скомандовать что - командувати, скомандувати, наказувати, наказати що кому, веліти, звеліти, давати, дати команду кому на що, до чого. [Поставив кашовар закуску, - отаман командує випивку (Мартин.)];

3) (чем) командувати чим, мати в команді, мати під началом що. [Батько його полком командував (Ніков.)]. -ть полком (быть полковником) - полковникувати (-кую);

4) (предводительствовать) отаманувати, гетьманувати, гетьманити, порядкувати, правувати над ким, ким, перед вести. [І ними Тул гетьманить (Куліш). Вони його слухають, а він їми порядкує (Звиног.). Подає голос, правує козаками (Н.-Лев.)];

5) (распоряжаться, хозяйничать) командувати, верховодити, отаманувати, правувати ким, чим, у чому, над ким, орудувати ким. [Отаманує наша панночка над дівчатами, виганяє на панщину (Квітка). З громади кпили, хлопців били та верховодили в селі (Шевч.)]. -ть волами (шутл.) - волам хвости крутити, начальникувати над телятами. Бесконтрольно -ть - верховодити чим, (образно) мати царство і панство (в чому). Командующий - що командує; (сущ.) командувач. [Командувач другої народньої армії (Пр. Пр.)]. -щий военного округа - командувач військової округи. -ющий морскими силами - командувач морських сил. -щие классы - зверхні класи. -щая верхушка - командна верхівка. Временно -щий - тимчасовий командувач, (стар.) наказний командир. - щая местность, высота - головна місцина, головний шпиль.

* * *

коронування, вінчання на царство, оконч. укоронування кого.

* * *

(сильно) міцно, цупко, кріпко, сильно, (хорошо) добре, (прочно) міцно, кріпко, тривко, дебело. [Він її пригорнув до серця міцно (Квітка). Глядіть-же, цупко прикрутіте (Котл.). Добре били (Шевч.). Пошито міцно (М. Грінч.). Дебело зроблена ряма (Грінч.)]. -ко обнять - міцно (тісно) обняти. -ко связать - міцно (тісно, щільно, цупко) звязати. -ко держать - цупко (міцно) держати кого, що. -ко схватиться за что - міцно (цупко) схопитися за що, вчепитися чого. -ко задуматься - дуже (тяжко, сильно) замислитися про що. -ко спать, уснуть - спати, заснути міцно (твердо, цупко, добре, тяжко, здорово), заснути міцним (твердим) сном. [А дівчина тверденько заснула і не зчулась, як нічка минула (Чуб.). Тяжко заснула в житах на межі (Олесь)]. -ко спится кому - добре (міцно) спиться кому. Встать -ко на ноги - стати твердо на ноги. -ко стоять - твердо (міцно) стояти. [Твердо гордий дуб стоїть (Грінч.)]. -ко стоять за свои права - твердо стояти за свої права (за своїми правами). -ко закрыть глаза - тісно (щільно, міцно) заплющити (стулити) очі. -ко ударить (выругать) кого - дуже (тяжко, кріпко, здорово) ударити (вилаяти) кого. -ко хочется - дуже (тяжко) хочеться кому, кортить кого, кому. Жить -ко - жити скупо (скнаро). -ко держаться своего мнения - твердо (міцно) триматися своєї думки. -ко пьян был - дуже (тяжко, здорово) п'яний (напитий) був, п'яненний був. -ко-накрепко (сильно) - міцно- преміцно, дуже-предуже. -ко-накрепко запер дверь - добре замкнув двері. -ко-накрепко запретили мне делать это - суворо-суворісінько заборонено мені це робити. Крепче - міцніш(е), цупкіш(е), дебеліш(е), кріпше, лучче. [Що-дня тісніш, міцніш стискає нас мов обручем зо сталі лядська сила (Грінч.). Жіноче царство стоїть кріпше над усі царства (Куліш). А його притискає ще лучче (Звин.)]. Довольно -ко - міцненько, кріп(к)енько, дуженько, тривкенько, дебеленько. [А рака кріпенько держить (Стор.)].

* * *

1) мі́цно, крі́пко; си́льно, цу́пко; ( хорошо) до́бре

2) ( очень) ду́же, си́льно, ве́льми

1) (действие) миропомазування, помазування миром; (мирование) мирування;

2) (таинство; помазание на царство) миропомазання.

* * *

поработить неволити, поневолити, зневолювати, зневолити (о мн. позневолювати) кого, ярмити, уярмлювати и -мляти, уярмити (о мн. поярмити), кріпачити, покріпачити кого, (завоеванием) підбивати, підбити (о мн. попідбивати) під себе кого, що, (угнести) пригноблювати, пригнобити (о мн. попригноблювати) кого. [Зневоль се царство, а те ослобони (Куліш)]. Порабощаемый - поневолюваний, зневолюваний. Порабощённый - зневолений, поневолений (о мн. позневолюваний), той, що в неволі, уярмлений (о мн. поярмлений), покріпачений, підбитий и т. д. -ться - зневолюватися, зневолитися, поневолитися, бути зневоленим, поневоленим и т. д.

* * *

несов.; сов. - поработ`ить

православний, -вовірний, (стар.) благочестивий; (состоящий из приверженцев православия) православницький. [Царство православницьке Московське (Куліш)].

* * *

1) прил. правосла́вний; ( крещеный) хреще́ний и хрище́ний

2) в знач. сущ. правосла́вний, -ого

1) (пыль в букв. и переносном значении) порох (-ху, мн. порохи, редко слав. прах (-ху)), пил (-лу), курява; (распадающаяся гниль) порохно (-на), порохня (-ні), трухло, персть (-ти), Срв. Пыль, Персть, Тлен. [Що царство? - порох (Куліш). Все йде в одно місце: взялось із персти й усе вернесь у порох (Еккл.). Лихеє ім'я розлетілось, мов прах (Грінч.). Образ страху, що держить у своїх холодних обіймах увесь світ, хоч сам являє собою тільки порохно нікчемне (Єфр.)]. Отрясти прах от ног - порох, пил з ніг обтрусити. [Порох з ніг ваших обтрусіть (Єв.). І пил, що пристав до нас з вашого города, обтрушуємо вам (Єв.)]. Обращаться, обратиться в прах - порохом, на порох (прахом, на прах) розпадатися, розпастися, порохом братися, узятися (стати), порохом, порохном, порохнею, трухлом, попелом розсипатися, розсипатися, тліти, потліти, попеліти, спопеліти. [І не раз як рука чи повітря, чи сонце торкались тисячолітнього трупа, він розпадався на порох (Л. Укр.). Та бодай я собі, - каже, - порохом розпався (Рудан.). А бодай-же ти прахом розпавсь (Яворн.). І в годині стала прахом пишная столиця (Рудан.). Як я на тебе дихну своїм духом, то ти розсиплешся попелом (Звин.)]. Пасть во прах - упасти в прах. [Впадуть у прах кумири гордовиті (Грінч.)]. Обращать, обратить во прах - повертати, повернути, стирати, стерти на порох (на гамуз), повертати, повернути в нівець, розвіяти на куряву. Идти, пойти -хом - іти, піти з вітром, за вітром, за водою, димом (до гори), на марне, в нівець, випадати, випасти випадком. [Пішло усе добро в нівець (Грінч.). Чужим живимося, ото воно нам випадком і випало (Кониськ.). Все його добро піде на марне (Франко)]. Все его проекты пошли -хом - всі його проєкти димом до гори пішли. Прах его возьми! - щоб його прах забрав! Бодай він прахом розпавсь! Хай воно стеряється! Прах с ним! - цур йому! Хай йому лихо (всячина)!

2) (смертные останки) тлін (-ну), прах (-ху). [Вволяючи останню волю мужа, молода княгиня мусіла рушити з дорогим тліном в трудну і далеку дорогу, до міста його вічного покою (О. Лев.)]. Здесь покоится прах моего друга - тут почиває тлін мого друга. Мир -ху твоему - пером (пухом) земля тобі, нехай земля тобі пером (пухом).

* * *

1) (пыль; перен.: о чём-л. недолговечном, ничтожном) по́рох, -у; прах, -у

2) (труп, пепел после сожжения тела) прах, -у; ( останки) оста́нки, -ків, тлін, -ну

приобресться набуватися, набутися, бути набутим, здобуватися, здобутися, бути здобутим, бути придбаним, надбаним, наживатися, бути нажитим, заживатися, бути зажитим и т. д. [I сьогодні, зараз хотілось їм здобути те, що звичайно набувається роками великої праці та боротьби (Н. Рада). Царство небесне здобувається силою (Єв.)].

* * *

1) набува́тися; купува́тися

2) здобува́тися; дістава́тися; засво́юватися

3) набува́тися

(о месте и времени) прогалина, перерва, перерив, переміжок, перепинка, промежка, промежінь (-жени). [Чиніте прогалину між стадом і стадом (Св. Пис.). У його спогадах єсть велика прогалина часу, про яку нічого не сказано. Царство Ормузда існувало без перерви поруч із царством Аримана (Л. Укр.). Минав квартал за кварталом; в перервах кварталів - молошна мла (Коцюб.). Під час цього переміжку між осінню та зимою завівають прелюті вітри (Корол.). Антракт за антрактом в українському письменстві, що почалися з 1847 р. й з деякими перепинками додержались аж до революції (Єфр.). Промежка між кроквами дуже широка (Волч. п.). Одна дошка вивалилась - лізьмо у ту промежінь (Звин.)]. -ток времени, разделяющий две эпохи - час, що проминув між двома добами; проміжний межи двома добами час. -ток узкий (между двумя строениями или плетнями) - сутки, суточки; (в частоколе) гулянка; (между прутьями решётки) межиґраття; (между двух зудьев пилы) гава, гавря; (узкий между двух лесов) прогалина, проворіття (Черк. пов.).

* * *

1) ( в пространстве) промі́жок, -жку; ( узкий проход между двумя строениями) сутки́, -то́к, ( поменьше) суточки́, -чо́к

2) ( во времени) промі́жок, відти́нок, -нку; шмат, -у; (время между чем-л.) час, -у

просветлить

1) (дом и т. п.) робити, зробити світлішим, яснішим (дім); (жидкость) очищати, очистити, проціджувати, процідити; (лицо, глаза и пр.) прояснювати и проясняти, прояснити (лице, очі);

2) (духовно) просвітлювати, просвітлити. Просветлённый - (о жидкости) очищений, проціджений, (о лице и т. п.) прояснений, (духовно) просвітлений, просвітлий. [Високо здіймав пресвітле чоло (Л. Укр.). Він нам говорив про царство боже, де просвітлі люди уже не женяться й не віддаються (Л. Укр.)]. -ться -

1) прояснюватися и -снятися, прояснитися; см. Проясняться; (о жидк.) очищатися, очиститися;

2) (духовно) просвітлюватися, просвітлитися, просвітліти.

* * *

несов.; сов. - просветл`ить

1) проясня́ти и проя́снювати, проясни́ти, просві́тлювати, просвітли́ти

2) перен. просві́тлювати, просвітли́ти, проясни́ти и проя́снювати, проясни́ти

простереться

1) (стр. з.) простягатися до чого, бути простягнутим и простягненим;

2) (тянуться, достигать собою) простягатися, простяг(ну)тися до чого, сягати, сягнути чого и до чого, на що (на что), в що, куди; (стлаться) стелитися, простелятися, простелитися (-люся, -стелишся), простилатися, прослатися (-стелюся, -стелешся) до чого, доходити, дійти до чого. [За Київом, Баром і Брацлавом простягались пустині (Куліш). Ясне проміння, мов руки, простяглось до лісу (Коцюб.). Доки сягають землі нашого села (Кониськ.). Скільки сягає його пам'ять (Коцюб.). Діяльність цього покоління сягає й на дальші часи (Єфр.). Царство наше на усі чотири сторони, скільки тисяч верстов, сягнуло (Кв.). Небо простилалося над великою й широкою землею (Грінч.). Нижче садка тиховода прослалася річка (Грінч.). Простелилася лицем до землі (Крим.). Городи аж до хати доходять]. Власть его -рается очень далеко - його власть сягає дуже далеко.

* * *

1) ( распространяться) простяга́тися, простягти́ся и простягну́тися и попростяга́тися, простира́тися, просте́ртися; (несов.: расстилаться) розстеля́тися, розстила́тися, простила́тися, простеля́тися, (о лесах, полях) розляга́тися, розлягти́ся; (достигать, доходить до чего-л.) сяга́ти, сягну́ти (до чого, чого)

2) ( протягиваться) простяга́тися, простягти́ся и простягну́тися и попростяга́тися, простира́тися, просте́ртися

пройти

1) что, через что, по чём, где - проходити (в песнях и проходжати), пройти, переходити (в песнях и переходжати), перейти, (во множ.) попроходити, попереходити що, через що и чим, по чому, де. [Тихо проходив я лісом (Грінч.). Проходив він по городах і селах (Єв.). Та не стіймо всі вкупі, а проходьмо там, де він стоїть, по одинцю, по двоє і по троє (Куліш). Став найменший брат, піший піхотинець, Муравськими шляхами проходжати (Дума). Разів з двадцять окрутився він коло того місця, пройшов його і вздовж і впоперек (Мирн.). Той блукає за морями, світ переходжає (Шевч.). Свого «бога живої людини», оту центральну ідею, яка переходить усіма його творами, він мав (Єфр.). Як забути давнє зло, що кровавою межею нам по серці перейшло (Франко). Уже всі люди перейшли (Грінч.)]. -ходи, не стой тут - проходь, не стій тут. Тут нельзя -йти - сюдою ніяк пройти, не можна пройти, нема ходу. Войска -шли через город - війська перейшли через місто, перейшли місто. -йдя мост, поверни налево - перейшовши, минувши міст, зверни ліворуч. -дить, -йти вперёд - проходити, пройти, проступати, проступити (наперед). [Увіходьте! - показує на відчинені двері, - та не проходьте, з краю стійте (Тесл.). Так тісно, що й проступити не можна (Гр.)]. Дать -йти кому (расступившись) - проступитися перед ким. [А ну, проступіться, не можна за вами шахву винести (Звин.)]. -дить, -йти мимо кого, чего - проходити, пройти, переходити, перейти повз (проз) кого, повз (проз) що и кого, що, минати, минути, поминати, поминути, проминати, проминути кого, що. [Він проходить тих двох (Чуб. II). Хто мав вийти з хати, мусів неодмінно перейти проз неї (Крим.). Вертаємося ото другого дня з церкви, Антін мій минає свій двір (Кониськ.). Поминете дві хати, а третя - наша (Звин.). Проходив проз хату своєї родички, баби Мокрини - знахарки. Саме як він її проминав, із хати вийшла молодичка (Грінч.)]. -йти (сквозь) огонь и воду - огонь і воду перейти, крізь огонь і воду пройти, пройти крізь сито й решето, бути і на коні і під конем, і на возі і під возом, і в ступі і за ступою, пройти і Крим і Рим, бувати у бувальцях. [Ніби то вже з нею то огонь і воду перейти можна (М. Вовч.). Сущі пронози, не взяв їх кат; були вони і на конях і під кіньми, і в ступі й за ступою (Кониськ.). Двадцять і один рік писарює, пройшов крізь сито й решето (Грінч.)]. Он весь свет -шёл - він увесь світ пройшов. [Пройшов же я світ увесь (Чуб. II). Брехнею світ пройдеш (Приказка)]. -дить долгий и трудный путь - проходити, переходити, верстати довгий і важкий шлях, довгу і важку путь. -дить различные этапы в своём розвитии - переходити різні етапи в своєму розвою. - дить, -йти школу - переходити, перейти школу. [Освічені класи переходять школу, яка їм дає знання (Грінч.)]. Через его руки -шло несколько миллионов - через його руки перейшло декілька мільйонів. -дить должность, службу, стаж - відбувати уряд, службу, стаж. -ходить чины - переходити чини;

2) до какого места, какое расстояние - проходити, пройти до якого місця, докуди. [Я сам проходив аж до Чорного моря (М. Вовч.)]. -йти десять вёрст пешком - пройти десять верстов пішки;

3) (двигаться по известному направлению) переходити, перейти. -шло облако по небу - перейшла хмарка по небу;

4) (известное расстояние в течение известного времени) проходити, пройти, у(ві)ходити, у(ві)йти, (реже) заходити, зайти. [Десять верстов од села до города, - може верстов зо три увійшли (Тесл.). Був певний, що уйшов десять миль (Франко). Зайшли вже добрий кусень дороги (Маковей)]. -ходить по 6 вёрст в час - уходити (проходити) по шість верстов на годину;

5) во что, сквозь что - проходити, пройти, пролізати, пролізти в що, крізь що. Диван не -дит в дверь - диван (канапа) не проходить у двері (крізь двері). [Легше верблюдові крізь ушко голки пройти, ніж багатому у царство боже увійти (Єв.)];

6) (проникать) проходити, пройти крізь що, через що; (о жидкостях) проточуватися, проточитися крізь що, просякати, просякнути крізь що. [І проходить його голос через ту могилу, і в могилі пробуджає милого і милу (Рудан.)]. Свет -дит сквозь стекло - світло проходить крізь скло. Чернила -дят сквозь бумагу - чорнило проходить крізь папір. Пуля -шла навылет - куля пройшла, пролетіла наскрізь (через що). [Йому куля пролетіла через шапку і чоло (Рудан.)]. Смола -шла наружу - смола пройшла (проступила) наверх;

7) (проноситься перед глазами, перед мысленным взором) проходити, пройти, переходити, перейти, просуватися, просунутися, пересуватися, пересунутися, снуватися (перед очима, поперед очі). [Перед нами переходить життя, в якому купівля корови здається подією трохи не епохальною (Єфр.). В його голові мигтіли якісь шматки думок, просувалися якісь неясні образи (Коцюб.). Снується краєвидів плетениця, розтопленим сріблом блищать річки (Л. Укр.)];

8) (изучать) переходити, перейти, вивчати и виучувати, вивчити що. -дить историю, физику - вивчати історію, фізику. -дить курс наук, курс чего-л. - переходити курс наук, курс чого;

9) (о дороге, реке: пролегать, протекать в известн. направлении) проходити, іти, пройти де. [Серед раю йшла дорога між двома садами (Рудан.)];

10) (о времени, состоянии, событии: протекать) минати, минути и зминути, минатися, минутися, проминати, проминути, переходити, перейти, проходити, пройти, сходити, зійти, збігати, збігти, бігти, перебігти, пливти и плинути, спливати, спливти, упливати, упливти и уплинути; срв. Протекать, Пробегать, Пролетать. [Минають дні, минають ночі, минає літо (Шевч.). От субота і минає, північ наступає (Рудан.). Минув цей день, минув другий, третій, тиждень (Грінч.). Уже й літо минулося, зима вже надворі (Шевч.). Два дні зминуло (Звин.). Жнива були й проминули, осінь наступає (Рудан.). Перейшла й друга ніч (Яворн.). Ба надходить і проходить не час, не година (Рудан.). От уже і літо зійшло (Переясл.). Час збігав, туга якось потроху втихла (М. Вовч.). Збігло хвилин з двадцять (Корол.). Плинуть часи за часами, як хвилі на морі (Дн. Чайка). Минає час ночами, днями, спливає мрійним колом снів (Черняв.). Упливло півтора року (Г. Барв.)]. -шло то время, когда можно было… - минув (-вся) той час, коли можна було… Время -дит, -шло незаметно - час минає, минув непомітно, час і не змигнувся. [З ним гомонячи, і час було не змигнеться (М. Вовч.). З тобою, хлопчино, вечір не змигнеться (Метл.)]. -шли красные дни - минулася розкіш, минулися розкоші. -йти безвозвратно - минутися безповоротно, (образно) втекти за водою. [Ваш вік ще за водою не втік (Кониськ.)]. Зима -шла - зима минула, минулася, проминула, перейшла, перезимувалася. [Такеньки уся зима зимська перезимувалася (М. Вовч.)]. -дить, -йти даром, безнаказанно кому, -йти бесследно - минатися, минутися кому (так, дурно, безкарно), перемеженитися. [Се йому так не минеться (Гр.). Хто сміється, тому не минеться (Номис). Коли сей раз йому минеться так, так він і вдруге (Кониськ.). Люде думали, що воно так і перемежениться, бо наче все вщухло (Г. Барв.). Ні, це все перемежениться, усе буде добре (Яворн.)]. Хорошо, что всё так -шло - добре, що все так минулося. Болезнь его -дит - хвороба його минає(ться). Боль -шла - біль минувся, перейшов. Интерес к чему -шёл - інтерес до чого минувся, вичерпався. Зеседание -дило бурно - засідання йшло, переходило, відбувалося бурхливо. Концерт, лекция чтение -шёл (-шла, -шло) весело - концерт, лекція, читання відбувся (відбулася, відбулося) весело. [Читання відбулося весело, слухали всі цікаво (Грінч.)]. Река -шла - річка (крига в річці) перейшла. Лёд -шёл - крига перейшла, сплила;

11) проходити, пройти, перепадати, злитися. В этом году часто -дят дожди - цього року часто проходять (перепадають) дощі. Вчера -шёл дождь - учора пройшов, злився (диал. злявся) дощ. [У нас в Чижівці вчора злялися аж два дощі (Звин.)];

12) что чем - проходити, пройти, переходити, перейти що чим. [Повесні ми тут і не орали, а тільки драпачами пройшли (Козел.)]. -дить в длину ниву (плугом, ралом) - довжити ниву. -дить крышу краской - проходити дах фарбою. -йти огнём и мечём - перейти огнем і мечем, (вдоль и поперек) перехристити огнем і мечем. [Ляхи всю Україну огнем і мечем перехристять, козаків вигублять, а селян і міщан у невільниче ярмо на віки позапрягають (Куліш)]. Пройденный - перейдений, пройдений. -ный путь - перейдений шлях, перейдена путь, відбута дорога.

* * *

1) прохо́дити, пройти́; (оставляя за собой что-л.) промина́ти, промину́ти; (через что-л.) перехо́дити, перейти́

2) (протекать, миновать: о времени, событиях) мина́ти, мину́ти, мина́тися, мину́тися, промина́ти, промину́ти, прохо́дити, пройти́, сплива́ти, сплисти́ и спливти, збіга́ти, збі́гти