хай

и Пусть нар. хай, нехай, (зап.) най. [Хай їй лиха година! (Рудч.). Ой не спиняйте у ставу води, нехай вона рине! Ой не піду я за п'яниченьку, нехай він ізгине (Пісня). Хто волі ще не відцуравсь, нехай іде до бою (Л. Укр.). Хто не вміє молитися, най іде на море учитися (Номис)]. Пусть он придёт - хай (нехай, най) він прийде. Пусть делает, что хочет - хай (нехай, най) робить, що хоче. Пусть будет по вашему - хай (нехай, най) буде по вашому, (шутливо) хай (нехай, най) ваше зверху буде, нехай буде з гречки мак! Вы этого хотите? пусть будет так - ви цього хочете? хай (най) буде так. Мои родители, -скай будут здоровы, приедут ко мне - мої батьки, нехай (хай, най) здорові будить, бодай здорові були, коби здорові (були), приїдуть до мене. Ну пусть будет и так - чи так, то й так. Пусть-ка - нехай-но, нехай-лиш, нехай лишень. [Нехай-но спробує сам сюди прийти!]. Пусть его сердится - хай собі сердиться;

2) (всё равно, маловажно) дарма, дарма бери. [Тату! лізе чорт у хату! - Дарма, аби не москаль (Номис). Уже-ж хоч і сировате просо - дарма бери, - а повезем зодрать (Борз.)]. Может быть, это и не ваше, да пусть, берите! - жоже це й не ваше, та дарма, - беріть!

* * *

см. пусть

нар. надісь, мабуть що, мабуть чи не; (не)хай і так, сількись, гляди, глядіть, може. [З одного панського слова той Богдан, надісь, і рідного міг-би на шматки розірвати (Корол.). А туди буде верстов, гляди, десять (Звин.)]. По мне, -луй… - про мене, хай і так. Я это сделаю завтра, а -луй, и сегодня - я це зроблю завтра, а може й сьогодні. -луй, я тебя и видел-то - мабуть, що тебе (мабуть, чи не тебе) я й бачив. Вы этого хотите? -луй - ви того хочете? - Хай і так, може й так, мабуть, що й так. Мне, -луй, это больше нравится - мені це мабуть чи не більше подобається.

* * *

1) вводн. сл. жарг. ма́буть и мабу́ть; ( может быть) мо́же; ( возможно) можли́во

2) ( частица - при выражении нерешительного согласия) хай і так, хай так; ( ладно) гара́зд, до́бре

см. Пускай.

* * *

1) (со значением долженствования, приказания) част. хай, неха́й; нех

2) (со значением: ладно, так и быть) част. хай, неха́й; нех

3) (со значением: допустим, положим) союз неха́й, хай

4) (со значением: хотя бы) союз неха́й, хай, бода́й; ( даже) на́віть

1) миф. чорт, ді́дько, ку́ций, -ого, куца́к, -а; ( житель ада) пеке́льник; ( нечистый) лихи́й, -о́го, нечи́стий, -ого; диал. анти́пко, а́рідник; ( в болоте) анци́бол, анци́болот, анциболо́тник

2) бран. чорт, ді́дько, біс, га́спид, мара́

3) жлоб

I. 1) добро, благо, гаразд. [За благо народу. Живуть собі люди у добрі та в гаразді]. Нет худа без добра - лихо не без добра. По добру, по здорову - щасливо, без лиха, доки живий і цілий. Идёт к добру - на добро (на добре) йдеться, на гаразд. Не будет добра - не буде добра (життя, пуття);

2) (имущество) добро, добре, майно, худоба, (пожитки) збіжжя. Продав усе своє добро. Що, я не хазяїн на своєму доброму? Не збирай синові худоби, а збери йому розум. Все своє нерухоме майно одписав на школи].

II. Добро, нар. - добре, гаразд. [Добре тому багатому! (Шевч.). Гаразд, що не бачили нас, а то лихо було-б]. Добро пожаловать - просимо до хати, до господи, будьте дорогими гостями. Добро бы - хоч-би-ж, коли-б уже, хай-би вже. [Хай-би вже хто путній казав, а то така негідь].

* * *

здоровому бути, добре ся мати. Дай бог -вать - поздоров боже. Желаю -вать - доброго здоров'я (зичу), доброго здоров'я, здоров'ячка. Здравствуй, -те - здоров (був), здорова (була), здорові були, добридень, добривечір, чолом (говорит приветствующий), доброго здоров'я (говорит отвечающий). Да -вует! - (не)хай живе! хай здоров живе!

* * *

1) вопросит. - хто? (р., вин. кого, дат. кому, после предлог. (до) кого, (на) кому, тв. ким, местн. (на) кім, (на) кому). [Кого я? - де? - коли любив? Кому яке добро зробив? (Шевч.). На кого ти покинув худобу дома? (Мирний)]. Кто здесь, там? - хто тут, там? Кто вы такой? - хто ви такий? хто ви будете? (зап.) хто ви за о[ї]ден (за о[ї]дні)? Кто идёт? - хто йде? Кого вам надо? - кого вам треба? От -го это письмо? - від кого цей лист? За -го вы меня принимаете? - за кого ви мене маєте (вважаєте)? Кому жизнь не мила! - кому життя не миле (не любе)! Кем это сделано? - хто це зробив? Кем вы недовольны? - з кого (ким) ви незадоволені? Кто же? - хто-ж? Кто бы? - хто-б? Кто бы это (был)? - хто-б (хто- ж би) це (був)? Кто бы не хотел? - хто-б не х(о)тів?

2) указат., относит. - хто. [Знаю тебе, хто єси (Єв. Мр.). Недоля не бачить, з ким їй жартувати (Шевч.)]. Вот кто - ось (от, он) хто. Тот, кто; тот, кого и т. д. - той, хто (що); той, кого (що його, якого, котрого) и т. д. [Хто не працює, той не їсть (Київщ.). Хіба-ж вони не слуги слуг того, кого ви князем темряви назвали? (Л. Укр.). Нехай-же працюють словами й пером ті, що мають дві шкури в запасі (Самійл.)]. Тот, кем вы были обижены, наказан - хто вас покривдив, того покарано. Кому бы учить, тот сам дурит - кому-б учити, той сам дуріє. Некого, Некому - см. отдельно. Не у кого - см. Кого;

3) неопр. - хто. [Стиха-стиха, порідко, щоб кого не розбудити, вистукує сторож (Васильч.)]. Кабы кто знал моё горе! - коли-б (якби, щоб) хто знав моє горе! Что у кого болит, тот о том говорит - що кого болить, той про те й говорить. Кому-кому, а вам бы не следовало этого делать - кому-кому, а вам-би не слід цього робити. Кто-кто; кого- кого; у кого - у кого и т. д. - хто - хто, кот(о)рий (котре) - кот(о)рий (котре); кого - кого, кот(о)рого - кот(о)рого; у кого - у кого, у кот(о)рого - у кот(о)рого и т. д. [Хто так, а хто сяк (Сл. Гр.). Що кого втомило: кого щастя, кого сльози, - все нічка покрила (Шевч.). Кому воля, а кому неволя (Мирний). Котрий пише, котрий читає, а котрий то й байдики б'є (М. Вовч.). Він пізнав, котре в селі найбільший злодій, котре найбільший багач (Стефаник)]. Кто бы ни; кого бы ни и т. д. - хоч-би хто, хоч хто, хто-б не, аби-хто; хоч-би кого, хоч кого, аби-кого, кого-б не и т. д. Кто бы он ни был - хоч-би хто він (хто-б він не) був, аби-хто. [Кождому, аби-хто, уміла дотяти своїм бистрим язиком (Франко)]. Кто бы ни говорил, не слушай - хоч- би хто казав, не слухай; хоч хто казатиме, не слухай (Сл. Гр.). Кто бы ты ни был, я тебя не выдам - хоч-би хто (ким) ти був, я тебе (на тебе) не викажу. Кого бы я ни попросил, все отказываются - кого-б я не попросив, усі відмовляються. -го бы (то) ни было - хоч кого, хоч-би кого, хоч-би хто там був, аби-кого, будь-кого, кожного. От -го бы то ни было - хоч- би від кого, від будь-кого, від кого-будь. Я рада каждому письму, от -го бы оно ни было - я радію з кожного листа, хоч-би від кого він був. Я не жду ничего от -го бы то ни было - я не чекаю нічого ні від кого. Я был бы рад кому бы то ни было - я зрадів-би (був-би радий) хоч кому (хоч-би кому, будь-кому, аби-кому, хоч-би хто там був, кожному). Больше чем кто бы то ни было - більш ніж хто (ніж будь-хто). Не кто иной, как - не хто (инший), як. [І зробив це не хто, як він сам (Крим.)]. Кто-то, кого-то, кому-то - хтось, когось, комусь. [Прийшов хтось та взяв щось, бігти за ним - не знаю за ким (Номис). Хтось утік, а когось, кажуть, таки зловлено (Київщ.). Я знаю, комусь-то вона серденько крає (Л. Укр.)]. Кто-нибудь, кто-либо; кого-нибудь, кого-либо и т. д. - хто, хтось, хто-небудь, котрий(сь), (кто бы то ни был) будь-хто, хто-будь, аби-хто, (пров.) будлі-хто; кого, когось (после предл. кого, когось), кого- небудь, котрого(сь), будь-кого, кого-будь, аби-кого, будлі-кого и т. д. [Може хто вас полаяв? (М. Вовч.). Може кого з рідні моєї бачили? (Київщ.). Як хтось почне, то й я робитиму (Н.- Лев.). Згадай же хто-небудь її на сім світі (Шевч.). Не ти, так хто-будь купить (Київщ.). Треба-ж колись будлі-кого покохати та й заміж піти (Н.-Лев.)]. Кого-нибудь одного (из двух) - когось одного, котрогось (із двох). Если меня кто-либо спросит, скажите, что - коли про мене хто спитається, скажіть (скажете), що. Не думаю, что бы кто-нибудь знал об этом - не думаю, щоб хто(сь) про це знав. Сомневаюсь, что бы кто-либо из вас мог сделать это - не думаю, щоб котрий з вас міг зробити це. Он счастливее, чем кто-либо - він щасливіший за будь-кого (як хто). Пусть это сделает кто-нибудь другой - хай це зробить хто инший. Ему всегда хочется кого-нибудь осуждать - його (йому) завжди кортить когось судити. Кому- нибудь да понравится - комусь та сподобається. Пусть кто-нибудь попробует - будет меня помнить - хай-но спробує котрий(сь) (котре), пам'ятатиме мене; ану спробуй котрий, будеш мене пам'ятати. Пусть кто-либо из вас решится - хай котрий (котре) зважиться. С кем-нибудь, с кем-либо и т. п. - з ким(сь), з ким-небудь, (с кем бы то ни было) будь, з ким, з котрим(сь), з ким-будь, аби з ким, (пров.) будлі з ким. [Станеться, хоч і не зо мною, хоч і аби з ким, яка причина (Квітка)]. Кто-попало; кого-попало и т. д. - будь-хто, хто-будь, аби- хто; будь-кого, кого-будь, аби-кого, (пров.) кого-попадя и т. д. Кто-угодно, кто ни есть; кого-угодно, кого ни есть и т. д. - будь (будлі)-хто, хто-хоч, аби-хто; будь (будлі)-кого, кого-хоч, аби-кого и т. д. [Віддаси кому-хоч (Київщ.). Побить, то й аби-хто знайдеться (Номис)]. Кого, кому вам угодно - кого, кому хочете. Это сделает и кто-угодно - це зробить і аби-хто (і будь-хто). Редко кто - мало-хто, хтось-не-хтось. [Там - у кожній хаті верстат, а у нас хтось-не-хтось (мало хто) тче (Звиног.)]. Кое-кто, кое-кого, кое с кем и т. п. - см. Кое-кто.

* * *

1) слу́хати

2) (слушаться, повиноваться) слу́хатися, слу́хати

межд. віват, хай живе!

* * *

1) еге, так. [Дощ надворі? - Так, дощ]. Конечно да - еге-ж, авжеж, атож; да ведь - таж, та…ж, а(д)же-ж, та(д)же-ж. [Підеш зо мною? - Авже-ж. Та він же там і не був. Таже-ж сказала, що прийде напевно. А(д)же-ж ти сам бачив]. Ни да, ни нет - ні так, ні сяк. Да как - коли. [Коли подивляться, що вбитий, - з переполоху ну втікать (Шевч.)];

2) (сз.) та, і, й. [Сичі в гаю перекликались, та ясен раз-у-раз скрипів (Шевч.). Старі вже стали батько й мати]. Да и - та й, (= но и) ба; в начале предложения - а. [Чогось мені на серденьку та й не легко (Чуб.). Не дрімає цар московський, ба й ті не дрімають (Рудан.). Та й став він по- инакшому думати. А жаль-же мені літечка тепленького];

3) (но) але, та, дак, так, отже. [І хотіла-б, так не можу. Думалося одно, отже сталося инше. Не хочеш, дак мусиш]. Да… же - та нубо! но! [Та нубо-кажіть! или Кажіть-но! = да говорите же! Та нубо не пустуй!];

4) да будет - хай буде, най (нехай);

5) да и ну - та й давай, ну, нум. [Та збіг на грядки та й давай сонячники ламать. З переполоху ну втікать! (Шевч.)].

* * *

1) утверд. так; ага́, угу́, еге́, усилит. еге́ ж; ( кстати) до ре́чі; ( как же) ая́кже, авже́ж

2) вопросит. так; еге́, усилит. еге́ ж; (а) га; (неужели, разве) невже́, [так] хіба́; ( в самом деле) справді

3) усилит. та

4) (в сочетании с глаг. 3-го лица наст., буд. вр.: пусть) хай, неха́й

1) ( соединительный и присоединительный) та, і, й

2) ( противительный) та, але́; ба ні

избавить кого от кого, от чего или чего відзволяти, відзволити кого від кого, від чого, визволяти, визволити кого від кого, з чого, (зап.) вибавляти, вибавити кого від чого, ря[а]тувати, вря[а]тувати, виря[а]товувати, виря[а]тувати кого з чого, сов. відволати кого від чого, звільняти, звільнити кого від чого, (диал.) опростувати, опростати від чого, (о)слобоняти, (о)слобонити кого від чого, позбавляти, позбавити кого чого. [Ти одзволив нас од смерти (Казка). Ти мене вибавив од смерти, а я тебе (Рудч.). Я так гаряче благав, і ти мене не вратував од цієї ганьби (Крим.). Опростав мене батько від панської ласки (Сл. Гр.). Світ слобонити від мук і роздору (Франко). Не загайся на підмогу, вирятуй з напасти (Куліш). Дочку од лиха одволає і ворога свого здолає (Греб.)]. Смерть -вляет нас от мук - смерть відзволяє (вибавляє) нас від мук. -вьте меня от этого неприятного поручения - відзвольте мене від цього прикрого доручення. -вить кого от опасности - визволити, вирятувати кого з небезпеки, врятувати кого в небезпеці. Он -вил меня от этого несчастья - він визволив (вирятував) мене з цієї біди, напасти, він врятував мене від цієї біди. -вляю вас от труда, от неприятности отвечать мне - звільняю вас від клопоту, від прикрости мені відповідати. -вить кого от беспокойства - позбавити кого клопоту. -вьте меня от ваших замечаний - дайте мені спокій з вашими увагами (від ваших уваг). Избави бог! - крий боже! боронь боже! ховай боже! (не)хай бог боронить (милує, одверта)! -вьте меня от него - відзвольте, визвольте мене від його [Я бачу, що мій вид їй гірший від хвороби, так визвольмо-ж її від нашої особи (Самійл.)]. -ви нас бог от пожара! - хай нас бог боронить (милує) від пожежі! Избавленный - визволений, відзволений, вибавлений, виря[а]туваний, вря[а]тований; звільнений від чого, позбавлений чого. Никто не -влен от смерти - від смерти ніхто не врятований, не вільний, не виметний.

* * *

несов.; сов. - изб`авить

1) с род. п. на вопрос: где? в каком направлении? и с твор. п. - а) на вопр.: где? - між, поміж, проміж, межи, помежи, промежи ким, чим и (реже) чого, поміж, межи, помежи кого, що, (редко) міждо, поміждо, проміждо ким, чим; (среди) серед, посеред кого, чого; (из-за, среди) з-поміж, з-проміж, з-помежи кого, чого. [І зразу встала стіна між мною й товаришами, між мною й життям (Коцюб.). Поміж небом і землею (Франко). Халупка стояла поміж закинутих, з забитими вікнами, осель (Коцюб.). Чутка, розійшлася поміж люди (М. Грінч.). Він залюбки попасає проміж ліліями (Біблія). Тихі пошепти розходились по селу межи жіноцтвом (Єфр.). Межи білих хаток (Основа). Межи гуси сірі орел сизокрилий вивівсь (М. Вовч.). Ой, літав я кожну нічку помежи горами (Рудан.). Ходив чумак з мазницею помежи крамниці (Рудан.). Отаке як завелось міждо старшими головами, то й козаки пішли один проти одного (Куліш). Хто стояв поміждо мужиком та паном (Грінч.). З-поміж садів видко церков (Федьк.)]. Речка течёт -ду гор - річка тече (по)між, (по)межи горами. Я нашёл -ду своими книгами вашу - я знайшов між (межи, поміж) своїми книжками вашу. Ударить -ду глаз - ударити межи очі. -ду ногами - проміж (поміж) ногами. [Йому пробіг собака проміж ногами (Номис)]. Он очутился -ду двух огней - він опинився межи (між) двома огнями; йому і звідси гаряче і звідти пече. Пройти -ду Сциллой и Харибдой - пройти між (проміж, межи, промежи) Сциллою і Харибдою. Находиться -ду страхом и надеждой - перебувати (бути, жити) між (межи) страхом і надією. Колебаться -ду кем, чем - см. Колебаться 2. Читать -ду строк - читати між (поміж) рядками. Бывать - ду людьми - бувати серед людей. Жить -ду добрыми людьми - жити серед добрих людей, між добрими людьми. Разделить что -ду кем - поділити що кому или між ким, поділити що на кого. Что за счёты -ду своими! - та які рахунки між своїми! та що там своїм рахуватися! -ду прочим - між иншим. [Між иншим, свою найкращу оду написав ибн-Сіна по-арабськи, а не по-перськи (Крим.)]. -ду тем -

1) (тем временем) тим часом. [Зінько тим часом протиснувся до рундука (Б. Грінч.). Тим часом кухарі дали вечерю (Крим.)]. А -ду тем (а) - а тим часом. Мы разговаривали, а -ду тем ночь наступала - ми розмовляли, а тим часом ніч надходила. -ду тем как - тим часом як. Он веселится, -ду тем как мы работаем - він розважається, тим часом як ми працюємо;

2) (однако) проте, одначе, однак, тимчасом, аж, (диал.) ажень. [Між людьми хоч і багато спочувало, проте ніхто не поквапився залучити чуженицю до себе (Єфр.). Я думав так, аж воно инакше (Сл. Гр.)]. А -ду тем (б) - а проте, а тимчасом, а отже. [Казали недобрий борщ, а проте увесь виїли (Сл. Гр.). Здається однакову ніби-то науку виносять (вони) перед люди, а тимчасом вражіння од них цілком протилежне (Єфр.). Освіти філологічної я жадної не здобув, а отже взяв пообгортавсь усякими словарями (Крим.)]. Знала, что он лгун, а -ду тем поверила - знала, що він брехун, а отже (а проте) поняла віри; б) с твор. п. для обозначения взаимн. действия - між (межи), поміж, проміж ким, проміж, поміж кого. [Розказала про сварку поміж нею та дідом (Грінч.)]. Говорить, шептаться и т. п. -ду собою - говорити проміж (поміж) себе, між, проміж, (редко) проміждо собою. [Вони до молодих промовляли підсолодженими голосами, але проміж себе напророкували молодим усякого лиха (Єфр.). Діти шептались поміж себе (Коцюб.). Вони говорять проміждо собою щирою українською мовою (Крим.)]. Дети совещались -ду собой - діти радилися поміж себе, між (проміж) собою. -ду ними начались ссоры - між ними (у них) пішли (почалися, зайшли) чвари. -ду нами будь сказано, пусть это останется -ду нами - між нами кажучи, хай це (за)лишиться між нами; в) с твор. п. на вопр.: из какой среды? из кого? - з-поміж, з-проміж, з-між, з-межи кого, з кого, з чийого гурту. [Цар обібрав з-поміж своїх вельмож людину мовну (Крим.). Хто зуміє з-проміж нас співати за тобою? (Самійл.). Найближчий до хана з-між радників (Леонт.). Хто з вас негрішний, нехай перший кине на неї камінь (Біблія). Ми оберемо гласних, а гласні з свого гурту оберуть голову (Крим.)]. Лучший -ду ними - найліпший (найкращий) з-поміж (з- проміж, з) них, з-поміж їхнього гурту. [Зінько з-проміж них був найрозумніший (Грінч.)]. Выбирать -ду кем - вибирати з-поміж, з-проміж кого. Выбирайте -ду мной и им - вибирайте з-поміж нас котрого;

2) с вин. п. на вопр.: куда? - між, межи, (реже) поміж, помежи, проміж, промежи кого, що. [Инше (зерно) упало між тернину (Біблія). Вліз межи молот і кова(д)ло (Номис)];

3) (в сложных словах) см. Меж 2.

* * *

предл. с твор., род. п.

наградить кого, за что чем нагороджати и нагороджувати, нагородити, (зап.) надгороджати и надгороджувати, надгородити кого, за що и що чим, (иногда) кому що, (вознаграждать) винагороджати и винагороджувати, винагородити кого, за що и що чим, давати заплату, заплачувати, віддячувати, віддячити кому чим, дарувати кого чим, (одарять) в[об]даровувати, в[об]дарувати кого чим, (иронич.) відважувати, відважити кому що, шанувати, вшанувати кого чим (о мног.) пона(д)городжувати, повинагороджувати, пов[пооб]даровувати. [Гей ви, раби, візьміть сього співця, нагородіть його! (Л. Укр.). Нагородити службу того, хто так стояв за край свій рідний (Куліш). Тобі доля нагородила пару волів (Гнідич). Най вам бог, бабусю, стократне надгородить (Франко). Чим-же тебе за твою службу винагородити? (Г. Барв.). Царівну оддав, щастям дарував (Голов.). Коли твоя велика ласка чим слугу свойого вдарувати (Франко). Перетерпівши все, що доля одважувала у нас кріпакові (Рада)]. -дить по заслугам - нагородити, як заробив. Природа -дила его крепким здоровьем, выдающимися способностями - природа вдарувала його міцним здоров'ям, надзвичайними здібностями. Мать -дила детей поровну - мати вдарувала (нагородила) діти (дітей) рівно. Да -дит тебя судьба за твою доброту, милость - хай тебе (тобі) доля нагородить (хай тебе доля вдарує) за твою добрість, ласку. Кто -дает, тот и карает - яка рука жалує, тая й карає. Его хорошо -дили - його добре нагородили (винагородили). Он -дил меня батожьём - він ушанував мене (подякував мені) канчуками. -дить (пожаловать) его достоинством - надати йому гідність;

2) (подавать милостыню) подавати, подати, дарувати, подарувати кому що. -дите хоть копеечку! - подайте (подаруйте) хоч копієчку! Награждённый -

1) на(д)городжений, винагороджений, в[об]дарований, пона(д)городжуваний и т. п.;

2) поданий, подарований. -ться - на(д)городжуватися, на(д)городитися; бути на(д)городжуваним, на(д)городженим и т. п.

* * *

несов.; сов. - наград`ить

и Остановлять остановить зупиняти, зупинити, спиняти, спинити, запиняти, запинити, впиняти, впинити, (приостановить) припиняти, припинити, (прервать) перепиняти, перепинити; (унимать) гамувати и вгамовувати, вгамувати кого, (о многих) позупиняти, поспиняти, позапиняти и т. д. Срв. Задерживать, Сдерживать, Удерживать. -вить лошадь - зупинити коня. -ви его, пусть вернётся - спини (запини) його, хай вернеться. -вить часы - спинити годинника. -вай его, пусть не бранится - спиняй (упиняй) його, щоб не лаявся. Не -вай его - пусть говорит - не перепиняй його (не перебивай йому) - хай каже. -вать говорящего, успокаивая или заставляя опомниться - зацитькувати, зацитькати кого, оханути кого. -вить заступая дорогу - переймати, пере(й)няти кого. -вить на чём-нибудь свои мысли - спинитися на чому думкою. -вить работы - припинити роботу. -вить враждебные действия - перестати воюватися, припинити військові дії. Не знаю, что меня -вает - не знаю, що мене спиняє (впиняє, стримує). Конец приближается, ничто его не -вит - кінець іде, ніщо його не стрима (не спинить). -вить воду - тамувати, затамувати воду, запиняти, запинити воду. -вить слёзы, кровь, боль - тамувати (сов. втамувати, затамувати), гамувати (сов. вгамувати, погамувати), спинити, запинити сльози, кров, біль. -вить дыхание - затамувати, запинити дух. -вить внимание - см. Внимание. -вить взгляды на себе - брати очі на себе, вбирати очі в себе. Пусть нас это не -ет - цим не зупиняймося. Не на чем глаз -вить - нема на чому ока запинити (спинитися оком), ніде й оком зачепитися.

* * *

несов.; сов. - останов`ить

попасться

1) (встречаться, случаться) траплятися, трапитися (редко потрапитися), здибатися, здибатися, сов. спіткатися, нагодитися, лучатися, лучитися, зустрічатися, зустрі(ну)тися, знаходитися, знайтися. -ться на глаза кому - навертатися (навернутися) на очі кому, впадати (впасти) в очі кому, потрапити, навинутися, наверзтися на очі кому. Взять, что -дётся под руку - взяти що в руку потрапиться, (что подвернётся) що під руку підхопиться. Этот ребёнок ломает всё, что ни -дётся ему в руки - ця дитина трощить (ламає) все, що їй тільки в руку потрапиться и в руки (до рук) потрапить, все, що тільки подибле. Недавно -пались мне в руки стихотворения некоего… - недавно (нещодавно) впали мені в руки вірші якогось… Всё, что -дётся по пути - все, що трапиться (лучиться) на дорозі, все, що здибається (и здиблеться), подибається (и подиблеться), спіткається дорогою. Он часто -дается мне по пути - він часто здибається мені дорогою, я часто здибаю його дорогою. -пасться навстречу кому - здибатися, спіткатися кому, трапитися на зустріч, зустрітися кому. Неизвестно ещё, какой муж -дётся - невідомо ще, який чоловік трапиться (нагодиться, лучиться);

2) попадатися, попастися кому. -пасться в руки неприятеля, в плен, в неволю - попастися, впасти(ся) в ворожі руки, в руки ворогові, в полон, в неволю, дістатися в руки ворогові, дістатися в полон. [А в неділеньку в обідню годину сам в неволеньку попався (Пісня). Попалася в лихі руки невірній дружині (Метл.)]. - пался в лапы - піймався, попався в лабети кому. Лисица -палась в западню - лисиця попалася (піймалася, вскочила, впала) в пастку. -пался как кур во щи - зав'яз як Бровко в тину. -пасться в воровстве - попастися, (с)пійматися на крадіжці, прокрастися. -пасться во лжи - (с)пійматися на брехні, пробрехатися, вбрехатися, вклепатися, (образно) зостатися на цідилці. [Та тільки так бреши, щоб не вклепавсь (Грінч.)]. -пасться на удочку - пійматися на гачок. Вот так -пался! - от так ускочив! (влопался) от так вклепався! А! -пался! - ага! піймався! Пусть только -дётся он мне (в руки) - хай тільки попадеться він мені, хай тільки попаду (запопаду) я його. Наконец он мне -пался - нарешті він попався в мої руки, впав мені в руки, нарешті я його попав (запопав)! По этому делу -палось несколько чиновников - в цій справі заплуталося кілька урядовців. Первый -вшийся - хто потрапився (потрапиться), леда-хто, хто-будь, перший-ліпший.

* * *

несов.; сов. - поп`асться

1) (оказываться в каких-л. условиях, обстоятельствах) попада́тися, попа́стися, потрапля́ти, потра́пити

2) (бывать, случаться) трапля́тися, тра́питися, попада́тися, попа́стися; ( встречаться) зустріча́тися, зустрі́тися и зустрі́нутися, стріча́тися и стріва́тися, стрі́тися и стрі́нутися, ( случайно) здиба́тися и зди́буватися, зди́батися; потрапля́тися, потра́питися

3) (быть замеченным, задержанным) попада́тися, попа́стися; (несов.: пойматься) пійма́тися, спійма́тися

I. піст (р. посту). Великий пост - великий піст, велике говіння. Петров пост - петрівка. Рождественский пост - пилипівка. Успенский пост - спасівка. Во время -та, в пост - постом, у піст. Соблюдать пост - додержувати, держатися посту, постувати. Строгий пост - тяжкий піст. Налагать (наложить) на себя пост, изнурять (изнурить) себя -том - себе (свою душу) постом припощувати (припостити).

II. Пост -

1) (должность) пост (-ту), посада, уряд (-ду); (занимаемое место, а также переносно: пост писателя, обществ. деятеля и т. п.) постать (-ти), місце (-ця). Занимать пост, быть, находиться на -ту - держати пост, посаду, уряд, бути на посту, на посаді, на уряді (и при уряді). [Старшина мала зверхність над товариством, поки держала свій уряд (Куліш)]. Он занимает высокий пост - він держить (має) високий пост (уряд, посаду). Должностные лица все были на (при) своих -тах - урядові особи всі були на (при) своїх постах (урядах, посадах). Пусть каждый твёрдо стоит на своём -ту, пусть никто не сходит с своего -та - хай кожен твердо стоїть на своїй постаті, хай ніхто не сходить з своєї постати, не кидає своєї постати;

2) воен. - пост, чата, варта. Стоять на -ту - стояти на посту, на чатах, на варті.

* * *

1) (пыль в букв. и переносном значении) порох (-ху, мн. порохи, редко слав. прах (-ху)), пил (-лу), курява; (распадающаяся гниль) порохно (-на), порохня (-ні), трухло, персть (-ти), Срв. Пыль, Персть, Тлен. [Що царство? - порох (Куліш). Все йде в одно місце: взялось із персти й усе вернесь у порох (Еккл.). Лихеє ім'я розлетілось, мов прах (Грінч.). Образ страху, що держить у своїх холодних обіймах увесь світ, хоч сам являє собою тільки порохно нікчемне (Єфр.)]. Отрясти прах от ног - порох, пил з ніг обтрусити. [Порох з ніг ваших обтрусіть (Єв.). І пил, що пристав до нас з вашого города, обтрушуємо вам (Єв.)]. Обращаться, обратиться в прах - порохом, на порох (прахом, на прах) розпадатися, розпастися, порохом братися, узятися (стати), порохом, порохном, порохнею, трухлом, попелом розсипатися, розсипатися, тліти, потліти, попеліти, спопеліти. [І не раз як рука чи повітря, чи сонце торкались тисячолітнього трупа, він розпадався на порох (Л. Укр.). Та бодай я собі, - каже, - порохом розпався (Рудан.). А бодай-же ти прахом розпавсь (Яворн.). І в годині стала прахом пишная столиця (Рудан.). Як я на тебе дихну своїм духом, то ти розсиплешся попелом (Звин.)]. Пасть во прах - упасти в прах. [Впадуть у прах кумири гордовиті (Грінч.)]. Обращать, обратить во прах - повертати, повернути, стирати, стерти на порох (на гамуз), повертати, повернути в нівець, розвіяти на куряву. Идти, пойти -хом - іти, піти з вітром, за вітром, за водою, димом (до гори), на марне, в нівець, випадати, випасти випадком. [Пішло усе добро в нівець (Грінч.). Чужим живимося, ото воно нам випадком і випало (Кониськ.). Все його добро піде на марне (Франко)]. Все его проекты пошли -хом - всі його проєкти димом до гори пішли. Прах его возьми! - щоб його прах забрав! Бодай він прахом розпавсь! Хай воно стеряється! Прах с ним! - цур йому! Хай йому лихо (всячина)!

2) (смертные останки) тлін (-ну), прах (-ху). [Вволяючи останню волю мужа, молода княгиня мусіла рушити з дорогим тліном в трудну і далеку дорогу, до міста його вічного покою (О. Лев.)]. Здесь покоится прах моего друга - тут почиває тлін мого друга. Мир -ху твоему - пером (пухом) земля тобі, нехай земля тобі пером (пухом).

* * *

1) (пыль; перен.: о чём-л. недолговечном, ничтожном) по́рох, -у; прах, -у

2) (труп, пепел после сожжения тела) прах, -у; ( останки) оста́нки, -ків, тлін, -ну

пропасть

1) см. Деваться, деться, -дать, -пасть совершенно, окончательно - запропадати(ся), запропасти(ся). -пасть бесследно - пропасти без вісти, загинути й сліду не кинути, (опис.) піти з(а) вітром, за водою; наче лиз злизав кого, що; наче корова язиком злизала кого, що; (шутл. о человеке) пропав яв пес у ярмарок;

2) (гибнуть) пропадати пропасти, гинути, загибати, загинути, занапащатися, занапаститися, зводитися, звестися. [Хай праця людська не гине марно (Коцюб.). Скільки добра загибає (Коцюб.). Буду робить, буду годить, то і в чужих людей не загину (Пісня). Літа мої молодії марно пропадають (Пісня). Що минуло, те пропало (Франко). Занапащається за нелюбом мій вік молоденький]. -дёт всё имущество - загине (пропаде, поляже) все добро (майно). [Не покину Батурина - все добро поляже: і двірок мій мурований, і млини крилаті, і запаси великії (Рудан.)]. Пропади оно! - нехай воно зведеться! [Не прядеться, нехай воно зведеться]. Не -дёт! - не пропаде! Не де дінеться] -пало всё! - пропало все! Все пішло марно! Пропащі світи! [З тієї ляхівка вийшла, а сей москалем став. Пропащі світи! (Свидн.)]. -дать, -пасть попусту - марнуватися, змарнуватися, пусто йти, піти. [Господарство марнується (Неч.-Лев.). На панщині робить, а свої дні дома й так ідуть пусто (Г. Барв.)]. -пасть (испортиться), валяясь без присмотра - звалятися. [Не зносилася ця свита, а звалялася];

3) (исчезать) зникати, зник(ну)ти. [Удень її ми не бачили; робила при панії, а ввечері знов зникла (М. Вовч.). Де-ж видно се, що зникла наша сила? (Грінч.)]. Он -пал у меня из глаз - він зник мені з очей. У меня -пала охота - у мене зникло бажання. Он -пал в толпе - він зник у юрбі (у стовпищі);

4) (гибнуть, дохнуть) гинути, згинути, згиб(ну)ти, пропадати, пропасти, (пренебр.) ґиґнути, (з)слизнути; (о мног.) погинути, попропадати, послиз(ну)ти; (о всех) вигинути (до ноги, до решти); (только о домашн. скоте) (диал.) дейкатися, подейкатися. [Як пішов на заробітки, то там і згиб: казали, що втоп ніби-то. Вигинула вся худоба з сибірки. Оце у нас падіж був - скот усе дейкався, поки ввесь передейкався (Київщ.). Квіти погинули з морозу. Народній ворог зслиз (Куліш). Злії духи, так як мухи, всі уже послизли (Кіев. Стар.)]. -пал бы я - загинув-би я; було-б по мені. -ду я - буде по мені. [Як не буде миленького, то буде по мені (Пісня)]. Либо пан, либо -пал - куць виграв, куць програв (Ном.); або здобути, або вдома не бути. -пал ни за что - пропав за ніщо, пропав ні за цапову душу, пропав ні за собаку. -пади (пропадай) он! - хай він згине (зслизне)! Пропади ты (пропадом)! чтоб ты пропал! - щоб ти зслиз! Бодай ти нагло зслиз! Нехай тебе лизень лизне (злиже)! Бодай тебе з корінням вигладило! Щоб ти приймом пропав! Нехай за тобою заклекоче! Щоб ти тямився! Пропавший (исчезнувший) - пропалий, запропащий, запропащений, зниклий. [Треба шукати запропащого хлопця (Корол.). Запропащена грамота нарешті знайшлася (Н. Рада)].

* * *

тж. хот`я

1) союз хоч, хоча́; (несмотря на то, что) дарма́ що

2) част. хоч; хоча́; ( по крайней мере) прина́ймні; ( даже) бода́й, хай