-
81 донашивать
доносить1) доношувати, доношати, доносити, (сов.) доносити. [Доносили, доносили та й не доносили]. Доношенный (о ребёнке) - часовий. [Не часова дитина знайшлася: мати впала дуже, то воно й народилося аж на місяць раніш];2) (одежду, обувь) доношувати, доносити, доходжувати, доходити [Доходювали свої сюртуки, щоб надіти рясу й підрясник (Свидн.)] (о мног. - подоношувати), (износить) поносити. [Дівочу одежу поносила, а тепер справляти нема за що].* * *несов.; сов. - донос`итьдоно́шувати, доноси́ти -
82 достаточно
доволі, досить, удосталь, удостач, удостачу, достатн(ь)о, подостатком, (провинц.) доста, уволю. [Чого чекати? і так доволі ждали (Коцюб.). Ще нам не досить болячок від наших мук, від наших ран (Самійл.). Худоби маю подостатком. Усього у мене вдостач, ще й людям помагаю]. Совершенно достаточно, более чем достаточно - задосить. [Торік було садовини задосить. І сього задосить, щоб пізнати, що то інспектор (Свидн.)]. Этого для меня совершенно достаточно - цього мені задосить. -но пищи - досить харчи, (поэтич.) доїжно. -но сна - доліжно. [Чи доїжно, чи доліжно тобі?]. Достаточно кому - буде з кого. [Буде з мене, поки живу, і доброго слова (Шевч.)]. -но для чего - стає, вистачає на що. [Неначе вам дня не стає на ці мелодрами! (Крим.)]. Не достаточно много знать, нужно ещё… - не досить знати багато, ще треба… Ему заплатили -но - йому заплачено досить (подостатком). Этого будет -но - цього виста(р)чить.* * *нареч.2) в знач. сказ. до́сить -
83 дружный
1) приязний - см. Дружеский и Дружний;2) (согласный) дружни[і]й [Дружній череді вовк не страшний. Дружний хор], згідний, одностайний. [Чорногузи одностайним клекотанням вітали ранішнє сонце (Коц.)].* * *дру́жний; ( действующий сообща) односта́йний -
84 залечивать
залечить1) загоювати, загоїти, згоювати, згоїти, вигоювати, вигоїти, залічувати, залічити (напр. рану), (о мног.) позагоювати, погоїти що. [А ран його не згоїш за все своє життя (Грінч.). Всі муки згою (Самійл.). Залічили в серцях наших великую рану (Макс.)];2) кого (уморить леченьем) - заліковувати, залікувати, залічити (на смерть) кого, (вульг.) законовалювати, законовалити кого. Залеченный - загоєний, згоєний, залічений; залікований (на смерть).* * *несов.; сов. - залеч`итьзаліко́вувати, залікува́ти и мног. позаліко́вувати; (рану, язву) заго́ювати, заго́їти, -го́ю, -го́їш и мног. позаго́ювати и пого́їти, сов. диал. зго́їти -
85 замуж
нрч. заміж. [Убогого полюбила, мати заміж не пустила (Шевч.). Візьму заміж за себе (Пісня)]. Выходить, выйти -муж - іти, піти заміж за кого, дружитися, одружитися з ким, зашлюбитися з ким, віддаватися, віддатися, (о мн.) повіддаватися за кого, поодружуватися з ким; (образно) зав'язати голову (косу), покрити косу, (о несчастл. замужестве образно) зав'язати світ кому. [Чи за иншого пішла, чи мене чекаєш? (Пісня). Зашлюбитись, не дощик перечекати (Номис). Віддалася за Андрія (Коцюб.). Мої подруги всі вже поодружувалися. Я не буду, козаченьку, коси покривать (Пісня). Зав'язала головоньку, - не розвяжу довіку (Чуб. V). Взяли мене, ізвінчали і світ мені зав'язали (Пісня)]. Выйти -муж раньше старшей сестры - (шутливо) під корито підвернути старшу. [Менша, та раніш піде заміж, підверне старшу під корито (Г. Барв.)]. Выдавать, выдать -муж - давати, дати (заміж), віддавати, віддати (заміж), дружити, одружити. [Синів женити, а дочок давати, родичів на весілля звати (Мет.). Тому сина женити, тому дочку дружити (Основа)].* * *нареч.за́міжвыходи́ть, вы́йти (идти́, пойти́) \замуж ж за кого́ — вихо́дити, ви́йти (іти́, піти́, мног. повихо́дити) за́між за ко́го, одру́жуватися, одружи́тися и мног. поодру́жуватися з ким, віддава́тися, відда́тися за ко́го, бра́ти, узя́ти шлюб з ким; сов. зашлю́битися з ким
-
86 зарница
1) (утрен.) зірниця, (у)ранішня зоря, (вечерняя) вечірня (вечерова) зірниця, зоря; см. Заря;2) метеор. - мигавка, (диал.) мигушка.* * *I( вспышка) блискави́ця, спа́лахи, -хів, спо́лохи, спо́лох, -у; поэз. зірни́ця; ми́гавкаII -
87 избираемость
обираність (-ности).* * *юр.оби́раність, -ності -
88 изнемогать
изнемочь и (реже) Изнемогаться, -мочься от чего знемагати и (реже) знемагатися, знемогтися и знемогти (редко знеможитися, знеможіти) на що и з (від) чого, знесилюватися, знесилитися, висилюватися и висилятися, висилитися, виснажуватися, виснажитися, знебуватися, знебутися, упадати, упасти на силах, з[о]немощіти и знемочніти з чого, через що, (от голода) охлявати, охлясти и охлянути (з голоду); см. Ослабевать 2, Истощаться. [І почалась тая бійка, військо знемагає (Рудан.). Ізнеміг і в Бога просить помочі святої (Рудан.). Від любови знемагаю (Св. П.). Знемігся-ж мов і задрімав (Котл.). Стане навколішки і молиться собі, аж поки знемощіє (Грінч. II). Він знеможився, заснув (Бор. п.). Тепер можна зовсім знебутися в місті через голодування (Берд. п.)]. -гать от голода, жажды, усталости - знемагати (сов. знемогтися) на голод, на спрагу, на втому и з голоду, із спраги, з утоми, охлявати з голоду. -гать от ран - знемагати (редко незмагати) на рани. [Чи то стогне бранець-лицар, знемагаючи на рани (Л. Укр.). Не сплю я, не дрімаю, а на рани смертенні незмагаю (Март.)]. -гать под тяжестью чего - знемагати під тягаром чого. Изнемогший, Изнеможённый - знеможений, знесилений, виснажений, висилений, знебулий, охлялий. [Впав знеможений раб, стративши сили свої (Ворон.). Прийми моє знебулеє серденько (Л. Укр.)]. Изнемогающий - а) що знемагає, знесилюється и т. д., що в (з)немозі, в знесиллі; б) см. Изнеможённый.* * *несов.; сов. - изнем`очьзнемага́ти, знемогти́, -мо́жу, -мо́жеш; сов. знемогти́ся, знеможі́ти; ( терять силы) знеси́люватися, -лююся, -люєшся, знеси́литися, знеси́літи сов., упада́ти на си́лі (на си́лах), упа́сти (упаду́, упаде́ш) на си́лі (на си́лах), сов. знемощі́ти; (от жары, зноя) розімліва́ти, розімлі́ти -
89 иранист
научн.ірані́ст -
90 иранистика
научн.ірані́стика -
91 иранистический
научн.іраністи́чний -
92 истираемость
спец.сти́раність, -ності -
93 исцеляться
исцелиться1) (соединяться в одно целое) зцілятися, зцілитися. [Взяв ту воду, помазав нею шматки царенка (царевича) - вони й зцілились (Рудч.)];2) (излечиваться) зцілятися, зцілитися, вигоюватися, вигоїтися (від чого: від ран), у[о]здоровлятися, у[о]здоровитися; см. Излечиваться, Выздоравливать. [Почула вона в тілі, що зцілилась від недуги (Єв.)].* * *несов.; сов. - исцел`итьсязціля́тися, зціли́тися, -лю́ся, -лишся -
94 караемость
караність (-ности); см. Наказуемость.* * *ка́раність, -ності -
95 крикун
крикун (-на), ув. крикуняка, (вульг.) горлань (-ня), горлопань (-паня), репетя, верлань, ротатий (-того), верещака, верескун, зіпака, желіпало. [Як одружився з багатою, став кричати на сході, за крикуна став, а раніше його й не чуть було (Харківщ.). Скільки клопоту з пересельською землею наробили горлані ідольські (Грінч.). А ми тобі пособимо в громаді, заткнемо горлянки ротатим (Грінч.)].* * *крику́н, -а, горла́нь, -ня́ -
96 лечение
1) (болезней) лікування, лічіння, курування, (ран, язв) гоїння; ліки (-ків). [Зробити з свого життя ненастанне регулярне курування (Крим.). Дозвольте нам у вас його узяти та одвезти на ліки до домівки (Куліш)]. Проходить курс -ния - відбувати курс лікування (гоїння), курування;2) (промысел) лікарювання.* * *лікува́ння; го́єння -
97 лечиться
лечиваться лікуватися, лічитися, куруватися, (особ. от ран, язв) гоїтися чим від (з) чого. [Треба було тільки спочити добре від роботи та лікуватися справно (Єфр.). Я буду лічитися дома (Н.-Лев.). Поїхав до міста і там міг куруватись (Л. Укр.). Я гоївсь, і так, і сяк, - не зробилось серцю легко (Крим.)]. Он -тся у доктора - він лікується в лікаря.* * *лікува́тися; го́їтися -
98 мильеранизм
полит.мільєрані́зм, -у -
99 наказуемость
караність, каригідність (-ности).* * *юр.ка́раність, -ності -
100 намечать
наметить1) (меткой, знаком) значити, позначати и позначувати, позначити, назначати и назначувати, назначити, зазначати и зазначувати, зазначити, відзначати и відзначувати, відзначити, намічати, намітити, (зарубками) карбувати, накарбувати, (клеймом) таврувати, натаврувати, клейн[м]ити, наклейн[м]ити, (товары) шта[е]мпувати, нашта[е]мпувати, (о мног.) поназначати и поназначувати, позначити, поза[повід]значати и поза[повід]значувати, понамічати, помітити, покарбувати, потаврувати, поклейн[м]ити, пошта[е]мпувати що. [Узяв заступ та лопату, пішов ямки значити (ЗОЮР II). Позначив сокирою дерева ті, що рубати (Богодух.). Позначив найкращі кавуни (Сл. Ум.). Зазначи сього дуба, щоб ізнайти потім (Сл. Гр.). Став кожний заробляти власний хліб, орати землю, зазначати межі (Крим.). Помітили всі рушники (Сл. Ум.)]. Он -тил это место карандашом - він за[від]значив це місце олівцем;2) (перен.: в мыслях) намічати, намітити, накреслювати, накреслити, визначати и визначувати, визначити, назначати и назначувати, назначити що. [Молодий учений накреслив собі широкий план роботи (В. Підмог.)]. Он -тил себе эту цель - він визначив собі цю мету. -тить в общих чертах что - намітити (накреслити) в загальних рисах, (очертить) зачеркнути що. [Куліш пробував зачеркнути вже й межі української критики (Рада)]. -чать, -тить путь кому, чему - намічати, намітити, назначати, назначити, назнаменовувати, назнаменувати шлях (путь, стежку) кому, чому. [Намітити шляхи майбутньої роботи (Пр. Правда). Поставили на науковий грунт українське питання та назначили стежки, якими дальшим поколінням легше було йти (Доман.). (Квітка і Шевченко) познаменували нашій словесності правий і далекий шлях (Куліш)]. -чать ряд мероприятий - намічати (накреслювати) низку заходів. [Наша програма накреслює низку заходів (Азб. Комун.)];3) (наглядывать кого, что) намічати, намітити, наглядати, нагля[е ]діти и наглянути, назирати, назирити, назорити, набачити, назнати кого, що, взяти на око, накинути оком кого, (для какой л. цели ещё) націляти, націлити кого, (упорно, диал.) наповратитися. [Я вже назирила теличку, - коли-б тільки на гроші збитися, зараз куплю (Кониськ.). Ота дівчина, що я назорив, - моя буде (Червоногр.). Виважив двері, щоб живосилом схопити дочку безталанних пожильців, яку назнав собі раніш (Крим.). Инші собаки взяли на око онучкаря - біжать попри віз, хапають зубами за колеса (Франко). Капітан накинув оком Оксану та й почав її хвалити (Квітка). Або забіжи куди-небудь, або- що, бо тебе націлили у привод (Квітка). Націлили мене обікрасти (Канівщ.). Вже коли наповратилися вкрасти мою телицю, то вкрадуть! (Звин.)];4) (нацеливаться в кого, во что) націляти(ся) и націлювати(ся), націлити(ся) на (в) кого, в (на) що, поціляти, поцілити що, наміряти(ся), наміритися на (в) кого. Намеченный -1) позначений, назначений, за[від]значений, намічений, накарбований, наклейн[мл]ений, нашта[е]мпований, поназначуваний, помічений и т. п. [Йду до своєї наміченої стежиночки (М. Вовч.)];2) намічений, накреслений, визначений, назначений, зачеркнутий, назнаменований. Итти прямо к -ной цели - простувати до визначеної мети. -ный к исполнению - призначений (намічений) до виконання;3) нагляджений, наглянутий, назирений, назорений, назнаний, взятий на око, наглянутий оком, націлений. -ться -1) (стр. з.) значитися, назначатися, бути назначуваним, назначеним, поназначуваним и т. п. -ются к рассмотрению такие вопросы - намічено розглянути (обміркувати) такі питання. -ются новые пути - намічено нові шляхи. -ются такие кандидаты - намічено таких кандидатів;2) (возвр. з.) зазначатися, зазначитися, визначатися, визначитися, намічатися, намітитися. [На сході почало пробиватися крізь хмари сонце; спершу зазначилося блідим матовим кружалом (Грінч.). Те, що може визначитися на обрію нової доби (Рідний Край)];3) (вдоволь, сов.) намітитися, (зарубками) накарбуватися, (целясь) націлятися и т. п.; срв. Метить.* * *несов.; сов. - нам`етить1) наміча́ти, намітити, -мічу, -мітиш; ( план) накре́слювати, -люю, -люєш, накре́слити2) (ставить метку, знак) значи́ти и познача́ти и позна́чувати, позна́чити, назначати и назна́чувати, назначи́ти и мног. поназнача́ти и поназна́чувати, наміча́ти и намі́чувати, намітити3) (сов.: нацелить, нацелиться) націлити, націлитися
См. также в других словарях:
Ран — Ран: Ран (мифология) (др. исл. Rán кража, ограбление) в германо скандинавской мифологии великанша, штормовое божество моря, сестра и жена Эгира. Ран (фильм) (яп. 乱 хаос) историческая драма, 1985 год, Япония. Режиссёр … Википедия
РАН — Российская академия наук с 2 декабря 1991 ранее: АН СССР http://www.pran.ru/ образование и наука, РФ Источник: http://www.pran.ru/rus/history/1991.html Словари: Словарь сокращений и аббревиатур армии и спецслужб. Сост. А. А. Щелоков. М.:… … Словарь сокращений и аббревиатур
РАН — см. Российская академия наук. * * * РАН РАН, см. Российская академия наук (см. РОССИЙСКАЯ АКАДЕМИЯ НАУК (РАН)) … Энциклопедический словарь
РАНЁХОНЬКО — РАНЁХОНЬКО, нареч. (разг. фам.). Очень рано. «Зимой, ранехонько… лиса у проруби пила в большой мороз.» Крылов. «Нечего делать! вставал я ранехонько.» Пушкин. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
РАНЁШЕНЬКО — РАНЁШЕНЬКО, нареч. (обл.). То же, что ранехонько. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
РАН (в мифологии) — РАН, в скандинавской мифологии морская богиня, улавливающая моряков в свою сеть … Энциклопедический словарь
РАН (значения) — РАН может означать: Российская академия наук Революционная армия народа См. также Ран … Википедия
РАН — По скандинавской мифологии: коварная и злая супруга морского бога Эгира. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Чудинов А.Н., 1910. РАН По скандинавской мифологии: отвратительная и злая морская богиня, супруга Эгира.… … Словарь иностранных слов русского языка
РАН — см. Российская академия наук … Большой Энциклопедический словарь
РАН — в скандинавской мифологии морская богиня, улавливающая моряков в свою сеть … Большой Энциклопедический словарь
РАН — Российская Академия наук (с 1991 г.) Культурология. XX век. Энциклопедия. 1998 … Энциклопедия культурологии
