-
1 учиняти
= учини́ти1) совершать, совершить; де́лать, сде́лать; (о бунте; о скандале) устра́ивать, устро́ить, учиня́ть, учини́ть2) (только соверш.) сде́лать; (об ущербе, зле) причини́ть, ( только об ущербе) нанести́; ( с указанием как) поступи́ть; ( о желании) испо́лнить3) ( об иске) юр. предъявля́ть, предъяви́ть, вчиня́ть, вчини́ть; ( о следствии) производи́ть, произвести́, учиня́ть, учини́ть4) кул. ста́вить те́сто, поста́вить те́сто, ста́вить квашню́, поста́вить квашню́; твори́ть те́сто, раствори́ть те́сто, растворя́ть те́сто, твори́ть квашню́, растворя́ть квашню́, раствори́ть квашню́; (чем) заква́шивать, заква́сить -
2 учиняти
ჩადენა, გაკეთება -
3 учиняти
дзеяць -
4 учиняти
yapmaq -
5 учиняти бійку
-
6 розправлятися
I = розправитися( виправлятися) to get smoothed out, to straightenII = розправитися( учиняти розправу) to make short work (of), to deal ( with), to give short shrift -
7 учинити
см. учиняти1) совершить; сде́лать; (о бунте; о скандале) устро́ить, чини́ть2) (только соверш.) сде́лать; (об ущербе, зле) причини́ть, ( только об ущербе) нанести́; ( с указанием как) поступи́ть; (о желании, и воле) испо́лнить3) ( об иске) юр. предъяви́ть, вчини́ть; ( о следствии) произвести́, учини́ть4) кул. поста́вить те́сто, поста́вить квашню́; раствори́ть те́сто, раствори́ть квашню́; (чем) заква́сить
См. также в других словарях:
учиняти — (вчиня/ти), я/ю, я/єш, недок., учини/ти (вчини/ти), иню/, и/ниш, док. 1) перех. Робити, здійснювати що небудь. || У сполуч. з деякими іменниками означає: здійснювати, робити, виявляти те, що виражають ці іменники. Учинити допит. Учинити опір. 2)… … Український тлумачний словник
учиняти — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
налітати — I а/ю, а/єш, недок., налеті/ти, лечу/, лети/ш, док., неперех. 1) Летячи, наштовхуватися, натикатися на кого , що небудь або наближатися до когось, чогось. || Наштовхуватися на кого , що небудь або наближатися до когось, чогось за швидкого руху.… … Український тлумачний словник
дебошувати — у/ю, у/єш, недок., розм., рідко. Учиняти дебош; бешкетувати … Український тлумачний словник
зводити — I зв одити і рідко ізво/дити, джу, диш, недок., звести/, зведу/, зведе/ш і рідко ізвести/, веду/, веде/ш; мин. ч. звів, звела/, звело/, рідко ізві/в, ізвела/, ізвело/; док., перех. 1) Ведучи, допомагати кому небудь або змушувати когось сходити… … Український тлумачний словник
зчиняти — я/ю, я/єш, недок., зчини/ти, зчиню/, зчи/ниш, док., перех. 1) Робити, учиняти що небудь. || Викликати, спричинювати. 2) у сполуч. зі сл. галас, ґвалт, крик, лемент і т. ін. Починати галасувати, кричати тощо … Український тлумачний словник
колобродити — джу, диш, недок., розм. 1) Безцільно ходити, не зосереджуючись ні на чому; бродити, тинятися. 2) Учиняти бешкети; бешкетувати … Український тлумачний словник
набігати — I наб ігати аю, аєш, док., перех., розм. Багато бігаючи, дістати що небудь або зазнати чогось. || Завагітніти (про неодружену жінку). II набіг ати а/ю, а/єш, недок., набі/гти, біжу/, біжи/ш; мин. ч. набі/г, ла, ло; док. 1) Наскакувати, натикатися … Український тлумачний словник
плагіювати — ю/ю, ю/єш, недок., перех., книжн. Учиняти плагіат … Український тлумачний словник
поповнювати — юю, юєш і поповня/ти, я/ю, я/єш, недок., попо/внити, ню, ниш, док., перех. 1) Наповнювати собою що небудь. || перен. Доповнюючи, робити завершеним що небудь. 2) Входити до складу чого небудь, ставати доповненням до чого небудь, надбанням чогось.… … Український тлумачний словник
правити — I влю, виш; мн. пра/влять; недок. 1) перех. і неперех., ким, чим, рідко що. Здійснювати верховну владу над ким , чим небудь; керувати, володарювати. || Керувати, розпоряджатися ким , чим небудь. 2) перех. і неперех., ким, чим, рідко кого, що і… … Український тлумачний словник