увесь

1) (назначать, определять) рихтувати, ладити, призначати кого, що кому и для кого, куди. [Мене рихтували всев москалі, а я й утік (Канівщ.). Для тебе тещенька обідать готує і доленьку рихтує (Грінч. III)]. Он -чит всё своё имение племяннику - він увесь свій маєток небожеві призначає. -чить за кого (дочь-невесту) - рихтувати кому и за кого, ладити, стренчити, прибирати за кого (дочку-відданицю). [Багатому рихтувала, за бідного дала (Голов.). А ти-ж хіба за кого її ладиш (Мова). Стренчать її заміж віддати (Липовеч.). Батько мене за його дає, - знаєш? За нелюба мене вже прибирає (М. Вовч.)];

2) запасати, запасити що; срв. Припасать. Проченный - рихтований, ладжений, стренчений, прибираний, призначаний.

* * *

1) ла́дити; ( предназначать) признача́ти, призна́чувати; ( готовить) готува́ти

2) ( заготовлять впрок) диал. припаса́ти, запаса́ти

1) (огнём) палати, палахкотіти и палахкотати, палахкати, палахтіти, жахтіти, бухтіти, яритися, горіти. [Круг неї полум'я палало (Котл.). Восковая свічка цілу ніч палала (Грінч. III). Увесь задній ріг її (клуні) вже горів, палахкаючи полум'ям та димом (Грінч.). Мов та свічка, що палахкотіла перед ним широким полум'ям (Г. Барв.). Сонце там страшне жахтить огнем, огняні сипле стріли (Грінч.). Вогні бухтіють (Харк.). На горах за шпилями, вкритими лісом, пишно горів вечірній світ сонця (Неч.-Лев.)]. Дрова в печке -лали - дрова в грубі палали (палахкотіли, палахтіли, горіли). Город -лает - місто палає (палахкотить, палахкоче);

2) (переносно: пламенеть) палати, палахкотіти и -тати, паленіти, поломеніти, пашіти, горіти. [В серці рани глибокі палають (Л. Укр.). В серці я зненависть мала і помстою мої палали груди (Грінч.). Блищать очі, палахкотять щоки (Неч.-Лев.). Він палає продати воли, а тут купця нема (М. Вовч.). Відчув, що він під тим поглядом аж паленіє (Крим.). Щоки пашать, очі горять (Коцюб.). На личку в тебе літо рум'янеє пашить (Крим.). До кужеля рука болить, до горілки душа горить (Пісня). Ти гнівом дихаєш, гориш (Олесь)], Щёки у неё -лали - щоки (лиця) у неї и їй палали (палахкотіли, паленіли, пашіли).

* * *

1) пала́ти; ( излучая сильный свет) ярі́ти и ярі́тися, яри́тися, я́тритися и ятри́тися; ( вспыхивая) палахкота́ти, палахкоті́ти, палахті́ти; ( гореть) горі́ти

2) ( от прилива крови) паші́ти, пала́ти

пил (-лу, мн. пили, ум. пилок, пилочок), порох (-ху, мн. порохи, ум. порошок); (в воздухе) курява, курево и куряво, кура, копіт(ь) (-поту и -тю), кіпоть (-птю), кіптяга, кушпела. [І в пилу на шляху діямант він найшов (Самійл.). Не пили пилили, не тумани вставали, як з города Озова, в тяжкої неволі три брати втікали (Мартин.). Сухий, гарячий, весь у поросі день вже гас за вікном (Коцюб.). Малі босі ноженята підкидали порох - три рази в один бік, три рази в другий (Коцюб.). Вірли крильми землю збили, порохами скопотили (Ант.-Драг.). У хаті по стінах порохи (Кам'ян.). Ох, як тяжко тим шляхом ходити, широким, битим, курявою вкритим (Л. Укр.). Курява стовпом від коней та коліс знялася над шляхом (Боров.). Сіріла курявом широка проїжджа дорога (Мирн.). Михайло погнав коня так, що тільки кура по дорозі курить (Грінч.). За коником став копіть (Чуб.). Збили такий копіт, наче по хаті сто гусей літало (Свидн.)]. До Пречистої коноплі потіпать, а після Пречистої мички микать, щоб надворі, а то в хаті кіптю повно (Борз.). - Не продам, - обзивається дядько з кіптяги-куряви за возом (Неч.-Лев.)]. Пыль снежная - сніговий пил. Облако -ли - хмара пилу, куряви. [Густа хмара сірого в'їдливого пилу закривала від його все (Грінч.)]. Он весь в -ли - він увесь у пилу, в поросі. Сметать пыль - змітати пил, порох и порохи. Поднимать, поднять пыль - збивати, збити, спилити; пил, пилюгу, куряву и курево, кіптягу, копіт, курити, пилити; срв. Пылить, Напылить. [Він збивав у номері страшенну пилюгу (Яворн.). Хіба я курю? Я злегка мету (Мирн.). Їду я, - це-ж як подме вітер, так і спилив кіптюгу поперед мене (Катерин.)]. Поднялась облаком пыль - знялася хмарою курява, кіптяга, закуріла хмарою курява, кіптяга, знявся хмарою пил, кіпоть, закуріло, запиліло, закушпелило. Покрыть -лью - прибити, укрити пилом, порохом. Покрыться -лью - припасти, укритися пилом, порохом, закуритися, запорошитися, закуріти. [Не жаль мені доріженьки, що пилом припала (Пісня)]. Покрытый -лью - запорошений пилом, порохом припалий, прибитий. [Стомлена, спечена, пилом прибита, журиться нива дощем неполита (Манж.). Втер хусточкою припале пилом лице (Неч.-Лев.)]. Пускать пыль в глаза - ману пускати (напускати), туману пускати (напускати) кому и на кого, перед ким, туманити кого, (гал.) бляхманом очі заносити кому. [Отак Антосьо ману пускав і камбраттям (товаришам), і перед урядом, і по селах (Свид.)]. Цветочная пыль - краска, квітковий пилок.

* * *

1) пил, -у, по́рох, -у, порохня́ва; ( в воздухе) ку́рява; кі́птява, кіптяга́, кіптюга

2) бот. пило́к, -лку́; пил

1) (великолепный, торжественный) пишний, бучний, бундю[я]чний; розкішний. [Пишними рядами виступають отамани, сотники з панами і гетьмани, - всі в золоті (Шевч.). Що з того, що замкнули мене у сей холодний льох, коли ввесь пишний світ, всі барви, увесь рух життя отут у мені, в голові, в серці (Коцюб.). Мов панський дім - будинок пишний твій (Грінч.)]. -ное празднество, -ная свадьба - пишне, бучне, бундю[я]чне свято, весілля. [Наш возний… на свій кошт таке бундячне весілля уджиґне, що ну! (Котл.)]. -ный обед - пишний, розкішний обід. -ная одежда, -ное убранство - пишні, розкішні шати, пишне, розкішне убрання. [Являється мій світ у пишних шатах (Куліш)];

2) (роскошный, обильный) пишний, буйний, розкішний. -ные волосы - пишне, розкішне, буйне волосся; (только у женшин) пишні, розкішні, буйні коси. [Хвилі шовкові пишного волосся спадали на плечі (Грінч.). Розкішне чорне волосся хвилею впало на плечі (Коцюб.). Поет поправив своє буйне волосся (Л. Укр.)]. -ная борода - пишна борода. [Увійшов піп, погладжуючи свою пишну бороду (М. Вовч.)]. -ный цвет, -ная зелень - пишний, буйний цвіт, пишна, буйна зелень. -ные колосья - пишне, розкішне, буйне колосся, пишні, розкішні, буйні колоски (и пишний колос). [Як їдем сіяти, то раз-у-раз добре пообідаєм, - то тоді будуть розкішні колоски на всякому хлібові (Звин.)];

3) (раздутый, полный) пишний, пухнатий. -ное праздничное платье - пишне святне убрання;

4) (спесивый, чванный) пишний, пихатий, бундючний, пиндючний. [І в багатих санках пан пихатий (Грінч.)].

* * *

взвесить

1) важити, зважити; (в. многое) поважити, наважити, понаважувати; (в. наново) переважувати, переважити, (многое) попереважувати;

2) взвешивать, взвесить обстоятельства дела (принимать, принять в расчет) - брати, взяти, прийняти під розвагу, розважати, розважити, зважити. Взвешенный - зважений, (длительно) поважений. [Увесь поважений цукор].

жагнуть (жалить: о змее, крапиве, насеком.) джгати, жагати, жагнути. [Чорненьке, маленьке увесь світ жагнуло (блоха)]. Срвн. Жалить.

заприметить

1) зауважувати, зауважити, запримічати, запримітити, примічати, примітити кого, що по чому, укмічати, укмітити, умічати, умітити кого, що, спостерегати, спостерегти, добачати, добачити, завбачити; срвн. Примечать, Замечать. [Запримітила, що в Пилипа і очі карі, і вуси шовкові (Мирн.). Та я й сама запримітила, що… (Мова). По чім мене, мила, примічаєш? (Пісня). Не вмітив їх гаразд (Новом. п.). Добачає те й мати (М. Вовч.). А ну-ж, борони боже, хто спостеріг, як він увіходив (Коцюб.). Увесь товар (скот), який він там завбачив, він повбивав (Крим.)];

2) (положить к.-н. примету) зазначати и зазначувати, зазначити, позначати, позначити, (о мн.) позазначати. [Зазначи цього дуба, щоб ізнайти потім (Сл. Гр.)]. Запримеченный - зауважений, запримічений, укмічений, спостережений; зазначений, позначений.

и Заставлять заставить

1) (загромождать что чем) заставляти, заставити, застановляти, застановити, захаращувати, захарастити, захарастрювати, захарастрити, (редко) закастрити, (о мн.) позаставляти, позастановляти, позахаращувати що чим. [Заставлено весь стіл мисками. Увесь тік застановлено стіжками. Захарастрено у хаті (Сл. Гр.). Сіни там невеликі, та ще так закастрено, що й повернуться ніде, - наставлено всього (Сл. Гр.)];

2) заставляти, заставити, затуляти, затулити що чим; см. Загораживать, Заслонять. [Вони заставлять двері меблями і будуть захищатись до краю (Коцюб.). Затули піч заслінкою]. Заставленный - заставлений, застановлений, захаращений, захарастрений, (редко) закастрений; заставлений, затулений.