травы

1) (витушка) джгут (жгут); ум. джгуток (р. -тка);

2) (игра) джгут. [Гра в джгута. Гуляти в джгута - играть в жгут]. Жгут соломы, травы, сена - скрутень (р. -тня) (скрутіль, р. -іля) соломи, трави, сіна, віхоть (р. -хтя) соломи, трави, сіна, жмут;

3) (мишурные шнурки у мундира вместо погон) фитіль, мн. фитілі. [Тужурка з форменними фитілями на плечах].

* * *

прочисний, очисний. [Спиртопрочисний завод]. -ная жертва, молитва - очисна жертва, -на молитва, жертва (молитва) очищення. -ное, мед. - проносне. -ные травы - см. Слабительные травы.

* * *

техн. жгут (из соломы, травы и т. п. - ещё), кру́тка, скру́тка ( из проволоки)

1) билина, бадилина, зілина, ростинка. -инка - билинка, билинонька, бадилинка, зілинка, зілиночка. [Ой у полі билинка, її вітер колише. Роса блищить на кожній бадилині. Хто топиться, той і за зілиночку хопиться];

2) (былое и рассказ о былом) бувальщина, билиця, буваль. [Бо се не казка, а билиця, або бувальщина, сказать (Шевч.)];

3) (великор. эпическая песня о подвигах богатырей) дума, биліна.

* * *

витоптування; (посевов, травы) толочіння, витолочування, сов. витолочення; талування; (топанием копыт) ґрасування.

* * *

їжачок (р. -чка).

* * *

1) уменьш.-ласк. їжачо́к, -чка́

2) (волос, шерсти, травы) їжачо́к; ( только волос) йо́ржик

1) (травы) зелень (-ни), зелення, зеленина, зілля, зело, май (р. маю); (вообще) зелена поросль (-слі); (на дереве) брость (-сти), (соб.) бростя (-стя); (на кочке среди воды) купина, куп'я (-п'я), (для украшения на Тройцу) клечання, май; (лука, чеснока) пір'я (-р'я), пір'ячко; (стрелки огурцов и пр.) гудина, гудиння;

2) (овощи) городина, зеленина, (для борща) закришка, бутвиння. Класть -лень в борщ - закришувати, закришити борщ чим;

3) (всё незрелое) зеленець (-нцю);

4) (на меди) їдь; (плесень) цвіль (-лі);

5) (зелёный цвет) зелена барва, пазелень. Убирать, убрать -ленью - маїти, обмаїти, умаїти, квітчати, уквітчати. Покрыться -нью - зазеленіти, (вполне) узеленіти; (заплеснеть) зацвісти, поцвісти, цвіллю взятися. [Ще синій ліс не взеленів (Тичина). Чоботи цвіллю взялися (поцвіли)].

* * *

1) (травы) зілля, (ед. и мн.) зіллячко, зело;

2) (лекарство) зілля. Волшебное -лье - чар, чар-зілля. Заговорное -лье - дання, удання. Любовное -лье - прилюби (-бів), любощі (- щів), любовний трунок; (символически) любисток (-тку). Одурманивающее -лье - дурман (- ну), ґардаман, чемериця. Ядовитое -лье - отрута, тру[о]й-зілля.

* * *

1) (трава, растения) зі́лля

2) ( настой на травах) зі́лля; этногр. дання́

3) (о табаке, водке; о ком-л. зловредном, бойком) зі́лля

4) ( порох) по́рох, -у

зимовий, зимований. -щая почка - зимована брунька. -щие травы - зимовані трави.

* * *

1) прич. яки́й (що) зиму́є

2) в знач. прил. зиму́ючий; ( зимостойкий) зимостійки́й

Зол 1а) (дурной, недобрый) лихий, злий, недобрий, клятий, лютий, злісний, злі[о]сливий. [Лихий доброго попсує (Номис). На світі лихих людей більш ніж добрих (Кониськ.). Лихий намір. Нехай собі злії люди що хотять говорять (Шевч.). Вона дуже недобра: б'є своїх пасинків, їсти їм не дає (Звин.). Схаменися, лютий враже (Ворон.). Ну, та й зліслива у мене жінка (Кан. п.). Приміта: у клятої жінки коси тверді (Звин.). Злісна думка (Крим.)]; (злобный, причиняющий зло другим) злий, лихий, заїдливий, (бранно) катаржний. [Зняли з нього головоньку злії басурмани (Метл.). Собаки злі - покусають та не заговорять (Шевч.)]. Злой дух - нечиста сила, враг, мара. Злые духи - нечиста сила (см. Дух 1). Злой гений - лихий геній. Злой умысел - лихий, злий намір, зло(в)мислення. Злой человек - лиха людина, злобитель, бузувір. Злое дело - злочинство. Злой поступок - лихий вчинок. Злая женщина - недобра жінка, злісниця, з'їдуха, бузувірка (см. Злючка). Злая критика - злісна критика. Злая судьба, рок - лиха доля, зла доля, люта, зла недоля, недоля, лиха година, (бездолье) безталання; срвн. Злосчастие. [Лиха доля і під землею надибає (Номис). Злая доля може на тім боці плаче (Шевч.). Ой, лихая година моя! Одцуралась родина моя! (Макс.)]. Злой, как змея - лихий, як гадюка, гадюкуватий. [Вона, кажуть, дуже гадюкувата (Кон. п.)]. Делать злое (зло) - лихо коїти, чинити кому. Злейший враг - лютий, найлютіший, завзятий ворог. [Побачив знайомого муляра поруч із своїм завзятим ворогом (Франко)]. Злые травы - шкідливі трави, лихе зілля; б) (выражающий злость: о глазах, губах, смехе и т. д.) лютий, недобрий, злий, злісний, сердитий. [Недобрий сміх (Крим.). Недобра радість (Коцюб.). Зиркнув на нього лютим поглядом (Кримськ.). Очі були ніби сердиті (Н.-Лев.). Злісний сміх (Л. Укр.)]; в) (бедственный, жестокий) лютий, лихий; см. Жестокий, Лютый. [Свою Україну любіть, любіть її… во врем'я люте (Шевч.). Люта недоля. Їм лірник співав про колишню неволю, про панську сваволю лихую (Л. Укр.)]; г) (буйный, сильный: о ветре, морозе и т. д.) лютий, клятий, сердитий. [Зима люта; вітер свище (Руданськ). Сердитий вітер завива (Шевч.)]; д) (о болезнях: тяжёлый, жестокий) лютий, клятий, лихий, тяжкий. [Люта хвороба. Лиха гарячка]; е) (о горчице, хрене и т. п.) сердитий, лютий, клятий. [Сердитий хрін];

2) (сердитый) злий, лихий, лютий; см. Сердитый. [Устав сьогодні дуже злий (Звин.)]. Быть злым на кого - бути лихим, лютим на кого, бути лихої волі на кого, злувати на (и проти) кого, (опис.) лихим духом дихати на кого, злим (лихим) оком дивитися на кого; см. Злобствовать. [І пан був лихої волі на його (Свидн.)]. Очень злой - дуже лихий, злий, лютий и т. д.; (прелютый) прелютий, запрелютий. Он на вас очень зол - він на вас дуже лихий, злий, (фамил.) храп має.

3) (ретивый) завзятий. Дядя был злой рыбак - дядько був завзятий рибалка.

* * *

колос (-са), мн. ч. колосся (-сся); и (соб.) колос (-су); (проса, овса) волот (-ту), волоть (-ти), волотка, (мн. и соб.) волоття (-ття), (травы) кашка, волот, волоть, волотка; (гречихи) головка. [Шумить золотим колосом пшениця (Н.-Лев.). Молоде колосся з жита зриваю (Г. Барв.). Як миша їсть волот, так буде хліб дорог (Номис). Час траву жати, бо вже вона кашку викинула (Звин.)]. Двойной -лос - близнюки (-ків). -лос в -лос - колос до колоса; (переносно: о сходстве) як викапаний. Метёлка -са - волотка. Наливать -лос - набирати колос. Пускать, выбрасывать -лос - викидати, висипати колос, колоситися. Стоять -сом - колосіти. [Там дивлюсь - жита колосіють, волошки блакитніють (Г. Барв.)]. Пустой -лос - порожній колос, стоян; (переносно о человеке) порожня банька, порожняк, пустобляха, (диал.) пустоб'яка. Нет тебе дела, Федосья, обирать чужие -лосья - не пхай (не сунь) свого носа до чужого проса (Приказка).

* * *

I. харчовий, кормовий. -вые травы - кормові трави. -вой горох, бот. Vicia L. - вика; срвн. Вика. -вые деньги - см. Кормовое. -вой двор (стар.) - заїзд (-ду), заїзний (харчовий) двір (-ри и -ру), харчівня. -вой человек (стар.) - офіціяліст.

II. Кормовой -

1) кормовий. -вой флаг - кормовий прапор (-ра). -вой пень - ахтерштевень (- вня);

2) см. Кормчий.

* * *

1) (служащий кормом, пригодный для корма) кормови́й

2) ( выдаваемый на прокормление) харчови́й

1) прил. кормови́й

2) в знач. сущ. кормови́й, -о́го

лікарський, лікарственний; (целебный) (с)цілющий. [Лікарственна вода (Г. Барв.)]. -ное вещество - лікарственне надіб'я. -ные травы - лікарські, лікарственні (цілющі) рослини (трави).

* * *

1) (веничек) мітелка, мітличка, віник, віничок (-чка), дідик. [Беріть кожен по лопаті і по мітелці, і гайда сніг одгортать (Звин.)];

2) бот. panicula - волоть (-тн), волотка, соб. волоття (-ття); (травы ещё) кашка, ряс(к)а, памолоток (-тка); (проса ещё) кетях[г], китях[г], киях (-ха); (камыша) куниця. [Час траву косити, бо вже вона кашку викинула (Звин.). Очеретяні куниці над річкою мають (Март.)];

3) (пера) мітелка;

4) см. Метлица 2а.

* * *

1) міте́лка, ві́ничок, -чка

2) бот. во́лоть, -ті, волото́к, -тка́

I. 1) (сравн. ст. от прлг. Низкий) - а) нижчий від кого, від чого, за кого, за що, ніж (як) хто, що; (меньше) менший; (о голосе) нижчий, товстіший, грубший. Он -же меня ростом - він нижчий (менший) за (від, проти) мене на зріст. Суммы -же ста рублей - суми менші, як сто карбованців. Температура -же нуля - температура нижча від нуля (и нижче нуля). Цены на хлеб ещё -же - ціни на хліб ще нижчі (менші). Это -же его достоинства - це нижче (від) його гідности. Это -же всякой критики - це (стоїть) поза всякою критикою, це нижче за всяку критику. Всё -же и -же - (все) нижчий та (і) нижчий, (с каждым разом) що-раз(у) (чим-раз, де-далі) нижчий (-ча, -че; мн. -чі) и т. п. Становиться всё -же и -же - що-раз (чим-раз, де-далі) нижчати и т. п. -же всех - нижчий за всіх, від усіх; найнижчий, (сильнее) як-найнижчий, що-найнижчий и т. п. Становиться, стать -же - нижчати, понижчати, (уменьшаться) зменшуватися, зменшитися; робитися нижчим, меншим и т. п. (в определённой глаг. форме предпочтительнее им. п.: робиться нижчий, нижча и т. п.); б) нижчий, (меньше) менший, (хуже) гірший, (проще) простіший, (незнатнее) незначніший, (вульгарнее) вульгарніший; в) нижчий, ниціший, (недостойнее) негідніший, (подлее) підліший, (позорнее) ганебніший. Срв. Низкий;

2) (сравн. ст. от нрч. Низко) - а) нижче; (о рубке, стрижке ещё) прикріше. О чём сказано -же - про що сказано нижче (и понижче). Смотри -же - дивися нижче. Тоном -же - на (один) тон нижче. -же взять (прицеливаясь) - понизити. [На два цалі лиш понизив, та й і шапки не ізбив (Рудан.)]. Всё -же и -же - все нижче та (і) нижче, (с каждым разом) що-раз(у) (чим-раз, де-далі) нижче. Как можно -же - як-найнижче и т. п.; як(о)-мога нижче и т. п. -же травы, тише воды - а) нрч. - нижче (від) трави, тих(і)ше (від) води; б) прлг. - нижчий від трави, тих(і)ший від води; б) нижче, (вульгарнее) вульгарніше; в) нижче, ниціше, (недостойнее) негідніше, (подлее) підліше, (позорнее) ганебніше. Срв. Низко;

3) предл. с род. п. - нижче кого, чого. [Нижче порога, серед збурених хвиль (Загірня)]. -же колена - нижче коліна. Продавать вещь -же её стоимости - продавати річ дешевше (нижче) від її вартости. Ртуть упала в градуснике -же нуля - живе срібло спустилося (диал. ортуть спустилася) в градуснику нижче (від) нуля. -же точки замерзания (на термометре) - нижче (від) риси (лінії) замерзання. -же Киева (по течению Днепра) - нижче Київа, понижче Київа;

4) (в сложении) нижче.

II. союз (стар.) ніже, аніже, (а)ні, (ни даже) ні (ані) навіть; срв. Ни 1.

* * *

I. паля.

II. Пал -

1) см. Паление;

2) пал, палы - пожежа (пожар) в степу, в лісі. Пускать пал, -лы - випалювати луки, степ, зруб;

3) (выжженое место) паленина, випалина, палениця, (иногда в истор. песнях) пожар (-ра и -ру).

* * *

1) лісова́ (в степи: степова́) поже́жа, лісови́й (степови́й) пожа́р (-у); ( выжигание травы) випа́лювання [сухо́ї] трави́

2) (выжженное место) ви́палина; диал. палени́на, палени́ця

см. Пахотный. -ные травы - см. Кормовой, Посевный.

* * *