Перевод: с русского на все языки

со всех языков на русский

тей

  • 101 возраст

    вік [Дитячий вік], верства [Цей дід однієї зо мною верстви = одного со мной возраста], літа [Моїх літ], доба [Вашої доби], (редко) діб (р. доби) (ж. р.) [У мою діб], пора [Дівка на порі]. [Он моего (вашего) возраста = він мого (вашого) віку, моїх (ваших) літ, моєї (вашої) верстви (доби)]. Возрастом - завстаршки, завстарішки, устаршки літами. [Він як Данило устаршки]. С самого нежного возраста - з пуп'яночку. С сам. раннего -та - з самого малку. Детский в. - дитячий вік, дитячі літа, малість. Выходить из детск. -та - з дітей виходити. Зрелый в. - мужні літа, дійшлий вік. В зрелом -те - в літах. Среднего -та - середнього віку, середніх літ. Пожилой в. - літній вік. Старый в. - давній вік, старечий вік. Преклонный возраст - похилий вік.
    * * *
    вік, -у, літа́, род. п. літ

    Русско-украинский словарь > возраст

  • 102 вольность

    ві[о]льність (р. -ности) [Поетична вільність], незалежність. -ность в обращении - незвичайне (вільне) поводження.
    * * *
    1) ві́льність, -ності; во́льність
    2) ( привилегия) ві́льність

    во́льности — мн. ві́льності, -тей; ( права) права́, род. п. прав; ( льготы) пі́льги, род. п. пі́льг

    Русско-украинский словарь > вольность

  • 103 воспитание

    виховування, сов. виховання. [Панське виховання]; (вскармливание) годування, згодування; (выращивание) викохування, викохання, плекання, кохання, ховання, хов. [Книга про згодування дітей. Кінь свого хову, свого ховання. Спасибі, моя ненько, за твоє коханнячко, що мене викохала (Чуб.)]. Получить воспитание - здобути виховання.
    * * *
    вихова́ння; вихова́ння, вихо́вування

    Русско-украинский словарь > воспитание

  • 104 выходить

    I. выйти, вытти, выдти
    1) виходити (вихожати) [Не вихожає з хати. Кудись-же той яр виходить. Будинок виходив у садок великим рундуком], сов. вийти, піти; виступати. Выйти с трудом - сов. видибати, видибуляти; (хромая) вишкандибати; (шаркая ногами) вичовгати; (пятясь) визадкувати; (украдкой) викрастися; (толпой) вироюватися, вироїтися, сипнути; (из воды) вибрести, -ся; (из вагона) висісти. Прошу выйти (фамильярно) - прошу на виступці, (иронич.) прохаю на викидку. Не выходить из головы - не сходити з голови. Выйти наружу - пробитися, виступити (наверх), виявитися. Выйти, прорубив отверстие - прорубатися, вирубатися звідкись; (гуськом) висотатися; (из употребления) виводитися, вивестися; (из затруднения) вирятуватися; (из границ) перейти за межі, перебрати (всякої) міри. Выходить, выйти из себя - аж із шкури вилазити (вилізти), із себе пнутися, аж на місці цибати, аж нетямитися; (из детского возраста) з дітей (з дитячих літ) виходити. Выйти в жизнь - вийти між люди; (замуж) віддаватися, віддатися, піти заміж за кого, сов. одружитися з ким, видатися за кого, зашлюбитися з ким; (из яйца) вилупитися;
    2) сходити. [У нас багато хліба сходить]. Вышло всё - (вже) по всьому. Вышли все деньги - по всіх грошах. У меня вышло что - (диал.) я вивелася з чого;
    3) выйти каким - вдатися, придатися. [Такий уже вдавсь поганий. Паска у нас хороша придалася. Наймичку собі прийняла, та й добра дівчина придалася (Г. Барв.)]. Ничего хорошего из тебя не выйдет - добра (пуття) з тебе не буде. У меня вышло хорошо = мне удалось - я вдав добре. [У росіян сатиру найкраще вдав новітній письменник Салтиков-Шедрін (Єфр.). Слабше вдає він заклики до боротьби (Єфр.)];
    4) безл. - виходити, виходитися, вийтися. [Пішли, аж не так вийшлося]. Выходит - виходить; (следовательно) отже, (следует думать) випадає. [Випада, що всі троє були дурні, а вона розумна]. Вышло, как я говорил - на моє слово впало, на моє вийшло;
    5) выходить на картах (при гаданьи) - випадати;
    6) хим. - добуватися, видаватися.
    II. виходити. [Оддай - руками, а не виходиш ногами].
    * * *
    I выход`ить
    несов.; сов. - в`ыйти
    вихо́дити, ви́йти и мног. повихо́дити

    выходи́ть, вы́йти в кого́ — (быть похожим на кого, делаться кем) вихо́дити, ви́йти в ко́го

    выходи́ть, вы́йти из подчине́ния — перестава́ти, переста́ти кори́тися

    выходи́ть, вы́йти из положе́ния — вихо́дити, ви́йти із стано́вища

    выходи́ть, вы́йти из себя́ — втрача́ти, втра́тити ви́тримку (самовла́ду, самовлада́ння), дратува́тися, роздратува́тися

    II в`ыходить

    Русско-украинский словарь > выходить

  • 105 горесть

    1) туга, журба, жаль (м. р.) (р. -лю), смуток, сум, жура. Горести - жалі, болещі (р. - щів). Горести и радости - болещі й радощі;
    2) см. Горечь.
    * * *
    1) (печаль, скорбь) жаль, -лю и -лю́, ту́га
    2)

    го́рести — мн. при́крості, -тей, жалі́, род. п. жалі́в, го́ре, ли́хо; ( злоключения) зли́годні, -нів

    Русско-украинский словарь > горесть

  • 106 грубость

    1) (о ткани) см. Грубоватость;
    2) грубість (р. -бости), неввічливість (р. -вости), грубіянство, грубощі [Селяни хоч сами часом і грубі бувають, але не люблять зустрівати грубість у книжках (Грінч.). На що їй слухати ті грубощі? (Васильч.)]; простацтво.
    * * *
    гру́бість, -бості; брута́льність, -ності

    гру́бости — мн. гру́бощі, -щів, гру́бості, -тей; брута́льності

    Русско-украинский словарь > грубость

  • 107 двое

    и двои двоє (р. двох) (ум. двойко, двоєчко). [Двойко дітей було. Оці двойко ходять раз- у-раз укупі. Нас двоєчко]. На своих на двоих - на батьківських, батьківськими. [Ви приїхали? - Авжеж, батьківськими]. Разделить на двое - переполовинити що.
    * * *
    дво́є, род. п. двох; двійко, дво́йко (нескл.)

    Русско-украинский словарь > двое

  • 108 дерюжный

    рядняний, ряднинний, рядовий, веретяний. [Ой посаджу я дітей в рядову торбину. У своїй веретяній свиті (Г. Барв.)].
    * * *
    рядня́ний, рядови́нний, рядни́нний; дерю́жний; вере́тяний

    Русско-украинский словарь > дерюжный

  • 109 детская

    покій (р. покою) для дітей, дитяча світлиця (хата), діточа (р. -чої).
    * * *
    в знач. сущ.
    дитя́ча, -ої, дитя́ча кімна́та (світли́ця)

    Русско-украинский словарь > детская

  • 110 добираться

    добраться (до чего, подбираться к чему)
    I. добиратися, до[і]братися, добуватися, добутися; (понемногу, мелочно) доскрібуватися, дошпиговуватися до чого. [Він добирається вже до моїх грошей. Злодії добиралися до комори. Доскрібується вже до неї. Не люблю тих людей, що до всього дошпиговуються].
    II. Добираться, добраться (идя, едя) - ді[о]ставатися, ді[о]статися, добиватися, добитися, прибитися, добуватися, добутися, доправлятися, доправитися, дохожати, дійти. [Як-би мені до дітей достатися в Київ! Вже тепер діставсь я до вищої школи, то вже не пропаду. Один по одному, подоставалися і ми в Полтаву. Я-б добивсь до тебе через мури й стіни (Франко). Спускаючись у море, до Царягорода дохожали (Куліш). Міст тріщить, лист осипається, змій додому добивається. Чого зблідла? Чого боїшся? Сюди не доступляться (Куліш). Не доправимося до смерку додому. Аж насилу перед вечір до села прибились (Рудан.)]. Срв. Дотащиться, Дотянуться.
    * * *
    несов.; сов. - добр`аться
    1) (с трудом или нескоро дойти, доехать) добира́тися, добра́тися, добува́тися, добу́тися, дістава́тися, діста́тися; добива́тися, доби́тися, дола́зити, долі́зти
    2) (прилагая усилия, узнавать, понимать что-л.) добира́тися, добра́тися
    3) (приниматься за кого-что-л.) добира́тися, добратися

    Русско-украинский словарь > добираться

  • 111 докапывать

    -ся, докопать, -ся докопувати, -ся, докопати, -ся, (о многих) подокопувати, -ся. [Подокопували канави]; (переносно) докопувати, -ся, докопати, -ся, доскрібувати, -ся, доскребти, -ся, доскіпувати, -ся, доскіпати, -ся, дошпортувати, -ся, дошпортати, -ся, додлубувати, -ся, додлубати, -ся. [Докопувався причини, через що у дітей така холодність (Крим.). До всього доскрібується, скрізь свого носа стромляє. Розумний чоловік до всього доскіпається (Мирн.). Скільки я голову пополамав, поки дошпортався, в чім діло (Неч.- Лев.). Додлубавшися Зінько до того всього, розказав про його й товаришам (Грінч.)].
    * * *
    несов.; сов. - докоп`ать
    доко́пувати, докопа́ти и мног. подоко́пувати

    Русско-украинский словарь > докапывать

  • 112 дом

    1) (сооружение) дім (р. дому) (ум. дімок, домок (р. -мка), домичок, домочок (р. -чка); ув. домище), будинок (р. -нку); (ум. будиночок) (р. -чка), горниці (мн., р. -иць). [Горниці гарні збудували, великі]. Каменный дом - кам'яниця, мурованиця (Вхр.). Барский роскошный дом (дворец) - палати, палац. Дом нежилой - нежилий будинок, пустка. Загородный дом - позаміський будинок, (мыза) фільварок (р. -ку), хутір (р. -тора). Вне дома, наружу - невдома, надворі. [Хіба тільки світу, що в вікні? - надворі ще більш];
    2) (учреждение) дім [Торговий дім], будинок. [Селянський будинок]. Детский дом - дитячий дім, (ясли) охоронка. Воспитательный дом - дитячий захисток, дім (будинок) для виховання дітей. Д. молитвенный - молитовня, молитовний дім. Д. странноприимный - притулок для подорожніх, привітальня. Д. отдыха - будинок для відпочинку. Д. ночлежный - нічліг (р. -гу). [Нічліг тільки ще одперли; босячня так і сунула в двері (Тесл.)]. Д. рабочий, исправительный, смирительный - дім примусової праці. Д. исправительно-трудовой - дім праці й поправи. Д. арестный - рештарня, (грубо, кутузка) буцегарня. Д. для сумасшедших - божевільня, дім для божевільних (навіжених). Д. заезжий (постоялый) - заїзд. Д. питейный - шинк (р. шинку), шинок (р. -нка), корчма, (устар.) оранда. [Ходить до оранди горілочку пить (Чуб.)]. Д. публичный - дім розпусти, (эвфем.) лупанар, (грубо) бурдей. Д. игорный - дім картярський, дім гральний;
    3) (домашний кров, своё жилище, свой угол) домівка, домівля, господа, оселя, дома (ж. р.). [Порозмовляємо щиренько з земляком, домівку згадаємо (Васильч.). Вітаємо в господі нашій вас (Грінч.). Не минайте господи нашої - ми вам завсіди раді. Сина рідного з оселі він прогнав. Чия дома найближче, туди їдьмо гуртом ночувать (Неч.-Лев.). Занесеш до моєї доми];
    4) (династия) дім. [Катерина II - не з дому Романових].
    * * *
    1) ( здание) буди́нок, -нку, дім, род. п. до́му

    жило́й \дом — житлови́й буди́нок

    2) (домашний кров, своё жилище) дім, домі́вка, ха́та, госпо́да, осе́ля; до́ма; (перен.) стрі́ха

    на дому́ — [у се́бе] вдо́ма (до́ма)

    отцо́вский (роди́тельский, о́тчий) \дом — ба́тьківська ха́та (стрі́ха), рі́дна домі́вка

    3) (люди, живущие вместе, их хозяйство) дім, госпо́да; ( семья) роди́на, сім'я́; ( хозяйство) господа́рство

    вести́ \дом — вести́ господа́рство (дім)

    всем до́мом — всім до́мом (всією роди́ною, всіє́ю сім'є́ю)

    4) (династия, род, фирма)

    изда́тельський \дом — видавничий дім; дім

    5) ( учреждение) буди́нок, дім

    \дом культу́ры — буди́нок культу́ри

    Русско-украинский словарь > дом

  • 113 драгоценность

    коштовність (р. -ности), клейнод, дорогоцінність (р. -ности).
    * * *
    кошто́вність, -ності, дорогоці́нність; клейно́д

    драгоце́нности — мн. кошто́вні (дорогоці́нні) ре́чі, кошто́вності, -тей, дорогоці́нності

    Русско-украинский словарь > драгоценность

  • 114 древность

    1) (давность) старовинність, стародавність, старожитність (р. -ности). [Можна й документами ствердити стародавність цього факту];
    2) (прежнее время) (далека, давня) давнина, старовина, предківщина, старосвітчина. Глубокая -ость - давня-предавня старовина. [Це діялося в далекій давнині, за давньої давнини];
    3) (археол.) старовина, віковщина; старожитня річ, антик. [Збирає всяку старовину, всякі старожитні речі. Збирає антики].
    * * *
    1) ( давность) старода́вність, -ності, да́вність, давнина́, старовина́, прадавнина́, дре́вність; старови́нність

    седа́я \древность — си́ва давнина́ (старовина́), сивина́

    2) ( старость) старе́зність, да́вність
    3)

    \древностьти — (мн.: памятники) старожи́тності, -тей, старожи́тність

    музе́й дре́вностей — музе́й старожи́тностей

    Русско-украинский словарь > древность

  • 115 дюжина

    тузінь (р. -зіня), тузин, дванацятка [Тут нема цілого тузіня. Привів і дітей, усю свою дванацятку. Давні вавилонці все рахували дванацятками], дванацятеро, дванацять (штук).
    * * *
    ту́зінь, -зеня, двана́дцятка

    чёртова \дюжина — чо́ртів ту́зінь

    Русско-украинский словарь > дюжина

  • 116 жерло

    жерловина джерело. Жерло пушки - джерело, горло гармати. Жерло вулкана - джерело, кратер, зів вулкана. Жерло сопки - сопух (р. -ха).
    * * *
    1) жерло; (у пушки, пулемёта) го́рло, хо́бот, диал. джерело́
    2) ( печи) челюсті, -тей; перен. па́ща

    Русско-украинский словарь > жерло

  • 117 забирать

    забрать
    1) забирати, забрати, (мног.) побрати, позабирати. [Дітей люди позабирали. От поберуть вони коси та й підуть ніби-то косити (ЗОЮР)]. -брать всё, без остатка у кого, откуда - позабирати все в кого, вибрати що звідки, (образно) і кутки випорожнити кому. [Я вже всі свої гроші вибрав]. -рать силой - забирати, забрати силою (силоміць), гарбати, загарбувати, загарбати, грабувати, пограбувати. [Нічим було нам заплатити, так корівку мою пограбували і продали (Г. Барв.)]. -рать в долг - боргуватися, брати набір (на борг), на віру. [Ми в крамниці боргуємося на місяць. Я беру хліб на віру, а як зароблю, тоді віддаю гроші]. -рать в войско - брати, забирати до війська (в армію, в салдати) кого; чуби голити кому. [Король війну замишляє, усіх хлопців забирає. Хлопцям чуби поголили (Пісня)]. -рать в плен - забирати (займати) в полон (у бран, у неволю). -брать в плен всех - усіх виполонити. [Усіх татар вирубаємо й виполонимо (Куліш)]. -рать скот на потраве - займати худобу в шкоді (в спашу). [Ой, лихо! коні в спашу - займайте мерщій];
    2) (о хмельном, о лекарстве) розбирати, розібрати. [Та вже-ж мою голівоньку та хміль розбирає (Пісня)]. -рать кого - брати кого. Охота -рает кого - хіть бере кого; кортить кому. Злость -рает - злість бере, злість узяла кого. -рает за душу - бере за душу, діймає до серця кого. [Сумна пісня брала за душу. Її плач аж до серця діймає]. -брать в голову - узяти собі думку, убгати в голову. -брать в руки кого - узяти в свої руки, (шутл.) убрати в шори, запетлювати кого. [А що, запетльовано тебе?];
    3) (о режущем орудии) брати, взяти. [Плуг бере мілко. Гембель товсто бере - підбити треба]. Забранный - забраний и забратий; (без остатка) вибраний; (силой) забраний и забратий силою (силоміць), загарбаний, заграбований; (в долг) узятий на віру, набір; (в войско) забраний до війська; (в плен) забраний, зайнятий у бран (у полон, у неволю); (о скоте на потраве) зайнятий.
    * * *
    несов.; сов. - забр`ать
    1) забира́ти, забра́ти, -беру́, -бере́ш и мног. позабира́ти; (сов.: многое по одному) побра́ти; (яйца, птенцов из гнезда и) видира́ти, ви́дерти и ви́драти, -деру, -дереш; ( скот на потраве) займа́ти, зайня́ти, -йму́, -йме́ш

    \забирать бра́ть си́лу — ( приобрести силу) ста́ти си́льним (перен.: можним)

    2) ( заделывать) заклада́ти, закла́сти и мног. позаклада́ти; ( загораживать) загоро́джувати, загороди́ти и мног. позагоро́джувати; (убирать, заправляя) заправля́ти, запра́вити, підтика́ти, підіткну́ти; (об одежде: убавлять) заву́жувати, заву́зити, -у́жу, -у́зиш, підкоро́чувати, підкороти́ти, -очу́, -о́тиш

    Русско-украинский словарь > забирать

  • 118 задаток

    1) за(в)даток (-тку), завдача (-чі). [Три карбованці на завдачу];
    2) нахил до чого; см. Наклонность.
    * * *
    1) завда́ток, -тку, зада́ток
    2)

    \задатокки — (мн.: зачатки способностей) зада́тки, -тків, зародки; ( наклонности) на́хили, -лів; ( способности) зді́бності, -тей

    Русско-украинский словарь > задаток

  • 119 заживо

    нрч.
    1) за життя, за живота, за живоття. Он ещё -во наделил детей - він ще за живота (за живоття) свого пообділяв дітей;
    2) живцем. Похоронить -во - живцем поховати.
    * * *
    нареч.
    живи́м; живце́м

    \заживо во похорони́ть себя́ — перен. живце́м (живи́м) похова́ти себе́

    Русско-украинский словарь > заживо

  • 120 законнорождённый

    законний, з правого ложа, шлюбний. [Є в мене й з правого ложа син (Куліш). Маю дітей і шлюбних, і нешлюбних].
    * * *
    законнонаро́джений, зако́нний

    Русско-украинский словарь > законнорождённый

Страницы

См. также в других словарях:

  • Тей — (Tay)Tay, река, в Шотландии, берущая начало на склонах горы Бен Луи, где она называется Филлан, и текущая на протяжении 192 км в вост. направлении, пересекая озера Лох Дохарт и Лох Тей, до Северного моря, при впадении в которое образует широкий… …   Страны мира. Словарь

  • Тей —         археологическая культура эпохи средней бронзы (1600 1200 до н. э.) на территории Румынии в Мунтении и Западной Добрудже. Названа по поселению, раскопанному на озере Тей (Tei) в Бухаресте. Представлена недолговременными поселениями с… …   Большая советская энциклопедия

  • Тей — (Christoph Туе) английский композитор XVI ст., органист при капелле английской королевы Елизаветы. Главный его труд музыка к Деяниям Апостолов (изд. в Лондоне в 1553 г.). Н. С …   Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона

  • әтейі — (Жамб., Шу; Өзб., Ташк.; Алм.: Кег., Шел., Нар.; Сем.: Көкп., Ақс.; Шығ.Қаз., Күрш.; Монғ.) әдейі. Жіберген кісі ә т е й і барып, ұ л ы қ т ы ң үйіне түседі (Жамб., Шу). Ол бүркітін көрсету үшін чалды ә т е й і алғызды (Алм., Кег.). Ә т е й і г е …   Қазақ тілінің аймақтық сөздігі

  • тейін — (Қарақ.) түбі, асты. Көлдің т е й ін і (тейні) …   Қазақ тілінің аймақтық сөздігі

  • Ле-Тей-Бокаж — Коммуна Ле Тей Бокаж Le Theil Bocage Страна ФранцияФранция …   Википедия

  • Ле-Тей-ан-Ож — Коммуна Ле Тей ан Ож Le Theil en Auge Страна ФранцияФранция …   Википедия

  • Ле-Тей (Ардеш) — У этого топонима есть и другие значения, см. Ле Тей. Коммуна Ле Тей Le Teil Герб …   Википедия

  • Культура Тей — Культура Тей  археологическая культура европейского бронзового века. Название её происходит от озера Тей («Липового озера») в Бухаресте, где ныне располагается одноименный городской квартал (en:Tei, Bucharest), и было обнаружено… …   Википедия

  • Ле-Тей — Ле Тей: Ле Тей  коммуна во Франции, департамент Алье. Ле Тей  коммуна во Франции, департамент Ардеш. Ле Тей  коммуна во Франции, департамент Манш. Ле Тей  коммуна во Франции, департамент Орн. См. также Ле Тей ан Ож Ле Тей… …   Википедия

  • Ле-Тей (Алье) — У этого топонима есть и другие значения, см. Ле Тей. Коммуна Ле Тей Le Theil Страна ФранцияФра …   Википедия

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»