тарас

тарас гын= однокр. от тарай= 1 упасть навзничь, раскинув руки-ноги; тарас гына тустэ он вдруг упал навзничь.

совм.-взаимн. от тараа= 2.

lat. Taras

отч. Тарасавіч, Тарасаўна

имя м Тарас (Тарасович, Тарасовна)

техн. фаши́нник ( хворост для гатей)

taras

див. Шевченко, Тарас Григорович

див. Закидальський, Тарас

liter. Tarás Bulba (de N. Gógol)

   см. Tarass Boulba

Закидальський, Тарас (1941, Львів) - філософ. Від 1949 р. живе і працює в Канаді. Закінчив Торонтський ун-т, бакалавр (1964), магістр (1965), захистив докт. дис. (1976). Викладав філософію в Урсайнус Коледж (1970 - 1978), працював перекладачем, редактором, зав. від. філософії при Encyclopedia of Ukraine (Торонто), редактором щоквартальника Russian Studies in Philosophy (1996), викладачем в НаУКМА(1994, 2000). Коло наукових інтересів - укр. і рос. філософія, аналітична філософія, етика, логіка, епістемологія, філософія науки. Докт. дис. "Вчення про людину у філософії воскресіння Сковороди" (1976).

[br]

Осн. тв.: "Поняття серця в українській філософії" // Філософська і соціологічна думка. - 1990. - № 8; "Досліди в діаспорі над історією української філософії" // Філософська і соціологічна думка. - 1993. - № 4; "Дм.Чижевський та історія української філософії в діаспорі" // Діалог культур. - К., 1996; "Сковорода як філософ гри" // Journal of Ukrainian Studies. - 1997. - № 1 - 2.

Шевченко, Тарас Григорович (1814, с. Моринці, Черкащина - 1861) - укр. поет, художник та мислитель. Акад. Петербурзької Академії мистецтв (з 1860 р.), один із засновників Кирило-Мефодіївського братства, політичну програму якого (міжнародна слов'янська федерація республікансько-демократичного типу) поділяв і в пізній період творчості Н. а формування філософського світогляду Ш. визначальний вплив мали християнська провіденціалістська сотеріологія, а також історіософія укр. ("Історія Русів") та польськ. (Міцкевич) романтизму з притаманною цій останній концепцією духовного месіанства поневоленого народу, що своєю історичною покутою покликаний вивести людство в есхатологічний план буття. В укр. інтелектуальній історії переломове значення мала вперше сформульована Ш. ідея нації як духовного континууму "мертвих, і живих, і ненарожденних" ("Посланіє"). Порівняно з виробленою нім. класичним ідеалізмом, вона відзначається, по-перше, цілковитим ігноруванням державного і недержавного ("історичного" й "неісторичного") способів існування нації (що було особливо актуальним для пробудження укр. національної свідомості), а по-друге, нелінійним (циклічним) розумінням національної духовної тяглості як такої, в якій не лише предки відповідають за долю нащадків, а й нащадки - за долю предків (посмертну). Загалом же ставлення НІ. до нім. ідеалізму (як і до всяких чистих форм раціонального пізнання) було незмінно критичним: у центрі його світогляду стоїть моральне переживання конкретної людини, тож єдино адекватним способом пізнання для III. виступає не теоретична філософія, а міф. Протоекзистенціалістські ідеї Ш., споріднені з етичним ученням його сучасника К'єркегора, становлять найоригінальнішу частину його філософського спадку. Відповідно і в своїй філософії історії Ш. переносить наголос із головної для кирило-мефодіївців проблеми - покути - на проблему вини, причому зарівно ката, що зазіхає на цілість чужого існування, як і жертви, що, втрачаючи волю до життя, впадає в "нежитіє" - "сон", рівний відмові від себе (співвідношення між цими двома моделюється Ш. у "Кобзарі" через взаємини "неситої" Рос. імперії та колонізованої нею України зі "сплячою" волею). Відтак поневолювачі ("царі" зі своїми функціонерами) й поневолені ("раби") різняться між собою як вільні й мимовільні злочинці-боговідступники, а земна історія людства постає звихненням первісного божого задуму, до якого має повернутися через очищення Словом (Сином). Саме Син і Мати є для Ш. центральними постатями майбутнього "оновленого" християнства, звільненого від синодально-православного "ідолопоклонства". Чижевський вважав христоцентризм Ш. прямим вислідом його антропоцентризму, проте пізніші дослідження (Грабовича, Плюща) показали, що такий христоцентризм слід пов'язувати насамперед із дисидентською як щодо візантійського цезарепапізму, так і щодо католицького папоцезаризму, близькою до реформаційно-протестантської (за Грабовичем, міленарною) екуменічно-християнською позицією Ш. В цілому ж проблема релігійного світогляду Ш., його джерел, характеру та еволюції залишається в філософському шевченкознавстві найменш дослідженою.

[br]

Осн. тв.: "Повне зібрання творів". У 6 т. (1963-1964).

Тарас

  Тарас Бульба

   1936 – Франция (90 мин)

     Произв. GG Film

     Реж. АЛЕКСИС ГPАНОBCKИ

     Сцен. Пьер Бенуа, Карло Рим, Жак Натансон по одноименной повести Н.В. Гоголя

     Опер. Франц Планер

     Муз. Джо Хайош, Поль Дессо

     В ролях Арри Бор (Тарас Бульба), Жан-Пьер Омон (Андрий Бульба), Роже Дюшен (Остап Бульба), Даниэль Даррьё (Марина), Жанин Криспен (Галка), Нан Жермон (Зелима), Полин Картон (воспитательница).

   Казацкий атаман Тарас Бульба встречает сыновей Андрия и Остапа, вернувшихся из киевской бурсы. Остап даже не научился там читать, чем он немало гордится, тогда как Андрий добился блестящих успехов в учебе. Андрий любит Марину, дочь польского князя, на которого казаки под надуманным предлогом идут войной. Но предлог не имеет значения, поскольку главное – сражаться, поскольку «жизнь не весела, если вокруг одни только друзья». Ради любви к своей прекрасной даме, запертой в осажденной казаками крепости, Андрий переходит на сторону врага. В разгар битвы Тарас сталкивается с ним лицом к лицу. Он приказывает ему спешиться, говорит: «Помолись», – и хладнокровно убивает. Остап взят в плен, его готовятся повесить. Его отец и еще несколько людей, спрятавшись в повозках с сеном, врываются в крепость и освобождают его. Князю на подмогу из Варшавы приходят подкрепления, прибывшие. Смертельно раненный Тарас передает командование сыну и встречает смерть стоя.

   ►  Характерный пример фильмов «с русским духом», очень популярных во Франции в 30-е гг. В это время, бедное на приключенческие картины (за исключением колониальных фильмов), это направление дарило публике 2 драгоценных элемента: иностранный колорит и характеры необъятной величины. Здесь мало диалогов и парных сцен. Напротив, в изобилии имеются попойки, пиры, шествия войск, сражения. Конечно, реконструкция эпохи и сочная выразительность персонажей часто смотрятся фальшиво. Но, по крайней мере, Арри Бор находится на своем месте и в рамках тематики, близкой этому выдающемуся актеру: конфликты с потомством, с детьми, которые предают или покидают отца.

   N.В. Другая версия: Taras Bulba, Джон Ли Томпсон, США, 1962.

1) (очень быстро, не оглядываясь (бежать, убегать и т. п.)) run quickly without ever looking back; cf. run hell for leather

2) (вовсю, забывая обо всём (делать что-либо, предаваться чему-либо и т. п.)) live for the moment; enjoy oneself without a stint

3) (безгранично, не рассуждая (верить, любить и т. п.)) recklessly; without second thoughts

4) (неосторожно, неосмотрительно (делать что-либо)) recklessly; rashly; thoughtlessly

5) (решительно, без колебаний (делать что-либо)) resolutely; unhesitatingly; straightaway