с+кулаками

1) лізти, (взлезать) вилазити, вилізати, злазити куди, на що, по чому; (карабкаться) дертися и дратися (деруся, -решся), видиратися, здиратися, пнутися и п'ястися (пнуся, пнешся), спинатися, (цепко) драпатися куди, на що; (слезать) злазити, злізати з чого, куди, у що; (переть) перти (пру, преш), пертися, пхатися куди, до чого, у що; срвн. Лазить и Взбираться. [Серед ліса стоїть дуб,- давай по нім лізти (Рудан.). Знову лізуть на сонце важкі, розтріпані хмари (Коцюб.). Наївся дурману та й дереться на стіну (Богодухівщ.). П'явсь, п'явсь на ту гору - не зопнеться (Чуб. I). Наймички регочуться, аж на комін спинаються (Н.-Лев.). Лядські господарі почали пертися на узграниччя всіма способами (Куліш)]. Лезть на дерево, на кровлю - лізти, ви[з]лазити, дертися, ви[з]диратися, пнутися на дерево, на покрівлю. Лезть на стену (в прям. и перен. знач.) - лізти (дертися и т. п.) на стіну. Лезть с дерева - лізти (злазити, злізати) з дерева. Лезть на четвереньках - рачки лізти, рачкувати. [Струк рачкував за їм здалека (Грінч.)]. Лезть в воду - лізти у воду. Лезть в бары, в начальство и т. п. - пнутися или п'ястися, лізти в пани, в начальники, на панську лінію гнути, (грубо) пертися, пхатися, микатися куди, до чого, у що. [Забагатіли, в пани пнуться (Слов'яносерощ.). П'явся до гетьманування на Україні (Куліш). В слов'янофіли так і претесь (Шевч.). У начальство він не пхається (Грінч.). Коли не піп, не микайся в ризи (Приказка)]. Куда ты -зешь? - куди ти лізеш, пнешся? (грубо) куди ти пхаєшся (прешся)? [Куди ти прешся,- і без тебе тісно (Л. Укр.)]. Не лезь в чужое дело - не втручайся (не вмикуйся) до чужої справи; не пхай носа до чужого проса (Номис). Лезть (приставать) к кому - лізти, в'язнути, чіплятися до кого. Лезть к горлу, с ножом к горлу к кому - з короткими гужами приставати до кого; срвн. Приставать 4. Лезть в драку - лізти, сі[и ]катися, соватися, сукатися з кулаками (з ножем и т. п.) до кого. [Чого до мене з ножакою сикаєшся? (Куліш). Кричав, совався з кулаками (Н.-Лев.). Не билася я, а вони сукалися з кулаками, а я одпихалась (Переяславщ.)]. Лезть в голову - лізти в голову, лізти (сунутися, спадати) на думку, на мислі, (фам.) пертися в голову. [Лізе на думку, наче злодій до скрині (Кон.). Такі все дурниці лізуть (спадають) на думку (Харківщ.). Їх лиця раз-у-раз сунулися мені на думку (Франко). Однісінька влізлива думка так і преться в голову (Крим.)]. Ему ничто не -зет в голову - його голови ніщо не держиться; йому до голови нічого не впхаєш (не втовчеш). Он сам в петлю -зет - він самохіть у петлю лізе (пнеться), він сам собі зашморг на шию накидає. Сапоги узки, не -зут на ногу - чоботи вузькі, не налазять на ногу. Шапка не -зет на голову - шапка не налазить на голову. Из кожи лезть - рватися (видиратися) з шкури; Срвн. Кожа. [Роблю, аж із шкури видираюся (Звин.)]. Он в карман за словом не -зет - він язика не в кешені ховає, він по слово до кешені не лізе;

2) а) (о волосах, мехе) лізти, вилазити. [Після тифу коси вилазять, лізе й лізе і кіска отака зостанеться (Борзенщ.)]; б) (о ткани) лізти, розлазитися. [Крам гнилий: так і лізе (розлазиться) в руках (Полтавщ.)].

* * *

1) лі́зти; ( взбираться наверх) вила́зити, виліза́ти; ( с трудом) де́ртися, дра́тися; ( налезать) нала́зити

2) ( во что - вмешиваться) лі́зти (в що); ( приставать) сі́катися, сучи́тися (до кого)

3) (выпадать; расползаться) лі́зти; (о волосах, шерсти) вила́зити, виліза́ти; (о ткани, коже) розла́зитися, розліза́тися

1) (стучать) калатати, грю[у]кати, лупити, гатити, гупати, вибивати, (диал.) лелущити, гамселити чим у що, чим по чому, об що. [Сторожі калатали усю ніч у бодню. Закричав Омелько і почав лупить з усієї сили кулаком у двері (Н.-Лев.). Були замкнені в нас сінешні двері, і як не грукали, не впущено та й годі (Куліш). А ну, чи почне далі лелущить та гупати кулаком у двері (Н.-Лев.). У бубон калатайкою вибиває (Херс.)]. -тить зубом - зубами клацати, цокотіти, вибивати. -тить лбом - поклони бити, стелитися перед ким. -тить языком - молотити (калатати) язиком, ляпати;

2) (что) бити, товкти, (разбивать) розбивати, трощити що. [Трощив посуду, грюкав у двері і в стіл кулаком (Коцюб.)]. -тить бельё (вальком) - вибивати білизну (шмаття) прачем. -тить вещи, посуду - бити, товкти, трощити речі, посуд; см. Разбивать. -тить воздух (языком) - брехати на вітер, ляпати язиком, торохтіти. -тить гвозди, колья - заганяти, бити, побивати цвяхи, кілки. -тить денежки - грошву (грошики) збивати. -тить карту - різати, бити, крити карту. -тить коноплю, лён - тіпати коноплю (точнее плоскінь, матірку). -тить ковры, одежду - вибивати килими, одіж. -тить налоги - вибивати, доїти, тягти податки (з людей);

3) (кого: кулаками, палкой) бити, побивати, лупити, лупцювати, (избивать) убивати, (образно) банити, тузати, тіпати, мотлошити лушпанити, дубасити, дубцювати, гатити, гнітити, садити, гніздити, піжити, пірчити, пірити, тасувати, гамселити, кресати, (ш)парити, гилити, лущити, лелущити, духопелити, чесати, чистити, тусати, стусувати, молотити, кібчити, мостити, бух(к)ати, гріти, латати, воложити, мережити, прати, гомшити, штапувати, шустрити кого по чому, у що, давати затьору, хлосту, прочухана, духопелу, -пелів, -пелків, парла, шкварки, матланки, чосу, духу, духану кому, годувати бебехами, стусанами, товчениками, частувати кулаками, товчениками кого и т. п.; срвн. Бить, Лупить. [Я - лупити її, а вона товче своє (Крим.). Раз погладь, а потім хоч що-дня лупцюй, - все стерплять (Л. Укр.). Небіжчик Лесь, повідають, убивав її тяжко за молодих літ (Франко)];

4) -тить себя - бити (лупити) себе; см. Колотиться 1;

5) (трясти, приводить в дрожь) колотити, бити, трясти, кидати ким, кого. -лотит в виски - у виски гатить, у висках стукоче. В груди -тит - у грудях стукоче. Злость его -тила - злість його трясла. Лихорадка его -тит - його трясця (лихоманка) трясе. Колоченный -

1) (о вещах) битий, товчений;

2) (кто) битий, побиваний, луплений, убиваний, банений, тузаний, тіпаний; мотлошений и т. д. В темя не -ный - не гвіздком у тім'я битий.

* * *

1) ( ударять) би́ти; ( стучать) сту́кати, грю́кати, калата́ти; гамсели́ти, тра́хкати, мости́ти

2) ( выколачивать) вибива́ти

3) (наносить побои, бить) би́ти, товкти́, лупцюва́ти, лупи́ти, мотло́шити, молоти́ти, духопе́лити, товкма́чити, гати́ти, гили́ти, пі́жити, репі́жити, мости́ти, дуба́сити, дубцюва́ти, чухра́ти, ту́зати, тю́жити, гнізди́ти

4) (разбивать, раскаливать что-л. бьющееся) би́ти, трощи́ти, товкти́

5) ( приводит в дрожь) би́ти, трясти́, труси́ти; ті́пати

кого (избить кулаками) побити (потовкти) кулаками кого.

накулачить

1) (кулаки на что) набивати, набити, (о мног.) понабивати накулачники на що;

2) -чить кого - накулачити, накулакувати кого;

3) -чить что - нам'яти, натовкти, намісити (кулаками) що. Накулаченный -

1) набитий, понабиваний;

2) накулачений;

3) нам'ятий, натовчений, намішений (кулаками).

-ся грозити, загрожувати, погрожати, погрожувати кому, нахвалятися, похвалятися перед ким, страхати кого, сваритися, насварятися на кого. [І будуть більшого ще допевнятися та бунтами грозити (Куліш). Насварялися мовчки кулаками (Васильч.). Поклавши руку на меч, очима сваряться вони один на одного (Грін.)].

* * *

1) (кому-чему) грози́ти (кому-чому); ( угрожать) погро́жувати, загро́жувати, пригро́жувати (кому-чому); ( устрашать) страха́ти (кого-що); (делать угрожающий жест и перен.) свари́тися (на кого-що)

2) (предстоять - о чём-л. плохом) загро́жувати

1) см. Заталкивать;

2) (начать толкать) заштовхати, почати штовхати кого.

* * *

1) кулак (-ка), (соб.) кулаччя, (фамил.) кулачина, (гал.) п'ястук (-ка). [Давай місити кулаками по спині (Н.-Лев.). Вони - мечем та кулаччям, а ми пером та лагодою (Куліш). Постелю сірячину, а в головах кулачину (Чуб.). Стиснутим п'ястуком що-сили зацідив капраля межи очі (Франко)]. Удар -ком - (кулачний) (с)тусан (-на). Свистать в -лак - свистіти (трубити) в кулак. Смеяться в -лак - сміятися в кулак, сміятися в бороду;

2) молот; см. Кувалда 1; (деревянный) довбня;

3) (техн.) кулак; (зубец мельн., машин. колеса) палець (-льця), пальок (-лька). Колесо с -ками - палечне колесо;

4) (свая для причалки судов) паля;

5) (зажиточный крестьянин) куркуль (-ля), (соб.) куркульство; (мироед) глитай (-тая), жмикрут, дерилюд, доюн (-на), павук (-ка), (пренебр.-усилит.) куркуляка. [Куркулям нема місця в сільраді (Пр. Правда). «Глитай або Павук» (Кропивницьк.). В громаді верховодили жмикрути, дбали тільки за свої бариші (Грінч.). Дерилюде! всіх проглинути хочеш! (Грінч.). Люди з голоду пухнуть, а доюни з людського лиха руки гріють (Кониськ.). Брешеш, куркуляко! (Епік)];

6) баришник; (перекупщик) перекупець (-пця), перекупень (- пня), перекупник; (маклак) фактор (-ра).

* * *

1) (руки, перен.) кула́к, -а; кулачи́на; диал. п'ясту́к, -а

2) техн. кула́к

1) (кого) кулачити, кулакувати кого. [Кулачив ворогів (Котл.)]; (что) м'яти, товкти, місити (кулаками) що;

2) см. Кулачничать.

* * *

1) невсудність, неосудність;

2) неосудність;

3) несамовитість, (диал.) непритаманність (-ости). В состоянии -ти - а) юрид. - в неосудному стані; б) в несамовитому стані, в нестямі. В состоянии полной -ти - в стані цілковитої несамовитости (непритаманности). До состояния -ти - до несамовитого стану, до нестями. [Бралися змагатись кулаками, у спорі грізному дійшовши до нестями (М. Рильськ.)]. Срв. Невменяемый.

* * *

1) неосу́дність, -ності

2) несамови́тість, -тості

нрч. немилосерд(н)о, безмилосердно, (беспощадно) нещадно, нещадимо. [Немилосердно сонце пекло-палило (Мирний). Била в обличчя кулаками люто, немилосердо (Шиян). У тебе чабани нещадимо ріжуть овець (Мова)].

* * *

потолкать поштовхувати, поштовхати, поштурхувати, поштурхати, (усил.) попоштовхати, попоштурхати кого, що чим. [На пішоходах снував народ, обминаючи та поштовхуючи один одного (М. Левиц.). Поштовхав нас підбором (Тесл.)]. -ться - поштовхуватися, поштовхатися, поштурхуватися, поштурхатися. [Хоч на киї, хоч кулаками поштурхатись попід боками (Котл.). Ну-ж і поштовхався в юрмі]. Кто-то в дверь -кивается - хтось у двері стукає, добувається. -каться среди людей - потинятися, поштовхатися, потовктися між людьми (між людей). -каться по свету - потинятися по світах. Довольно я - кался по свету - чимало попоходив я по світах; чимало я світа набачився.

* * *

1) потиня́тися

2) ( толкнуться несколько раз) поштовха́тися; ( кулаками) пошту́рхатися и поштурха́тися

скулакувати, потовкти кулаками кого.

терти очі кулаками, кулачити очі, (шутл.) кулаки росити (Сл. Ум.).

натерти (о мног. понатирати) очі кулаками, накулачити очі. -ться - накваситися; (нахмуриться) насупитися, намурмоситися.

наострить

1) нагострювати, нагострити, вигострювати, вигострити, погострити, (на точиле) наточувати, наточити, (о мног.) пона[пови]гострювати, погострити, понаточувати, поточити що; (зубчатые орудия) назублювати, назубити, (о мног.) поназублювати що; см. Навастривать. [Треба нагострити сокиру (Сл. Ум.). Вигострю, виточу зброю іскристу (Л. Укр.). Як сокира притупиться, то й не погостриш вістря, - треба напружувати сили (Куліш). Шаблі погострили (Рудан.). Треба серпа назубити (Звин.)]. -рить кулаки - наготувати (наготовити) кулаки, (стати) з кулаками напоготові, мати кулаки напоготові;

2) (наотпускать острот, сов.) набалакати дотепів, надотепувати, остючками (шпигачками) наколоти. Наострённый - нагострений, вигострений, погострений, пона[пови]гострюваний; наточений, понаточуваний; назублений, поназублюваний; наготовлений. -ться -

1) нагострюватися, нагостритися, понагострюватися; бути нагострюваним, нагостреним, понагострюваним и т. п.;

2) см. Навастриваться 2;

2) (вдоволь, сов.) - а) (остря что) нагостритися; (на точиле) наточитися; (на бруске) набруситися; (о зубч. орудиях) назубитися; б) (отпуская остроты) надотепуватися.

кого нагодувати кого кулаками (бебехами, стусанами), відлупцювати, віддухопелити кого.

погрозить кому и Пограживаться, погрозиться на кого погрожати и погрожувати, погрозити, загрожувати, загрозити кому, сваритися, посваритися на кого, насварятися, насваритися (диал. насварити) на кого, (словами) нахвалятися и похвалятися, похвалитися на кого. [Він похваляється підпалити мене. Мовчи, суворо насварилася на нього дівчина (Васильч.). Насварялись мовчки кулаками (Васильч.)]. -зить пальцем кому, -зиться пальцем на кого - насварити(ся) на кого пальцем (пучкою), посваритися на кого пальцем (пучкою), накивати на кого пальцем (пучкою). [Баба насварилася пучкою на дітей. Накивав він на нього пальцем].