стремління

1) ( действие) спрямува́ння, скерува́ння, спрямо́вування, скеро́вування; напра́влення, направля́ння; зве́рнення, зверта́ння; зосере́дження, зосере́джування

2) ( действие) руша́ння; прямува́ння, простува́ння; напра́влення, направля́ння; порива́ння; порина́ння; спрямува́ння, скерува́ння, спрямо́вування, скеро́вування; напра́влення, направля́ння; зве́рнення, зверта́ння; зосере́дження, зосере́джування; простяга́ння; підняття́, підніма́ння и підійма́ння; підне́сення; порива́ння

3) (настойчивое стремление к чему-л.) пра́гнення, стремлі́ння; ( влечение) по́тяг, -у; ( порыв) порива́ння, пори́в, -у

УКРАЇНОФІЛЬСТВО - літературний рух і напрям суспільної думки в Україні у XIX ст. Засновниками У. були письменники Котляревський, Гулак-Артемовський, Квітка-Основ'яненко, які обстоювали самобутність укр. мови, літератури, культури та історії. їхні ідейно-духовні спадкоємці - Головацький, Вагилевич, Максимович - усвідомлювали необхідність захисту укр. культури від асиміляційної політики рос., австр., польськ. правлячих верств. Розвиваючи ідейні побудови європейського романтизму про самобутність народної культури і цінність народної творчості, вони наголошували особливі достоїнства укр. культури і народного характеру: красу і поетичність, виняткове багатство фольклору, стародавніх обрядів і традицій, магічно-містичний характер укр. народної культури і укр. вдачі. Костомаров у праці "Дві руські народності" підкреслював особливості укр. характеру - романтизм, поетичність світогляду, глибоку релігійність, ліризм, панестетизм, потяг до краси. Творчість діячів Кирило-Мефодіївського тов-ва у Києві (1845 - 1847) - Костомарова, Шевченка, Куліша (зокрема "Книга буття українського народу") була присвячена осмисленню особливої ролі України в світі взагалі і слов'янському регіоні. Україна і Київ розглядались як центр майбутньої слов'янської федерації. У "Книзі буття" стверджувалося, що Україна, народ якої завжди зберігав особливе стремління до свободи, до християнської правди, була розіп'ята агресивними сусідами, але вона воскресне і стане наріжним каменем слов'янського світу. У програму Кирило-Мефодіївського тов-ва входило: звільнення слов'янських народностей з-під влади іноземних держав; їх організація в самобутню федеративну політичну систему, рівноправність усіх слов'янських народів, відміна кріпацтва і станових привілеїв, релігійна свобода і віротерпимість, свобода думки, слова і друку, викладання всіх слов'янських мов і літератур у навчальних закладах всіх слов'янських народів. Наступне покоління українофілів - Драгоманов, Потебня, Антонович - прагнуло до більш глибокого вивчення історичного і сучасного буття укр. народу,соціалістичних ідей (Драгоманов). Покоління Франка і Лесі Українки закликало відмовитися від імені українофілів і називатися просто українцями, що символізувало більш послідовне і глибоке зближення інтелігенції з народом.

1. пропозиція

2. пропозиція ціни (на аукціоні), заявка (на торгах)

3. стремління

4. кампанія

- bid for disarmament пропозиція про роззброєння

- to make a bid for power зробити спробу прийти до влади

пристрасть, жага; потяг (особа, статевий); бажання (of, after, for)

* * *

1) прагнення, стремління; запал, жага; потяг (особл. статевий)

2) інстинктивна, природна схильність

3) близькість, подібність ( неживих предметів)

1) тілесність

2) хтивість, плотськість

* * *

1) тілесність

2) чуттєвість; плотські стремління

1) прагнення, стремління; запал, жага; потяг (особл. статевий)

2) інстинктивна, природна схильність

3) близькість, подібність ( неживих предметів)

1) тілесність

2) чуттєвість; плотські стремління

1. націоналізм

2. національна самосвідомість; національне почуття, патріотизм, стремління до національної незалежності

3. політика націоналізації промисловості

- economic nationalism економічний націоналізм

 ч

 1. швидкий біг; політ; швидкість;

 2. паросток, пагін (бот);

 3. потяг;

 4. порив; стремління

Терлецький, Остап Степанович (літ. псевдоніми - В. Кістка, Ів. Заневич, В. Мак) (1850, с. Назірна Івано-Франківської обл. - 1902) - укр. публіцист, літературознавець, громадсько-політичний діяч. Закінчив філософський ф-т Львівського (1872) і правознавчий ф-т Віденського (1883) ун-тів. Докт. права (1899) Ч. лен Русько-Української радикальної партії. Перший з трьох (двоє інших - Франко, Павлик) головніших зачинателів і провідників "революційно-демократичної ідеології" в Галичині. Був позитивістом за вишколом, але, за словами Франка, "вроджений ідеаліст", людина етичних імперативів. На думку Драгоманова, був "цілком європеєць по своїй науці і ідеям", прагнув ним бути в житті і в політиці. За переконаннями тяжів до соціалізму, зазнав впливу Маркса, Лассаля, Драгоманова.

[br]

Осн. тв.: "Галицько-руський нарід і галицько-руські народовці: Замість справоздання з Київської археологічної подорожі" // Правда. - 1874. - Ч. 17, Ч. 18. (окреме вид.: "Москвофіли і народовці" (1902); "Літературні стремління галицьких русинів від 1772 до 1872 р." (1894 - 1895); "Знесення панщини в Галичині: Причини до історії суспільного життя і суспільних поглядів, 1830 - 1848 рр." (1895); "Галицько-руське письменство 1848 - 1865 рр.: На тлі тогочленних суспільно-політичних змагань галицько-руської інтелігенції" (1903).