Перевод: с русского на все языки

со всех языков на русский

страва

  • 1 Страва

    Страва пища, ядъ снҍдъ, снҍдь

    Синонїма Славеноросскаѧ > Страва

  • 2 блюдо

    * * *
    ср.
    1) (посуда) талерка, -кі жен., блюда, -да ср.

    Русско-белорусский словарь > блюдо

  • 3 кушанье

    страва; ядзенне; ядзеньне
    * * *
    ср.
    2) (пища, еда) ежа, род. ежы жен., яда, род. яды жен.

    Русско-белорусский словарь > кушанье

  • 4 στραβά

    [страва] επίρ. криво, косо, набекрень,

    Λεξικό Ελληνικά-ρωσική νέα (Греческо-русский новый словарь) > στραβά

  • 5 Кушань[и]е

    1) (яство, снедь) страва, потрава, наїдок (-дка), їство, їжа, їда, (зап.) їдло. [Не варили страви (Коцюб.). Жарт у розмові - це наче сіль у страві (Крий.). Тут їли різнії потрави, і все з полив'яних мисок (Котл.). Потраву козаки варили (Греб.). Подали солодкі потрави (Н.-Лев.). Весь стіл був заставлений напитками та наїдками (Мирний). І де ті в Господа взялися усякі штучнії їства? (Шевч.)]. Готовить -нье - варити їсти. Горячее -нье - варена страва, варево, варене (-ного). Разогретое -нье - гріта страва. Жареное -нье - печеня, печене. -нье на столе - страва, (теснее: завтрак) сніданок (-нку), (обед) обід (-ду), (ужин) вечеря на столі. Прибавить -нье к обеду - зготувати ще одну страву (потраву) на обід;
    2) (процесс) їдіння, їдження, їжа, їда.

    Русско-украинский словарь > Кушань[и]е

  • 6 пища

    ежа; наедак; пажытак; спажыва; спажытак; страва; харч
    * * *
    жен.
    1) ежа, -жы жен.
    (корм) корм, род. корму муж.
    яда, род. яды жен.

    мясная пища — мясная ежа, мясны харч

    употреблять в пищу — есці, ужываць як ежу (для яды)

    2) (вещества, питающие организм) пажытак, -тку муж.
    3) перен. пажытак, -тку муж., пажыва, -вы жен.

    на пище святого Антония шутл. — на харчах святога Антонія, святым духам

    Русско-белорусский словарь > пища

  • 7 простывать

    простыть и простынуть простигати, про[за]стиг(ну)ти, прочахати, прочах(ну)ти, (прохолонуть) холонути, прохоло(ну)ти, (о мн.) попростягати, попрочахати, похолонути, (совсем) вистиг(ну)ти, вичах(ну)ти, (обо всём) повистигати, повичахати; срв. Остывать. [Мусіла гріти, - все прохололо (Коцюб.). Страва вже простигла (Л. Укр.). Прочахла страва (Куліш). Зроблю, поки ще не прочахла думка (Куліш)]. И след простыл - і сліду нема; і місце холодне (Рудан.); і слід запав (М. Вовч.); як лиз злизав. И след их простынет - вони й сліди позабирають (Франко). Простывший, Простылый - простиглий, прочахлий, прохолонутий, прохололий.
    * * *
    несов.; сов. - прост`ыть и прост`ынуть
    1) простига́ти, прости́гнути и прости́гти, вистига́ти, ви́стигнути, и ви́стигти, холо́нути, охоло́нути, несов. прохоло́нути, схоло́нути

    Русско-украинский словарь > простывать

  • 8 блюдо

    1) блюдо, таріль (р. -ля). [Таріль точений];
    2) (кушанье) страва, потрава, наїдок. [Яка приправа, така й потрава. Наїдків та напоїв було трохи (Неч.-Лев.)].
    * * *
    1) блю́до, тарі́ль, -ре́ля, полу́мисок, -ска
    2) ( кушанье) стра́ва, потра́ва

    Русско-украинский словарь > блюдо

  • 9 горячее

    -чая еда) гаряча страва (потрава).
    * * *
    (в знач. сущ.: горячая пища) гаря́че, -ого; гаря́ча стра́ва

    Русско-украинский словарь > горячее

  • 10 еда

    їжа (р. їжі), їда, а специальнее:
    1) (действие) їдіння, (зап.) їдження, з'їжа (р. з'їжі);
    2) (яство, пища) їстиво, страва, пожива, потрава, харч (р. -чи и -чу) (ж. и м. р.), (зап.) їдло. [Хліб та вода то козацька їда. У нас велика з'їжа, бо аж вісім ротів. Посвятив піп паски та инше їстиво. Він нашого їдіння не їстиме. Перебірливий на їдло]; (приём пищи) поїдка, попоїжка. [Треба пити лікарство до поїдки (до попоїжки). У нас хліба на одну поїдку буде]. Постоянный позыв к еде (т. н. «едун») - їстівець (р. -тівця), ненасит, ненажир. [Ненажир напав (Ним.)]. Достаточно еды, сытно - доїжно (Ном.).
    * * *
    1) ( действие) їда́, ї́жа
    2) ( пища) ї́жа, їда́, стра́ва, харчі́, -чі́в, харч, -і и -у; диал. їдло́, їсти́во, їство́

    Русско-украинский словарь > еда

  • 11 жаркое

    жареное (жареное мясное блюдо) печеня, печене (р. -ного), печево (р. -ва), смаженя (редко жареня). [Перша страва - борщ, друга - бараняча печеня. Носили у ночвах печеню, шматочками покраяну (Кв.). Борщ, каша ще й печене, чвертка бараняча]. -кое из воловьего мяса - волова печеня, волове (р. -вого).
    * * *
    кул.
    пече́ня, жарке́, -о́го; пече́не, -ого, смажени́на; диал. квасо́к, -ску́

    Русско-украинский словарь > жаркое

  • 12 застывать

    застынуть и застыть (от холода, страха и т. п.) застигати, застигнути, застигти, холодіти и холонути, (пров. захолоняти), захолонути, похолонути, дубіти, задубіти, задубнути, (коченеть) заклякати, клякнути, заклякнути, кацубнути, закацубнути, закоценіти, закоціліти, заков'язнути, заковизнути, (о мног.) позаклякати, поклякнути, позастигати, похолонути, подубіти. [Цей вираз застиг на обличчю (Грінч.). Чує, що він холоне в напруженій тиші (Коцюб.). Всі так і похололи: от уб'є (Грінч.). Мороз великий - ноги в мене позаклякали (Київщ.). Обхопила руками кущ, і її тонкі маленькі пальці так і заклякли на цівці (Грінч.). Смалець уже захолов. Самовар уже задубів. Іди обідать, а то вже вся страва на столі задубла (Київщ.). Присипало його снігом, і він заков'язнув не встаючи (Чигиринщ.). Так його корчило, бідного хлопця, перед смертю, - так він і заковиз (Сл. Гр.)]. -тыть на месте - прикипіти до місця, на місці. [Стояв наче стовп і немов прикипів на місці (Крим.)]. Душа у него -ла - аж у душі йому похололо, (насмешл.) аж йому в литках застигло (Номис). Застывший - застиглий, захололий, задубілий, закляклий, закоценілий.
    * * *
    несов.; сов. - заст`ыть
    1) холо́нути, захоло́нути, застига́ти, засти́гти, -гну, -гнеш и засти́гнути
    2) (замерзать, зябнуть) замерза́ти, заме́рзнути и заме́рзти, -зну, -знеш и мног. позамерза́ти; ( коченеть) кля́кнути и закляка́ти, закля́кнути и закля́кти, -кну, -кнеш и мног. позакляка́ти и покля́кнути, дубі́ти, задубі́ти и мног. подубі́ти, колі́ти, заколі́ти
    3) ( коченеть - о трупе) закляка́ти, закля́кнути и закля́кти; дубі́ти, задубі́ти
    4) (перен.: становиться неподвижным) застига́ти, засти́гти и засти́гнути и мног. позастига́ти, холо́нути, захоло́нути; ( замирать) завмира́ти, завме́рти, -мру́, -мре́ш и мног. позавмира́ти; (цепенеть от страха, изумления) закляка́ти, закля́кнути и закля́кти и мног. позакляка́ти

    Русско-украинский словарь > застывать

  • 13 исходить

    изойти
    1) откуда (выходить) - виходити, вийти, (приходить) приходити, прийти, (о мн.) повиходити, поприходити звідки. Это должно -ть от вас - це повинно йти (виходити) від вас. [Українська політична думка мусіла виходити з національного питання (Н. Рада)];
    2) (происходить, брать начало) виходити, вийти, походити, іти, піти, вставати, встати, по(в)ставати, по(в)стати від кого, з кого, з чого; см. Происходить 2; (догмат.) виходити, вийти. [З тихеньких все лихо встає (Приказка). Від неї ідуть (виходять) усі брехні (Харківщ.). На всі російські запитання, що йшли були (которые исходили) од Ейлера, я вперто одказував йому мовою німецькою (Крим.). Як-же прийде Утішитель, Дух правди, що від Отця виходить… (Єв.)];
    3) (о времени: истекать) виходити, вийти, кінчатися, (с)кінчитися; см. Истекать 4, Оканчиваться. [Рік виходить (Рудч.)];
    4) (расходоваться, изводиться) сходити, зійти, виходити, вийти. [Горілки на їх багато сходить (Г. Барв.). Зійшов увесь хліб, уся страва (Черк. п.). На це багато грошей виходить (Звин.)];
    5) (кровью слезами) сходити, зійти, спливати, спливти кров'ю, сльозами (слізьми); см. Истекать 3. [Як я по матері журилась! Було слізьми сходжу (Г. Барв.). Серце болем зійшло (Корол.)]. -дить потоками слёз - землю топити. [Стара мати землю топить, відколи сина в москалі забрали (Київщ.)];
    6) (кончаться, умирать) кінчатися, скінчитися, конати, сконати; см. Испускать дух. Душа -шла - душа вийшла;
    7) (везде побывать) - см. Исхаживать.
    * * *
    I см. исхаживать II несов.
    1) (выходить откуда-л.), вихо́дити
    2) (от кого-чего, из чего - иметь источником) вихо́дити; ( идти) іти́ (іду́, іде́ш); ( происходить) похо́дити
    3) (основываться на чём-л.) вихо́дити

    \исходитьть из предположе́ния — вихо́дити з припу́щення

    III несов.; сов. - изойт`и
    1) ( чем) схо́дити и зіхо́дити, зійти́, -йду́, -йдеш; (слезами, кровью) сплива́ти, спливти́ и сплисти́, -ливе́ и спли́нути; см. истекать 3)

    \исходить ть, \исходить ти́ кри́ком — схо́дити, зійти́ кри́ком; сов. скрича́тися

    2) (несов.: истекать - о времени) прохо́дити, мина́ти
    3) (расходоваться; выходить) витрача́тися, ви́тратитися, вихо́дити, ви́йти, -йде, схо́дити и зіхо́дити, зійти́

    Русско-украинский словарь > исходить

  • 14 кушать

    (потреблять) споживати, заживати, (кормиться) годуватися, поживлятися, (есть) їсти, (угощаться) призволятися; срвн. Есть. [Яких насолила, такі й споживай (Н.-Лев.). Здорові заживайте, що не з'їсте, то сховайте (Приказка). Їжте-бо призволяйтеся до борщу! (Сл. Гр.)]. -шайте! - годуйтеся, кушайте (Полт.), поживляйтеся! [Борщу скуштуйте, галушок, годуйтесь, кушайте доволі! (Котл.)]. -шайте (угощайтесь)! - призволяйтеся! [Сідайте та призволяйтеся, чим бог послав! (Кониськ.)]. -шайте на здоровье! - споживайте здорові! -шать подано - страва на столі. Пожалуйте -шать! - просимо до столу! Чьё -шаю, того и слушаю - на чиєму возі їду, того й пісню співаю (Приказка). Хлеб-соль -шай, а правду слушай - хліб-сіль їж, а правду ріж (Приказка).
    * * *
    ї́сти

    ку́шайте! — ї́жте!, призволя́йтеся!, спожива́йте!; году́йтеся!; ( пейте) пи́йте!

    Русско-украинский словарь > кушать

  • 15 лёгкий

    и -гок
    1) легкий (-ка, -ке). [Паляниця легка, добре випечена (Звин.)]. -кий как перо легкий як пір'їна, легкий як пух. -кий груз, багаж - легкий вантаж, багаж. -кий мусор, горн. - штиб (-бу). -кая почва - легкий ґрунт, перегній (-ною); пухка земля. Да будет ему земля -ка! (о покойнике) - хай йому земля пером! Нехай йому земля легка! Легко йому лежати, пером землю держати (Номис). -кая кавалерия - легка кіннота. -кое войско - легке військо. -кая атлетика - легка атлетика. -кое орудие - легка гармата. -кое ружьё - легка рушниця;
    2) (малый, незначительный слабый и т. п.) легкий, легенький, невеликий, невеличкий, незначний. -кая проседь - легенька сивина. С -кою проседью - сивуватий, підсивий, шпакуватий. -кие морщины - легенькі (неглибокі) зморшки. -кий ветерок - легенький вітерець, (зефир) легіт (-готу). [У віконце вливається легіт майовий (Л. Укр.)]. -кий порыв ветра - легенький подув (подих) вітру. -кий дымок - легенький, ріденький димок (-мку). -кий морозец - легенький (невеличкий, маленький) морозець. -кий туман, -кая тучка - легкий (легенький) туман, легка (ріденька, прозора) хмарка. [Над долинами стоїть сизий, легкий туман (Неч.-Лев.)]. -кое наказание - неважка (легка) кара. -кая вина - неважка провина. -кий вздох, стон - легеньке зідхання, легенький стогін. -кий смех послышался среди публики - тихий (легенький) сміх почувся серед публіки. -кая улыбка - легенька усмішка. -кий стук, шум - тихий стукіт (гомін). -кий сон - легкий, некріпкий сон. У него -кий сон - він некріпко (нетвердо, чутко, чуйно) спить. -кое движение - легкий (легенький, незначний) рух. С -кою иронией - з легкою (легенькою) іронією. На её лице вспыхнула -кая краска - обличчя в неї (їй) трохи зашарілося (спалахнуло легеньким рум'янцем). -кая поступь, -кий шаг - легка хода. -кий огонь - повільний (легкий) огонь. -кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана - легкий біль, легка хороба (застуда, втома, рана). -кий озноб, жар - легкий (невеличкий) мороз (жар). У него -кий озноб, жар - його трохи морозить, у його маленький (невеличкий) жар. -кие роды - неважке (легке) родиво, неважкі (легкі) родини (зап. пологи). -кое лекарство - делікатні (м'які) ліки. Слабит -ко и нежно - проносить м'яко й делікатно. -кие средства, меры - м'які засоби (заходи). -кий характер - м'яка (нетяжка, несувора, лагідна) вдача. -кое сердце - м'яке серце. -кий табак - легкий (неміцний, панський) тютюн. -кое вино, пиво - неміцне (легке) вино, пиво. -кий раствор - неміцний розчин. -кий напиток - легкий напій. -кий запах - легкий, тонкий пах (дух). -кие духи, ароматы - легкі (неміцні) пахощі;
    3) (необременительный) легкий, необтяжливий, невтяжливий, (о пище: удобоваримый) легкостравний, стравний. [Хліб глевкий, на зуби легкий (Номис)]. -кая должность, -кие обязанности - легка (невтяжлива) посада, необтяжливі обов'язки. -кий труд - легка праця, (осудительно) легкий хліб. Зарабатывать -ким трудом - заробляти легкою роботою, легкобитом. [Сіяти грішми, що заробляв я легкобитом (Кониськ.)]. -кий хлеб - легкий (незагорьований) хліб. -кая жизнь - легке життя, життя в достатках, в розкошах, легкий хліб. Он привык к -кой жизни - він звик до легкого життя, до легкого хліба, він логкобитом вік звікував (Кониськ.). -кий обед, завтрак, ужин - легка (стравна, делікатна) їжа, легка страва, легкий (делікатний) обід (сніданок), легка (делікатна) вечеря; срвн. Тонкий. -кая закуска - легка (легенька) перекуска. -кий воздух - легке, рідке повітря; свіже повітря;
    4) (нетрудный) легкий, неважкий, (простой) простий, немудрий. -кое дело - легка (немудра, неважка) справа (робота). -кое ли дело! - легко сказати! то не жарт! -кое для понимания изложение, доказательство - виклад, доказ зрозумілий, (иногда) розумний. -кая фраза, задача - легке речення, завдання. -кий слог - легка мова. Этот писатель отличается -ким слогом - у цього письменника легка мова, видко легку мову. -кий стих - легкий вірш. -кий экзамен, -кое испытание - легкий іспит. -кий танец - легкий (неважкий) танець (-нця). Он упивался -ким успехом - він п'янів з легкого успіху. -кая добыча - легка здобич;
    5) (весёлый) легкий, легенький, веселий, (поверхностный) поверховний, побіжний, легкобіжний, (ветреный) полегкий. -кая жизнь - легке (безжурне) життя. -кая шутка - легенький жарт. -кая радость, -кое настроение - безхмарна радість, безхмарний настрій. -кое отношение к своим обязанностям - легковаження своїми обов'язками. -кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. - побіжне (поверховне, поглибоке) знання чогось (справи, предмету), мала тяма в чомусь. -кий ум - неглибокий (легкобіжний) розум. -кое увлечение - легкобіжне (скороминуще, неглибоке) захоплення. Чувство женское -ко - жіноче почуття полегке (неглибоке, непостійне). -кий характер - неглибока вдача; м'яка (лагідна) вдача. -кий человек - неглибока (легкодумна) людина, полегка людина. -кий взгляд на вещи - поверховне (легковажне) ставлення до справ. -кое обращение в обществе - вільне, невимушене поводження в товаристві. С ним -ко и горе - з ним і лихо не страшне. -кие движения - легкі, вільні (невимушені) рухи. -кий голос - вільний (плавкий) голос. -кая музыка - легка (неповажна) музика. -кое чтение, -кая литература - легке читання, легка лектура; (изящная) красне письменство; (эротическ.) лектура (письменство) про кохання, еротична лектура, еротичне письменство;
    6) (легкомысленный, ветренный) полегкий, легковажний, легкодумний. -кого поведения девица - полегка дівчина, дівчина легких звичаїв. Искательница, любительница -ких приключений - охоча до легких романтичних пригод, охоча легко поромансувати, романсова авантурниця. -кие нравы - полегкі, вільні звичаї. Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона - п'єса (твір, музика) легкого змісту, тону;
    7) (быстрый, расторопный) легкий, швидкий, прудкий, меткий, жвавий, моторний. [Ота смілива, метка Катря (М. Вовч.). Жвавий, як рибка в річці (Номис)]. -кий на ногу - швидкий (прудкий, легкий) на ноги. -кий на подъём - рухливий, ворушкий. -кий на ходу - (о машине) легкий у роботі, (об экипаже колесн.) легкий, розкотистий, котючий, бігкий, (о санях, лодке) легкий, плавкий; срвн. Легкоходный. [Легкий човен (Полт.)]. -кий на кулак (драчливый) - битливий, швидкий на кулак (до бійки). -кий на руку (удачливый) - легкий на руку. С -кой руки - з легкої руки. [З щирого серця та з легкої руки дідусь дарував (Кониськ.)]. Он -гок на руку - у його легка рука, він добрий на почин. [Кароокий чоловік - добрий на почин (Мирг.)]. Делать на -кую руку - робити абияк (на спіх, на швидку руку, на швидку руч). Работа на -кую руку - швидка робота. [Швидкої роботи ніхто не хвалить (Номис)]. -кий на слёзы - тонкосльозий, (сущ.) тонкослізка. -кий на язык - а) язикатий, слизькоязикий; б) говіркий, балакучий, балакливий. -гок на помине - про вовка помовка, а вовк і в хату (Приказка). -кая кисть - легкий пензель (-зля);
    8) (негромоздкий, стройный) легкий, стрункий. -кая колокольня, беседка, колонна - легка (струнка) дзвіниця, альтанка, колона. -кие украшения - легкі оздоби. Более -кий, наиболее -кий - легший, найлегший и т. д. [Але Олеся була легша на скоки (Н.-Лев.)]. Становиться более -ким - см. Легчать. Довольно -кий - досить легкий, легенький и т. д. - см. Лёгонький.
    * * *
    легки́й и ле́гкий

    лёгкая рука́ у кого́ — легка́ рука́ в ко́го, легки́й на ру́ку хто

    с лёгкой руки́ чьей — з легко́ї руки́ чиє́ї

    Русско-украинский словарь > лёгкий

  • 16 любимый

    1) (излюбленный, дорогой) улюблений, люблений, укоханий, коханий, любий, уподі[о]бний. [Заграв свою улюблену пісню (Крим.). Уважав М. Вовчка за любленого в народі письменника (Грінч.). Пан-отченьку ти наш коханий! (Куліш). Чи я в батька не кохана була? (Пісня)]. -мый автор, -мое произведенне - улюблений, уподі[о]бний автор, твір. [Своїх уподобних авторів узяла з собою (Н.-Лев.)]. -мое чтение - улюблене читання. - мый вождь - улюблений проводир. -мое занятие, дело - улюблена, люба робота. -мое блюдо, кушанье - улюблена страва, їжа. -мая лошадь - улюблений кінь. -мое дитя - кохана (люба) дитина; найулюбленіша дитина. Самый -мый - найулюбленіший, найукоханіший, найулюблений, найлюбіший, наймиліший. [З своєю найулюбленішою лялькою (Грінч.). Найулюблена дитина (Вороний). Се була його найлюбіша робота (Стефаник)]. -мая трава (росянка), бот. Drosera rotundifolia L. - росичка круглолиста, росянка;
    2) (возлюбленный, милый) коханий, укоханий, милий, любий, люблений, (возлюбленная) кохана, люба (-бої и -би), мила, люблена, (сущ.) любко, любчик, коханок (-нка), кохана людина. [Прощатись прийшов я, кохана, з тобою (Л. Укр.). Силкувалася виправдати вкохану людину бідолашна дівчина (Грінч.). Жінка суджена, а кума люблена (Приказка). Та вже мені не стояти із моїм коханком (Пісня)].
    * * *
    1) прич. лю́бий; коха́ний
    2) (в знач. прил.: излюбленный) улю́блений; ( милый) лю́бий, ми́лий; ( возлюбленный) коха́ний

    люби́мое де́ло — улю́блена спра́ва

    \любимый челове́к — лю́ба (ми́ла, коха́на) люди́на

    3) в знач. сущ. лю́бий, -ого, ми́лий, коха́ний

    Русско-украинский словарь > любимый

  • 17 любить

    -бливать
    1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) кохати, любити кого, кохатися, любитися в кому. [Ой, знаю, знаю, кого кохаю, тільки не знаю, з ким жити маю (Пісня). Ой, знати, знати, хто кого любить: горне до серденька, ще й приголубить (Пісня). Любиш батька, матір, а кохаєш милого (Мирн.). Нема тії дівчиноньки, що я в ній кохався (Метл.)]. -бить сильно, крепко - дуже, тяжко, рідно, рідненько кохати, любити кого. [Я люблю тебе рідненько (М. Вовч.)]. Он её -бил безумно - він її шалено кохав. -бить пылко, страстно - палко, жагуче кохати, любити кого. -бить искренно - щиро кохати, любити кого. Кого -лю того и бью - хто кого любить, той того й губить. -бить друг друга - кохати, любити одно одного, кохатися, любитися; срв. Любиться. [Любімося, кохаймося, як ті голубочки (Пісня). Ой, коли ми кохалися, сухі дуби розвивалися (Пісня)];
    2) (питать расположение к кому, к чему) любити, полюбляти, залюблювати и -ляти кого. [Усі його в нас любили, - балакливий був чоловік, веселий, громадський (М. Вовч.). Всі сусіда полюбляють (Пісня). Вовки, бачте, вовкулаку не залюблюють (Г. Барв.)]. -бить друг друга - любитися, мати любов між собою. [Любітеся, брати мої! (Шевч.)]. Он -бит родителей - він любить батьків. Я тебя -лю как самого себя - я тебе люблю як себе самого. -бить родину - любити батьківщину, рідний (свій) край. -бить больше всего на свете - любити над усе в світі. [Над усе в світі любив ті деревця (М. Вовч.)];
    3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) любити, полюбляти, бути охочим, ласим до чого, любитися, кохатися в чому. [Люблю розмовляти (Шевч.). Не полюбляю я цього (Зміївщ.)]. Он -бит труд - він любить працювати, він охочий до праці. Я -лю фрукты - я люблю садовину, мені садовина до смаку (смакує). Я -лю жизнь в деревне - я люблю (мені до вподоби) жити на селі. Я больше -лю это блюдо - мені смакує більше ця страва. Я -лю больше эту работу - мені ця робота більше до вподоби, я волію цю роботу; срв. Предпочитать. Он -бит свободу - він любить волю. Он -бит гулять - він любить (охочий, ласий) гуляти. Она -бит пение - вона любить співи, охоча до співів. Он -бит выпить - він любить чарку, він ласий (голінний) до чарки, (шутл.) до скляного бога. Это растение -бит тень - ця рослина любить холодок. Сосна -бит песчаную почву - сосна любить піскуватий ґрунт. Деньги -бят счёт - гроші лічбу люблять. -бишь кататься, -би и саночки возить - любиш узяток, люби й даток; заїздив конячку - неси сам кульбачку. -бить науку, искусство, театр - любити науку, мистецтво, театр, кохатися в науці, у мистецтві, в театрі, бути охочим до науки, до мистецтва, до театру;
    4) (жалеть) жалувати. [Чи добре тобі тут, сину, чи жалують тебе? (Н.- Лев.)]. Любящий - що любить, що кохає; (полный любви) люблячий, люб'ячий, прихильний. [Люблячою рукою списує Бордуляк (Єфр.). Такий він люб'ячий до мене (М. Вовч.). Прихильним оком подививсь на сина (Крим.)]. -щий что (любитель чего) - охочий, щирий, голінний, ласий до чого, на що; срв. Любитель. -щий детей - дітолюбний.
    * * *
    (кого-что) люби́ти, полюбля́ти (кого-що); подо́бати (кого-що); ( питать любовь к чему) коха́тися, милува́тися (в чому); (преим. быть влюблённым) коха́ти

    Русско-украинский словарь > любить

  • 18 мясное

    сщ. м'ясиво, м'ясна страва, (шире) скоромина, скором (-му). [Коли-б він їв собі м'ясиво, а то він сіно їв! (Гребінка). Столи його погнулись від м'ясива (Куліш)].
    * * *
    в знач. сущ.
    м'ясне́, -о́го

    Русско-украинский словарь > мясное

  • 19 мясной

    м'ясний, м'ясовий. [Лізу, лізу по залізу на м'ясову гору (загадка: конь) (Чуб. I)]. -ная лавка - різниця. -ные ряды - різниці (-ниць). [Пристав мов собака до різниць (Номис)]. -ная пища - м'ясна їжа, м'ясиво. Я до -ной пищи не большой охотник - я до м'ясива не дуже ласий. -ное блюдо - м'ясна страва, (жаркое) печеня. -ной цвет - м'ясний (м'ясовий) колір темно-червоний колір (-льору).
    * * *
    м'ясни́й

    Русско-украинский словарь > мясной

  • 20 перестаивать

    -ся, перестоять, -ся перестоювати, -ся, перестояти кого, що, -ся. [Борщ перестояв і скис. Грушки перестояли на дереві - стали, як картопля. Перестояти дощ під повіткою. Журавель усіх перестоїть. Недобра страва, як поперестоюється в печі]. Перестоявшийся, перестоялый - перестояний. -ялый (напиток, овощи) - перестій (- стою).
    * * *
    несов.; сов. - пересто`ять
    пересто́ювати, пересто́яти; ( о тесте) перехо́дити, перейти́ и поперехо́дити

    Русско-украинский словарь > перестаивать

Страницы
  • 1
  • 2

См. также в других словарях:

  • СТРАВА — жен., польск., зап., пск., южн., орл., новорос. пища, еда, кушанье, яство, блюдо, особ. жидкое, похлебка, варево. Замечательно, что слово это, как в несколько других односложных, в иных акающих местностях (вор., курск.) произносится строва.… …   Толковый словарь Даля

  • страва — пища, кушанье , зап., строва – то же, севск. (Преобр.), укр., блр. страва, др. русск. страва (полоцк. грам. 1478 г.; см. Срезн. III, 530), чеш., слвц. strava, польск. strawa, роtrаwа. Из *sъtrava, связанного с трава, травить (Мi. ЕW 325; Преобр.… …   Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера

  • страва — 1) (приготовлені для їди продукти харчування варені, смажені, печені тощо), наїдок, наїдки; приварок (рідка гаряча страва) Пор. їжа, харчі 2) див. їжа …   Словник синонімів української мови

  • страва — и, ж. 1) Приготовлені для їди продукти харчування. 2) Те, що їдять, вживають для харчування; їжа, харчі …   Український тлумачний словник

  • страва — [стра/ва] вие, д. і м. в і …   Орфоепічний словник української мови

  • страва — іменник жіночого роду …   Орфографічний словник української мови

  • Яуна страва — («Яуна страва»)         революционно демократическое движение латышской интеллигенции в 90 х гг. 19 в. Зародилось под влиянием роста рабочего движения. Предпосылками возникновения «Я. с.» были общее недовольство социально политическим строем… …   Большая советская энциклопедия

  • "ЯУНА СТРАВА" — ( Jauna Strava Новое течение ) революц. демократич. движение латыш. интеллигенции. Возникло под влиянием рабочего движения в нач. 90 х гг. 19 в. Предпосылками его образования были: общее недовольство социально политич. строем (царизм, гнет… …   Советская историческая энциклопедия

  • брашно — страва, їжа …   Зведений словник застарілих та маловживаних слів

  • варянка — страва …   Лемківський Словничок

  • каша — (страва із крупів, пшона, рису тощо); куліш (рідка, перев. пшоняна страва); кутя (обрядова страва); коливо (поминальна страва із пшениці, рису тощо); мамалиґа (з кукурудзяного борошна); лемішка (перев. із гречаного борошна); лагоза (яшна), круп… …   Словник синонімів української мови

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»