-
81 warden
['wxːdn]nWarden of the Marches — іст, доглядач межі (Англії з Уельсом, Шотландією)
Warden of the Standards — начальник палати величин, ваги
Warden of the Mint — icт. доглядач монетного двору ( у Англії); пoeт. хранитель, охоронець
Warden of the Tower — icт. начальник охорони державних злочинців в Тауері; ( тюремний) наглядач, тюремник
4) icт. начальник; правитель (провінції, міста, округ); губернатор ( колонії)5) сторож; вартовий6) icт. регент, правитель, віце-король ( при неповнолітньому монарху) -
82 warder
-
83 watch
I n1) годинник (наручний, кишеньковий)2) мop. корабельний хронометрII n1) ( over) пильне спостереження, нагляд; доглядon the watch for smth; smb — в очікуванні чого-н., кого-н.
to be on the watch for — підкараулювати, чатувати
2) мop. вахтаstarboard [port] watch — перша [друга]вахта; вахта правого [лівого]борта ( частина команди)
watch and watch — поділ команди на дві вахти; варта
to keep watch, to be on watch — нести вахту
4) icт. варта; караул, ( нічний) дозорthe town watch — міська варта; сторож; вартовий, часовий; оклик або крик нічного дозору
5) icт. варта ( частина ночі)in the watches of the night — під час нічної варти, вночі
III vwatch and ward — суворе спостереження; неусипна пильність
1) спостерігати, слідкувати; дивитися, спостерігатиto watch a game — дивитись гру; слідкувати за грою
2) ( over) стерегти, охороняти; вартувати; ( for) чекати, вичікувати, очікувати; видивлятися; чатувати, підкараулюватиto watch one's time, to watch for a chance — вичікувати слушний момент
3) бути напоготові, насторожі; проявляти обережність ( watch out)watch out!, watch it! — обережно!, будь обережним!
to watch with a sick person, to watch at smb 's (bed)side, to watch- beside a sick bed — чергувати у хворого /біля ліжка хворого/
5) стояти на вахті; бути в караулі, дозорі -
84 watchman
n1) сторож, нічний; вахтер2) вiйcьк. караульний; мop. вахтовий3) icт. бібл. страж; дозорний; охоронець -
85 благосостояние
1) добро, добробут. [На сторожі добробуту народнього стояти];2) достатки. [Політична самостійність і економічні достатки].* * *добро́бут, -у; ( достаток) доста́ток, -тку, доста́тки, -ків, ста́ток, -тку, ста́тки, -ків, диал. гаразди́, -ді́в -
86 будка
будка; (сторожевая) вартівня, сторожівня; (в экипаже) буда; (на возу) табурка, халабуда.* * *бу́дка, бу́да; халабу́да -
87 внешность
1) (наружная поверхность) около. [Около (хатнє) було оббите дощем (Левиц.)];2) (внешний вид) зовнішність (р. -ности) вигляд, взір (р. взору). [Вигляд міста, села. Сіно гарне на взір];3) (наружная сторона явлений) поверховість (р. -вости), позверховість (позверховність), зверхність. [Любити поверховість, не ідею (Пачов.). Мужик переймає у пана позверховність (Грін.). Зверхність подій притемнює їхній внутрішній зміст];4) (внешность, наружность человека) - а) врода, природа, подоба. [Яка погана йому врода, а пан (Звиног.). Так, я, моя подоба, моє лице, мій вираз, все, зовсім (Фран.). Гарна дівчина, такої подоби не бачили у нас (Сторож.). Природа їй гарна, то й одягнутися хочеться краще (Звиног.)]; б) зовнішність, зверхність, поверховість. [Зовнішність у нього поважна. Всенька зверхність - од убрання й манер до способу розмови (Єфр.). Комічна поверховість (Фран.)];5) по внешности, внешним образом, внешне и т. д. - на погляд, на огляд, на око, з- погляду, з-околу, зверху, на взір. [То тільки здається, то тільки з-околу (Мирн.). Хоч як різняться зверху просте речення і найкращий твір (Єфр.). Становище, принадне на погляд, тяжке й образливе по суті (Єфр.). На взір чоловік середніх літ (Мирн.)]. Внешностью, наружностью, лицом (о людях) - на вроду, на обличчя, на вигляд. [Хороша дружина на вроду. Бридкий на обличчя. Непоганий на вигляд (Крим.)].* * *по \внешностьти — за зо́внішністю, з зо́внішності, за зо́внішнім ви́глядом, з зо́внішнього ви́гляду, зо́внішньо, зо́вні
-
88 застава
1) застава; см. Засада. [А у Тендрові острові Семен Скалозуб з військом у заставі стояв (АД)];2) застава. [Ще недавно по тій річці застави стояли, по заставах орандарі мито з людей брали (Куліш)]. -ва городская - рогатка [Иноді я любив поїхати за рогатку в Сокольники, в передміський лісок (Крим.)]. -ва в селе - царина. Ворота на -ве в селе - ко(ло)ворот. Сторож у -вы в селе - царинний (-ного). Живущий за -вой - зацаринський, зацаринний.* * *заста́ва -
89 злость
злість, озлість, (злостность, злобность) злосливість (-ости), (гнев) лють, лютість (- ости), лютощі (-ів). [Зо злости болять кости (Номис). Лютість одняла у нього тяму, свідомість (Коцюб.)]. Со -сти - зо (із, з) злости, від злости, з серця, зо[і] зла. [З злости аж мінився (Руданськ.). І од злости зубами скрегоче (Шевчен.). Трохи з серця не сказивсь (Сторож.). Думала, щоб вона зо-зла не кинулася й мене бити (Кониськ.)]. Со -стью - злісно, злосливо, злуючи. -сть берёт кого - злість (лють) бере кого. -сть охватила, взяла кого - злість поняла, посіла, взяла кого. -сть прошла - серце відійшло, минуло зло. Срывать, сорвать -сть на ком - зганяти, зігнати злість, відгонити, відігнати злість на кому чим. [Зганяють свою злість знущанням з усього… (Н. Рада). А от нехай я Василя спіймаю,- злість оджену (Звин.)].* * *злість, род. п. зло́сті; (гнев, бешенство)лють, -ті, лю́тість, -тості, лю́тощі, -щів\злостьть берёт — злість бере́
-
90 значение
1) (смысл) значіння и значення, розуміння. [Брати слова в тому розумінні, яке вкладає в них автор (Єфр.). Слово «лахудра» має первісне значіння: «обдерта», «обідранка» (Крим.). Хіба суспільність у широкім розумінні того слова… (Крим.)]. В полном, прямом -нии слова - у цілім, у власнім розумінні слова;2) (важность значительность, вес) вага, сила, значіння и значення, значність, важність (-ности). [Це для мене не має жадної ваги (никакого -ния) (Сл. Гр.). Справа се великої ваги (Грінч.). Матимуть першорядне значіння (Н. Гром.)]. Иметь -ние - важити, мати вагу, силу. Иметь первостепенное -ние - мати першорядне значіння (значення), першорядну вагу. Иметь большое -ние - мати велику, значну вагу, велико, багато важити, (сов. заважити). [З инших оглядів велико важать для нас праці: Ів. Франка та Грінченка (Єфр.). Багато заважив той факт, що…(Крим.)]. Возыметь -ние - заважити, набути ваги, здобути вагу. Иметь преобладающее -ние - мати переважне значіння, переважати. Получить большое, малое -ние в чём-л., для чего-л. - заважити багато, мало у чому. [Ледве чи можна сподіватися, щоб ця справа багато заважила тепер у нашому житті (Н. Рада)]. Не лишено -ния - не без ваги. Придавать, -дать чему -ние - надавати, надати ваги чому, давати, дати вагу чому, вагу класти, покласти на що. Не придавать -ния - не (на)давати ваги чому, не багато собі робити з чого. [Великої ваги цьому не надали (Крим.). Я не багато собі роблю з того сміху (Франко)]. Придавать, придать мало -ния - легковажити, злегковажити що, важити, зважити легко чого, що. [Не годилось так легко важити тієї сили (Куліш). Він забував або легковажив те, що Шевченко казав про народ (Грінч.)]. Не следует придавать большого -ния этому случаю - не слід надавати великої ваги цьому випадкові (цій пригоді). Приобретать, -бресть -ние - набувати, набути ваги, сили, важности, забирати, забрати силу, узяти силу, увіходити, увійти в значність. [Таку силу забрали запорожці (Сторож.)]. Имеющий -ние (важный) - важний, важливий. Событие большого -ния - подія великої ваги.* * *зна́чення; ( вес) вага́име́ть большо́е \значение ние — ма́ти вели́ке зна́чення (велику́ вагу́), бага́то ва́жити
-
91 значить
1) (означать) значити, визначати, означати. [Що значить слово «лахудра»? (Крим.). Що воно означа, нехай письменні розберуть (Сторож.)]. Что бы это -чило, что это -чит? - що це (воно) значить, визначає? що воно (це) за знак? [Не знаю, що це за знак? (Звин.). Що воно за знак, що твоя дочка приїздила в гості? (Рудч.)] Это -чит, что… - це значить, визначає, що; це знак, що. Это ничего не -чит - це нічого не означає, не значить. Вот что -чит быть неосторожным - ось що значить бути необережним. Что -чит по украински это немецкое слово - що значить українською мовою це німецьке слово;2) (иметь вес, значение) важити, значити, мати вагу, силу. [Що він на своєму господарстві важить? (Г. Барв.). Подумайте, що Кипр для турків значить. Він більше важить в турчина, ніж Родос (Куліш)]. Это много -чит - це багато важить. Ничего не -чит - нічого не важить. Эти факты много -чат - ці факти багато важать. Ничего не значит (пустяки) - дарма, байдуже. [Може то й не ваше, та дарма, беріть уже (Сл. Гр.)]. Это для меня ровно ничего не -чит - це для мене (а)нічогісінько не важить;3) Значит (следовательно) - отже, значиться, значця, (выходит) виходить; см. Следовательно, Итак. [Значиться, ви не їдете? (Вінн. п.). Значця, це не гріх (Звин.)]. Значащий - значущий. -щая часть слова - значуща частина слова.* * *зна́чити; ( иметь значение) ма́ти зна́чення, ва́жити; ( означать) означа́ти -
92 зыбиться
волноваться) хвилювати, вихритися. [Море хвилює. Зелена трава вихрилась, слалась і як море грала (переливалась) (Сторож.)].* * *( колыхаться) колиха́тися, -ли́шеться и -лиха́ється; ( колебаться) колива́тися; ( качаться) го́йда́тися; ( покрываться зыбью) укрива́тися бри́жами, бри́житися -
93 избушка
Избушечка1) хатка, хаточка, хатинка, хатиночка, хатинонька; см. Изба. [Благав у Бога тільки хату, одну хатиночку в гаю (Шевч.)];2) (маленькое жильё, будка) хижка, ум. хижчина, (сторожка) сторожівня; см. Будка. [Ой там на моріжку, поставлю я хижку (Пісня). Я тобі поставлю хижчину в лісі і там будеш сидіти (Гн.)].* * *уменьш.хати́нка, хати́на, ха́тка, хи́жка -
94 изредка
зрідка, порідку[о], обрідь, (от времени до времени) вряди-годи, ряди-в-годи, вряди-часи, коли-не-коли, негусто-нечасто, (кое-где) подекуди, де-не-де; срвн. Иногда. [Ой гаю мій, гаю, розсаджений зрідка (Пісня). Розсадила капусту обрідь (Звин.). Вітер заснув, затих і тільки зрідка колишеться серед зеленого листя (Грінч.). Стиха-стиха, порідко, щоб кого не розбудити, вистукує сторож (Васильч.). Та й сього припадало дуже порідку (М. Вовч.). Вони не переставали вряди-годи листуватися з професором (Крим.). Траплялося се ряди-в-годи (Кон.). Подекуди росте травка і та посихає (Рудан.)].* * *нареч.1) ( иногда) зрі́дка; ( время от времени) коли́-не-коли́, вряди́-годи, поде́коли; диал. десь-коли́сь2) (кое-где, местами) зрі́дка, поде́куди, де-не-де́, де́-де; диал. десь-не-де́сь, десь-коли́сь -
95 истрескаться
потріскати и потріскатися, порепатися и порепати, (о камне, глине, штукатурке, стене и т. п.) полупатися, (об оболочке орехов, семян и т. п.) полускати(ся); (расщелиться) пошкалубитися, пощілитися, (расколоться) поколотися. [Ворота кам'яні потріскались (Сторож.). Аж шкура на їх порепалась (Куліш). Руки порепали (Поділля)]. Истрескавшийся - потрісканий, порепаний: полупаний, полусканий, пошкалублений, пощіле[я]ний, поколений. [Двоє дверей пощіляних (Г. Барв.)].* * *потрі́скатися; потрі́скати, поре́патися -
96 их
I. мест., род. и винит. мн. от Он їх, (после предлогов) них и їх (зап. них). [Заріж і їх (Шевч.). Я на сторожі коло їх поставлю слово (Шевч.). Наклав між їх (Грінч. I). Обороняючи од них свої бджоли (Куліш). Просити в них ласки (Франко)].II. мест. притяж. їхній, (реже) їх. [Їхня кров ще гаряча на ранах, їхні рани горять ще в огні (Олесь). Батьки ніколи не знають того, що одбувається в душі їхніх дітей (Крим.). Що- до їхньої української освіти… (Єфр.). Нехай бачать сини і внуки, що батьки їх помилялись (Шевч.). На їх окраденій землі (Шевч.). Історія їх кохання (Грінч.)]. Живём их или ихними милостями - живемо їхньою ласкою, з їхньої (з їх) ласки. Я видел их брата - я бачив їхнього брата. Все дети их больны - усі їхні діти (усі діти в них, в їх) хорі (слабі).* * *I мест.1) (род. п., вин. п. от "они") їх2) ( притяжательное) ї́хній, - їхII межд.; тж. и-ихех, е-ех, іх, і-іх -
97 капля
1) крапля, краплина и крапелина (диал. зап. кропля), капля, каплина и капелина, капка, цятка, цятина. [Краплями піт тече (Свидн.). А сльози буйними краплями котилися по щоках (Крим.). Краплі роси (Л. Укр.). Краплини дощовії (Самійл.) Лисиця од дощу під борону ховалась: не всяка, казала, капля капне (Номис). По каплі виточу з його диявольську кров (Сторож.). Дав для очей примочку, по десять капок треба капати (Звин.). Буду пити, буду пити й кроплі не пущу (Чуб. V). Йди по воду, бо нема води й цяти (Черкащ.)]. -пля жира на воде, борще и т. п. - скалка, ум. скалочка, скалинка (жиру, ситощів). [Збирають з страви скалки жиру (Номис). Жиру в борщі нема і скалочки (Хорольськ п.)]. След от -пли воска, свечи и т. п. на одежде - накапане (-ного), (пров.) капнух (-ха). Спадать (ниспадать) -ми - спадати краплями. [Журливо, тихо гомонить вода, - немов сльозами, краплями спада (Л. Укр.)]. Падать -ми - падати краплями. Что -пля в море - як крапля (краплина) в морі. Как две -пли воды (похож) - як викапаний, як вилитий. -пля в -плю кто - кістка й мастка чия или хто, капка в капку, точка в точку, цятка в цяточку хто, як викапаний хто, (пров.) нескіщений хто. -пля по -пле - крапля по краплі, капля по каплі. -пля по -пле и камень долбит - крапля по краплі і камінь довбе (розбиває). Вытекать, вытечь -плями - викапувати, викапати. [Очі так плачуть, так плачуть, що викапають (Стефаник)]. Застучать -плями (о дожде) - запорощати (в що). [Дощ у вікно запорощав (Сл. Гр.)]. До последней -пли крови - до останньої краплі крови;2) (малость, крошка) крихта, дрібка, (росинка) ріска, рісочка; см. Капелька 2. [У Шевченка нема й крихти національного ворогування (Грінч.). Аби на землю ні дрібка хліба, ні вина не впала (Яворськ.)]. И -пли во рту не было - і ріски (і крихти) в роті не було, і ріска в роті не була. До -пли (до конца, всё) - до крихти. [І все до крихти розказала (Шевч.)]. Ни -пли (нисколько) - ні (ані) крихти, ані (ні) гич, ані (ні) раз, ані цюк, ані пік (Федьк.); см. Капелька 2. [Горілки в барилі ані цюк (Сл. Гр.)]. В нём нет и -пли ума - він не має і крихти (дрібки) розуму.* * *1) кра́пля, ка́пля, крапли́на; крапели́на2) ( малое количество) ка́пля, кра́пля; ( немного) тро́хи, тро́шки, трі́шки, уменьш.-ласк. тро́шечки, трі́шечки3)ка́пли — (мн.: лекарство) кра́плі, -пель, ка́плі
-
98 карцерный
карцеровий. -ный сторож - карцеровий (-вого). -ный товарищ - карцеровий товариш.* * *ка́рцерний -
99 клеветать
на кого клепати (-плю, -плеш) на кого, обмовляти кого, обносити кого, набріхувати на кого, лихомовити, лихословити кого, клеветати (-вечу, -вечеш и (редко) -таю, -єш) на кого. [Не по правді мене обмовляєте (М. Вовч.). Ви клеплете на вершників держави (Куліш). Почали сестри набріхувати на меншу (Сторож.). Вона клевече (Мова). Хто клеветає, той душу згубить (Федьк.)].* * *(на кого-что) зво́дити на́клеп, клепа́ти (на кого-що); ( оговаривать) обмовля́ти (кого) -
100 колотить
1) (стучать) калатати, грю[у]кати, лупити, гатити, гупати, вибивати, (диал.) лелущити, гамселити чим у що, чим по чому, об що. [Сторожі калатали усю ніч у бодню. Закричав Омелько і почав лупить з усієї сили кулаком у двері (Н.-Лев.). Були замкнені в нас сінешні двері, і як не грукали, не впущено та й годі (Куліш). А ну, чи почне далі лелущить та гупати кулаком у двері (Н.-Лев.). У бубон калатайкою вибиває (Херс.)]. -тить зубом - зубами клацати, цокотіти, вибивати. -тить лбом - поклони бити, стелитися перед ким. -тить языком - молотити (калатати) язиком, ляпати;2) (что) бити, товкти, (разбивать) розбивати, трощити що. [Трощив посуду, грюкав у двері і в стіл кулаком (Коцюб.)]. -тить бельё (вальком) - вибивати білизну (шмаття) прачем. -тить вещи, посуду - бити, товкти, трощити речі, посуд; см. Разбивать. -тить воздух (языком) - брехати на вітер, ляпати язиком, торохтіти. -тить гвозди, колья - заганяти, бити, побивати цвяхи, кілки. -тить денежки - грошву (грошики) збивати. -тить карту - різати, бити, крити карту. -тить коноплю, лён - тіпати коноплю (точнее плоскінь, матірку). -тить ковры, одежду - вибивати килими, одіж. -тить налоги - вибивати, доїти, тягти податки (з людей);3) (кого: кулаками, палкой) бити, побивати, лупити, лупцювати, (избивать) убивати, (образно) банити, тузати, тіпати, мотлошити лушпанити, дубасити, дубцювати, гатити, гнітити, садити, гніздити, піжити, пірчити, пірити, тасувати, гамселити, кресати, (ш)парити, гилити, лущити, лелущити, духопелити, чесати, чистити, тусати, стусувати, молотити, кібчити, мостити, бух(к)ати, гріти, латати, воложити, мережити, прати, гомшити, штапувати, шустрити кого по чому, у що, давати затьору, хлосту, прочухана, духопелу, -пелів, -пелків, парла, шкварки, матланки, чосу, духу, духану кому, годувати бебехами, стусанами, товчениками, частувати кулаками, товчениками кого и т. п.; срвн. Бить, Лупить. [Я - лупити її, а вона товче своє (Крим.). Раз погладь, а потім хоч що-дня лупцюй, - все стерплять (Л. Укр.). Небіжчик Лесь, повідають, убивав її тяжко за молодих літ (Франко)];4) -тить себя - бити (лупити) себе; см. Колотиться 1;5) (трясти, приводить в дрожь) колотити, бити, трясти, кидати ким, кого. -лотит в виски - у виски гатить, у висках стукоче. В груди -тит - у грудях стукоче. Злость его -тила - злість його трясла. Лихорадка его -тит - його трясця (лихоманка) трясе. Колоченный -1) (о вещах) битий, товчений;2) (кто) битий, побиваний, луплений, убиваний, банений, тузаний, тіпаний; мотлошений и т. д. В темя не -ный - не гвіздком у тім'я битий.* * *2) ( выколачивать) вибива́ти3) (наносить побои, бить) би́ти, товкти́, лупцюва́ти, лупи́ти, мотло́шити, молоти́ти, духопе́лити, товкма́чити, гати́ти, гили́ти, пі́жити, репі́жити, мости́ти, дуба́сити, дубцюва́ти, чухра́ти, ту́зати, тю́жити, гнізди́ти4) (разбивать, раскаливать что-л. бьющееся) би́ти, трощи́ти, товкти́5) ( приводит в дрожь) би́ти, трясти́, труси́ти; ті́пати
См. также в других словарях:
СТОРОЖ — СТОРОЖ, сторожа, мн. сторожа, сторожей, муж. Лицо, несущее охрану чего нибудь. Ночной сторож. Станционный сторож. Тюремный сторож. «Монастырский сторож изредка бил колотушкой в чугунную доску.» Максим Горький. || перен. Тот, кто охраняет кого что … Толковый словарь Ушакова
сторож — Страж, стражник, караульщик, караульный, часовой, блюститель, дозорный, смотритель, хранитель, оберегатель, конвойный, цербер. Стража... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999.… … Словарь синонимов
Сторож — (хранитель). Задача С. сберечь все, что находится под его охраной. Соотв. евр. слово подразумевает прежде всего см. Пастуха, стерегущего овец (1Цар 17:20). Слово С. употреблено также в Быт 4:9, а в метафорическом значении, когда о Господе… … Библейская энциклопедия Брокгауза
СТОРОЖ — СТОРОЖ, а, мн. а, ей, муж. Работник, к рый сторожит, охраняет что н. С. на складе. Ночной с. | жен. сторожиха, и (разг.). Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
сторож — верный (Пушкин) Эпитеты литературной русской речи. М: Поставщик двора Его Величества товарищество Скоропечатни А. А. Левенсон . А. Л. Зеленецкий. 1913 … Словарь эпитетов
сторож — сторож, мн. сторожа, род. сторожей и устаревающее сторожи, сторожей … Словарь трудностей произношения и ударения в современном русском языке
сторож — сущ., м., употр. сравн. часто Морфология: (нет) кого? сторожа, кому? сторожу, (вижу) кого? сторожа, кем? сторожем, о ком? о стороже; мн. кто? сторожа, (нет) кого? сторожей, кому? сторожам, (вижу) кого? сторожей, кем? сторожами, о ком? о сторожах… … Толковый словарь Дмитриева
сторож — 1) (особа, яка охороняє кого / що н.); вахтер, шве[а]йцар, портьє, консьєрж (черговий сторож біля входу в установу, підприємство, житловий будинок тощо); воротар (сторож біля воріт); калатальник, дід (сторож у садку, на баштані тощо) Пор.… … Словник синонімів української мови
Сторож — Старинная сторожка Сторож человек, прошедший необходимую подготовку и получивший специальные знания и навыки для обеспеч … Википедия
сторож — кого чего и кому чему. Сторож склада. Сторож я, что ли, моему брату Дмитрию? (Достоевский) … Словарь управления
сторож — СТОРОЖ1, а, мн сторожа, ей,м Работник, должностное лицо, обязанное охранять кого , что л., следить за сохранностью чего л. // ж Разг. сторожиха, и. Еще не было двух часов, когда большие стеклянные двери залы присутствия вдруг отворились, и кто то … Толковый словарь русских существительных
