ствердити

См. также в других словарях:

• ствердити — див. стверджувати …   Український тлумачний словник

• ствердити — [стве/рдиетие] рджу, диеш; нак. е/рд , е/рд теи …   Орфоепічний словник української мови

• ствердити — дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• ствердити — джу, диш, Пр. Остаточно установити; впевнитись, переконатися, запевнити в чомусь …   Словник лемківскої говірки

• пак — I рідко па/ки, част., розм. 1) підсил. Уживається для збільшення експресивності висловлення, підкреслюючи значення того слова, після якого стоїть. || Уживається після вказівних і відносних займ. та присл. займенникового походження, щоб… …   Український тлумачний словник

• стверджений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до ствердити. || стве/рджено, безос. присудк. сл …   Український тлумачний словник

• ствердження — я, с. Дія за знач. ствердити, стверджувати …   Український тлумачний словник

• Катехизм - катехизис - катехиза — Ужиток в українській мові терміна, похідного від грецького слова κατήχησις (і латинського catechismus) створює чимало проблем, які віддзеркалюють складний вплив на українську богословську мову грецьких і латинських церковних традицій і… …   Термінологічний довідник для богословів та редакторів богословських текстів

• визнавати — I = визнати (указувати на правильність, правдивість чого н.), підтверджувати, підтвердити, потверджувати, потвердити, стверджувати, ствердити, констатувати, засвідчувати, засвідчити II ▶ див. сповідувати, уважати 1) …   Словник синонімів української мови

• довід — (певне міркування / факт, що наводиться, щоб ствердити істинність чогось), потвердження, свідчення, арґумент, резон; доказ (перев. фактичний, речовий) Пор. підстава I, 1) …   Словник синонімів української мови

• стверджиня — ня, с. Пр. Дія за знач. ствердити …   Словник лемківскої говірки