срвн

1) (вниз) донизу, вниз; (к земле) додолу; срвн. Вниз 1 и 2. Тяните -зу - тягніть донизу (додолу, вниз);

2) (внизу) внизу, нанизу; (в низине) долі, долом, низом, долиною, на долині; срвн. Внизу 1 и 2. -зу дорога становится ровнее - внизу (долом, низом) дорога рівнішає.

* * *

-жечка

1) (хлебец) хлібеня (-няти), буханка, буханочка; скибка, скибочка, шматок хліба; срвн. Коврига 1 и 2;

2) (пряник) пряник, пряничок, (зап.) пірник, пірничок (- чка), (медовый) медяник, медівник, медяничок, медівничок (-чка); срвн. Пряник. Ни за какие -жки - ні за що в світі; ні за які хвиги-миги.

* * *

1) ( пряник) пря́ник, пі́рник; ( медовый) медя́ник, -а и медяни́к, -а

2) уменьш. бухане́ць, -нця́, буха́нка, буханочка, буха́нчик [хлі́ба]

1) коза, козлиця, козиця. [На похиле дерево і кози скачуть (Номис). І молоко і сир козлиці їм на вечерю подала (Шевч.)]. Дикая -за - дика коза, (степная) сайгак, сугак (-ка). Выдрать (вздуть), как Сидорову -зу - відлупити, як Сидорову козу. Похожий на -зу - козуватий;

2) (попрыгунья: о женщине) коза, скакуха, стрибуха;

3) (носилки у каменщиков) козла (-зел);

4) (для подъёма повозки при смазке колёс) коза; срвн. Козлы 3;

5) коза, козиця, ґайда (Херс.); срвн. Волынка;

6) (игра) коза, горюдуб (-ба);

7) (таган для огня) коза, жаро[і ]вня;

8) (клок недожатого хлеба) гребінці (-ців), недожинок (-ка), (обрядовый) цапова борода.

* * *

1) козирок (-рка); срвн. Козырь 1 и 4; дашок (-шка), піддашок (-шка); срвн. Козырь 3;

2) (фуражки) козирок, (ум.) козирочок (-рочка), дашок (-шка) (Сл. Гр.). [З-під намотаної хустки блиснув на школярському козирку бурсацький значок (Васильч.)]. Сделать под -рёк - козирнути;

3) (в картах) козирик, козирець (-рця), козиринка.

* * *

1) (от холода) клякнути, заклякати, дубіти, дерев'яніти; срвн. Коченеть, Околевать 2;

2) здихати, гинути; срвн. Околевать 1.

* * *

1) ( мёрзнуть) диал. кля́кнути, закляка́ти, дубі́ти, дерев'яні́ти; колі́ти

2) ( о животных - околевать) здиха́ти

1) коловертень (-тня), вир (-ру), нурт (-ту), крутіж (-тежу); срвн. Водоворот;

2) свердел (-дла), свердло; срвн. Сверло;

3) (ворот) коловоро[і]т, коворот (-ту), коливорот, баран (-на), баба. [Язик як на ковороті гуляє (Номис)]. Ручка -та - корба;

4) (непостоянный человек) нестала, нестановита людина.

* * *

1) техн. ко́ловорот, -а и коловоро́т; ( бурав) све́рдел, -дла, све́рдло

2) ( водоворот) диал. вир, -у, колово́рот, -у; коло́вертень, -тня

3) (перен.: круговорот) коло́ворот, -у

1) гаманець (-нця), гаман (-на) (ув. гаманище), капшук (-ка), калитка, (редко) кабза, капса, камза, киса, мошонка; срвн. Кисет; (в виде кушака) черес, ум. чересок (-ска); срвн. Кушак. [Повнісінький капшук золота й срібла (Сторож.). Тягне з твоєї кешені хустку, де гаманець з грошами зав'язаний (Квітка). Де оком не доглянеш, там калиткою доплатиш (Приказка). Кабза грошей добра (Сл. Гр.). Мабуть не мала й камза перепала? - Та буде з нас, - одказує Чіпка, витягаючи гаман з кешені (Мирний). В кого віл та коса, в того й грошей киса (Номис)];

2) бот. Capsella Bursa pastoris Moench - вінчики, гірчак (-ка), горобинець (- нця), дика гречка, зозульник, калитник, черевичник (-ка).

* * *

1) гамане́ць, -нця́, гама́н, -а (увел.), кали́тка, капшу́к, -а, уменьш. капшучо́к, -чка́; диал. мошо́нка

2) см. кошель 3)

1) (им. п. мн. ч. крючья и крюки) гак (-ка и -ку), (редко) крюк (-ка и -ка); (деревянный) клюк (-ка), клюка, ключка, ключа, (только для дёрганья сена, соломы из стога) смичка; (загиб на конце палки и перен.) (за)карлюка. [Возьміть Байду добре в руки, на гак ребром зачепіте (АД I). Зімою сіно смичуть ключкою з копиці (Звин.). На триногах на ключці чіпляє казанок з водою (Н.-Лев.). Гляди: до тебе простяглись пальчища-закарлюки (Крим.)]. Большой крюк - великий гак, (пров.) крюкадло, гарб (-бу); срвн. Крючище. Дверной крюк - гак (дверяний, дверішній); см. Крючок (1) дверной. [Почали відщіпати чотири великі залізні гаки (М. Левиц.)]. Дрягильский крюк - тягальський гак. Отпорный крюк - очепа, чіп'я. Пожарный крюк - пожежний гак. Фонарный крюк - ліхтарний гак. В крюк, Крюком - гаком, у ключ. Гнуть в крюк кого - гнути в дугу, гнобити, пригноблювати кого; срвн. Притеснять 2;

2) (косильный) грабки (-ків). Косить на крюк - косити на грабки;

3) (обход в пути) (им. п. мн. ч. крюки) гак; (заворот дороги, реки) заворо[і]т (-роту), коліно. Сделать крюк (в пути) - зробити (загнути) гака, (шутл.) загнути (заломити) чортові ковбасу. По этой дороге большой крюк - сюдою (сюди) йти дуже обхідно;

4) (у кожевников) ключ (-ча);

5) (нотный знак) крюк (-ка). Петь по -кам - співати по крюках.

* * *

1) гак, крюк, -а, клю́чка

2) ( окольный путь) гак

3) с.-х. грабки́, -кі́в

4) муз. ист. крюк

1) тягаль (-ля), тягач (-ча), хребтоноша, (рус.) крючник; срвн. Дрягиль;

2) биндюжник; срвн. Ломовик.

* * *

1) суходіл (-долу); срвн. Материк 2;

2) (дерева) колода, окорінок (-нка), кряж (-жа); (чурбан) оцупок (-пка), оцупалок (-лка). [А з того древа кряжі кряжа[у]ють, кряжі кряжа[у ]ють, церкви будують (Щедрівка)];

3) (горный) кряж, пасмо, хребет (-бта), стяга, стрілиця. [Їдемо кряжами Донецьких гір (Черняв.). Гряницю вести Кавказьким пасмом до Чорного моря (Н. Рада). Хребти гірськії віковим покриті лісом (Франко). Він не балкою, а стрілицею побіг (Канівщ.)]. Побочный кряж гор (отрог) - віднога. Кряж подводных камней - лава, лавиця, поріг (-рогу), пасмо (стяга) підвод(я)ного каміння (рифів);

4) (целина) цілина, цілинна земля; (твёрдая земля) ґ[г]рунт, материк (-ка). [Докопалися до ґрунту (Сл. Ум.)];

5) (слой) шар (-ру), верства, кряж. [Давно вже на його грудях лежить широкий кряж сирої землі (Стор.)];

6) (пчёл) колод(к)а;

7) пастка на великого звіра;

8) (грубое полотно) гребінне полотно, гребінка (Брацлавщ.);

9) (о человеке) кремезний, кремезна людина, кремезняк, моцак (-ка); срвн. Крепыш.

* * *

1) ( горная цепь) кряж, -а, па́смо

2) ( обрубок бревна) кряж, коло́да, оцу́пок, -пка

3) (крепкий, коренастый человек) кре́мез, оцу́пок

1) (покупание) купівля, купування, купля; срвн. Покупание. [Збирає гроші на купівлю (Звин.). Купування та перепродування (Мирний). Купля руки пече, а продаж гріє (Номис)]. -пля - продажа - купівля - продаж;

2) (купленное что-л.) купля, покупка, купленина, купно, покуп (-пу); срвн. Покупка 2. [Ідіть подивіться на мою куплю (М. Вовч.)];

3) см. Торговля.

* * *

кусатися, джиґатися, (о собаках ещё) рватися. [А собаки-ж у вас не кусаються? (Куліш). Ідіть сміливо, цей собака тільки гавкає, а не рветься (Звин.)]. Крапива -ется - кропива жалить; срвн. Жалиться 1. Горчица, перец -ется - гірчиця, перець пече; срвн. Щипать. Этот товар -ется - цей крам кусається; до цього краму ані приступу.

* * *

1) ( кусать) куса́ти, куса́тися

2) ( кусать друг друга) куса́тися

3) (перен.: быть недоступным по цене) куса́тися

Кусочек

1) (часть чего-л.) шматок (-тка), шматочок (-точка), кусок (-ска), кусень (- сня), кусочок (-чка), кусник (-ка), кусничок (-чка), (зап.) штука, штученька, кавалок (-лка), кавалочок (-чка), кавальчик (-ка). [Проханий шматок горло дере (Приказка). Миска пшона, кусок сала, то до мене вся приправа (Пісня). Кусок полотна (Полт.). Відвалив криги оттакий кусень (Казка). І розірвав свою міцну присягу, мов кусничок гнилої шовковинки (Куліш). Іцка розірвало на штуки (Франко). Живцем порубали на штуки (Маковей). Білі пальці - на кавальці, а рученьки - на штученьки (Пісня). То і курку, і печеню, і кавалок кишки, все, що було у торбині, стеребив до кришки (Рудан.)]. Лакомый -чек - ласий шматочок. -сок кожи - шкурат, шкураток (-тка). [Дметься мов шкураток на вогні (Квітка)]. -сок дерева, железа - кусок дерева, заліза. -сок мыла - брусок (-ска) мила. В мелкие -ки - на шмаття, на шкамаття, на к[г]амуз, вдрізки, на дрізки, на (в) скалочки, (пров.) на канцурки, на ґанзур; срвн. Вдребезги. [Вхопив мене і розтерзав на шмаття (Куліш). На шкамаття шматували тіло (Франко). Строщити на дрізочки (Номис). Розіб'ю в скалочки отой каламарчик (Г. Барв.). Так той меч на канцурки й розскочився (Манж.). Солому б'є на ґанзур (Сл. Гр.)]. Резать на - ки - кришити, краяти, батувати; срвн. Резать, Крошить. Составлять из -ков - штукувати. [Штукована спинка в палятурці (Звин.)];

2) (ломоть) скиба, скибка, скибочка, кусок, кусень, шматок, луста, лустка, лусточка, партика, (диал.) кімса, ламанець, минтус. [Відрізав скибку хліба і грубо посолив її (Коцюб.). Скибка кавуна, дині. Бог дав роток, дасть і кусок (Номис). Добрий кусень лежав у нього за пазухою (Франко). Хліба шматок дасть біг (Номис). Хоч яшна луста, та пшеничне слово (Номис). Лустку хліба посолю (Кониськ.). Іди робити на хліба партику (Сл. Гр.). Пастух за ворота, кімса в його коло рота (Номис). Ішов старець по долині з ламанцями у торбині (Гліб.)]. -чек (ломтик) сала - кришеник. [На стіл повну миску сала кришениками (Кониськ.)]. Он имеет -сок хлеба - він шматок хліба має; він живе в достатках, він не знає біди;

3) (клочок) клапоть (-птя), клаптик, латка, латочка, скибка, скибочка. [Купив клаптик землі (Грінч.). Вихопив з моїх рук папір, порвав і, ховаючи клаптики, кинув на мене погляд повний гніву (Васильч.). Велике щастя - латочка землі (Коцюб.). Крутиться один з одним на своїй скибці (Коцюб.)];

4) (о твёрдой массе) грудка, грудочка, дріб (р. дробу), дрібок (-бка), дрібочок (-чка). [Цур дурня та масла грудка! (Номис). Грудочка соли (Сл. Гр.). Дріб соли, дріб! (Веснянка). Дайте соли два дрібочки, посолити огірочки (Пісня). Доволі кинуть курева дрібочок (Л. Укр.)]. -сок, -сочек сахара, мела, льда - грудка, грудочка цукру, крейди, льоду;

5) -сок (материи: штука) - штука, (полотна: скаток) сувій (-вою). [Прийшов мужик до крамниці, сукно оглядає, перекинув штук із двадцять, все не добирає (Рудан.)].

* * *

1) шмато́к, -тка́, кусо́к, -ска́; шмат, ку́сень, -сня, ку́сник; диал. кава́лок, -лка; ( комок) гру́дка; ( клочок) кла́поть, -птя; ( ломоть) ски́ба, ски́бка

2) (отрез, штука ткани) шту́ка, суві́й, -во́ю, кусо́к; поста́в, -у

1) пестливо, ласкаво; срвн. Ласково;

2) облесливо, облесно, улесливо; срвн. Льстиво.

* * *

1) пестливий, ласкавий; срвн. Ласковый. -ное имя, грам. и в обыденной речи - пестливе ім'я;

2) облесливий, облесний, улесливий, підлизуватий; срвн. Льстивый.

* * *

1) ( нежный) пестливий

2) ( льстивый) обле́сливий, обле́сний, запобі́гливий

3) грам. пестли́вий

1) (перед кем, около кого) лабузитися, підлещуватися до кого, підсипатися до кого, запобігати перед ким, упадати коло кого, крутитися перед ким, тупцятися коло кого. (перен.) (листом) стелитися перед ким, срвн. ещё Заискивать, Угодничать. [Оце тупцявся, тупцявся коло тітки, думав хату одпише (Звин.). Як вибирали, тоді старшина листом стелився, а тепер що! (Звягельщ.)]. Не даром он около него -зит - не дурно він до його підлещується, не дурно він крутиться перед ним;

2) чалапати, шелепати, тьопати, брьохати (по грязюці, по болоту); срвн. ещё Шлёпать по грязи.

* * *

1) зоол. Felis leo L. - лев (р. лева, мн. леви). [Але ви тихо, тихо йдіть, сліпого лева не будіть (Олесь)]. Лев (легендарный в сказках, архилев) - пролев, пралев, перелев. [Ти лев собі, а я пролев (Руданськ.). Ой ти лев, а я перелев (Чуб. II). Я каже - лев! - А я - пралев! (Чуб. II)]. Рыкание -ва - левовий рик;

2) лев морской, Phoca vitulina L. - морський лев, срвн. Тюлень;

3) лев муравьиный, Myrmeleon L. - лев мурашиний;

4) астр. (созвездие, Leo major, Leo minor) - Лев великий, Лев малий;

5) (монета) лев;

6) (в перен. знач.) лев, джеґер (-ря), джиґун (-на); срвн. ещё Ловелас и Щёголь.

* * *

1) зоол. Felis leo L. - лев (р. лева, мн. леви). [Але ви тихо, тихо йдіть, сліпого лева не будіть (Олесь)]. Лев (легендарный в сказках, архилев) - пролев, пралев, перелев. [Ти лев собі, а я пролев (Руданськ.). Ой ти лев, а я перелев (Чуб. II). Я каже - лев! - А я - пралев! (Чуб. II)]. Рыкание -ва - левовий рик;

2) лев морской, Phoca vitulina L. - морський лев, срвн. Тюлень;

3) лев муравьиный, Myrmeleon L. - лев мурашиний;

4) астр. (созвездие, Leo major, Leo minor) - Лев великий, Лев малий;

5) (монета) лев;

6) (в перен. знач.) лев, джеґер (-ря), джиґун (-на); срвн. ещё Ловелас и Щёголь.

* * *

1) лівий бік (р. боку);

2) виворо[і]т (-роту), спід (р. споду), низ (-зу): срвн. ещё Изнанка;

3) неправда; срвн. ещё Кривда;

4) (политич.) лівість (-вости), лівина, лівизна. Прикрывать правый уклон -ною фразы - приховувати правий ухил лівістю (лівизною) фрази. Он отличается -ною взглядов - він відомий з лівости (лівизни) поглядів. Детская болезнь -ны - дитяча хвороба лівини (лівизни).

* * *

и -гок

1) легкий (-ка, -ке). [Паляниця легка, добре випечена (Звин.)]. -кий как перо легкий як пір'їна, легкий як пух. -кий груз, багаж - легкий вантаж, багаж. -кий мусор, горн. - штиб (-бу). -кая почва - легкий ґрунт, перегній (-ною); пухка земля. Да будет ему земля -ка! (о покойнике) - хай йому земля пером! Нехай йому земля легка! Легко йому лежати, пером землю держати (Номис). -кая кавалерия - легка кіннота. -кое войско - легке військо. -кая атлетика - легка атлетика. -кое орудие - легка гармата. -кое ружьё - легка рушниця;

2) (малый, незначительный слабый и т. п.) легкий, легенький, невеликий, невеличкий, незначний. -кая проседь - легенька сивина. С -кою проседью - сивуватий, підсивий, шпакуватий. -кие морщины - легенькі (неглибокі) зморшки. -кий ветерок - легенький вітерець, (зефир) легіт (-готу). [У віконце вливається легіт майовий (Л. Укр.)]. -кий порыв ветра - легенький подув (подих) вітру. -кий дымок - легенький, ріденький димок (-мку). -кий морозец - легенький (невеличкий, маленький) морозець. -кий туман, -кая тучка - легкий (легенький) туман, легка (ріденька, прозора) хмарка. [Над долинами стоїть сизий, легкий туман (Неч.-Лев.)]. -кое наказание - неважка (легка) кара. -кая вина - неважка провина. -кий вздох, стон - легеньке зідхання, легенький стогін. -кий смех послышался среди публики - тихий (легенький) сміх почувся серед публіки. -кая улыбка - легенька усмішка. -кий стук, шум - тихий стукіт (гомін). -кий сон - легкий, некріпкий сон. У него -кий сон - він некріпко (нетвердо, чутко, чуйно) спить. -кое движение - легкий (легенький, незначний) рух. С -кою иронией - з легкою (легенькою) іронією. На её лице вспыхнула -кая краска - обличчя в неї (їй) трохи зашарілося (спалахнуло легеньким рум'янцем). -кая поступь, -кий шаг - легка хода. -кий огонь - повільний (легкий) огонь. -кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана - легкий біль, легка хороба (застуда, втома, рана). -кий озноб, жар - легкий (невеличкий) мороз (жар). У него -кий озноб, жар - його трохи морозить, у його маленький (невеличкий) жар. -кие роды - неважке (легке) родиво, неважкі (легкі) родини (зап. пологи). -кое лекарство - делікатні (м'які) ліки. Слабит -ко и нежно - проносить м'яко й делікатно. -кие средства, меры - м'які засоби (заходи). -кий характер - м'яка (нетяжка, несувора, лагідна) вдача. -кое сердце - м'яке серце. -кий табак - легкий (неміцний, панський) тютюн. -кое вино, пиво - неміцне (легке) вино, пиво. -кий раствор - неміцний розчин. -кий напиток - легкий напій. -кий запах - легкий, тонкий пах (дух). -кие духи, ароматы - легкі (неміцні) пахощі;

3) (необременительный) легкий, необтяжливий, невтяжливий, (о пище: удобоваримый) легкостравний, стравний. [Хліб глевкий, на зуби легкий (Номис)]. -кая должность, -кие обязанности - легка (невтяжлива) посада, необтяжливі обов'язки. -кий труд - легка праця, (осудительно) легкий хліб. Зарабатывать -ким трудом - заробляти легкою роботою, легкобитом. [Сіяти грішми, що заробляв я легкобитом (Кониськ.)]. -кий хлеб - легкий (незагорьований) хліб. -кая жизнь - легке життя, життя в достатках, в розкошах, легкий хліб. Он привык к -кой жизни - він звик до легкого життя, до легкого хліба, він логкобитом вік звікував (Кониськ.). -кий обед, завтрак, ужин - легка (стравна, делікатна) їжа, легка страва, легкий (делікатний) обід (сніданок), легка (делікатна) вечеря; срвн. Тонкий. -кая закуска - легка (легенька) перекуска. -кий воздух - легке, рідке повітря; свіже повітря;

4) (нетрудный) легкий, неважкий, (простой) простий, немудрий. -кое дело - легка (немудра, неважка) справа (робота). -кое ли дело! - легко сказати! то не жарт! -кое для понимания изложение, доказательство - виклад, доказ зрозумілий, (иногда) розумний. -кая фраза, задача - легке речення, завдання. -кий слог - легка мова. Этот писатель отличается -ким слогом - у цього письменника легка мова, видко легку мову. -кий стих - легкий вірш. -кий экзамен, -кое испытание - легкий іспит. -кий танец - легкий (неважкий) танець (-нця). Он упивался -ким успехом - він п'янів з легкого успіху. -кая добыча - легка здобич;

5) (весёлый) легкий, легенький, веселий, (поверхностный) поверховний, побіжний, легкобіжний, (ветреный) полегкий. -кая жизнь - легке (безжурне) життя. -кая шутка - легенький жарт. -кая радость, -кое настроение - безхмарна радість, безхмарний настрій. -кое отношение к своим обязанностям - легковаження своїми обов'язками. -кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. - побіжне (поверховне, поглибоке) знання чогось (справи, предмету), мала тяма в чомусь. -кий ум - неглибокий (легкобіжний) розум. -кое увлечение - легкобіжне (скороминуще, неглибоке) захоплення. Чувство женское -ко - жіноче почуття полегке (неглибоке, непостійне). -кий характер - неглибока вдача; м'яка (лагідна) вдача. -кий человек - неглибока (легкодумна) людина, полегка людина. -кий взгляд на вещи - поверховне (легковажне) ставлення до справ. -кое обращение в обществе - вільне, невимушене поводження в товаристві. С ним -ко и горе - з ним і лихо не страшне. -кие движения - легкі, вільні (невимушені) рухи. -кий голос - вільний (плавкий) голос. -кая музыка - легка (неповажна) музика. -кое чтение, -кая литература - легке читання, легка лектура; (изящная) красне письменство; (эротическ.) лектура (письменство) про кохання, еротична лектура, еротичне письменство;

6) (легкомысленный, ветренный) полегкий, легковажний, легкодумний. -кого поведения девица - полегка дівчина, дівчина легких звичаїв. Искательница, любительница -ких приключений - охоча до легких романтичних пригод, охоча легко поромансувати, романсова авантурниця. -кие нравы - полегкі, вільні звичаї. Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона - п'єса (твір, музика) легкого змісту, тону;

7) (быстрый, расторопный) легкий, швидкий, прудкий, меткий, жвавий, моторний. [Ота смілива, метка Катря (М. Вовч.). Жвавий, як рибка в річці (Номис)]. -кий на ногу - швидкий (прудкий, легкий) на ноги. -кий на подъём - рухливий, ворушкий. -кий на ходу - (о машине) легкий у роботі, (об экипаже колесн.) легкий, розкотистий, котючий, бігкий, (о санях, лодке) легкий, плавкий; срвн. Легкоходный. [Легкий човен (Полт.)]. -кий на кулак (драчливый) - битливий, швидкий на кулак (до бійки). -кий на руку (удачливый) - легкий на руку. С -кой руки - з легкої руки. [З щирого серця та з легкої руки дідусь дарував (Кониськ.)]. Он -гок на руку - у його легка рука, він добрий на почин. [Кароокий чоловік - добрий на почин (Мирг.)]. Делать на -кую руку - робити абияк (на спіх, на швидку руку, на швидку руч). Работа на -кую руку - швидка робота. [Швидкої роботи ніхто не хвалить (Номис)]. -кий на слёзы - тонкосльозий, (сущ.) тонкослізка. -кий на язык - а) язикатий, слизькоязикий; б) говіркий, балакучий, балакливий. -гок на помине - про вовка помовка, а вовк і в хату (Приказка). -кая кисть - легкий пензель (-зля);

8) (негромоздкий, стройный) легкий, стрункий. -кая колокольня, беседка, колонна - легка (струнка) дзвіниця, альтанка, колона. -кие украшения - легкі оздоби. Более -кий, наиболее -кий - легший, найлегший и т. д. [Але Олеся була легша на скоки (Н.-Лев.)]. Становиться более -ким - см. Легчать. Довольно -кий - досить легкий, легенький и т. д. - см. Лёгонький.

* * *