співзвуччя

См. также в других словарях:

• співзвуччя — я, с. 1) муз. Поєднання двох або кількох звуків при одночасному звучанні. 2) книжн. Злагоджене, гармонійне звучання. 3) У віршуванні – повторення подібних голосних звуків, а також схоже звучання кінців рядків; асонанс, рима. 4) перен. Внутрішня… …   Український тлумачний словник

• співзвуччя — іменник середнього роду …   Орфографічний словник української мови

• гармонія — I ї, ж. 1) муз. Закономірне поєднання тонів у одночасному звучанні; співзвуччя. || Частина теорії музики, вчення про правильну побудову співзвуччя в композиції. 2) Злагоджене звучання, приємне для слуху; милозвучність. 3) Поєднання, злагодженість …   Український тлумачний словник

• ехо — невідм., ж. 1) У давньогрецькій міфології – німфа, покарана Герою за надмірну балакучість тим, що втратила здатність говорити і лише повторювала закінчення чужих слів. 2) Те саме, що луна 1). 3) муз. Художній прийом, що полягає в повторюванні… …   Український тлумачний словник

• кластер — а, ч., спец. 1) Абстрактний тип даних. 2) Підмножина об єктів із певними наборами ознак, які виявляються за кластерного аналізу. 3) муз. Співзвуччя, утворене малими або великими секундами. 4) фіз. Система з великої кількості слабо пов язаних… …   Український тлумачний словник

• консонанс — у, ч. 1) муз. Гармонійне поєднання звуків; співзвуччя; прот. дисонанс. 2) літ. Рима, в якій наголошені голосні різні, а голосні, що стоять перед голосними наголошеними або після них, – однакові …   Український тлумачний словник

• мелодія — ї, ж. 1) Музична думка, образно поетичний зміст якої виражений одноголосо. 2) Наспівне співзвуччя …   Український тлумачний словник

• модальність — ності, ж. 1) Граматична категорія, яка означає відношення змісту мовлення до дійсності й виражається за допомогою форм способу дієслова, інтонації, вставних слів і т. ін. 2) У логіці – характеристика судження залежно від встановлюваної ним… …   Український тлумачний словник

• панторима — и, ж. Рима, що об єднує багато звуків, далеко заглиблюючись у середину рядка, вступаючи у різноманітні, але багаті співзвуччя …   Український тлумачний словник

• рима — и, ж. Співзвуччя кінців віршованих рядків. •• Вну/трішня ри/ма співзвучність слів у середині віршованого рядка. Дактилі/чна ри/ма співзвучність слів із наголосом на третьому від кінця складі …   Український тлумачний словник

• співзвучний — а, е. 1) муз. Який утворює співзвуччя. Співзвучні ноти. 2) Який має схоже, подібне звучання; який має злагоджене, гармонійне звучання. Співзвучні слова. 3) перен. Який відповідає чому небудь, гармоніює з чимсь; внутрішньо схожий, подібний …   Український тлумачний словник