сохранять

несов.; сов. - сохран`ить

1) ( сберегать) зберіга́ти, зберегти́, -режу́, -режеш, хорони́ти, -роню́, -ро́ниш и схороня́ти, схорони́ти, редко дохо́вувати, -хо́вую, -хо́вуєш, дохова́ти; (удерживать; запечатлевать в памяти, уме) захо́вувати, захова́ти, сов. схова́ти

2) ( что - соблюдать) дотри́мувати, -мую, -муєш, дотри́мати, доде́ржувати, -жую, -жуєш, доде́ржати (чого), зберіга́ти, зберегти́ (що); (не изменять - о порядке, обычаях) уде́ржувати, уде́ржати, несов. держа́ти, -жу́, -жиш и -жи́ш (що)

матем., физ., несов. сохраня́ть, сов. сохрани́ть

1) ( сберегать) зберіга́ти, зберегти́

2) ( соблюдать) доде́ржувати, доде́ржати

•

- сохраняться

матем., физ., несов. сохраня́ть, сов. сохрани́ть

1) ( сберегать) зберіга́ти, зберегти́

2) ( соблюдать) доде́ржувати, доде́ржати

•

- сохраняться

запомнить

1) (забывать) забувати, забути що;

2) (сохранять в памяти) затямлювати, затямити, сов. запам'ятувати и запам'ятати, закмі[е]тити що. [Він одразу все затямив, та й затямлювати власне не було чого (Черкасенко). Школяр добре запам'ятував кожне слово (Основа 1862). Мати вмерла - я ще малесенька була, добре й не запам'ятаю (М. Вовч.). Зима люта, що й найстарші люди такої не затямили (старожилы не запомнят) (Бордуляк). Я й закметив їх зараз, скоро почув, як він читав (Г. Барв.)]. Никто не -мнит такой суровой зимы - ніхто не зазнає (не запам'ятає, не затямить) такої лютої зими, нікому не в помку (не в помки), щоб була така люта зима. -мни это себе - затям собі це, візьми собі в помку, в тямки, запам'ятай це.

* * *

несов.; сов. - зап`омнить

1) ( сохранять в памяти) запам'ято́вувати, запам'ята́ти; затя́млювати, затя́мити, сов. узя́ти (візьму́, ві́зьмеш) втямки́

2) (сов.: помнить - преим. с отрицанием) пам'ята́ти несов.; зазна́ти

сов. от сохранять

сов. от сохранять

стерегти, берегти, поберігати, пильнувати, глядіти, доглядати чого, схороняти, ховати, хоронити [Не для слави, для вас, мої браття, я свій скарб найдорожчий ховав], шанувати, щадити [За роботою не шанував він свого здоров'я], ощажати [Хліб на петрівку ощажай], жаліти [Хто чужого не жаліє, той і свого не має]. Б. платье - жалувати одежу, шанувати одежу.

* * *

1) гідність, достойність (р. -ности). [Найкращий етичний критерій - шанувати свою особисту достойність (Крим.). З лицарською достойністю (Грінч.). Де наша національна гідність? (Грінч.)];

2) повага. [Вислухайте-ж ви покірно, з повагою, що неповинним личить (Грінч.)]. Чувство собственного достоинства - самоповага. Сохранять чувство собственного достоинства - зберегати (заховувати) повагу до себе, самоповагу. С достоинством - поважно. [Спитав поважно: що ти посмів мені сказати зараз?]. Лишить человеческого достоинства кого-л. - позбавити людської гідности, упослід(н)ити кого;

3) (качество, ценность) вартість, вартність, стійність (р. -ности), [Мораль дуже непевної вартости (Єфр.). Я вам показую сукна найвищої вартости. Поема високої літературної стійности. Свідомий своєї шляхетської вартности (Неч.-Лев.)]; срв. Качество. Отдавать справедливость, ценить по достоинству - шанувати кого по заслузі (гідно), віддавати кому належне. [Його шанують по заслузі - він того заробив];

4) сан, гідність (р. -ности). [Король надав йому князівську гідність].

* * *

1) ( положительное качество) гі́дність, -ності, достойність, -ності

2) (уважение к себе, сознание своих прав) гі́дність, -ності, досто́йність

3) (стоимость, ценность денежного знака) ва́ртість, -тості

4) ( звание) гі́дність, досто́йність; ( титул) ти́тул, -у; ( сан) сан, -у

несов.; сов. - запечатл`еть

1) лит., иск. (передавать, отражать) відбива́ти, відби́ти (відіб'ю́, віді́б'єш и відіб'є́ш); ( воплощать) уті́лювати, уті́лити; (закреплять, рисуя, фотографируя) фіксува́ти, зафіксува́ти

2) (закреплять, сохранять) зберіга́ти, зберегти́, -режу́, -режеш, закарбо́вувати, -бо́вую, -бо́вуєш, закарбува́ти; ( запоминать) запам'ято́вувати, запам'ята́ти

3) (отмечать, ознаменовывать) відзнача́ти, відзна́чити и відзначи́ти

4) (свидетельствовать чем-л.) засві́дчувати, засвідчити

5) ( класть печать) пропеча́тувати, пропеча́тати

исполнить 1 а) что - виконувати, виконати, чинити, учинити, робити, зробити, сповняти (зап. повнити), сповнити, виповняти, виповнити, (точно) певнити, спевнити що, (до конца) (зап.) доконувати, доконати чого; б) (исправлять) правити, справляти, справити що (якесь діло); в) (отбывать) відбувати, відбути що (різні повинності); г) (осуществлять) здійснювати, здійснити, справджувати, справдити що; д) (держать, соблюдать) додержувати и держати, додержати що и чого (напр. закон, постанови и закону, постанов). [Цю величну ролю наше письменство і по сей день виконує (Єфр.). Перед цілим світом він не побоїться виконати присуд (Грінч.). Він спитав, чи я закон сповняю й не грішу? (Л. Укр.). Не зламати прийшов я, а сповнити (закон) (Єв.). Коли-б Господь сповнив моє жадання (Куліш). Своє діло правив: коли треба подзвонить, свічки посвітить (Кон.). Вони справляли незмірної ваги громадську функцію (Єфр.). Не можна не справити його наказу (Кон.). Співали дуже серйозно, наче одбували якусь святу повинність (Крим.). Отецький заповіт справдив я чесно (Куліш). Розказ (приказание) мій учиніте, вигубіть всі діти в мойому царстві (Чуб. III). Доконавши сего діла, робітники подалися геть (Франко)]. -нять, -нить приговор постановление, приказ, долг, поручение и т. д. - виконувати, виконати присуд, постанову, наказ, обов'язок, доручення и т. д. -нять служебные обязанности - виконувати службові обов'язки. -нять намерение - виконувати, здійснювати намір. -нять заповеди - виконувати, чинити, справляти, сповняти заповіді, заповіти. [Вони-ж твою заповідь чинили (Св. П.)]. -нять, -нить обещание, слово - виконувати, виконати, справляти, справити, справджувати, справдити обіцянку, слово, (сдержать) додержувати, додержати, доконати обіцянки, слова [Рабини справили свою обіцянку (Кон.). Вже де достав, то достав, а свого слова додержав (Н.-Лев.). Справдити обітницю поспішайсь (Грінч.)]. Не -нять обещания - не додержувати обіцянки, (насм.) робити з губи халяву. -нить пьесу - виконати п'єсу. -нить угрозу - здійснити, справдити погрозу. -нить условие - виконати умову. -нять обычай, обряды - виконувати, справляти звичаї, обряди, (с оттенк. сохранять, блюсти) додержувати, пильнувати звичаїв, обрядів. - нять, -нить чью-л. волю, желание - уволяти (-ляю, -ляєш), уволити (-лю, -лиш), чинити, учинити, робити, зробити, виконувати, виконати чию волю, бажання. [Мати й не подумала вволяти синову волю (Крим.). Вволіть мою волю в останній цей час (Грінч.). І він отсе тепер вволив мої бажання (Самійл.). Чини-ж мою волю (Шевч.). Вчиніть мою волю (Липовеч.). Ой, ви чумаченьки, ой, ви молоденькі, зробіть мою волю (Пісня)]. -нять, -нить повинности - відбувати, відбути повинності (відбутки);

2) чем (наполнять) сповняти, сповнити, виповняти и виповнювати, виповнити чого и (реже) чим; срвн. Наполнять. [Сповнив їх серце мудрощами (Св. П.). Смуток сповнив ваше серце (Св. П.)]. Исполняемый - виконуваний, справлюваний, здійснюваний, справджуваний, додержуваний. Исполненный -

1) виконаний, справлений, відбутий, здійснений, справджений, сповнений, спевнений; додержаний; (о воле, желании ещё) уволений, учинений. Это будет -нено в точности - це буде виконано достотно. Это не может быть -нено - цього не можна виконати, зробити; це не здійсненна річ;

2) чем - сповнений, виповнений, повний чого и (реже) чим. [Душа його була сповнена поезії (Крим.)]. -ный скорби, радости - сповнений скорботи, радости.

* * *

невтралітет (-ту). Соблюдать (сохранять) -тет - додержувати невтралітету.

* * *

несов.; сов. - сбер`ечь

1) ( сохранять) зберіга́ти, зберегти́, -режу́, -режеш

2) (копить, откладывать) заоща́джувати, -джую, -джуєш, заоща́дити, -джу, -диш, оща́джувати и ощаджа́ти, ощади́ти, -джу́, -ди́ш

несов.; сов. - соблюст`и

1) ( что) дотри́мувати, -мую, -муєш, дотри́мати, доде́ржувати, доде́ржати (чого); ( придерживаться) дотри́муватися, дотри́матися, доде́ржуватися, доде́ржатися (чого); ( сохранять) зберіга́ти, зберегти́, -режу́, -режеш (що)

2) (смотреть, наблюдать за кем- чем-л.) диал. пильнува́ти, -ну́ю, -ну́єш, припильнува́ти

см. сохранять

несов.; сов. - удерж`ать

1) утри́мувати, утри́мати, уде́ржувати, уде́ржати; ( поддерживать) підтри́мувати, підтри́мати, підде́ржувати, підде́ржати

2) ( приостанавливать) утри́мувати, утри́мати, уде́ржувати, уде́ржати, спиня́ти, спини́ти; ( придерживать) притри́мувати, притри́мати, приде́ржувати, приде́ржати; ( сдерживать) стри́мувати, стри́мати, зде́ржувати, зде́ржати; ( задерживать) затри́мувати, затри́мати, заде́ржувати, заде́ржати; (подавлять, успокаивать) гамува́ти и угамо́вувати, угамува́ти, утамо́вувати, утамува́ти, ути́шувати, ути́шити, сти́шувати, сти́шити

3) (оставлять за собой; сохранять) зберіга́ти, зберегти́; (в уме, в преданиях) захо́вувати, захова́ти

4) ( не отдавать) утри́мувати, утри́мати, уде́ржувати, уде́ржати; ( отчислять) відрахо́вувати, відрахува́ти

1) ( беречь) берегти́, хорони́ти; ( сохранять) зберіга́ти, трима́ти, держа́ти

2) ( прятать) хова́ти

3) ( что - соблюдать) дотри́мувати, доде́ржувати (чого), зберіга́ти (що)

4) (оберегать, охранять) охороня́ти, схороня́ти, оберіга́ти; ( защищать) борони́ти