Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

скоро

  • 121 известие

    звістка, вість (-ти), вістка, (новость) новина, (извещение) оповістка, оповість, повідомлення; срвн. Весть. [Прийшла звістка до милої, що милого вбито (Мет.). Прийшли вісті недобрії (Шевч.). Почав виходити місячник «Бібліографічні вісті». Ні чутки, ні вістки про сина не маю (Харківщ.). Чом-же ти, мій сину, оповісточки ніякої не дав? (Основа)]. Хорошее (нехорошее) -тие - добра, гарна (недобра, негарна, лиха) (з)вістка, вість, новина. Свежее, запоздалое -тие - свіжа, запізнена звістка, вість, новина. При первом же -тии он выехал отсюда - скоро прийшла звістка, він зараз-же виїхав звідси. Ответное -тие - відвість, (на письме) відпис (-су). Послать ответное -тие - відвістити. [Громада одвістила, що Микола добра людина (Основа)]. Давать, дать -тие - (по)давати, (по)дати (з)вістку (вість). О нём нет никакого -тия - про його немає жадної (з)вістки.
    * * *
    1) зві́стка, ві́стка, вість, -ті

    име́ть \известие тие (\известие тия) — ма́ти зві́стку (зві́стки, ві́стку, ві́стки, вість, ві́сті); ( сведения) ма́ти відо́мості

    после́дние \известие тия — оста́нні ві́сті

    2)

    \известие тия — (мн.: о периодическом издании) ві́сті, -те́й

    Русско-украинский словарь > известие

  • 122 Или

    Иль, союз
    1) (либо) чи, або. [Як де зробить чорногуз гніздо на хаті чи у дворі, то та хата щаслива (Чуб.). Нехай це зробить він або хто инший (Сл. Гр.)]. Да или нет - так або ні. Или же - а чи. [Організм це, а чи тільки розбухлий орган (Єфр.)]. Или то бишь - чи то пак. Или - или - чи - чи, або - або. [Чи роби, чи ходи, а мені догоди (Приказка). Або здобути, або дома не бути (Номис)]. Или тот, или другой - або той або инший, чи той чи инший;
    2) (то есть, иначе) або, чи тоб. [Глитай, або павук (Крон.). Гориславська ніч, або Рибалка Панас Круть (Н.-Лев.). Не так пани, як підпанки, або: поки сонце зійде, то роса очі виїсть (Шевч.). Княжого мужа з дружиною, чи тоб намісника, до себе на людський хліб прийняв (Куліш)];
    3) (вопросит.) чи, хіба?; см. Разве, Ли. [Чи може з другою, другую кохає, її чорноброву уже забува? (Шевч.). Чи-ж (или же) забули так скоро свою учорашню ухвалу? (Франко)]. Иль ты оглох? - чи ти оглух? чи тобі позакладало? Или вы меня не понимаете? - чи (хіба) ви мене не розумієте? Или уж? - чи тож? [Поглядає - нема, нема. Чи тож і не буде? (Шевч.)].
    * * *
    геогр.
    Ілі́ (нескл.)

    Русско-украинский словарь > Или

  • 123 или

    Иль, союз
    1) (либо) чи, або. [Як де зробить чорногуз гніздо на хаті чи у дворі, то та хата щаслива (Чуб.). Нехай це зробить він або хто инший (Сл. Гр.)]. Да или нет - так або ні. Или же - а чи. [Організм це, а чи тільки розбухлий орган (Єфр.)]. Или то бишь - чи то пак. Или - или - чи - чи, або - або. [Чи роби, чи ходи, а мені догоди (Приказка). Або здобути, або дома не бути (Номис)]. Или тот, или другой - або той або инший, чи той чи инший;
    2) (то есть, иначе) або, чи тоб. [Глитай, або павук (Крон.). Гориславська ніч, або Рибалка Панас Круть (Н.-Лев.). Не так пани, як підпанки, або: поки сонце зійде, то роса очі виїсть (Шевч.). Княжого мужа з дружиною, чи тоб намісника, до себе на людський хліб прийняв (Куліш)];
    3) (вопросит.) чи, хіба?; см. Разве, Ли. [Чи може з другою, другую кохає, її чорноброву уже забува? (Шевч.). Чи-ж (или же) забули так скоро свою учорашню ухвалу? (Франко)]. Иль ты оглох? - чи ти оглух? чи тобі позакладало? Или вы меня не понимаете? - чи (хіба) ви мене не розумієте? Или уж? - чи тож? [Поглядає - нема, нема. Чи тож і не буде? (Шевч.)].
    * * *
    союз
    1) (разделительный, разделительно-перечислительный: либо) або́, чи, чи то; ( при вопросе) чи

    в понеде́льник, вто́рник и́ли в сре́ду — у понеді́лок, вівто́рок або́ (чи, чи то) в се́реду

    и́ли..., и́ли — або́..., або́; чи..., чи; чи то..., чи [то]

    2) (присоединительный: и, а, также и) або́, чи

    на дне рек, море́й и́ли озе́р — на дні річо́к (рік), морі́в або́ (чи) озе́р

    3) (противительный: иначе, в противном случае) або́, а то
    4) (пояснительный: то есть, иными словами) або́, чи, чи то
    5) (вопросительный: разве, неужели) чи, хіба́, чи ж; або́

    и́ли я зна́ю? — чи (хіба́, чи ж; або́) я зна́ю?

    и́ли не... — чи не

    и́ли же — або́ ж

    Русско-украинский словарь > или

  • 124 крошка

    Крошечка, Крохотка
    I. 1) (хлеба и т. п.) кришка, кришечка, крихта, крихтина, крихточка, крихтиночка, дробинка, одробинка, окрушечка, окрушинка, ріска, рісочка. [Кришки (ріски) хліба ще не мала сьогодні в устах (М. Грінч.). Посип окрушечки курчатам (Харк.). По дробинці, а є в кожній судинці (Франко. Прик.)]. До -ки - до крихти (до кришечки, до останньої крихтини, до ріски). [Усе до останньої крихтини поїли (М. Грінч.)]. Ни -ки - ні крихти и т. д. [І у місті ані крихти скоро хліба вже не буде (Грінч.)];
    2) (переносно: малая часть) крихта, кришка, кришечка, крихіточка, дрібка; см. Чуточка. [І кришки жалю до мене не маєш (Харківщ.)];
    3) (ласкат. к ребёнку) крихітка, кришка, кришеня (-няти), кришенятко, кришеняточко, манушка, манушечка, мацюпка, мацьопик. [Кришко моя дорогесенька, мацьопику мій! (Київщ.). Діти кришеняточка,- і ті в неї не гуляли (М. Вовч.)].
    II. Крошка, Крошение - (действие) кришіння, трощіння, локшіння, кавальцювання, шаткування; см. Крошить.
    * * *
    I
    1) кри́шка, кри́хта; окру́шина, окру́шка; (кусочек; малость) дрі́бка, дрібо́к, -бка́

    кро́шку — в знач. нареч. кри́хту, дрі́бку; ( чуть-чуть) тро́хи, тро́шки

    2) ( малютка) кри́хітка, кри́хіточка, кри́хта
    II
    ( действие) криші́ння

    Русско-украинский словарь > крошка

  • 125 кучер

    кучер (-ра), фу[і]рман, візничий (-чого), візниця, погонич, машталір (-ра), (шутл.) поганяйло; срвн. Возница. [А ось уже скоро! - відмовив кучер (Грінч.). Велю коникам вівса дати, а візничому підождати (Грінч.). А машталір ззаду коней поганя (Квітка)]. Служить -ром, исполнять обязанности -ра - кучерювати, фу[і]рманити. [Василь кучерює в пана (Новомоск.)].
    * * *
    ку́чер; машталі́р, фу́рман, ху́рман; диал. фі́рман

    Русско-украинский словарь > кучер

  • 126 лёд

    лід (р. льоду, зап. леду, мн. ч. льоди) крига. [По-під льодом геть загуркотіло (Шевч.). Ой не стій на льоду, бо провалишся (Пісня). Тричі крига замерзала, тричі розтавала (Шевч.). Холодний, як крига (Приказка)]. Тонкий лёд - тонкий лід, прильодок (-дку). Лёд бесснежный - голощік (-щоку). [На Дніпрі голощік, - волами не проїдеш, хіба конякою (Золотон.)]. Лёд из слежавшегося снега - натоптень (-тня) (Сл. Гр.). Лёд прибрежный (забережник) - забережень (-жня) [Річка ще не замерзла, а забережні вже є (Міуськ.)]. Лёд на ветвях (при гололедице) - ожеледець (-дця). Лёд искусственный - роблений лід, роблена крига. Лёд наносный - крига нагінна (прибула). Лёд тронулся - крига скресла, лід скрес. [Скоро оце крига скресла, Катря вже й веснянки заспівала (М. Вовч.)]. Лёд ломается, взломался - зламало кригу, тріснула крига. Лёд идёт, пошёл - лід рушає (рушив), крига йде (пішла). Лёд встал на реке - річка замерзла, річка взялася кригою. Покрываться, -крыться -дом - братися (взятися) кригою, (слегка) зашерхати, зашерхнути, (о мн.) позашерхати, (едва) пришерхати, пришерхнути, (о мн.) попришерхати, (без снега) братися (взятися) голощоком; срвн. Замерзать, Обмерзать. [Морозець маленький був, - надворі трохи пришерхло (Лохв.). Земля у цю осінь узялася голощоком (Полт.)]. Окованный льдом - кригою окутий. [І вам слава, сині гори, кригою окуті (Шевч.)]. Лёд тает - крига (лід) тане (розтає). [Крига на Дунаї розтала так, що рушила вже йти (Мартин.). Незабаром у льодовні ввесь лід розтане (Полт.)]. Колоть лёд для ледника - рубати лід для (до) льодовні. Провалиться на льду - провалитися, завалитися, заломитися на льоду. [Серед ставу заломився на тонкім леду (Руданськ.). Ой не ходи по льоду, бо завалишся (Пісня)]. Вода со льдом - вода з льодом. Воды на льду - води на льоду. Бьётся как рыба об лёд - б'ється як риба об лід. Идёт точно по льду - іде як неживий. На языке мёд, а в сердце лёд - на язиці мід, а під язиком лід (Номис). У скупого и в крещенье льду не выпросить - щедрий, - серед зими снігу не випросиш! (Номис). Злоба что лёд, до тепла живёт - і лихе серце на сонці тане. Под кем лёд трещит, а под нами ломится - кому лиха вщерть, а нам з наспою. Схватилась мачеха о пасынке, когда лёд прошёл - згадала баба дівера, що хороший був; згадала баба, як дівувала (Приказки). Надейся на него, как на вешний лёд - покладайся на його, як на торішній сніг. Кататься по льду на коньках - бігати (кататися) по льоду на ковзанах (лижвах). Разбить (сломать) лёд - проломити кригу, зробити перший крок. Страна вечных льдов - країна вічних льодів, пральодів. Льды материковые, пловучие - льоди суходільні, льоди мандрівні.
    * * *
    лід, род. п. льо́ду, кри́га

    \лёд тро́нулся — кри́га пішла́ (ру́шила, скре́сла), лід пішо́в (ру́шив)

    Русско-украинский словарь > лёд

  • 127 лихой

    I. прлг.
    1) (бойкий, удалой) - а) (о человеке) хвацький, моторний, голінний, бадьорний бадьористий, жвавий, бравий. -хой малый - моторний парубок (-бка), голінний хлопець, зух (-ха), козир (-ря), козак (-ка); срв. Лихач 1. [Еней був парубок моторний і хлопець хоть куди козак (Котл.)]. -хой ездок - бравий їздець (-дця). -хое дело - молодецька справа; б) (о лошади) баский. [Поїхала в своїм ридвані баскими конями, як звір (Котл.)];
    2) (худой, злой, злобный) лихий, злий; срв. Злой 1. [Як до тебе ходити, тебе вірно любити? В тебе батько лихий, в тебе мати лиха, і собаки лихі (Пісня). Злая доля (Шевч.)]. -хая болезнь - погана слабість, лиха (французька) хвороба, пранці (-ців). -хой глаз - лихе (урічливе, урічне) око. -хое дело - недобре діло, лихий учинок (-нку), злочинство. -хая сторона - лиха країна (сторона). -хой человек - лиха людина. -хим (благим) матом кричать - см. Мат. -ха беда почин - важко розгойдатися, а далі легко. -хое споро: не умрёт скоро - погань сивіє, та не старіє. -хое лихим избывается - на люту х(в)оробу лютий і вік. Тот не лих, кто во хмелю тих - хто п'є та спить, той не грішить;
    3) (сердитый) злий, лихий, лютий, сердитий на кого. За что до нас ты лих? - за що (чого) ти злий (лихий) на нас? За що на нас ти злуєш?
    II. сщ.
    1) (злой дух) нечистий, нечиста сила, лихий, дідько; см. Дьявол и Чорт;
    2) (враг) ворог, лиходій (-дія), напасник.
    * * *
    I
    ( приносящий беду) фольк. лихи́й; ( злой) злий; ( плохой) пога́ний; ( тяжкий) тяжки́й, важки́й
    II
    ( храбрый) хоро́брий, відва́жний; ( удалой) молоде́цький, бадьори́стий; ( залихватский) хва́цький; ( бойкий) жва́вий, мото́рний; ( бравый) бра́вий; ( о коне) баски́й

    Русско-украинский словарь > лихой

  • 128 манера

    1) манера. -ры - манери, поводження, (грубые) вихватки. [Панське виховання давали у тому пансіоні: перша річ «манери» (поводження) (Кониськ.). Не люблю я паннів з паничівськими вихватками (Н.-Лев.)]. -ра держаться, вести себя - манера, спосіб поводитися, звичай, поведінка, поводження, (шутл.) поведенція. [Кожен край має свій звичай (Приказка). Було щось таке натуральне, хлопське в цілій його поведінці (Франко). Така їхня поведенція (Київ)]. Приобрести -ры - здобути собі манер, (ирон.) набратися манер. [Цих манер він набрався в салонах одеських купців (Н.-Лев.)]. Изящные манеры - елегантні манери, добірні манери. Непринуждённые -ры - вільні манери, вільне поводження. Скромные -ры - скромні манери, скромне поводження;
    2) маніра и манера, спосіб, штиб, (вульг. диал.) манорія. [Особлива маніра стилістична (Грінч.). Засвоюють його літературну манеру (Єфр.). То такий спосіб у Москві (Крим.). То він жартує. Це в його така вдача, така манорія (Н.-Лев.)]. -ра разговаривать - спосіб розмови (розмовляння). [Залишімо цей спосіб розмовляння (Крим.)]. -ра говорить - спосіб говорити, говірка говоріння. [З себе була висока, огрядна, говірки скорої, гучної (М. Вовч.)]. У всякого своя -ра - у всякого своя манера, свій штиб. Переменить -ру - відмінити штиб, перейти на инший штиб.
    * * *
    мане́ра; мані́ра

    Русско-украинский словарь > манера

Страницы

См. также в других словарях:

  • СКОРО — СКОРО, и все сложные с ним слова, см. скорый. Скоро нареч. в короткий срок, в малое время. Скоро пойдешь, ногу зашибешь. Скоро, хорошо не родится. Деревья скоро садят, да нескоро с них плод едят. Горе споро: и сбудешь, да не скоро. Горе не… …   Толковый словарь Даля

  • СКОРО — СКОРО, и все сложные с ним слова, см. скорый. Скоро нареч. в короткий срок, в малое время. Скоро пойдешь, ногу зашибешь. Скоро, хорошо не родится. Деревья скоро садят, да нескоро с них плод едят. Горе споро: и сбудешь, да не скоро. Горе не… …   Толковый словарь Даля

  • СКОРО — СКОРО, нареч. 1. нареч. к скорый в 1 знач. Мы едем слишком скоро. Поезд двигался очень скоро. Скоро работать. Скоро писать. «Умный мальчик скоро догадался, что учителю неловко.» А.Тургенев. 2. В близком, непродолжительном будущем. Я скоро приеду …   Толковый словарь Ушакова

  • скоро — СКОРО, нареч. 1. нареч. к скорый в 1 знач. Мы едем слишком скоро. Поезд двигался очень скоро. Скоро работать. Скоро писать. «Умный мальчик скоро догадался, что учителю неловко.» А.Тургенев. 2. В близком, непродолжительном будущем. Я скоро приеду …   Толковый словарь Ушакова

  • СКОРО — СКОРО, нареч. 1. нареч. к скорый в 1 знач. Мы едем слишком скоро. Поезд двигался очень скоро. Скоро работать. Скоро писать. «Умный мальчик скоро догадался, что учителю неловко.» А.Тургенев. 2. В близком, непродолжительном будущем. Я скоро приеду …   Толковый словарь Ушакова

  • скоро — СКОРО, нареч. 1. нареч. к скорый в 1 знач. Мы едем слишком скоро. Поезд двигался очень скоро. Скоро работать. Скоро писать. «Умный мальчик скоро догадался, что учителю неловко.» А.Тургенев. 2. В близком, непродолжительном будущем. Я скоро приеду …   Толковый словарь Ушакова

  • скоро — Быстро, бегло, бойко, борзо, живо, лихо, резво, проворно, спешно, поспешно, оживленно, стремительно, торопливо, шибко, во весь дух, во всю мочь, во весь опор, во всю прыть, стремглав, на курьерских, бодрым (форсированным) шагом, живой рукой, на… …   Словарь синонимов

  • скоро… — (без удар.). Первая часть сложных слов со знач. скорый, напр. скороход, скороногий, скороспелый. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 …   Толковый словарь Ушакова

  • скоро — (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») …   Формы слов

  • скоро — СКОРО, СКОРЕЕ, СКОРЕЙ I. нареч. к Скорый (1, 3 4 зн.). С. писать. Двигаться слишком с. С. поймёшь. С. встретимся. С. ты соберёшься? С. доберёмся до дома. Дождь с. кончится. II. в функц. безл. сказ. О близком наступлении чего л., приближении к… …   Энциклопедический словарь

  • скоро — 1. = скоре/е, скоре/й; нареч. к скорый 1), 3), 4) Ско/ро писать. Двигаться слишком ско/ро. Ско/ро поймёшь. Ско/ро встретимся. Ско/ро ты с …   Словарь многих выражений

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»