скликати

См. также в других словарях:

• скликати — I скл икати див. скликати. II склик ати і рідко ісклика/ти, а/ю, а/єш, скли/кувати, ую, уєш, недок., скли/кати, скли/чу, скли/чеш, док., перех. 1) Криком, сигналом і т. ін. збирати разом усіх чи багатьох. || Кликати, запрошувати прийти, з явитися …   Український тлумачний словник

• скликати — I [скли/катие] и/чу, и/чеиш; нак. ич, и/чтеи, док. II [склиека/тие] а/йу, а/йеиш, недок …   Орфоепічний словник української мови

• скликати — дієслово доконаного виду скликати дієслово недоконаного виду рідко …   Орфографічний словник української мови

• поскликати — а/ю, а/єш, док., перех. 1) Скликати багатьох. || Скликати свійських птахів, тварин. 2) Запросити багатьох прийти, з явитися куди небудь із певною метою …   Український тлумачний словник

• склик — у, ч., рідко. 1) Дія за знач. скликати, скликати. 2) Голосний, гучний вигук; окрик …   Український тлумачний словник

• скликання — I скл икання я, с. Дія за знач. скликати. II склик ання я, с. Дія за знач. скликати …   Український тлумачний словник

• запрошувати — запросити (просити кого н., пропонувати кому н. прибути до когось із певною метою), просити, кликати, зазивати, зазвати, закликати, закликати, прикликати, звати; скликати, скликати, накликати, накликати, напрошувати, ззивати, зізвати (багатьох)… …   Словник синонімів української мови

• збирати — а/ю, а/єш, недок., зібра/ти, зберу/, збере/ш, док., перех. 1) Складати що небудь докупи, в одне місце. || Складаючи що небудь, брати з собою. || в що, на що. Поміщати куди небудь те, що складається з кількох чи багатьох предметів. 2) Скликати,… …   Український тлумачний словник

• згукувати — ую, уєш, недок., перех. Гукаючи, скликати, збирати в одне місце, докупи …   Український тлумачний словник

• ззивати — і рідко іззива/ти, а/ю, а/єш, недок., зізва/ти, зізву/, зізве/ш, док., перех., розм. Сигналом, криком чи якось інакше збирати в одне місце всіх чи багатьох; скликати. || Кликати, запрошувати куди небудь, до когось …   Український тлумачний словник

• набат — а, ч. 1) Старовинна російська назва великого барабана. 2) Дзвін великого розміру, який застосовувався для подання сигналу тривоги (сполоху). 3) Звук такого дзвону. •• Дзвони/ти (би/ти) в наба/т скликати громаду до майдану …   Український тлумачний словник