сказать+своё+слово

1) сүз

2) тел, сөйләү, сөйләү сәләте

3) сүз, сөйләнү

4) сүз, чыгыш

5) сүз, сөйләү

6) сүз, фикер

7) сүз, вәгъдә

8) (мн. слова) (текст песни) [җырның] сүзләре, [җырның] тексты

•

- без дальних слов

1) ( выразить словесно) dire, esprimere

••

2) ( предположить) dire, supporre

3) ( например) скажем diciamo, mettiamo, per esempio

* * *

1) В ( произнести) dire vt

2) В уст. ( рассказать) narrare vt, raccontare vt

3) вводн. сл. ( скажем) per / ad esempio, che so; (am)mettiamo, poniamo

••

* * *

1) gener. dire, fare motto (что-л.)

2) colloq. fare

брать под свое крылышко

брать свое

брать свое начало

брать свое слово назад

брать свое слово обратно

браться не за свое дело

в свое время

в свое удовольствие

вернуться в свое русло

вести свое начало

взять под свое крылышко

взять свое

взять свое слово назад

взять свое слово обратно

взяться не за свое дело

вмешиваться не в свое дело

возвращаться в свое русло

войти в свое русло

все в свое время

всему свое время

встало на свое место

всяк кулик свое болото хвалит

всякому овощу свое время

входить в свое русло

гнуть свое

делать свое дело

держать свое слово

знать свое место

каждому овощу свое время

каждому свое

лезть не в свое дело

отжить свое

отжить свое время

отживать свое

отживать свое время

показать свое лицо

показать свое истинное лицо

показать свое настоящее лицо

поставить все на свое место

поставить на свое место

свое на уме

сделать свое дело

сдержать свое слово

сказать свое слово

соваться не в свое дело

ставить все на свое место

ставить на свое место

стало на свое место

становится на свое место

сло́в||о

1. vorto;

2. (речь, выступление) parol(ad)o;

3. (обещание) promeso, vorto;

♦ к \словоу (сказать) разг. bonokaze diri;

слов нет kompreneble, sendube, certe.

* * *

1) palabra f; vocablo m, voz f (тж. как единица речи); discurso m (тк. речь на собрании)

2) ( обещание) palabra f

3) уст. ( литературное произведение) cantar m ( песнь); panegírico m ( похвальная речь)

••

* * *

1) palabra f; vocablo m, voz f (тж. как единица речи); discurso m (тк. речь на собрании)

2) ( обещание) palabra f

3) уст. ( литературное произведение) cantar m ( песнь); panegírico m ( похвальная речь)

••

* * *

1) gener. dicho, discurso (тк. речь на собрании), vocablo, voz (тж. как единица речи), palabra, verbo, decir

2) obs. (литературное произведение) cantar (песнь), panegìrico (похвальная речь)

X скажет свое слово - X will make his (its) presence felt

1) ( собственный) proprio, di proprietà

2) ( собственного изготовления) fatto in casa, proprio

3) ( своеобразный) originale, proprio

••

4) ( подходящий) proprio, appropriato, opportuno

5) (близкий, родной) familiare, di fiducia

* * *

1) мест. притяж. перев. соответственно лицу, числу и роду обладателя 1 л. ед. и мн. mio, mia, miei, mie; nostro, nostra, nostri, nostre

2) прил. ( собственный) suo, proprio, a sé; particolare

3) прил. ( надлежащий) debito

4) прил. ( родной) familiare, intimo

5) м. ( близкий) nostro m, persona di famiglia

••

* * *

gener. nostrano, proprio, suo

1. мест.

своя, своё

принадлежащий себе

үҙ

2. мест.

своя, своё

являющийся личной собственностью

үҙ, шәхси

3. мест.

своя, своё

своеобразный

үҙ, үҙеңдең, үҙенә генә хас

4. мест. в знач. сущ. своё

үҙемдеке (үҙеңдеке, үҙенеке)

5. мест.

своя, своё

родственный, близкий

ят (сит) түгел, үҙ

своего α., своя, своей θ., своё, своего ουδ., πλθ. свои, своих.

1. κτητική αντωνυμία• δικός μου, δική μου, δικό μου•

2. συγγενής, οικείος•

|| έμπιστος•

εκφρ.

по-своему – α) όπως θέλω, -εις κ.τ.τ. β) κατά το δικό μου (σου, του κ.τ.τ.), γ) στη (μητρική) γλώσσα μου (σου, του κ.τ.τ,)• сам не свой; сама не своя δεν είμαι στα καλά μου•

брать (взять) свое – πετυχαίνω εκείνο που θέλω (επιδιώκω)•

сказать своё слово – μου περνάει ο λόγος μου•

идти своей дорогой ή своим путм – πηγαίνω το δρόμο μου (πράττω, ενεργώ όπως εγώ θέλω)•

рассказать своими словами – διηγούμαι με δικά μου λόγια•

умереть своей смертью – πεθαίνω φυσιολογικά•

остаться в своих – είμαι στα λεφτά μου (ούτε έχασα, ούτε κέρδισα αχσ. τυχερά παιγνίδια)•

своих не узнаешь – (ως απειλή) δε θα δεις την πόρτα να φύγεις (θα τις μάσεις στα γερά).

1) mio, tuo, suo, nostro, vostro, loro

2) suo, proprio, particolare

3) suo, dovuto, debito

4) nostro

121 П

1. viimane, viimne, tagumine; в \последнийее время viimasel ajal, в \последнийюю минуту viimasel hetkel, \последнийее слово техники tehnika viimane sõna, \последнийие известия (1) viimased uudised v teated, (2) päevauudised, одет по \последнийей моде viimase moe järgi riides, \последнийий негодяй viimane lurjus, \последнийий раз viimane kord, до \последнийей возможности viimase võimaluseni, \последнийий в очереди viimane v tagumine järjekorras, ругаться \последнийими словами kõige ropemate sõnadega sõimama, сказать (своё) \последнийее слово (oma) viimast sõna ütlema, \последнийяя воля viimne tahe;

2. ПС

\последнийее с. неод. (бeз мн. ч.) viimane, viimik; отдать \последнийее oma viimast ära andma; ‚

до \последнийей капли крови kõrgst. viimse veretilgani;

до \последнийего вздоха v

дыхания viimse hingetõmbeni;

из \последнийего viimast välja pannes, kõigest jõust;

отдавать v

отдать \последнийий долг кому liter. kellele viimast austust avaldama, lahkunuga hüvasti jätma, keda viimsele teekonnale saatma;

проводить в \последнийий путь viimsele teekonnale saatma;

\последнийий крик моды kõnek. viimane moekarje, moeröögatus;

\последнийий из могикан liter. viimne mohikaanlane;

\последнийие времена наступают v

приходят viimnepäev on lähedal v kätte jõudmas;

играть не \последнийюю роль mitte kõige viimast osa etendama;

\последнийяя спица в колеснице kõnek. see kõige viimane (isik), kõige väiksem vend v kruvi

Составной глагол. Основное слово:

лукташ

1. нар. ещё; дополнительно, вдобавок, снова, опять

Сравни с:

адак

2. нар. ещё; до сих пор, до того времени, пока, пока что

3. нар. ещё; уже (о раннем сроке чего-л.)

4. нар. ещё; указывает на наличие возможности, условий, достаточного времени для чего-л.

5. ещё; более, в большей степени (часто при сравнительной степени)

6. част. ещё; подчёркивает какой-л. признак, факт, придаёт ему выразительность, усиливает его значение

I. Частица zu стоит или перед глаголом, или между отделяемой частью глагола и его основой:

Ich habe vergessen ihn anzu rufen. - Я забыл позвонить ему.

Ich vergesse ihn darüber zu informieren. - Я забываю проинформировать его об этом.

Инфинитив с zu может стоять в предложении:

в начале

в конце

Er hat versprochen, zu kommen. - Он обещал прийти.

в середине

Частица  zu всегда употребляется перед инфинитивом:

• если инфинитив зависит от существительного или прилагательного:

•  в оборотах um … zu, anstatt … zu, ohne … zu + инфинитив (см. 2.10.1(4 – 6), с. 188-190):

• в конструкциях haben / sein + zu + инфинитив (см. 2.7.5, с. 171).

Инфинитивы, зависящие от глаголов, в основном употребляется с частицей zu.

II. Не употребляется zu перед инфинитивами, зависящими от глаголов, в следующих случаях:

1. После глагола werden как составной части сказуемого в футуре I (см. 2.3.5, с. 127) и футуре II (см. 2.3.6, с. 128) и würde-Form / кондиционалисе I и II (см. 2.5.1(2), с. 142 – 145):

2. После модальных глаголов dürfen, können, mögen, müssen, sollen, wollen (см. 2.7.2, п. 5, с. 160 – 169), а также после глагола lassen (см. 2.7.6, с. 173-175):

Er mag ihn nicht sehen. - Он не хочет его видеть.

Ich möchte Sie fragen. - Я хотел бы вас спросить.

Ich muss mich leider beeilen. - Мне, к сожалению, надо торопиться.

Er wollte noch den Acht-Uhr-Zug erreichen. - Он хотел ещё успеть на поезд, отправляющийся в 8 часов.

В том числе, если после модальных глаголов следуют два инфинитива:

Ich kann dich nicht weinen sehen. - Я не могу видеть, как ты плачешь.

Du musst jetzt telefonieren gehen. - Тебе сейчас надо идти звонить.

3. После глаголов движения gehen идти, kommen приходить, fahren ехать, reiten скакать на лошади и др.:

Er ist jeden Abend tanzen gegangen. - Он ходил танцевать каждый вечер.

Ihr fahrt / reitet jeden Tag spazieren. - Вы каждый день ездите / ездите верхом кататься.

4. После глаголов восприятия hören, sehen, fühlen, spüren в конструкциях accusativus cum infinitivo:

Sie hat ihn singen hören. - Она слышала, что (как) он пел.

Чаще говорят, однако: Er fühlt, wie der Puls schlägt. - Он чувствует, как бьётся пульс.

5. После глагола bleiben в сочетании с глаголами bestehen, haften, hängen, kleben, leben, liegen, sitzen, stehen, stecken, wohnen:

Die Gefahr bleibt bestehen. - Опасность сохраняется / остаётся.

Diese Reise bleibt im Gedächtnis (in der Erinnerung) haften. - Эта поездка останется в памяти (в воспоминаниях) / запомниться.

Die Fliege ist am Fliegenfänger kleben geblieben. - Муха прилипла к бумаге мухомор / (разг.) липучке.

Das Bild bleibt an der Wand hängen. - Картина остаётся висеть на стене.

Er bleibt bei der Begrüßung sitzen. - Он не встаёт при приветствии.

Das Buch blieb auf dem Tisch liegen. - Книга осталась лежать на столе.

Er blieb stehen. - Он остановился.

Der Hut ist am Haken hängen geblieben. - Шляпа осталась висеть на крючке.

Er bleibt nicht in ihrem Haus wohnen. - Он не остаётся жить в её доме.

6. В определённых значениях, сочетаниях после глаголов:

• machen заставлять, побуждать (делать что-либо):

Das machte die Leute aufhorchen. - Это заставило людей насторожиться.

Часто в сочетаниях:

• finden находить: Er fand sie auf dem Boden liegen. - Он нашёл её лежащей на земле.

После глагола finden часто стоит партицип I:

Er fand sie schlafend. - Он нашёл её спящей.

Sie fanden das Schneewittchen im Walde liegend. - Они нашли Белоснежку в лесу. Она лежала на земле.

Sie fand ihr Buch auf dem Tisch liegend. - Она нашла свою книгу на столе.

• legen укладывать (ребёнка спать):

• sich legen ложиться (спать):

Er legt sich schlafen. - Он ложится спать.

• schicken посылать, отправлять (кого-либо делать что-либо или за чем-либо) часто в сочетаниях с глаголами einkaufen покупать, holen приносить, приводить, schlafen спать, spielen играть и т.д.:

7. После глагола haben в конструкции jemand hat jemanden / etwas irgendwo (у кого-либо кто-либо / что-либо остался / осталось)  liegen лежать / hängen висеть / sitzen сидеть / stehen стоять/ stecken торчать:

Er hat das Auto vor dem Haus stehen. - У него машина стоит перед домом.

Sie hat die Tasche auf der Bank liegen. - У неё сумка лежит на скамейке.

Er hat das Bild in der Wohnung hängen. - У него эта картина висит в квартире.

Er hat immer Besucher im Vorzimmer sitzen. - У него в приёмной всегда сидят посетители.

Wir haben unsere Mutter bei uns wohnen. - У нас мама живёт с нами. / Наша мама живёт с нами.

В данной конструкции регионально (особенно, в Берлине и Нижней Саксонии), перед инфинитивом может стоять zu.

После глагола haben в некоторых выражениях zu также не употребляется:

Er hat gut reden. - Ему хорошо говорить.

Du hast gut lachen. - Тебе хорошо смеяться.

8. После sein в разговорной конструкции jemand + sein (Präsens / Präteritum) + Infinitiv:

Er ist baden. - Он пошёл купаться.

Sie war schwimmen. - Она пошла плавать (в прошлом).

Здесь имеется в виду: Er ist essen gegangen.

9. После глагола heißen в значении:

• „называть“ (высок.) в конструкции:

•  „значить“ (высок.):

Leben heißt kämpfen. - Жить – значит бороться.

Das hieße die Sache verderben. - Это значило бы испортить всё дело.

10. Перед синтаксически независимым инфинитивом, то есть инфинитивом, который не зависит от глагола, существительного или какого-либо другого слова.

а) Синтаксически независимый инфинитив без zu используется, главным образом, как средство выражения побуждения. Наряду с императивом он используется как особая форма выражения побуждения:

• в категорических официальных побуждениях, которые адресованы лицам, присутствующим в данной ситуации, например, в военных командах, распоряжениях официальных лиц (например, полицейских, железнодорожных служащих и т.д.):

Alles einsteigen! - Всем занять места (в транспортном средстве)!

• в официальных побуждениях, не имеющих конкретного адресата, например, в кулинарных книгах, инструкциях по эксплуатации (технических приборов), инструкциях по применению (лекарственных средств), на табличках и т.д.:

б) Синтаксически независимый инфинитив без zu используется иногда в газетных заголовках, декларирующих намерение или требование:

в) Синтаксически независимый инфинитив без zu используется иногда в диалоге в вопросах и восклицаниях, выражающих желание или требование:

Aus Dankbarkeit heucheln? - Лицемерить из благодарности? (вопрос: Я должен …?)

Endlich einmal ausschlafen! - Наконец-то выспаться! (восклицание: Я хотел бы …)

III. Употребление частицы zu после heißen приказывать, велеть, helfen помогать, lehren учить, lernen учиться

1. Частица zu не употребляется:

• если инфинитив этих глаголов не распространён:

Er hilft ihr aufräumen. - Он помогает ей убирать квартиру.

Er hat ihr waschen helfen / geholfen. - Он помог ей стирать.

• если инфинитив I или партицип II этих глаголов стоит в конце предложения:

Wer hat dich das tun heißen ? - Кто тебе велел / приказал это делать?

Die Mutter hat die Tochter die Kleidung selbst nähen gelehrt. - Мать (на)учила дочь самой шить себе одежду.

Er hat die Kinder lesen und schreiben gelehrt. - Он научил детей читать и писать.

Ich habe die Maschine bedienen gelernt. - Я научился обслуживать станок.

При другом порядке слов zu употребляется:

Wer hat dich geheißen das zu tun? - Кто приказал / велел тебе это сделать?

Du hast dich nicht gelernt zu warten. - Ты не научился ждать.

2. Частица zu ставится перед инфинитивом, если есть несколько распространяющих членов предложения. Запятая по этим правилам может отсутствовать или стоять:

Er hieß ihn(,) das Zimmer auf der Stelle zu verlassen. - Он велел ему сейчас же / немедленно покинуть комнату.

Er half ihr(,) das Gepäck und den Proviant im Wagen zu verstauen. - Он помог ей уложить багаж и провиант в машине.

Er lehrt die Kinder immer deutlich und leserlich zu schreiben. - Он учит детей писать всегда чётко и разборчиво.

Er lernte(,) die Maschine richtig zu bedienen und zu warten. - Он учился правильно эксплуатировать машину и проводить ее техническое обслуживание.

3. Употребление zu колеблется, если есть один распространяющий член предложения:

Er lernte die Maschine bedienen. - Он учился эксплуатировать станок. - Er lernte(,) die Maschine zu bedienen.

В конструкции irgendwo / irgendwann heißt es + (zu) + Invinitiv употребление zu также колеблется:

Hier heißt es, sich schnell zu entscheiden. - Здесь нужно быстро принимать решение.

IV. Употребление частицы zu перед инфинитивом, стоящим в начале предложения и являющимся подлежащим:

1. Частица zu не употребляется:

• если инфинитив не распространён:

• если он вместе с существительным образует устойчивое выражение:

2. Частица zu употребляется, если есть несколько распространяющих членов предложения. В этом случае распространённый инфинитив (некоторые немецкие авторы называют его „Infinitivgruppe”) носит почти характер придаточного предложения и о нём говорят как об инфинитивном предложении (Infinitivsatz):

Der Entschluss die Reise abzu sagen ist uns nicht leicht gefallen. - Решение отказаться от поездки нам нелегко было принять.

3. Употребление частицы zu перед инфинитивом, стоящим в начале предложения, колеблется, если есть один распространяющий член предложения:

Angestellter zu sein ist gut. - Быть служащим хорошо.

Angestellte zu haben ist besser. - Иметь служащих лучше (из рекламы).

V. Употребление частицы zu после глагола brauchen

Если глагол brauchen употребляется в значении глагола müssen или со словами bloß, nur только, лишь, то в разговорной речи zu стоит перед инфинитивом, а в устной речи может отсутствовать, то есть употребление частицы zu колеблется:

Sie brauchen mich nicht zu begleiten. - Вам не надо меня провожать.

Er braucht heute nicht arbeiten (разг.). - Ему сегодня не надо работать.

Du brauchst nur ein Wort zu sagen. - Стоит тебе только слово сказать. / Тебе достаточно лишь слово сказать.

Du brauchst es mir nur sagen (разг.). - Стоит тебе только мне сказать. / Тебе достаточно лишь мне сказать.

По новым правилам инфинитивные конструкции запятой не отделяются:

кроме случаев, указанных в разделе „Запятая не ставится“, а также для чёткости структуры предложения и во избежание недоразумений:

1) (вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих), котрий, (в литературе реже) которий. [Той питається (вовків): «Котрий коня ззів?» (Поділля, Дим.). Од котрого це часу ви мене не бачите? (Н.-Лев.). «Підіть-же в ліс, - которий лучче свисне?» (Рудч.)]. -рый (теперь) час? - котра (тепер) година? В -ром часу? - в котрій годині, (зап.) о котрій годині? (когда) коли? Когда вы уезжаете? В -ром часу, то есть? (Турген.) - коли ви їдете? О котрій годині, себ-то? -рое (какое) число сегодня? - котре число сьогодні? В -ром (каком) году это было? - якого року це було? До -рых (каких) же пор? - доки-ж? до якого-ж часу? -рый ей год? - котрий їй рік? -рым ты по списку? - котрим ти в реєстрі (в списку)? -рую из них вы более любите? - котру з них (з їх) ви більше кохаєте? -рого котёнка берёшь? - котре котеня береш? А в -рые двери нужно выходить - в те или в эти? (Гоголь) - а на котрі двері треба виходити - в ті чи в ці? -рый Чацкий тут? (Гриб.) - котрий тут Чацький? Скажи, в -рую ты влюблён? - скажи, в котру ти закоханий? -рый тебя день не видать (очень, долго, давно)! - кот(о)рий день тебе не видк[н]о!;

2) -рый из… (из двух или из многих; числительно-разделит. знач.) - котрий, (в литературе реже) которий. [Коні йому говорять: «ти вирви з кожного з нас по три волосині, і як треба буде тобі котрого з нас, то присмалиш ту волосину, которого тобі треба» (Рудч.). Один із їх - котрий, то тільки Господь відає - упаде мертвий (М. Рильськ.). Розказує їм (вовкам), котрий що має ззісти (Поділля. Дим.). По улиці йшов Василь і не знав, на котру улицю йти (Н.-Лев.). А в Марусі аж два віночки - которий - возьме, плаче (Пісня). Вже у дівчат така натура, що котора якого парубка полюбить, то знарошне стане корити, щоб другі його похваляли (Квітка)]. Она рассказывала, в -ром часу государыня обыкновенно просыпалась, кушала кофе (Пушкин) - вона оповідала, в (о) котрій годині (или коли: когда) государиня звичайно просипалась (прокидалась), пила каву. Он рассказывает, не знаю (в) -рый раз, всё тот же анекдот - він розповідає не знаю, котрий раз ту саму анекдоту. Ни -рого яблока не беру: плохи - ні котрого яблука не беру: погані. [Ні на кого і не дивиться і дівчат ні которої не заньме (Квітка)]. -рый лучший, -рый больший - котрий кращий, котрий більший, (получше) де- кращий, (побольше) де-більший. [Де-кращого шукає (Сл. Гр.)]. Не толпитесь! Которые лишние, уходите! (Чехов) - не товптеся! котрі зайві, йдіть собі;

3) (относ. мест.): а) в придат. предл. после главн. (постпозитивных) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) котрий, которий, (литер.) що, який, котрий, (реже) которий. [Панич, що вкрав бич (Приказка). Приходь до коня, що з мідною гривою (Рудч.). Ізнайшла вже я чоловіка, що мене визволить (М. Вовч.). А де-ж тая дівчинонька, що сонна блудила (Шевч.). Отож тая дівчинонька, що мене любила (Пісня). І це була перша хмара, що лягла на хлопцеву душу (Грінч.). І молодиці молоденькі, що вийшли замуж за старих (Котл.). За степи та за могили, що на Україні (Шевч.). З давніх давен, чути було про збройних людей, що звались козаками (Куліш). Його розпитували про знайомих офіцерів, що там служили (Франко). А нещаслива та дівчинонька, котра любить козака (Пісня). Смерть вільшанського титаря - правдива, бо ще є люди, котрі його знали (Шевч. Передм. до Гайдам.). Про конфедератів так розказують люди, котрі їх бачили (Шевч. Прим. до Гайдам.). Один дід, которий увійшов з нами в церкву… (Стор.). Це ті розбійники, которі хотіли убити (Рудч.). Піднявшись історію України написати, мушу я догодити землякам, которі Україну свою кохають і шанують (Куліш). До кого-ж я пригорнуся і хто приголубить, коли тепер нема того, який мене любить? (Котл.). Но це були все осужденні, які померли не тепер (Котл.). Потім мушу видати книжку про порядки, які завелись на Україні… (Куліш)]; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, який, котрий, которий. [Червонець, що дав Залізняк хлопцеві і досі єсть у сина того хлопця, котрому був даний; я сам його бачив (Шевч. Прим. до Гайд.). А я багато разів чула від моєї матери, що та жінка не любить свого мужа, котра не любить його кревних (М. Рильськ.). Але й тут стрінемо у Левицького просто блискучі сторінки, які доводять, що він добре знав життя цих наших сусідів (Єфр.)]. -рый, -рая, -рое, -рые - (иногда, для ясности согласования) що він, що вона, що вони (т. е. к що прибавляется личн. мест. 3-го л. соотв. рода и числа). [Біда тому пачкареві (контрабандисту), що він (который) пачки перевозить (Чуб.). Знайшли Ентелла сіромаху, що він під тином гарно спав (Котл.). От у мене була собачка, що вони (которая) ніколи не гризлась із сією кішкою, а тільки грались (Грінч. I). Пішли кликати тую кобіту (женщину), що вона має вмерти (Поділля. Дим.)]. Человек, -рый вас любит - людина, що вас кохає (любить). Берег, -рый виднелся вдали - берег, що мрів (манячив) далеко. Море, -рое окружает нас - море, що оточує нас. Есть одно издание этой книги, -рое продаётся очень дёшево - є одно видання цієї книжки, що (или для ясности согласов що воно) продається дуже дешево. -рого, -рой, - рому, -рой, -рым, -рой, -торых, -рым, -рыми и др. косв. п.ед. и мн. ч. - що його, що її, що йому, що їй, що ним, що нею, що них (їх), що ним (їм), що ними (їми) и т. д. (т. е. при що ставится личн. м. 3-го л. соотв. рода, числа, падежа), якого, якої, якому, якій, яким, якою, яких, яким и т. д., кот(о)рого, кот(о)рої, кот(о)рому, кот(о)рій, кот(о)рих, кот(о)рим и т. д. [Ой чия то хата з краю, що я її (которой) не знаю? (Чуб. V). Ото пішов, найшов іще такого чоловіка, що наймита йому треба було (которому батрака нужно было) (Грінч. I). Переживеш царицю, що їй (которой) служиш (Куліш). У його є висока мета, є святиня, що він їй служить (Грінч.). Піди ще достань мені цілющої води, що стереже її (которую стережёт) баба-яга (Рудч.). В Катерині вже обурювалась гордість, що її мала вона спадщиною від матери (Грінч.). Чи справді є тут якась тайна, що її (которую) ховають від мене? (Франко). Праця, що її подаю тут читачеві… (Єфр.). І отой шлях, що ним (которым) проходить чесна, талановита селянська дівчина (Єфр.). Гущавина ся тяглася аж до муру, що ним обгороджено було сад (Грінч.). А то в його така сопілка була, що він нею звірів своїх скликав (Рудч.). Стоять верби по-над воду, що я їх (которые я) садила (Пісня). Не з гнівом і зневагою обернемось ми до панів, що кості їх (кости которых) взялись уже прахом (Куліш). Про що життя тим, що їм (которым) на душі гірко? (Куліш). Оті забивні шляхи, що ними (которыми) простувала Рудченкова муза (Єфр.). Що-б то такого, коли й жінку не бере (чорт), котру я зоставив на останок? (Рудч.). Задивляючись на невідомі місця, котрі приходилось переходити (Мирний). Це такі докази, котрих показати тобі не можу (Франко). Жий вже собі а вже з тою, котору кохаєш (Чуб. V). Він умовляє, щоб ти сплатив нарешті данину, котору йому винен (М. Рильськ.). Заплатив я великим смутком за ті розмови щирії, которі необачно посилав до вас на папері (Куліш). Хіба-ж є пани, яким гроші не милі? (Номис). З того самого Ромоданового шляху, яким ішов парубок… (Мирний). Почування, яким пронято сі вірші, вразило її надзвичайно (Грінч.). Того протесту, якого повно розлито по всьому творові (Єфр.). Ті нові почуття, яких він досі не знав, зовсім заполонили його (Крим.)]. -рого, -рую, -рые, -рых (вин. п.) - (обычно) що, вм. що його, що її, що їх; иногда и в др. косв. п. - що (т. е. що без личн. мест. 3-го л.). [Хвали мати того зятя, що я полюбила (Пісня). В кінці греблі шумлять верби, що я насадила; нема мого миленького, що я полюбила (Пісня). Все за того п'ятака що вкрав маленьким у дяка (Шевч.). Зайду до тієї кринички, що я чистила, то може там нап'юся (Рудч.). І намітку, що держала на смерть… (Н.-Лев.). Рушниками, що придбала, спусти мене в яму (Шевч.). На ті шляхи, що я міряв малими ногами (Шевч.). Приколень, що (вм. що ним: которым) припинають (Чуб. I). Осиковий прикілок, що (которым) на Ордані дірку у хресті забивають (Грінч. III)]. Книга, - рую я читаю - книга (книжка), що я читаю или що я її читаю. Надежды, -рые мы на него возлагали - надії, що ми на нього покладали (що ми на нього їх покладали). Через какой-то религиозный катаклизм, причины -рого ещё не совсем выяснены - через якийсь релігійний катаклізм, що його причини ще не вияснено гаразд (Крим.). Он (Нечуй-Левицкий) не мало внёс нового в сокровищницу самого нашего литературного языка, хорошим знатоком и мастером -рого он бесспорно был - він (Нечуй-Левицький) не мало вніс нового в скарбницю самої нашої літературної мови, якої добрим знавцем і майстром він безперечно був (Єфр.) или (можно было сказать) що добрим знавцем і майстром її він безперечно був. Великие писатели, на произведениях -рых мы воспитывались - великі письменники, що на їх творах (на творах яких) ми виховувалвсь. Изменил тем, в верности -рым клялся - зрадив тих, що на вірність їм клявся (яким на вірність клявся). С -рым (-рой), к -рому (-рой), в -рого (-рой), в -ром (-рой), в -рых, на -ром, через -рый, о -рых и т. д. - що з ним (з нею), що до його (до нього, до неї), що в його (в нього, в неї), що в йому (в ньому, в ній), що в них (їх), що на йому (на ньому, на ній), що через його (через неї), що про (за) них (їх) и т. д. - з кот(о)рим (з кот(о)рою), до кот(о)рого (до кот(о)рої), в кот(о)рого (в кот(о)рої), в кот(о)рих, на кот(о)рому (на кот(о)рій), через кот(о)рий (через кот(о)ру), про кот(о)рих и т. д., з яким (з якою), до якого (до якої), в якого (в якої), в якім (в якій), на якому (на якій), через який (через яку), в яких, про яких и т. д. [Тоді взяв тую, що з нею шлюб брав (Рудч.). Де-ж ті люди, де-ж ті добрі, що серце збиралось з ними жити (с которыми сердце собиралось жить), їх любити? (Шевч.). Що-то за пан, що в його ніщо не гниє (Номис). От виходе баба того чоловіка, що він купив у його (у которого купил) кабана (Грінч. I). Козаками в Татарщині звано таке військо, що в йому були самі улани, князі та козаки (Куліш). Бачить багато гадюк, що у їх на голові немає золотих ріг (рогів) (Грінч. I). А це сап'янці-самоходи, що в них ходив іще Адам (Котл.). Далека подорож, що ти в неї збирався вирушить уранці (М. Рильськ.). А то про яку (дівчину) ти кажеш, що до неї тобі далеко? (Квітка). Се колесо, що зверху пада на його (на которое) вода (Номис). Нема тії дівчиноньки, що я в їй кохався (Пісня). Вхопилась руками за дошку ту, що він на їй сидів (Рудч.). Картини природи, що на їх такий із Мирного митець (Єфр.). Романи «Голодні годи» та «Палій» (П. Мирного), що про їх маємо відомості… (Єфр.). Дивиться в вікно - ліс: може той, що він через його йшов? (Рудч.). Там був узенький такий волок, суходіл такий, що через його хижаки свої човни переволікали (Куліш). Лиха та радість, по котрій смуток наступає (Номис). Візьму собі молоду дівчину, із котрою я люблюсь (Грінч. III). А парубки, а дівчата, з котрими я гуляв! (Н.-Лев.). Став на гілляці да й рубає ту саму гілляку, на которій стоїть (Рудч.). Побачила, що він бере не тою рукою, на которій перстінь, та й випила сама ту чарку (Рудч.). В ту давнину, до которої не сягає наша писана пам'ять (Куліш). Дивувалися Миколиній енергії, з якою він поспішається до громадського діла (Грінч.). Він (пан) знов був сильний та хитрий ворог, з яким трудно було боротись, який все переможе (Коцюб.). Опріч юнацьких спроб, про які маємо згадки в щоденнику, але які до нас не дійшли (Єфр.)]; иногда сокращенно: що, вм. що в його (у -рого), що з неї (из -рой), що на йому (на -ром), що про неї (о -рой), що в них (в -рых) и т. д. [Пішов до того коня, що (вм. що в його: у которого) золота грива (Рудч.). Хто мені дістане коня, що (вм. що в його: у которого) буде одна шерстина золота, друга срібна, то за того оддам дочку (Рудч.). А де-ж тая криниченька, що (вм. що з неї: из которой) голубка пила? (Чуб. V). Чи це тая криниченька, що я воду брав? (Пісня). Дождавшись ранку, помазала собі очі росою з того дерева, що (вм. що на йому: на котором) сиділа, і стала бачить (Рудч.). Хотів він було заснуть у тій хаті, що (вм. що в ній или де: в которой) вечеряли (Грінч. I). Чи се тая криниченька, що голуб купався? (Пісня). У той день, що (вм. що в його или коли: в который) буде війна, прийдеш раненько та розбудиш мене (Рудч.). А тим часом сестра його пішла в ту комору, що брат казав їй не ходити туди (Рудч.) (вм. що в неї (в которую) брат казав їй не ходити) (Грінч.). Одвези мене в ту нору, що ти лежав там (вм. що в ній (в которой) ти лежав) (Грінч. I). Він пішов до тих людей, що (вм. що в них: у которых) води немає (Грінч. I)]. Это человек, за -рого я ручаюсь - це людина, що я за неї (или сокращенно що я) ручуся; це людина, за котру (за яку) я ручуся. Это условие, от -рого я не могу отказаться - це умова, що від неї я не можу відмовитися (від якої я не можу відмовитися). Материя, из -рой сделано это пальто - матерія, що з неї пошито це пальто. Дело, о -ром, говорил я вам - справа, що я про неї (що про неї я) говорив вам; справа, про яку я вам говорив. Цель, к -рой он стремится - мета, що до неї він (що він до неї) прагне. У вас есть привычки, от -рых следует отказаться - у вас є завички, що (їх) слід позбутися (кинутися). Король, при -ром это произошло - король, що за нього це сталося; король, за якого це сталося. Обстоятельства, при -рых он погиб - обставини, що за них він загинув; обставини, за яких він загинув. Условия, при -рых происходила работа - умови, що за них (за яких) відбувалася праця. Люди, среди -рых он вырос - люди, що серед них він виріс. Многочисленные затруднения, с -рыми приходится бороться - численні труднощі, що з ними доводиться змагатися. В -ром (-рой), в -рых, на -ром (-рой), в -рый (-рую), из -рого (- рой) и т. п. (о месте) - (обычно) де, куди, звідки, (о времени) коли, вм. що в (на) йому (в ній), що в них, що в нього (в ній), що з нього (з неї) и т. д. (т. е. сокращение придат. определит. через соотв. наречия: где, куда, откуда, когда). [Довго вона йшла у той город, де (вм. що в йому: в котором) жив сам цар із сліпою дочкою (Рудч.). Указуючи на те дерево, де (вм. що на йому) сиділа Правда (Рудч.). Високії ті могили, де (вм. що в них) лягло спочити козацькеє біле тіло в китайку повите (Шевч.). В Гадячому Панас (Мирний) вступив до повітової школи, де і провчився чотири роки (Єфр.). Ось і зачервоніло на тій дорозі, де (вм. що нею: по которой) йому треба йти (Квітка). Напровадила Христю саме на той шлях, куди (вм. що на його: на который) пхали її соціяльні умови (Єфр.). Проклятий день, коли я народився (Крим.). Хай буде проклятий той день, коли я вродилася, і той день, коли я ступила на цей корабль (М. Рильськ.)]. Красноярская тюрьма, в -рой (где) сидел т. Ленин - красноярська в'язниця, де сидів т. Ленін («Глобус»). Дом, в -ром я жил - (обычно) дім, де я жив, (можно) дім, що я (там) жив. Река, в -рой мы купались - річка, де ми купались; річка, що (вм. що в ній) ми купались. В том самом письме, в -ром он пищет - у тому самому листі, де він пише (вм. що в йому він пише; в якому він пише (Єфр.)). Страна, в -рую мы направляемся - країна, куди (вм. що до неї) ми простуємо. Источник, из -рого мы почерпнули наши сведения - джерело, звідки ми засягнули наші відомості. Положение, из -рого трудно выйти, нет выхода - становище, де (или що, що з ним) важко дати собі раду, становище, де (или що) нема ради. Постановление, в -рой… - постанова, де… Принято резолюцию, в -рой… - ухвалено резолюцію, де… Произведение, в -ром изображено… - твір, де змальовано. Картина народной жизни, в -рой автором затронута… - картина народнього життя, де (в якій) автор торкнувся… Общество, в -ром… - суспільство, де… В том году, в -ром это произошло - того року, коли це сталось. В тот день, в -рый будет война - того дня, коли буде війна; того дня, що буде війна (Рудч.). Века, в продолжение -рых шли беспрерывные войны - сторіччя, коли (що тоді, що протягом них) точилися безнастанні війни. Эпоха, в продолжение -рой… - доба, що за неї (що тоді, що протягом неї); доба, коли… Эпоха, во время -рой - доба, коли; доба, що за неї, що тоді. Но больше всего, конечно, влияла та самая эпоха, во время -рой всё это совершалось - але найбільше, звичайно, впливав той самий час, за якого все те діялось (Єфр.) или (можно сказать) коли все те діялось. Война, во время -рой погибло так много людей - війна, коли (що під час неї, що за неї, що тоді) загинуло так багато людей (загинула така сила людей). Зима, во время -рой было так холодно, миновала - зима, коли було так холодно, минула. Тот - который - той - що, той - який, той - кот(о)рий. [А той чоловік, що найшов у морі дитину, сказав йому (Грінч. I). Нема того, що любила (Пісня). Два змії б'ють одного змія, того, що в його (у которого) була Олена Прекрасна (Грінч. I). Силкувався не злетіти з того щабля, на який пощастило видряпатись (Єфр.). Щоб догодити вам, я візьму собі жінку, якщо ви найдете ту, котру я вибрав (М. Рильськ.)]. Я тот, -му внимала ты в полуночной тишине (Лермонт.) - я той, що в тиші опівнічній до нього прислухалась ти (Крим.). Такой - который - такий - що, такий - який (кот(о)рий). [Коли такий чоловік і з такими довгими усами, що ними (которыми) він ловив рибу (Грінч. I)]; б) в препозитивных (предшествующих главн. предложению) придаточных предл. - котрий, которий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается). [Два пани, а єдні штани: котрий раньше встав, той ся і вбрав (Номис). Котрі були по селу красивіші і багатіші дівчата, ті все ждали - от-от прийдуть від Костя старости (Квітка). Котрі земляки особисто були знайомі з Димінським, тих Академія дуже просить писати спомини за нього (Крим.). Котрий (чумак) корчму минає, той дома буває, котрий корчми не минає, той у степу пропадає (Чум. Пісня). Которий чоловік отця-матір шанує-поважає, бог йому милосердний помагає, которий чоловік отця-матері не шанує, не поважає, нещасливий той чоловік буває (Дума). Дивись, котора гуска тобі показується красна, ту й лови (Грінч. I). Котра дівчина чорнобривая, то чарівниця справедливая (Чуб. V). Которая сиротина, гине (Чуб. V) (вм. которая сиротина, та гине)]. -рая птичка (пташка) рано запела, той во весь день молчать - котра пташка рано заспівала, тій цілий день мовчати. -рый бог вымочит, тот и высушит - який (котрий) бог змочив, такий і висушить (Номис);

4) (в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) котрий, которий декотрий, кот(о)рийсь, який(сь); см. Иной 2. [А вб'є котрий у голову слово яке, - де й треба, де й не треба носиться з ним (Тесл.). Як доживе було которий запорожець до великої старости… (Куліш). Живе до котрогось часу (Звин.)]. -рые меня и знают - котрі (декотрі) мене і знають. Надо бы голубей сосчитать, не пропали бы -рые (Чехов) - слід-би голуби порахувати, не пропали-б котрі;

5) который - который, которые - которые (один - другой, одни - другие: из неопределен. числа) - кот(о)рий - кот(о)рий, кот(о)рі - кот(о)рі, який - який, які - які. [А єсть такі гадюки, що мають їх (роги): у котрої гадюки бувають вони більші, а в котрих менші (Грінч. I). І чоловіки коло їх, і діточки: которий - коником грається, которий - орішки пересипає (М. Вовч.). Которих дівчат - то матері й не пустили в дружки, которі - й сами не пішли, а як й ідуть, то все зідхаючи та жалуючи Олесі (М. Вовч.). Дивлюся - в могилі усе козаки: який безголовий, який без руки, а хто по коліна неначе одтятий (Шевч.). Які - посідали на лаві, а які - стоять (Март.)].

* * *

1) ( вопросительное) котри́й; ( какой) яки́й

2) ( относительное - в придаточном предложении) яки́й, що, котри́й

3) ( неопределённое) котри́й, яки́й; ( некоторый) де́котрий, де́який

нрч. до речи, (к делу) до діла, в діло, (к месту, влад) до ладу, влад, (к слову) до слова; (впору) саме вчас, (пров. всамчас), впору, вчас; (на руку) наруч, на руу. [Це лиш фрази, які до речи на своїм місці (Єфр.). Народові подобається «Кайдашева сім'я», до речи - писана прегарною мовою (Грінч.). А до речи: в голові вашій щось непевне одбувається (Крим.). Отся річ до діла (Квітка). Помажу комин - не біло, помию ложки - не в діло (Харк. Сб.). До ладу, як ложечка на меду (Номис). Що-б він не зробив, то все гаразд, все до ладу (Мирний). Дурень багатий, то й слово його влад (Номис). До слова: ти бачиш, як паскудно наша молода генерація вміє рідної мови? (Кониськ.). Всамчас приходиш (Куліш). А йому се й наруч (Сл. Гр.)]. Это весьма -ти - це дуже до речи, це саме до діла. -ти, не можете ли вы мне сказать? - до речи (до слова): може, ви могли-б сказати мені? Говорить -ти - говорити (казати) до речи (до ладу). Это сказано -ти - це сказано до речи (до ладу, до діла). Вы пришли -ти - ви прийшли саме вчас, саме впору. Прийтись -ти - прийтися до речи (до ладу), здатися. [Ваше слово дуже до речи прийшлося (Київщ.). На сей раз приказка здалась (Глібой)]. Случиться -ти (о ком-либо) - нагодитися. [Саме як на те й він нагодився (Звин.)]. Это ему как раз -ти - це йому саме до речи, це йому дуже на руку, (фамил.) це йому (як- раз) на руку ковінька, (приличествует) це йому дуже (саме) впадає. [Марусі на руку ковінька - мерщій з хати (Квітка). Нікому так не впадає (пасічником бути), як йому (Глібов)]. Не -ти - не до речи, не до діла, не до ладу; см. Некстати.

* * *

1) нареч. до ре́чі; до шми́ги; ( к месту) до ді́ла, до ладу́; ( вовремя) упо́ру, вча́сно, са́ме вчас

2) в знач. вводн. сл. до ре́чі

переговорить

1) с кем, о чём - переговорювати, переговорити, перебалакувати, перебалакати, перемовляти, -ся, перемовити, -ся про що з ким. [Йому треба було перебалакати про щось своє (Крим.)];

2) (сказать всё) переказувати, переказати, переговорювати, переговорити, перебалакувати, перебалакати, попереказувати, попереговорювати, поперебалакувати що. [Я все переговорив: більш нема чого сказати. Перебалакали всі свої балачки]. Переговоренный - переговорений, перебалаканий;

3) кого (закидать словами) - переговорювати, переговорити, перебалакувати, перебалакати, (насмешл.) передзявкувати, передзявкати кого. [Де-б то вже така й знайшлась, що тебе переговорила (Грінч.). Тебе не перебалакасш. Вони як зіткнуться де-небудь, то аж плачуть, що одна другої не передзявкає (Мова)];

4) (повторять сказанное) переказувати, переказати. [Папуга кожне слово переказує];

5) (передавать чужие речи) переказувати, переказати, переповідати, переповісти. [Така язиката - усе перекаже, що почує].

* * *

несов.; сов. - переговор`ить

Идиоматическое выражение. Основное слово:

кагаз

1. обещать; сулить, посулить, дать слово сделать что-л.; обязаться, дать обязательство в отношении чего-л.

2. клясться, поклясться, торжественно обещать, уверить

Сравни с:

товатлаш

3. желать, пожелать, высказывать (высказать) пожелание, при­ветствие с выражением желания, чтобы осуществилось что-л. хоро­шее

4. грозить(ся), угрожать, высказывать (высказать) угрозу

5. предсказывать, предсказать, предрекать, предречь; заранее со­общить, сказать, что произойдёт в будущем

6. завещать; документально оформлять (оформить) наказ, рас­поряжение на случай смерти

7. сватать, сосватать; добиваться (добиться) согласия выйти за­муж

Сравни с:

путлаш, сӧрасаш, туларташ

8. этн. просить у божества или духа что-л. для себя с обязатель­ством затем принести жертву

9. Г.

Сравни с:

шонаш

10. перен. обещать (о погоде, времени дня, сезона, года и т. д.), предвещать, указывать на близкое наступление или появление чего-л.

1) остановиться; перестать двигаться, стать на месте

2) остановиться, встать, стать; перестать работать, действовать

3) остановиться, встать, стать; прекратиться, прерваться в своём движении, течении

4) встать, подняться, протянуться вверх (о пыли, дыме и т. д.)

Составной глагол. Основное слово:

шогалаш