серцеїд

зів'яло СБЧ; пор. сене.

серце

серце У.

серце

серцевина

серці

серце М; пор. ғалиб, ғалип I, хальб.

серце, душа СЛ; кӱнӱль кӧтэр- піднімати настрій; пор. гӧйӱн, гӧнӱль, гӧңӱль, кӧнӱль, кӧңӱль.

серце М, Кб.; пор. ғалиб, ғалип I, кальб.

серце; гӱзель ғалибнен алприймати добрим серцем СГ; отурах эт ғалибимизе вселися в нас Г; пор. ғалип I, кальб, хальб.

(-ги; -д'и ВН) серце; бетэр ағыр йӱрегиме мені дуже тяжко на серці Г; йӱреги авурий душа болить ВН; йӱреиң авруй у тебе болить серце П; йӱрек авурусу хвороба серця, біль у серці НМ; ич дурмаз, ойнар йӱрек серце хвилюється, не може заспоко їтися СК; йӱрек дэрди сердечний біль СК; йӱрек йағым эриди я зажурився Б; ана дэдигин йӱрек йағыдыр твоя мати — це суцільне вболівання Г; анеси йӱрек йағыны йиритир — эвладынын йолуна бахар мати тужить, виглядаючи сина БК; ана эпс чӱ да йӱрек йиритий, йӱреклер йирип битий мати за всіх журиться, виснажується душею К; йӱрегими йахма не допікай, не дошкуляй мені Б; йӱреим кӧчтӱ я розгнівався, розсердився, розхвилювався К; йӱрегиңиз ӧсмесин не надійтеся У; йӱреги патлай у нього розривається серце П; севдадан йӱреги патлай серце в нього розривається від кохання П; йӱреим санчай у мене шпигає серце Г; сине толду — йӱрек солду виповнилися роки — людина померла, серце зів'яло СБЧ; йӱреим сыхылый у мене серце стискається К; турду йӱрек — т'ести баш, хайтты йӱрек — хана баш? розгнівався — відрубав голову, заспоко ївся — а де ж голова? СБФ; т'итти йӱрек — халды бӧрек серце відболіло — лишилася порожнеча СЛ; йӱрегим хайтты а) мене занудило ВН, вирвало СМ; б) я заспокоївся К; йӱред'им халтрай серце в мене теліпається ВН; йурегим хар (ы) шлый мене вадить Г, К; йӱрегин хыркривдити Б, СК; йӱрек хырылды туга впала на серце СК; йӱреги чых- сердитися СК; йӱрек эрит- засмучувати, змушувати журитися Б, У; йӱрек эт- переживати Г; йӱрегне санчты мыхы вона вбила цвяшок (сумнів) у серце Г; йӱректэн кӧтэр- діставати до глибини душі Г; йӱректэн сев- кохати всім серцем Г, СК; пор. д'ӱрек.

1) серце

2) душа, серце

3) почуття, любов, кохання

4) мужність, сміливість, відвага

5) центр, серцевина, ядро, середина

6) суть

7) розум, інтелект

8) шлунок

9) тех. сердечник

10) pl чирва

* * *

1) серце

2) серце

3) почуття, любов, прихильність

4) мужність, сміливість, відвага

5) середина; серцевина, ядро

6) суть, сутність

7) pl; кapт. чирва, червова масть; кapт. карта червової масті; серденько, серце ( фігура або предмет у вигляді малюнка на карті червової масті)

8) icт. розум, інтелект

9) icт. шлунок

10) тex. сердечник

1) завиватися в качан (про капусту, салат; heart up)

2) бyд. заповнювати (порожнини, проміжки між плитами; heart in)

3) icт. брати близько до серця; запам'ятовувати

4) icт. підбадьорювати, надихати

нывать

I. 1) нити, занивати, скиміти, мліти, млоїти; (ломить) ломити що, ломотіти в чому; (болеть) боліти. [Груди не ниють мої (Грінч.). Натомлені приємно ниють ноги (М. Рильськ.). Годі оманою нити, серце моє молоде! (Сосюра). Серце стогне, душа мліє (Метл.). Голова боліла, скиміла (Крим.)]. Зуб ноет - в зубі скимить, зуб ниє (скимить). [Скимить у зубі (Верхр.)]. Сердце -ет - серце ниє (заниває, мліє, скимить). [Вийшла з села - серце ниє (Шевч.). Десь поїхав мій миленький, десь поїхав і немає, моє серце заниває (Пісня). Чого-ж у мене серденько і мліє, і болить? (Глібів). Серце стогне, скимить і рида (Крим.)]. Сердце -ет по родимой сторонке - серце ниє-нудьгує за рідним краєм. Ныть от времени до времени, слегка - понивати. [Понивало стиха в грудях (Васильч.)];

2) (хныкать, уныло жаловаться) скигляти, скімлити, скавуліти, (зап.) скуліти. [Скиглить, мов кривий цуцик (Номис). Не скигли, бо ти всіх побудиш (Шевч.). Повітові Гамлети, що скиглили по своїх кутках (Крим.). Чого скімлиш? аж набридло слухати! (Звин.)].

II. Ныть, сщ. - см. Ноющий (-щая боль).

* * *

1) ни́ти (ниє); (о сердце, груди) скні́ти, скі́млити, скимі́ти, -ми́ть, скимлі́ти

2) ( надоедливо жаловаться) ски́глити, ни́ти; ( хныкать) скі́млити

ФІЛОСОФІЯ СЕРЦЯ - філософське вчення, що спирається на біблійну традицію ототожнювати духовну реальність із серцем. Така виняткова оцінка серця (властива переважно східній гілці християнства) з'являється внаслідок уявлень про серце як нібито безпосереднє місцеперебування душі у людському тілі - звідси серце й стає своєрідним богословським символом душі. Ф.с. протиставляє дух (серце) не тілесності як такій, а лише неодухотвореній тілесності (нелюдській природі) і так само оприродненому духу - розуму (ratio) з його дискурсивною логікою, оскільки останні через свою уподібненість природі (і необхідності) є по суті "знедуховленим духом" Т. аке розуміння знаходить, вірогідно, перше своє послідовне проведення у т. зв. "Корпусі ареопагітики" - авторитетному богословському тексті V ст. Споріднену філософську позицію зустрічаємо у витоках давньоукр. філософії ще Княжої доби (київський митрополит Іларіон, шануючи князя Володимира за хрещення Русі, відзначає, що "в серці князя засяяв розум"). То ж не дивно, що перекладений у 1371 р. на староукр. мову "Корпус ареопагітики" дав могутній поштовх поширенню Ф.с. в Україні, зокрема у творчості українських філософів-полемістів XVI - XVII ст. (Вишенський, Ставровецький та ін.), наснажених бароково-реформаційними (антикатолицькими) інтенціями, так само як і богословськофілософською спадщиною східних "отців церкви", що виходила з ідеї "внутрішньої" (духовної) людини всупереч ідеям "зовнішньої" (формальної) людини західних "отців церкви", творців схоластичного раціоналізму. Ця традиція продовжується Сковородою ("Глибоке серце людина є, - наголошує Сковорода, - а що ж є серце, коли не душа?"), Кулішем, Гоголем, Шевченком. Але класичної зрілості набуває названа традиція у Юркевича, стосовно позиції якого Мірчук і Чижевський чи не вперше вживають сам термін "Ф.с.". В Зх. Європі Ф.с. поширюється (так само від лат. перекладу "Корпусу ареопагітики", IX ст.) під назвою "кордоцентризм" через Екгарта, Сузо, Таулера, Веме; зрілої форми набуває у протистоянні схоластичному раціоналізму Суареса і "казуїстиці" Ескобара-і-Мендози - в рамках протистояння Реформаційного руху (нім. пієтизм і франц. янсенізм) і ренесансного раціоналістичного натуралізму. На противагу нав'язаному Ренесансом культу розуму янсеніст Паскаль, визнаючи важливу роль розуму в пізнанні, наголошує на незаперечному пріоритеті серця, - "логіки серця" перед "логікою голови" (розуму) М. и пізнаємо істину не одним розумом, але й серцем; "саме серцем ми осягаємо перші начала, на які потім спирається розум". Кордоцентричну лінію у XVin - XIX ст. продовжують у Німеччині гердерівська група "Sturm und Drang" і нім. романтизм, які спираються на ідеї голландськ. філософа Гемстергейса; останній наголошував, що світ є не тільки фізичним феноменом, а рівною мірою й моральним. Моральний аспект світу, одначе, закритий для розуму, та людина долає цю "закритість" за допомогою притаманного їй особливого "морального органу". Один із провідних представників нім. романтизму Новаліс однозначно тлумачить цей орган як серце. У своєму подальшому розвитку Ф.с. і її західноєвропейський варіант (кордоцентризм) стають потужним джерелом сучасної екзистенційної філософії - на Заході через Шеллінга і К'єркегора, на Сході через Київську екзистенційну школу Бердяєва і Шестова.

надорвать

I. 1) надривати, надірвати, (слегка) наривати, нарвати (редко), (наддирать) наддирати, наддерти и (реже) надідрати, (о мног. или во мн. местах) понадривати, понаддирати що. [Маруся косу чеше, а що начеше, то на Дунай однесе, а що надриває, то й на Дунай пускає (К. Старина). З краєчків трохи понаддирали газету (Київщ.)];

2) (перен.: надсаживать) надривати, надірвати, підривати, підірвати, надсаджувати, надсадити, (о мног.) понадривати, попідривати, понадсаджувати. -ть голос - надривати, надірвати, рвати, порвати, зривати, зірвати голос. [Надривати мій чистий голос диким голосінням (Куліш)]. -рывать горло криком - надривати (надсаджувати) горло криком (кричучи). -ть грудь, живот (непосильной работой) - надсаджувати, надсадити груди, живіт, порушувати и порушати, порушити, надрушувати, надрушити що у грудях, у животі, уривати, під[у]вереджувати, під[у]вередити живіт (надсильною працею), підвереджуватися, підвередитися (з надсильної праці). [Вона любила свою роботу, при якій утрачала голос, надсаджувала груди (Коцюб.). Підняла важко та й порушила в животі щось (Чернігівщ.). Нехай степу ногами не зміряє, живота не вриває. (Лукаш.)]. -ть животы, животики от смеха - рвати, порвати кишки (боки) з реготу. -ть здоровье - підривати, підірвати здоров'я, надвереджати и надвереджувати, надвередити себе, занепадати, занепасти; срв. Подрывать 3. [Ти так занепав, синку, своєю чумачкою (чумаченьем), що й не пізнаєш тебе (Харківщ.)]. -ть лошадь - підривати, підірвати, надсаджувати, надсадити, (быстрой ездой) переганяти, перегнати, запалювати, запалити коня; срв. Загонять 2. -рвать память - надірвати (надвередити) пам'ять. -рывать сердце, душу кому - надривати (краяти, рвати, шматувати) серце, душу, (зап.) уривати серце кому. [А мені журба серце надриває (Черн.). Дівчино, не плач, не рви мого серця (М. Грінч.). «Ооой!» - голосом, що аж душу шматував, кричав Захар (Крим.)]. Надрывающий сердце, душу - надсадливий. [Щось жалісно квилить, чується якесь ридання, якийсь надсадливий, нервовий плач (Крим.)]. Надорванный -

1) надірваний, наддертий и надідраний, понадриваний, понаддираний. [Наддерті записочки (Крим.)];

2) надірваний, підірваний, надсаджений, понадриваний, попідриваний, понадсаджуваний; зірваний; порушений, надрушений, під[у]вереджений; надвереджений, занепалий; перегнаний, запалений. [Надірваний роками тяжкої праці організм (Пр. Правда). Порушений живіт (Борзенщ.)]. -ный голос - надірваний (зірваний, надсілий, ирон. драний) голос. [Почав верещати тонким і надірваним голосом (Коцюб.). У писаря хрипкий і драний голос (Проскурівна)]. -ное здоровье - підірване (занепале) здоров'я. С -ным здоровьем кто - з підірваним здоров'ям, занепалий хто. [Я убогий, занепалий од самої молодости (Куліш)]. -ться -

1) надриватися, надірватися, (слегка) нариватися, нарватися, (наддираться) наддиратися, наддертися, (о мног. или во мн. местах) понадриватися, понаддиратися; бути надриваним, наддираним, надірваним, наддертим, понадриваним, понаддираним. [Град побив буряки, - листя понадривалося (Брацлавщ.). Як нарвалося трохи, то й далі буде дратися (Богодух.). Сіпнула за папірець, а він наддерся (Київщ.)];

2) (перен.: надрывать себя) надриватися, надірватися, підриватися, підірватися, надсаджуватися, надсадитися, (о мног.) понадриватися, попідриватися, понадсаджуватися. У меня сердце, душа -ется от чего (от жалости и т. п.) - серце, душа мені надривається (крається, рветься) з чого (з жалю и т. п.). [Страхіття й дивитися (як він гірко плакав)! аж серце краялося (Крим.)]. Моё здоровье -рвалось - моє здоров'я занепало (підірвалося, підтялося). Мои силы -ваны - мої сили підірвані (підтяті), моя сила занепала. -ться от крика - надриватися, надірватися, підірватися, надсідатися, надсістися з крику (кричучи), кричати аж розриватися (перериватися, роздиратися). -рываться от лая - валувати, ґвалтувати, гавкати аж перериватися (розсідатися). -ться от плача - надриватися, надірватися, підірватися, надсідатися, надсістися з плачу (плачучи). -рываться над работой - рватися (перериватися) коло (в) праці. [Плугач оре, і в праці рветься (Номис). Роблю - перериваюся, а все не догоджу (Київщ.)]. -ться от тяжёлой работы, поднимая тяжести и т. п. - надриватися, надірватися, підриватися, підірватися, надсаджуватися, надсадитися, надсідатися, надсістися, надвереджуватися, надвередитися, під[у]вереджуватися, під[у]вередитися, порушитися, зрушитися, урватися, (о мног.) понадриватися, понадвереджуватися и т. п. з тяжкої праці (на тяжкій праці), підіймаючи вагу и т. п. [Не підриватимуться на тяжкій роботі (Рада). Хто переносить каміння, той може надсадитися (Куліш). Не надсівшися, не вмерти (Номис). Не піднімайте, бо надвередитеся! (Н.-Лев.). Не дуже греби, - увередишся (Стор.). Помалу, а то ще урвешся (Липовеч.)]. Хоть -вись, а дай - хоч надсядься, а дай. -рываться со смеху - кишки (боки) рвати (сов. порвати) із сміху (з реготу), перериватися з реготу, зсідатися. [Хлопці аж кишки порвали з реготу (Квітка). Аж боки рвав з сміху (Н.-Лев.). Аж переривається з реготу (Хорольщ.). Він було аж зсідається та регоче (Сл. Гр.)]. Лошадь -рвалась - кінь підірвався (надсадився).

II. Надрывать, надрыть - надривати, надрити, (надкапывать) надкопувати, надкопати, (о мног. или во мн. местах) понадривати, понадкопувати що. Надрытый - надритий, надкопаний, понадриваний, понадкопуваний. -ться - надриватися, бути надриваним, надритим, понадриваним и т. п.

* * *

несов.; сов. - надорв`ать

нрч. на-тще-серце, (диал. на-ще-серце), натще, натощака, (шутл.) на голу печінку. [На-тще-серце так і рушила до пошти (Г. Барв.). Пішов на лекції на-тще-серце (Яворн.). Чаю ще не пили? - так ходім скупаємося в ставку: натще воно добре (Кониськ.). Прираяли пить оцет натще (Свидн.). З'їжте оце на голу печінку (Звин.)].

* * *

(гӧнлӱ) серце, душа, бажання, настрій ВН, СМ, СЛ, СГ, М; обіцянка БТ; гӧнӱлӱм ачылсын хай розкриється моя душа, хай звеселиться моє серце П; гӧнӱль вер- давати згоду Г, СЛ, довірятися СК; гӧнӱль дост щирий товариш, сердечний друг Б, СК; гӧнӱль дэрти душевний біль, душевна мука Г; гӧнӱль дӱшӱр- втратити серце, закохатися Г; гӧнӱль кӧтэрпіднімати настрій, надихати СГ; гӧнӱль т'етир- умовляти, переконувати СЛ; гӧнӱль чездирвідвертати серце від кого К; гӧнӱлӱ чыхынҗас поки він поспівчуває СЛ; гӧнӱль эгленҗеси насолода серця К; аллах гӧнӱлӱнӱзе кӧре версин хай бог винагородить вас за ваше прагнення СЛ; пор. гӧйӱн, гӧңӱль, кӧнӱль, кӧңӱль, кӱнӱль.

1. n

1) серце (дзвона)

2) тріскачка

3) перен. торохтій; торохтійка

4) театр. клакер

2. v

1) дзвонити у дзвони

2) торохтіти

* * *

1) див. clap II + - er

2) серце ( дзвона)

3) тріскачка ( для відлякування птахів)

4) клакер

5) кiнo "хлопавка"

6) cл. язик; рот

1) дзвонити в дзвін; розгойдувати серце дзвона

2) тріскотіти ( як тріскачка)

1. n

1) гущавина; перен. гуща

2) розпал; пекло

3) шк., розм. тупиця

4) хаща, зарості

2. adj

1) товстий

2) жирний (про шрифт, почерк)

3) угодований; огрядний, дебелий

4) завтовшки

5) густий, частий

6) щільний; заповнений (чимсь); переповнений; багатий (на щось); товстий

7) часто повторюваний

8) хрипкий, низький (про голос); приглушений, глухий

9) неясний, нерозбірливий, невиразний (про мову)

10) підсліпуватий

11) глухуватий

12) каламутний (про рідину)

13) розм. тупий, дурний

14) туманний, похмурий (про погоду)

15) геол. потужний (про пласт)

16) близький, нерозлучний

17) двозначний, непристойний

3. adv

1) товсто, товстим шаром

2) густо, рясно

3) у великій кількості

4) часто, швидко

5) неясно, невиразно

4. v

згущати (ся)

* * *

1) гущавина; центр

2) розпал; пекло

3) шкіл. тупиця

4) = thicket

••

1) товстий (дошка, стовбур дерев)

2) icт. огрядний; повний, відгодований

3) що має таку-то товщину, товщиною в

4) густий

5) частий, густий

6) повторюваний багато разів; що йде один за одним

7) хрипкий; низький ( про голос)

8) неясний, нерозбірливий, невиразний ( про мову)

9) глухуватий, тугий на вухо; підсліпуватий

10) тупий, дурний

11) гeoл. потужний ( про шар)

1) товсто; товстим шаром

2) густо; рясно; у великій кількості

3) часто; швидко

4) неясно, що заплітаються язиками

••

apx. згущати; icт. згущатися

1) гущавина; центр

2) розпал; пекло

3) шкіл. тупиця

4) = thicket

••

1) товстий (дошка, стовбур дерев)

2) icт. огрядний; повний, відгодований

3) що має таку-то товщину, товщиною в

4) густий

5) частий, густий

6) повторюваний багато разів; що йде один за одним

7) хрипкий; низький ( про голос)

8) неясний, нерозбірливий, невиразний ( про мову)

9) глухуватий, тугий на вухо; підсліпуватий

10) тупий, дурний

11) гeoл. потужний ( про шар)

••

1) товсто; товстим шаром

2) густо; рясно; у великій кількості

3) часто; швидко

4) неясно, що заплітаються язиками

••

1) маятник

2) розм. годинник

3) жарт. серце

4) розм. телеграфний апарат

5) рад. тикер

6) тел. зумер, вібратор

* * *

1) маятник

2) годинники

3) серце

4) cл. телеграфний апарат, що автоматично друкує на стрічці останні біржові новини

5) радіо тіккер

6) тeл. зумер, вібратор