рід+людський

(расход, издержки) кошт (-ту), наклад (-ду); (содержание) удержання, утримання, держиво. [Хрест я вже своїм коштом поставлю (Свидн.)]. Книга издана нашим - нием - книга видана нашим коштом, нашим накладом. Состоять, быть на -нии у кого - бути на удержанні (на утриманні, на держиві) у кого. [Мати живе на його держиві (Сл. Гр.)]. Народное -ние - людський хліб. [(Город Смоленське) княжого мужа з дружиною, чи то-б намісника княжого до себе на людський хліб прийняв (Куліш)].

* * *

1) утри́мання

2) ( средства) ко́шти, -тів, кошт, -у

n капітал; фонди; a капітальний; основний

1. ком. власність будь-якої особи або організації у вигляді нагромадженого багатства, серед якого — гроші, майно (property¹), матеріальні цінності тощо; 2. фін. гроші, які вкладаються в підприємство (enterprise¹) і використовуються підприємством для ведення справи; 3. бухг. власницька частка в капіталі підприємства (entity) та нерозподілений прибуток (retained earnings), що в балансовому звіті (balance sheet) дорівнює різниці між загальною сумою активів та загальною сумою пасивів; 4. юр. випуск акцій (shares²), з яких підприємство утворює фонди; 5. вірою, загальна сума номінальної вартості (par value¹) акцій (share), яка придбана акціонерами (shareholder) за підпискою (subscription); 6. ек. створені людьми засоби виробництва, що використовуються для виробництва інших товарів (goods) і надання послуг (service¹)

═════════■═════════

accumulated capital нагромаджений капітал; active capital активний капітал; additional paid-in capital додатковий оплачений капітал; advanced capital авансований капітал; aggregate capital сукупний капітал; applied capital використовуваний капітал; authorized capital; available capital наявний капітал • ліквідний капітал; bank capital банківський капітал; bond capital капітал, одержаний від розміщення облігаційної позики; borrowed capital позиковий капітал; business capital капітал підприємства; called-up capital затребуваний капітал; circulating capital оборотний капітал; commercial capital торговельний капітал; contributed capital оплачений акціонерний капітал; creditor capital капітал, одержаний від облігаційної позики; current capital оборотний капітал; dead capital мертвий капітал; debenture capital позиковий капітал; debt capital; declared capital заявлений капітал; depreciated capital амортизований капітал; disposable capital вільний капітал; employed capital використовуваний капітал; equity capital власний капітал • капітал у формі акцій; expended capital витрачений капітал; fictitious capital фіктивний капітал; financial capital фінансовий капітал; fixed capital основний капітал • постійний капітал • основні засоби • основні виробничі фонди; floating capital оборотний капітал; fluid capital оборотний капітал; foreign capital іноземний капітал; frozen capital заморожений капітал; gross working capital валовий оборотний капітал • гуртовий оборотний капітал; human capital людський капітал; intangible capital нематеріальний капітал; interest-bearing capital капітал, який приносить відсотки; invested capital інвестований капітал; investment capital інвестиційний капітал; issued capital випущений акціонерний капітал; legal capital статутний капітал; liquid capital ліквідний капітал; loan capital позиковий капітал; locked-in capital заморожений капітал; long-term capital довгостроковий капітал; monetary capital грошовий капітал; net working capital чистий оборотний капітал; nominal capital номінальний капітал • дозволений до випуску акціонерний капітал; opening capital початковий капітал; operating capital операційний капітал • оборотний капітал; ordinary capital звичайний капітал; original capital первісний капітал; outside capital позиковий капітал; paid-in capital оплачений капітал; paid-up capital; permanent capital постійний капітал; physical capital капітал у формі матеріальних активів; private capital приватний капітал; production capital виробничий капітал; proprietary capital власний капітал; registered capital зареєстрований капітал; reserve capital резервний капітал; risk capital ризиковий капітал; share capital; short-term capital короткостроковий капітал; speculative capital спекулятивний капітал; stated capital заявлений капітал; stock capital акціонерний капітал; subscribed capital підписний капітал • акціонерний капітал, випущений за підпискою; sunk capital амортизований основний капітал; surplus capital надлишковий капітал; temporary working capital змінний оборотний капітал; tied up capital блокований капітал; trading capital торговельний капітал; uncalled capital незатребуваний капітал; unemployed capital невикористовуваний капітал; unpaid capital неоплачена частина акціонерного капіталу; variable capital змінний капітал; venture capital капітал, вкладений з ризиком • спекулятивний капітал • венчурний капітал; vested capital інвестований капітал; working capital оборотний капітал

═════════□═════════

contributed capital in excess of par додатковий оплачений капітал; human capital investment інвестиції в людський капітал; human capital production function виробнича функція людського капіталу; marginal capital cost гранична вартість капіталу • граничні витрати на використання капіталу; to allocate capital розміщувати/розмістити капітал; to attract capital притягувати/притягнути капітал; to borrow capital позичати/позичити капітал; to contribute capital вкладати/вкласти капітал; to convert into capital перетворювати/перетворити в капітал; to expend capital витрачати/витратити капітал; to increase the capital збільшувати/збільшити капітал; to invest capital вкладати/вкласти капітал; to keep capital intact зберігати/зберегти величину капіталу незмінною; to lend capital позичати/позичити капітал; to mobilize capital перетворювати/перетворити капітал в ліквідну форму; to procure capital добувати/добути капітал; to provide capital давати/дати капітал; to raise capital мобілізувати капітал • добувати/добути капітал; to recover capital повертати/повернути капітал; to regroup capital перерозподіляти/перерозподілити капітал; to sink capital вкладати/вкласти капітал; to spend capital витрачати/витратити капітал; to tie up capital закріплювати/закріпити капітал; to withdraw capital вилучати/вилучити капітал; working capital from operations оборотний капітал від ведення операцій

capital¹:: corpus; capital³:: owners' equity:: ownership interest:: owners' interest

═════════◇═════════

капітал < нім. Kapital < фр. capital — капітал < fond capital — основний фонд < лат. capitālis — головний (ЕСУМ 2: 372)

 1. людський;

 2. людський, людяний, гуманний

Локк, Джон (1632, Рингтон - 1704) - англ. філософ. Освіту здобув в Оксфорді (ступінь бакалавра у 1656 р., магістра - у 1658 р.). Викладав в Оксфордському ун-ті риторику, давньогрецьк. мову, філософію. Од 1667 р. - секретар лорда Біллі (Шефтсбері), з яким він плідно співпрацював до смерті останнього (1683). Перша наукова стаття Л. була опублікована в Голландії, коли йому виповнилося 54 роки. Свій головний твір "Дослід стосовно людського розуму" Л. писав протягом 20 років. Хоча він витримав 4 видання і був перекладений на франц. та лат. мови, новизна висловлених Л. ідей викликала постійну критику. В Оксфорді філософські ортодокси навіть піддали твір Л. формальному осудові, на що його автор відреагував як на добру "рекомендацію книги". В центрі уваги Л. - проблема походження ідей, якій він дав емпіричне обґрунтування: немає "вроджених ідей", а людський розум першопочатково - це tabula rasa (чиста дошка), на якій досвід пише свої письмена. На відміну від Бекони, емпіризм якого має переважно методологічну спрямованість, Л. змістив акцент на теорію пізнання, передусім - на пізнання саме людської природи, а не природи як такої. Всупереч картезіанцям (зокрема, Мальбраншу), кембриджським платонікам та університетській схоластичній філософії він дійшов висновку, що всі людські знання мають досвідне походження, причому вони випливають не лише з зовнішнього (відчуття), а й з внутрішнього (рефлексія) досвіду. В основі будь-якого знання знаходяться прості ідеї, які виникають в результаті дії на людський розум первинних (протяжність, фігура, щільність, рух) та вторинних (колір, запах, смак, звук) якостей тіл. Із простих ідей утворюються складні, серед яких вирізняються три різновиди - модуси, субстанції, відношення. Л. вводить поділ знання також на три типи - інтуїтивне (виникає внаслідок порівняння ідей та встановлення їхньої подібності і відмінності); демонстративне (спирається на попереднє, виявляючи узгодженість чи неузгодженість ідей через опосередковуючі щаблі); сенситивне (сприйняття існування одиничних речей). Інтуїтивне знання стосується нашого власного існування (внутрішній досвід); демонстративне - існування Бога; сенситивне охоплює існування зовнішнього світу. Теза про існування Бога є наскрізною не тільки в "Досліді...", а й у "Другому трактаті про громадянське управління". Л. стверджує, що людині притаманні певні засадничі природні права, які є даром Божим усьому людству - право на життя, свободу і власність В. иникнення суспільства Л. обґрунтовує за допомогою теорії суспільного договору, однією із чільних ідей якої є ідея суверенітету народу: народ має право замінити своїх правителів (навіть шляхом революції), якщо вони не облаштовують його добробут та втрачають його довір'я І. деї природних прав людини та природного закону належать до засадничих у формуванні ідеології лібералізму. У висвітленні проблем релігії та міжрелігійних стосунків Л. - один із найпереконливіших фундаторів ідеї толерантності (яку він поширював і на атеїстів). У царині освіти головний акцент - на вихованні характеру й інтелекту.

[br]

Осн. тв.: "Лист про толеранцію" (1689); "Два трактати про управління" (1689); "Дослід стосовно людського розуму" (1690); "Думки про освіту" (1693); "Обґрунтованість християнства" (1695).

ФІЛОСОФІЯ ( від грецьк. φιλοσοφία - любов до мудрості) - особливий різновид духовної культури, призначення якого полягає в осмисленні основ природного і соціального світу, формоутворень культури і пізнання, людини та її сутності. Наслідком цього осмислення є формування в сфері суспільної свідомості системи засадничих поглядів і світоглядних переконань, узагальнених уявлень і концептуальних побудов про сутність і граничні проблеми буття, людську присутність у ньому, можливості його осягнення людським розумом. Необхідність філософського осмислення світу закорінена в самій природі людської життєдіяльності, в постійній потребі трансляції людського досвіду та самоутвердження особистості, пошуку цілеспрямовуючих ідей. У духовному житті суспільства філософська культура, виконуючи притаманні їй функції, набирає ряду іпостасей. За своїм основним змістом Ф. відіграє роль світогляду і, як така, дає концептуальний вираз людського світовідношення - світовідчуття, світосприймання та світорозуміння, відношення мислення і буття, духовного і матеріального. Ф. націлена на вироблення системи ідей, які виражають певне ставлення людини до соціальної та олюдненої природної дійсності, духовного життя і тим самим визначають сукупність вихідних орієнтирів, що зумовлюють програму суспільної поведінки людини В. цьому відношенні Ф. покликана створити концептуальну основу для становлення і розвитку системи життєвих цінностей та ідеалів. Світоглядні ідеї та гуманістичні ідеали формуються в усіх сферах духовно-практичного освоєння дійсності - міфології, релігії, мистецтва, літератури, публіцистики, моралі, політики, буденної свідомості тощо. Проте від інших форм світогляду, зокрема міфології та релігії, які спираються на вірування та фантастичні уявлення про світ і людське буття, від буденного світогляду, що визначається традиціями і безпосереднім життєвим досвідом, від художніх форм світогляду, що ґрунтуються на чуттєво-образному зображенні дійсності, філософія відрізняється тим, що будує свою картину світу і місце людини в ньому на основі теоретичного осмислення суспільно-історичного досвіду, надбань культури та здобутків наукового пізнання, використовуючи раціонально-понятійні форми побудови світоглядних систем і логічні способи їх обґрунтування. Тим самим Ф. виробляє духовні передумови та логічні критерії свідомого пошуку і вибору розумної, найбільш придатної для практичних потреб системи світоглядних ідей і переконань. Для Ф. як світоглядної системи та системи суспільних цінностей характерні риси духовно-практичного освоєння дійсності, що робить її однією із форм суспільної свідомості і зближує з мистецтвом. Ф. як раціонально-понятійна і логічно обґрунтована побудова наділена рисами теоретичного освоєння дійсності, що надає їй статусу науки. Однак Ф. є особливою наукою. Вона виконує специфічні пізнавальні функції, що їх не бере на себе жодна з природничих чи соціогуманітарних наук або сукупність конкретно-наукового знання в цілому Я. к кожна наука Ф. має свій власний предмет і метод дослідження, властиве їйг специфічне знання. Предмет філософського дослідження окреслює коло загальнозначущих проблем, що хвилюють людство в конкретно-історичних умовах суспільного буття і потребують свого з'ясування та обґрунтованого розв'язання. Стрижневими серед них є проблеми істини, краси, добра і свободи та шляхів їх досягнення. В їх контексті Ф. розмірковує над питаннями про минуле, теперішнє і прийдешнє, про людську долю, життя і смерть, про вічність і швидкоплинність, про людський розум, його можливості і границі, про людську діяльність і цілепокладання, правду і справедливість, моральність і доброчинність, людяність (гуманність) і толерантність, волю і стражденність, приниженість і самоствердження, про мету і сенс людського життя, про щастя і шляхи його досягнення. Ці проблеми є наскрізними для всього людства, проходять через усю його історію і отримали назву "вічних проблем". Проте кожна історична епоха і досягнутий рівень людського пізнання ставлять, трактують і розв'язують "вічні проблеми" по-своєму, завдяки чому Ф. виступає своєрідним індикатором того, чим живе, чим стурбоване і про що мріє людство, які тенденції, сили і механізми його рухають. Це дало підстави нім. філософові Гегелю образно визначити Ф. як епоху, схоплену думкою. Істотними рисами філософського методу є умоглядність і раціональність, застосування засобів чистого розуму для усвідомлення і концептуального відтворення об'єктивної реальності. До основних з них належить аналіз і синтез, дедукція і індукція, порівняння і аналогія, абстрагування і узагальнення, сходження від абстрактного до конкретного. Особливість філософського методу полягає ще й у тім, що він застосовується до пізнання природної і соціальної реальності не безпосередньо, а опосередковано. Вихідним матеріалом для філософського осмислення виступають багатоманітне формоутворення матеріальної і духовної культури, історія їх розвитку і актуальне функціювання, найважливіші досягнення природничих і соціогуманітарних наук З. цього боку філософія набирає іпостасі умоглядної рефлексії, роздумів, розмірковувань над усім багатством сукупного суспільно-історичного досвіду людства, виступає самосвідомістю культури, критичним переосмисленням ідеалів і цінностей, що склалися. Філософське знання, що продукується в процесі філософської рефлексії, виражається через систему філософських категорій і понять, що означають фундаментальні властивості буття, способи його людського членування і пізнання. Особливістю філософських категорій і понять є їхня гранична всезагальність, що надає їм характеру універсалій. Цим зумовлена та обставина, що їх зміст найчастіше визначається через альтернативні протиставлення і утворення парних концептуальних структур: матерія і дух, рух і спокій, причина і наслідок, суб'єкт і об'єкт, істина і омана, краса і потворність, добро і зло, свобода і неволя тощо. Нерідко філософське знання формується у вигляді філософських систем і вчень, які з певних світоглядних, пізнавальних і методологічних позицій дають витлумачення і розв'язання висунутих проблем. На відміну від природничих і соціогуманітарних наук, які намагаються із своїх положень максимально усунути суб'єктивний момент і відобразити об'єкт таким, яким він є самим по собі, безвідносно до суб'єкта, Ф. в основу своїх теорій покладає відношення суб'єкта до об'єкта, свідомо включає в свої побудови людський, оцінювальний момент, розглядає дійсність і людину в ній не лише з погляду сущого, а й належного, враховуючи людські цілі і проекції буття в майбутнє. При цьому Ф. не просто сприймає готові результати пізнання та факти формоутворень культури, а й досліджує шляхи виникнення їх, виявляє приховані смисли та тенденції розвитку людського буття, усвідомлює суперечності і потреби пізнання та практики, насамперед у галузі методу мислення і практичної діяльності, вдосконалення категоріального апарату Т. им самим Ф. набирає функції загальної методології. Це не означає, що Ф. претендує на роль наднауки чи науки наук або що вона володіє універсальною методою, яка безпосередньо відкриває істину. Свою загальнометодологічну функцію Ф. виконує тим, що, будучи умоглядним витвором і раціональною реконструкцією теоретичного та духовнопрактичного освоєння світу, створює загальне культурно-смислове, інтелектуальне поле і формує адекватний йому концептуальний лад мислення. Цим спонукає і скеровує пошук, постановку і розв'язання пізнавальних і практичних проблем. Особливо важливу методологічну роль відіграє Ф. на переломних етапах суспільного розвитку і наукового пізнання, коли філософські узагальнення залишаються чи не єдиними орієнтирами, які дозволяють організувати і спрямувати пошук. Оскільки філософське знання і його теоретичні побудови не мають свого прямого експериментального забезпечення, вимога істинності щодо них не має повсюдного застосування. Вони далеко не завжди можуть бути перевірені на предмет істинності чи хибності. Пізнавальна значимість філософського знання нерідко оцінюється за його здатністю пробуджувати свідомість та будити думку, за його аналітико-синтетичними можливостями чи методологічною продуктивністю. Відомо, наприклад, що філософія Маха була методологічною опорою Ейнштейнові при створенні спеціальної і загальної теорії відносності в період кризи в фізиці в кін. XIX - поч. XX ст., хоч істинність цієї філософської системи в цілому викликає обґрунтовані сумніви. Ф. зародилася на ранніх фазах цивілізації в умовах поглиблення поділу праці, відокремлення розумової праці від фізичної, поступового накопичення позитивного знання про процеси і явища навколишнього світу, яке вже не вкладалося в парадигми міфологічної свідомості. Перші філософські системи виникли в І тис. до н. е. в Китаї (Лао-Цзи, Мо-Цзи, Конфуцій), в Індії (локаята, веданта, йога); в VI - V ст. до н. е. в Стародавній Греції (Елейська школа, Мілетська школа, Геракліт, Демокрит, Епікур, Сократ, Піфагор, Платон, Аристотель), в І ст. до н. е. - II ст. в Стародавньому Римі (Лукрецій, Сенека, Аврелій) Т. ермін "Ф." вперше з'явився у Піфагора В. античних філософських системах з різних світоглядних позицій змальовувалася загальна картина світобудови і формувалися первісні уявлення про природу людини частково на основі систематизації позитивних результатів пізнання, а частково за рахунок припущень і вигадок. АнтичнаФ. мала синкретичний характер. В ній містилося власне філософське знання, яке в зародковій формі утримувало в собі майже всі філософські напрями, що розвинулися пізніше, хоч уже в стародавні часи в загальних рисах окреслились як окремі філософські дисципліни - метафізика, логіка, етика; філософські напрями - скептицизм, стоїцизм, містицизм, платонізм. Антична Ф. виступала формою систематизації конкретно-наукового знання, завдяки чому її характеризують ще як натурфілософію. Особливістю античної Ф. було також те, що вона в своїх системах і типах філософування відбивала цивілізаційні особливості стародавніх суспільств, типів культур і форм світосприйняття. Якщо західна антична Ф., орієнтуючись переважно на науку, заклала логіко-раціоналістичні традиції освоєння світу, то східна Ф., істотно спираючись на житейську мудрість, висунула на передній план духовно-емоційні форми, моральне удосконалення та духовно-вольовий самоконтроль. У наступні історичні епохи розвиток філософської думки супроводжувався істотними перетвореннями її предмета та суспільних функцій. Занепад античного суспільства і його культури, перехід до Середньовіччя викликали до життя свої типи філософської рефлексії, які відбивали основні суперечності епохи: з одного боку, безроздільне панування релігійної свідомості, авторитаризму церкви та релігійного укладу життя, з другого - поступове економічне зростання, розвиток мистецтва, природничих наук і викликаний ним певний технічний прогрес. На зміну античній Ф. в II ст. до н. е. - II ст. прийшов гностицизм, який синтезував античну Ф., християнське віровчення і східні релігії та наукові здобутки; в І - VIII ст. - патристика, що являла собою варіант релігійної Ф., який поєднував еллінські філософські традиції з християнським віровченням. Значне поширення патристика мала в Україні. Вона продовжила етичні традиції філософської думки Київської Русі. Перекази "ІЇІестидення" Василія Великого, яке вважалося своєрідною енциклопедією того часу, містили значний природознавчий матеріал і сприяли утвердженню світського світогляду, зокрема ідеї про працю як умову тілесного і морального здоров'я Я. к продовження патристики, в IX - XV ст. розвивається схоластика (Дуне Скот, Тома Аквінський, Бекон, Оккам), що характеризується теоцентризмом, синтезом християнського віровчення і раціоналізму. Найважливішими досягненнями схоластики були розробка способів і процедур логічного доведення, ідеї логічної машини, постановка проблеми про природу універсалій, подальше накопичення конкретно-наукових знань. У цей час розвиваються і елементи реалістичного світорозуміння (Ван Чун, Ібн Сіна, Ібн Рушд). В XIV - XVI ст. в Європі розвивається Ф. Відродження. Вона охоплює соціально-філософський напрям (Петрарка, Еразм Роттердамський, Мор, Кампанелла, Монтень) та натурфілософію (Парацельс, Бруно, Кардане, Коперник, Галілей). Ф. Відродження характеризує перехід від теоцентризму до антропоцентризму, вона формує гуманістичний світогляд, висуває ідеї нового соціального і державного устрою В. она має антирелігійне і антисхоластичне спрямування, виробляє наукові погляди на світобудову, обстоює суверенність наукового мислення та істин науки, започатковує методологію механіцизму. Становлення Ф. Нового часу тісно пов'язане з епохою формування буржуазних суспільств у Європі, великими географічними відкриттями і важливими досягненнями природознавства. В XVII ст. видатними мислителями - Беконом, Декартом, Гоббсом, Спінозою - створюються філософські системи, які відстоюють матеріалістичний погляд на світ, виробляють раціоналістичні та емпіричні засади наукового методу, осмислюють взаємозв'язок розуму і досвіду, чим закладають методологічні передумови теоретичного та експериментального природознавства. Чітко заявляють про себе раціоналізм і емпіризм як альтернативні методологічні системи. Ф. європейського Просвітництва XVIII ст. (Локк, Вольтер, Руссо, Монтеск'е, Гольбах, Гельвецій, Дідро, Лессінг, Шіллер, Гете) розкрила багатоманітність підходів до осмислення природної і соціальної дійсності, взаємозв'язку людини і суспільства, суспільства і держави на основі ідеї природного права та свободи, показувала силу знання і просвіти в суспільному житті. В ній на передній план вийшов філософський матеріалізм, досягла завершеності методологія механіцизму. Утворилися широкоохватні системи об'єктивного (Ляйбніц) та суб'єктивного (Берклі, Г'юм) ідеалізму. З відокремленням від філософії математики, фізики, астрономії, біології тощо натурфілософія поступово втратила своє значення. Поширення ідей європейського Відродження та Просвітництва в Україні припало на XV - XVIII ст. і відбувалося в умовах наростання соціального, національного та релігійного гніту, посилення інтересу до рідної культури, історії, мови, пробудження національної свідомості, що обумовило його особливості. Дрогобич, Русин, Оріховський, Смотрицький, Потій, Могила, Галятовський, Баранович, Вишенський у формі релігійної полеміки відображали боротьбу укр. народу за своє соціальне і національне визволення, проголошували ідеї політичних свобод, патріотизму, служіння спільному благу, соціальної справедливості. Розвиток ідей гуманізму і просвітництва тісно пов'язаний з діяльністю в Україні братств і братських шкіл, особливо з Острозькою, Львівською та Київською. Вчені КМА (Гізель, Козачинський, Кониський, Прокопович, Тодорський, Яворський) розвивали науково-просвітні ідеї, розробляли гуманістичне вчення про людину, природне право та суспільний договір, відстоювали раціонально-логічними засобами православне віровчення. Великий філософ, просвітитель, гуманіст і свободолюбець Сковорода розробляв етичне вчення, серцевиною якого була проблема людини, її внутрішнього світу і морального вдосконалення. Від нього веде філософський напрям, який був розвинутий Юркевичем і отримав назву Ф. серця, що справила помітний вплив на філософську думку інших країн. Визначним явищем у розвитку світової філософської думки стала класична нім. Ф. друг. пол. XVIII - перш. пол. XX ст. (Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель, Фоєрбах), яка витворила розгорнуті філософські системи на основі принципу тотожності мислення і буття, дала осмислення колізій тогочасного суспільства і пізнання, проблем розуму та його границь, досвіду і практики, діяльності як опредмечення і розпредмечення, моральності і свободи; висвітлила діалектику як особливий тип світогляду і мислення Н. а рос. ґрунті ідеї класичної нім. Ф. у поєднанні з матеріалізмом активно розвивали Герцен, Огарьов, Чернишевський, Добролюбов, Писарєв, створивши ідеологію революційного демократизму Р. ос. релігійна Ф., яка поєднувала християнський платонізм, шеллінгіанство і містику, розглядала православне віровчення як розуміння всезагального буття і рос. ментальності (В. Соловйов, Флоренський); розвивала в річищі релігійного екзистенціалізму філософію особи і свободи (Бердяєв). Концепція соціальних і демократичних перетворень була провідною у творчості укр. гуманістів і демократів серед. XIX - поч. XX ст. Шевченка, Лесі Українки, Франка, вченихсуспільствознавців Костомарова, Потебні, Драгоманова, Грушевського, які пропагували ідеї соціальної і політичної свободи, національного визволення, соціальної справедливості і рівності, провідної ролі трудового народу в суспільно-історичному поступі, піднесення національної самосвідомості і розвитку національної культури та освіти укр. народу. В XIX та XX ст. виникає цілий ряд філософських течій, шкіл, систем і вчень, які набули глобального поширення і сформували сучасні типи світогляду та філософського мислення. В серед. XIX ст. в Європі виникає, а в кін. XIX та у XX ст. набуває поширення марксизм (Маркс, Енгельс), який створює діалектичний та історичний матеріалізм, матеріалістичне розуміння історії, формує діалектико-матеріалістичну методологію, застосовує їх до обґрунтування комунізму; соціал-демократизм, ідейні основи якого заклали Каутський і Бернштейн. Потужною філософською течією став позитивізм, що виник у XIX ст. і пройшов певні етапи розвитку: класичний (Конт, Дж.Ст.Мілль, Спенсер); емпіріокритицизм (Мах, Авенаріус); неопозитивізм, одним із виявів якого стала діяльність в кін. XIX - пер. пол. XX ст Л. ьвівсько-Варшавської школи (Твардовський, Лукасевич, Каторбинський, Айдукевич, Лесьневський, Тарський, Татаркевич, Балей, Мостовський), яка зробила вагомий внесок в аналітичну Ф., логіку і методологію науки, зокрема в філософський аналіз мови науки, розробку проблем логічних підстав науки і наукових теорій, теорії дедукції та індукції, систем некласичних логік та логічної семантики. Значна увага приділена проблемам психології, етики, естетики. Розширення логіко-філософської проблематики пов'язане з діяльністю в 20 - 30-х рр. XX ст. Віденського гуртка (Шлік, Карнап, Гемпель, Фейгль, Нейрат, Гедель) та широкого кола співпрацюючих з ним мислителів (Франк, Найгель, Айєр, Кайл та ін.), який сформував напрям логічного позитивізму в Ф. науки. Центральна ідея - відмова від традиційних філософських методів і застосування концептуальних та технічних засобів формально-логічного аналізу наукового знання. Зробив значний внесок у розвиток сучасної формальної логіки і логіки науки. Окремі варіанти неопозитивізму містять праці Рассела, Бриджмена (операціоналізм), Поппера, а також лінгвістична філософія (Вітгенштайн, Мур, Райл, Остин, Тулмін), постпозитивізм (Кун, Лакатос, Феєрабенд). Значного поширення і впливу набули екзистенціалізм, започаткований в серед. XIX ст. К'єркегором і презентований творчістю Ясперса, Камю, Марселя, Гайдеггера, Сартра, близькими йому є Ф. життя (Ніцше, Дильтей, Вергсон, Шпенглер) та неофрейдизм (Фромм, Хорні, Салліван); прагматизм, започаткований в кін. XIX - на поч. XX ст. Пірсом і розвинутий Джемсом, Дж. Мідом, Шіллером, Дьюї; системний підхід (Берталанфі, Ешбі, Месарович), що сформувався в серед. XX ст., близько до нього прилягає структуралізм (Леві-Строс, Фуко, Малиновський, Парсонс); постмодернізм (Ліотар, Рорті.Деррида, Р. Варт та ін.), який вийшов на філософську арену в кін. XX ст. Дедалі більшого значення набуває Ф. космізму (Ціолковський, Вернадський). Сучасна Ф. являє собою складну і розгалужену систему знань, диференційовану не тільки за напрямами, а й за своїм предметом, утворюючи сукупність самостійних філософських дисциплін, що тісно взаємодіють між собою. Найрозвиненішими є філософська онтологія, пізнання теорія, логіка, методологія, соціальна Ф., філософська антропологія, моральна Ф., етика, естетика, Ф. історії, Ф. культури, Ф. науки, Ф. мистецтва, Ф. політики, Ф. права, Ф. релігії, феноменологія, праксеологія, герменевтика, аксіологія, історія Ф. Кожна дисципліна в межах окремих філософських напрямів і течій може істотно вар'юватися - відповідно до їхніх світоглядних і методологічних засад. У своєму розвитку Ф. умовно пройшла класичний (до серед. XIX ст.) і некласичний (XIX - XX ст.) періоди. Нині вона вступає в постнекласичний період, зумовлений кардинальними цивілізаційними зрушеннями на межі двох останніх тисячоліть - становленням інформаційного і високотехнологічного суспільств, екологічною, моральною, демографічною, антропологічною кризами, техногенними катастрофами тощо.

- human agency

скор. HR

людський

* * *

у складних словах має значення людина; людський

a; поет.

1) земляний; землистий

2) земний, життєвий

3) грубий, простацький; низький

4) бібл. плотський

5) перен. смертний, людський

* * *

1) земляний; землистий

2) життєвий, земний; простацький, грубуватий (про стиль, жарт)

3) грубий, низький, ниций

4) peл. смертний, земний, плотський, тлінний

5) eл. заземлений

1) люди; рід людський

2) плоть, кров

3) людська природа; жива людина

4) втілен-ня, надання форми

1. n

1) вулик

2) рій бджіл

3) перен. збіговисько

2. v

1) саджати у вулик (бджіл)

2) перен. давати притулок

3) роїтися

4) запасати мед

5) нагромаджувати

6) жити громадою (разом, гуртом)

* * *

1) вулик

2) рій бджіл

3) збіговисько

1) саджати ( бджіл) у вулик; давати притулок

2) роїтися

3) запасати (hive up, hive away)

4) жити в одному вулику ( про бджіл); вселятися у вулик; жити разом, гуртом

1. n

1) сорт; вид, різновидність; клас; розряд

2) рід; племя

3) природа, характер; характерна особливість

4) юр. кровна (кревна) спорідненість

2. adj

1) добрий, доброзичливий; сердечний; ласкавий

2) люб'язний, уважний

3) слухняний, піддатливий

4) тех. що піддається обробці

5) м'який

6) люблячий, ніжний

7) природний, природжений

8) хорошого (гарного) походження, гарної породи; хорошого сорту

9) вдячний

* * *

1) сорт, клас, розряд; різновид, вид; подібні предмети; схожі люди

2) характер ( людини); особистість

3) рід, вид; плем'я

4) природа, характер, відмітні риси

5) натура (як засіб оплати.)

6) icт. манера, спосіб ( властивий кому-небудь) a kind of майже; щось начебто, щось схоже

1) добрий, доброзичливий; сердечний; люб'язний, уважний

2) приємний, м`який

3) податливий, слухняний; тex. який піддається обробці; гipн. м'який ( про руду)

1. n

1) пан; володар; повелитель; владар; добродій

2) (the Lord) рел. Господь Бог

3) лорд, пер Англії (титул); член палати лордів

4) pl (the Lords) розм. палата лордів

5) господар; хазяїн; власник

6) магнат, (промисловий) король

7) жарт. чоловік

2. v

1) давати титул лорда

2) титулувати (називати) лордом

3):

to lord it — корчити з себе лорда; командувати

* * *

1) пан; владика, володар; ( the Lord) peл. Господь Бог

2) (звич. Lord) лорд, пер; член палати лордів

3) (Lord) лорд (титулування перів; ставиться перед титулом); лорд (титулування синів перів; ставиться перед іменем)

4) ( my lord) мілорд (звертання до лордів, з боку прислуги); мілорд (звертання до суддів Високого суду правосуддя під час судового засідання; використовується також до суддів-жінок); цepк. ваше преосвященство ( титулування єпископів); ваше високопреосвященство ( титулування архієпископів)

5) pl ( the Lords) палата лордів

6) icт. хазяїн, власник

7) промисловий король; несхв. призвідник, верховод; туз ( у якій-небудь галузі)

8) пoeт., чоловік

1) (звич. to lord it) удавати з себе аристократа або володаря; величатися; командувати, розпоряджатися

2) надавати титул лорда ( кому-небудь); титулувати, називати лордом

int Боже!, Бог мій! (виражає подив, досаду, переляк)

1) люк, лаз

2) оглядовий колодязь; оглядовий отвір

3) гipн. ніша у виробці; людський хідник

4) кocм. люк-лаз ( з одного корабля в інший)

1) смертність

2) смертельність

3) падіж (худоби)

4) збірн. смертні, людство

* * *

1) смертельність, летальність

2) смертність

3) падіж ( худоби)

4) людство, смертні, рід людський

5) icт. смерть

1. n

1) змагання з бігу; біг на швидкість; перегони; гонки

2) pl перегони, скачки

3) спорт. дистанція

4) термінова робота

5) життєвий шлях

6) гонка; погоня

7) швидкий рух; швидка хода; швидка течія, бистрина

8) ав. потік струменя за гвинтом

9) канал, лоток

10) тех. обойма

11) раса

12) потомство, нащадки

13) рід, плем'я, народ

14) походження

15) порода; сорт

16) особливий аромат; неповторний стиль; особлива манера

17) корінь (імбиру)

2. adj

1) расовий; національний

2) негритянський; що стосується взаємин негрів і білих

3) родовий

3. v

1) змагатися у швидкості; брати участь у перегонах

2) грати на перегонах

3) захоплюватися скачками, перегонами

4) мчати, гнати (ся); швидко просуватися

5) давати повний газ; набирати швидкість

6) подряпати; розрізати, порізати

7) знищити

* * *

1) змагання в бігу; гонка, перегони

2) ( життєвий) шлях

3) гонка; погоня

4) швидкий рух; швидка течія; aв. потік струменів за гвинтом

5) лоток; канал

6) тex. доріжка кочення підшипника; обойма

7) c-г. розкіл ( прохід для худоби)

1) змагатися у швидкості, брати участь у перегонах

2) грати на перегонах

3) мчати, нестися (часто race along, race up)

4) гнати (коня, автомашину); давати повний газ

1) раса

2) рід; плем'я; народ

3) походження

4) пoeт. рід, плем'я, родина

5) порода; сорт

6) букет (про вино; race of wine); неповторний, індивідуальний стиль, особлива манера

1) син

2) зять

3) нащадок

4) уродженець

5) послідовник, спадкоємець

6) розм. синок, хлопець; дружище, друже (звертання)

7) (звич. my son) син мій (у звертанні духовної особи)

* * *

1) син; = son-in-law

2) нащадок

3) уродженець

4) послідовник, спадкоємець

5) синок, хлопець, дружище, друззяка ( звертання); ( my son) син мій ( в звертанні духовної особи)

1. n

1) матеріал; речовина

2) річ, предмет

3) речі, майно

4) розм. ліки, мікстура (тж doctor's stuff)

5) тканина

6) нісенітниця

7) розм. поведінка, поводження; манери

8) розм. обдурювання, обман, шахрайство

9) розм. крадені речі; крадене

10) тех. наповнювач, набивка

11) (the stuff) розм. гроші

2. v

1) набивати, заповнювати; забивати

2) кул. начиняти, фарширувати

3) пломбувати (зуб)

4) утискати, засовувати, запихати; затикати

5) набивати шлунок, жадібно їсти, об'(датися

6) відгодовувати (на забій)

7) засмічувати

8) закладати (ніс)

9) розм. містифікувати, обдурювати

10) амер. заповнювати виборчі урни фальшивими бюлетенями

11) вичинювати шкіру

* * *

1) матеріал; речовина

2) річ, штука

3) речі, майно

4) ліки; мікстура (medical stuff, doctor's stuff)

5) матерія, тканина, вовняна

6) гидота, дурниця, мотлох

7) манери, поведінка

8) ( the stuff) гроші

9) жapг. крадене, крадені речі

10) cл.; cл. ( the stuff) віскі ( the good stuff); марихуана; героїн; наркотик

11) знання; уміння; кваліфікація; предмет ( навчальна дисципліна)

12) тex. набивка, наповнювач

13) у гpaм.; знaч. вигуку дурниця!, нісенітниця!

1) набивати, заповнювати, забивати; начиняти, фарширувати; пломбувати ( зуб)

2) забивати ( голову); вбивати ( у свідомість)

3) набивати шлунок, жадібно їсти; об'їдатися ( stuff down)

4) набивати, заповнювати

5) загодовувати, відгодовувати

6) втискувати, засовувати, запихати

7) ( stuff up) затикати; засмічувати; закладати (ніс, груди)

8) cл. обманювати, містифікувати

9) cл. наповнювати виборчі урни фальшивими бюлетенями

10) вичиняти шкіру; набивати опудало ( тварини)

11) cпopт. забивати гол з близької відстані