рядом

1) ( один коло одного) alongside, side by side; next to

2) ( поблизу) near, close by, just by, next door

ახლოს; გვერდზე

побач

поплеч

узбоч

1) круг; кольцо́

2) ( в машине) колесо́

3) ( танец) хорово́д; танцюва́ти

4) мат. окру́жность

5) ( объединение польских националистских партий) полит. ист. ко́ло

1) (с пространственным значением: где) о́коло, во́зле, ( рядом) по́дле; ( только при названиях неживых предметов) у (чего), при (чём), близ (чего) ( недалеко)

2) (с временным значением: когда) о́коло

3) (при названиях оберегаемого, обслуживаемого) о́коло; при ( только при названиях лиц и фразеологически)

4) ( приблизительно) о́коло

1) подмуро́вывать, подмурова́ть

2) (о каменном, кирпичном строении: строить рядом, вплотную) подстра́ивать, подстро́ить

1) (с вин. п.) (при обозначении границы, предела) по, до

2) (с предл. п.) (при обозначении места, протяжённости, направленности действия, пути следования) по

3) (с предл. п. - в сочетании с личными мест. в значении: согласно с желанием) по (с дат. п.)

4) (с предл. п. - при словах пла́кать, тоскова́ть) по (с дат. п. и с предл. п.)

5) (с предл. п. - в выражениях, обозначающих: возрастом во столько-то лет) по (с дат. п.)

6) (с предл. п.) по́сле (с род. п.); ( при определении промежутка времени) через (с вин. п.); (при именах существительных, образованных от глаголов) по (с предл. п.)

1) ( с пространственным значением) о́коло (чего), во́зле (чего); ( совсем близко) у (чего); (с указанием на место или предмет, примыкающие к чему-нибудь) при (чём)

2) (для указания на наличие чего-нибудь рядом и в непосредственной связи с чем-нибудь в качестве чего-нибудь подсобного, вспомогательного, служебного или необходимой составной части; для указания на пребывание кого-нибудь, чего-нибудь в сопровождении кого-нибудь, чего-нибудь) при (ком, чём)

3) ( с временным значением) при; в отдельных выражениях переводится также и другими предлогами

4) (для указания на пребывание в каких-нибудь условиях, в отношениях с кем-нибудь, на наличие сопутствующих обстоятельств, признаков) при; в отдельных выражениях переводится также и другими предлогами или конструкциями без предлогов

1) ( принимать лежачее положение) прилега́ть, приле́чь

2) (о хлебах, траве) прилега́ть, приле́чь

3) ( давить на что-нибудь сверху) налега́ть, нале́чь

4) ( опускаться) склоня́ться, склони́ться, приклоня́ться, приклони́ться;

5) (приближать к чему-нибудь ухо, глаз, рот) прикла́дываться, приложи́ться

6) (располагаться, вплотную касаясь чего-нибудь) прилега́ть, приле́чь, облега́ть, обле́чь

7) (перен.: проявлять расположение к кому-нибудь) диал. приклоня́ться, приклони́ться

1) припира́ть, припере́ть; прижима́ть, прижа́ть; прислоня́ть, прислони́ть

2) (только соверш.: доставить куда-нибудь) припере́ть, притащи́ть

3) (только несоверш.: находиться рядом) диал. прилега́ть; ( вплотную к чему-нибудь) примыка́ть

1) притыка́ть, приткну́ть

2) ( убивать колющим) прика́лывать, приколо́ть

3) (ставить, класть; пристраивать) перен. притыка́ть, приткну́ть

4) (только несоверш.: находиться совсем рядом) примыка́ть

5) (перен.: заставлять участвовать в чём-нибудь) вме́шивать, вмеша́ть, впу́тывать, впу́тать

КАТЕГОРІЇ ДІАЛЕКТИКИ - всезагальні філософські поняття, за допомогою яких розкривається суперечливий характер буття, його єдність і різноманітність, змінюваність і самозбереження Р. озглядувані в онтологічному плані, К.д. фіксують об'єктивну несумісність і, в той же час, нерозривність сторін буття ("протилежність", "єдність протилежностей", "рух", "розвиток" і т.п.). Як форми логічного пізнання, вони характеризують рух мислення через логічні суперечності, що не можуть бути усунені існуючими формальними методами і потребують сутнісного аналізу досліджуваної ситуації, як це має місце, наприклад, в апоріях Зенона, антиноміях Канта, логіці Гегеля, "Капіталі" Маркса, деяких софізмах, тезах про корпускулярно-хвильову подвійність мікрооб'єктів, тваринно-соціальну сутність людини та ін., у випадках дослідження перехідних і "межових" ситуацій і т.д. (абстрактне, або розсудкове, негативно-розумне, позитивно-розумне мислення; теза, атитеза, синтез; чуттєво- конкретне, абстрактне, мислено-конкретне). Рух пізнання відбувається в цьому разі за законами не формальної, а діалектичної логіки, змінюючи одні форми раціонального мислення на інші і синтезуючи їх. В гносеологічному аспекті К. д. можна систематизувати на ті, що характеризують рух (тотожність - відмінність, перервне - неперервне, конечне - безконечне, одиничне - загальне, абсолютне - відносне, внутрішнє - зовнішнє та ін.), становлення і деградацію (буття - небуття - становлення; якість - кількість - міра; старе - нове - оновлення; покладання - заперечення - зняття; минуле - сучасне - майбутнє; виникнення - зникнення - відродження та ін.) та розвиток. Серед останніх виділяють категорії детермінації (безпосереднє - опосередковане; причина - наслідок; умова - обумовлене; необхідність - випадковість; можливість - дійсність та ін.) та категорії формоутворення (форма - зміст; частина - ціле; елементи - структура; стан - функція та ін.). У відповідності зі зміною системи філософських категорій в цілому (досить згадати відмінність систем категорій Платона,Аристотеля, Канта і Гегеля) К. д. перебувають У русі, відповідно до накопичення знань про суперечності, відкриття їх нових форм і узагальнення цієї інформації. На цьому шляху певні поняття втрачають статус К. д. (як це сталося у Новий час з рядом категорій теологічної діалектики), інші набувають категоріального статусу. Сьогодні на шляху до цього перебувають такі поняття, як "самоідентичність", "подія", "конфлікт", "катастрофа", "синергія", "тотальність", "сизигія", "межовість" та ін. Взагалі ж, оскільки філософське знання, як граничне, має антиномічний характер за самою своєю сутністю, між категоріями філософії і К.д. немає різких меж. В різних філософських системах, в залежності від акцентів на тих чи тих суперечностях буття, різні комплекси категорій можуть відігравати домінуючу роль як К.д. Історичний процес лише виявляє різні способи цього домінування.

СВОБОДА СОВІСТІ - одна з фундаментальних, загальнолюдських цінностей, важлива філософська, правова категорія. С. с. постає як суспільний феномен і перебуває в нерозривному зв'язку із сенсом, світоглядними координатами буття людини. Як поняття С. с. відбиває умови, за яких можливе вільне світоглядне самовизначення особистості, її духовне становлення, розвиток, самоактуалізація. В філософському аспекті С. с. - особлива якісна визначеність людського буття, яка відображає внутрішню здатність суверенного суб'єкта до вільного, не детермінованого зовнішніми силовими чинниками, а лише за велінням власної совісті самовизначення в духовній сфері. У філософській інтерпретації С. с. характеризується як специфічно вибіркова й узгоджена активність свідомості, совісті, волі індивіда, спрямована на його самовизначення в світоглядній сфері щодо граничних життєвосмислових засад свого буття. С. с. - атрибут особистості. Історично поняття С. с. конституювалося як категорія права і тісно пов'язане із становленням, розвитком суспільства, держави та їхнім ставленням до світоглядних орієнтацій людей і передусім релігії. В релігієзнавстві С. с. розглядається як право, що гарантує недоторканість совісті людини в питаннях її ставлення до релігії, тобто право особистості на свободу мати, приймати, змінювати релігійні вірування за власним вибором або ж дотримуватися нерелігійних переконань; свободу індивідуально або спільно з іншими, публічно або ж приватно сповідувати свою релігію чи вірування, брати участь у богослужіннях, обрядах, ритуалах, вільно поширювати свої релігійні чи арелігійні погляди та переконання. Право на С. с. проголошується в конституціях, інших законодавчих актах більшості держав світу. В Україні право на С. с. гарантується Конституцією України, законом "Про свободу совісті та релігійні організації", рядом інших нормативних актів.