-
1 руб
матем.; физ. грань, рубе́ц -
2 рубіж
астр.; матем.; физ. грани́ца ( рубеж) -
3 рубідієвий
техн.; физ. руби́диевый -
4 рубіновий
техн. руби́новый -
5 рубіновий лазер
руби́новый ла́зерУкраїнсько-російський політехнічний словник > рубіновий лазер
-
6 рубин
рубі́н -
7 рубидий
-
8 лаловый
рубіновий; (шире) самоцвітний.* * *мин.рубі́новий -
9 рубиновый лазер
рубі́новий ла́зер -
10 рубиновый лазер
рубі́новий ла́зер -
11 рубиновый
рубі́новий -
12 рубиновая обманка
-
13 край
1) (коней, предел, рубежная полоса) край (-аю), кінець (-нця), окрай (-аю), окрайок (- айка), закрайок (-йка, берег (-рега), ум. краєчок (-єчка и -єчку), крайчик (-ка), кінчик, окраєчок (-чка); срвн. Конец 1. [Нема краю тихому Дунаю (Пісня). Світає, край неба палає (Шевч.). Карпо одсунувся на самий край призьби (Н.-Лев.). Поруч мене на краєчку всадовився якийсь п'яний чолов'яга (Крим.). На крайчику ліжка обнявшися заснули дві молоді голови (Франко). Я не силкуюся збагнути сю річ до краю (Самійл.). Замчали мене кудись на кінець села (М. Вовч.). Я льотом долетів до гайового окраю, - нема! (М. Вовч.). В кінець гаю, на окрайку стояв дуб-довговік (М. Вовч.). Поставив пляшку на самому березі столу (Сл. Ум.). Надягає черкеску, обшиту по берегах срібним галуном (Мова)]. Край одежды - край, омет (-та). [На гаптовані омети ризи дорогої! (Шевч.)]. Край соломенной крыши - стріха, остріха, острішок (-шка), (судна) облавок (-вка). Края сосуда, кратера и т. п. - вінця (р. вінець), береги, криси (-сів), посудини, кратера. [Розбий яйце об вінця шклянки (Звин.). Кратерові вінця (береги). Глибока миска з крутими берегами (Конотіпщ.). Здавалися йому крисами коло горшка або коло миски (Н.-Лев.)]. До -ёв, до самых -ёв - по вінця, по самі вінця. В уровень с -ями - ущерть, украй. [Не наливай горщика вщерть (Звин.). Її серце налилося щастям ущерть (Н.-Лев.). Злотом насиплю я човен украй (Грінч.)]. Насыпанный в уровень с -ями - щертовий. [Буде щертових мірок дев'ять, а верхових вісім (Сл. Гр.)]. Осторожно, это стакан с острыми -ями! - обережно, в цієї шклянки гострі вінця. Переливать через край - лити через вінця. Течь, литься через край, -ая - литися через вінця. [Повнії чарки всім наливайте, щоб через вінця лилося (Пісня)]. Имеющий широкие края - крисатий; срвн. Широкополый. Лист с вырезными, зубчатыми -ями - листок із вирізними, зубчастими берегами (краями). Край болота - приболоток (-тка). Тут тебе и край! - тут тобі й край! тут тобі й гак! тут тобі й амінь! Сшитый край ткани - см. Рубец. Шов через край - запошивка. Шить через край - запошивати. Рана с рваными -ями - рана з рваними краями. Язва с расползшимися -ями - виразка з розлізлими краями. Конца -аю нет - нема кінця-краю, без кінця й краю. Стол по -ям с резьбою - стіл із різьбленими закрайками. С которого -аю начинать пирог - з котрого кінця починати пирога? На реке лёд по -ям - на річці крига край берегів. Уже пришёл край моему терпению, а где край бедам! - уже мені терпець урвався, а лихові кінця немає! Он хватил, хлебнул через край - він перебрав міру, він хильнув через міру. На краю света - на краю світа, край світа. На краю пропасти - край безодні. На краю гроба - одною ногою в труні. Он был на краю гибели - він мало не загинув. Я проехал Украину из края в край - я переїхав Україною з кінця в кінець, я проїхав Україну від краю до краю. На край - (на) край. [Скажи-ж мені: де мій милий. Край світа полину (Шевч.)]. Вдоль края - понад, понад край, вкрай чого. [Понад шляхом щирицею ховрашки гуляють (Шевч.). Їхала пані вкрай города (Номис)]. На краю, с -аю, нрч. - край, покрай, накрай, наузкрай чого, кінець чого. [Насипали край дороги дві могили в житі (Шевч.). Потім на світанні, як біляві хмари стануть покрай неба, мов ясні отари… (Л. Укр.). Жила вдова накрай села (Пісня). Наузкрай ниви курився димок (Сл. Грінч.)];2) (ребро, грань) руб (-ба), пруг (-га), рубіж (-бежа), ребро, край. [Ударив рубом лінійки (Сл. Ум.). Вдарився об двері, об самий руб (Сл. Ум.). Об піл, об рубіж головкою вдарилося (Пирятинщ.)]. Край скошенный - скісний руб (край). Край острый (орудия, инструмента) - гострій (-рія), ум. гострієць (-рійця); (тупой) хребет (-бта), рубіж (-бежа). [Ледве махала сокирою, б'ючи вже обухом, а не гострієм (Грінч.). Хребет пилки. Рубіж ножа]. Край поперечный - торець (-рця). [Торці клепок звичайно скісно обрізують (Бондарн. виробн.)]. Край кристалла - кристаловий руб. Гора с зубчатым верхним -аем - гора з зубчастим хребтом. Гора с зубчатыми боковыми -ями - гора з зубчастими ребрами;3) (страна, область) країна, край, україна, сторона, земля, ласк. країнка, країнонька, країночка, сторононька, стороночка, (территория) терен (-рену). [Десь, колись, в якійсь країні проживав поет нещасний (Л. Укр.). Ой, пошлю я зозуленьку в чужую країноньку (Пісня). У якому краї мене заховають? (Шевч.). Прибудь, прибудь, мій миленький, з україн далеких (Пісня). На тій прославній Україні, на тій веселій стороні (Шевч.). Полину я в чужу сторононьку шукать таланоньку (Пісня). На чужій сторонці найду кращу або згину, як той лист на сонці (Шевч.). Встає шляхецькая земля (Шевч.)]. Какими судьбами вы в наших -ях? - яким вас вітром занесло до нас? Тёплые края - теплі краї, (мифол.) вирій, ирій (-ію и -ія). [Зажурилася перепілочка: бідна моя голівочка, що я рано із вирію прилетіла (Пісня)]. Родной край - рідний край, батьківщина; срвн. Родина. [Треба рятувати рідний край (Сторож.)], Далёкий край, дальние края - далекі краї, далека сторона, далекий край, (метаф.) не близький світ. [Одна, як та пташка в далекім краю (Шевч.)]. Чужие края - чужина, (ласк. чужинонька), чужа сторона, чужа країна, чужий край. [Тяжко-важко умирати у чужому краю (Шевч.). Свій край, як рай, чужа чужина, як домовина (Приказка). Виряджала мати доньку в чужу сторононьку (Пісня)]. По чужим -ям - по чужих краях, по світах. [Не забував він і того, що по світах робиться, по інших сторонах (Єфр.)]. Познакомиться с чужими -ями - чужих країв побачити, світа побачити. [Побуває наш у солдатах, світа побачить, порозумнішає (Крим.)]. Путешествовать по чужим -ям - мандрувати (подорожувати) по чужих сторонах (краях). Заморский край - заморський край, заморська сторона, замор'я (-р'я). Работы у нас непочатый край - у нас праці сила- силенна;4) (часть говяжей туши) край. [Товстий край. Тонкий край].* * *I сущ.1) (предельная линия, окраина) край, род. п. кра́ю; ( конец) кіне́ць, -нця́; (верхний обрез стенок сосуда, перен.) ві́нця, -нецьиз кра́я в \край, от кра́я [и] до кра́я — від (з) кра́ю [і] до кра́ю, з кра́ю в край, з кінця́ в кіне́ць
2) (область, местность, административно-территориальная единица) край; ( страна) краї́наII предл. диал.\край доро́ги — край доро́ги (шляху)
-
14 рубеж
1) межа́, рубі́ж, -бежу́, грани́ця; ( грань) гра́нь, -ніна \рубеж же дву́х океа́нов — на межі́ (на грани́ці, на рубежі́) дво́х океа́нів
но́вые \рубеж жи́ — перен. нові́ рубежі
го́рный \рубеж ж — гірськи́й рубі́ж, гірська́ грани́ця
есте́ственный \рубеж ж — приро́дна межа́ (грани́ця), приро́дний рубі́ж
на \рубеж же́ двух эпо́х — на зла́мі (на гра́ні, на межі́, на рубежі́) двох епо́х
2) ( государственная граница) кордо́н, -у, рубі́жза \рубеж жо́м за — рубеже́м
3) воен. рубі́жогнево́й \рубеж ж — вогне́вий рубі́ж
-
15 поруб
-
16 Лохмотье
и Лохмотья лахміття, лахмаття, хламіття (-ття), лахи (-хів) и (редко, гал.) лах (- ху), лахмани (-нів), лахмання (-ння), лати (р. лат), дрантя (-тя), рам'я (-м'я), руб'я (-б'я), хвантя (-тя), риззя, (-ззя), (гал.) фурфантя (-тя); ум. лахміттячко, дрантячко и т. п. [Дівчинка малесенька в лахмітті якомусь (Тесл.). На ній якесь лахмаття (Звин.). Лежать на великому гуртовому полу серед брудного хламіття (Грінч.). У таких лахах ходив, що й глянути гидко (Проскурівщ.). Доки ще ти в цих лахманах ходитимеш? (Київщ.). На вбогому лати, на багачі шати (Грінч.). Яка там свита? дрантя саме (Канівщ.). Які худі! в якому рам'ю! (Куліш). Старець труситься в дірявому риззі (Г. Барв.)]. Состоящий из -тьев, в -тьях (об одежде) - дрантивий, лахматний, лахмануватий; (рубище) дранка, лахманина, шарпанина. [Одежа на йому дрантива (лахманувата) (М. Грінч.). Одягнені вони були вбого, в якісь дранки (Крим.)]. Ходить в -тьях - ходити в лахмітті, в дранті и т. п.; дрантям (риззям, руб'ям) трясти, трусити; голим тілом (голою спиною) світити. [Треба прясти, щоб руб'ям не трясти (Борзенщ.). Мерзне в лихій одежині та світить голим тілом (Єфр.)]. -
17 вырубка
техн.1) ви́руб, -бу, ви́рубання, (неоконч. д. - ещё) виру́бування2) ( вырубленное место) по́руб, -бу, зруб, -бу, зруба́ння, (неоконч. д. - ещё) зру́бування3) (засечка, выемка) за́рубка•- вырубка угля -
18 вырубка
техн.1) ви́руб, -бу, ви́рубання, (неоконч. д. - ещё) виру́бування2) ( вырубленное место) по́руб, -бу, зруб, -бу, зруба́ння, (неоконч. д. - ещё) зру́бування3) (засечка, выемка) за́рубка•- вырубка угля -
19 грань
-
20 лал
(рубин) рубін (-на); (шире) самоцвіт (-ту). Лал вишнёвый - аметист (-та). Лал синий см. Сапфир.* * *мин.( рубин) рубі́н, -у ( о массе) и -а ( об отдельном кристалле); ( самоцвет) самоцві́т, -у
См. также в других словарях:
РУБ — релейно усилительный блок Русьуниверсалбанк РУБ Русский универсальный банк банк., организация Русьуниверсалбанк Источник: http://rubank.ru/ РУБанк РУБ Ростовский универсальный банк … Словарь сокращений и аббревиатур
РУБ — РУБ, см. рубаха. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 … Толковый словарь Даля
руб — 1 іменник чоловічого роду ребро; рубець руб 2 іменник чоловічого роду вузький край … Орфографічний словник української мови
руб. — руб. рублей Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
·руб. — ·руб. (abbreviation) рублей Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 … Толковый словарь Даля
РУБ — на рубе да руба кличет. Казан. Ирон. Об одежде в заплатках. СРНГ 35, 212. Руба рубащего не осталось. Горьк. О полностью износившейся одежде. БалСок, 52 … Большой словарь русских поговорок
рубіж — [руб’і/ж] беижу/, ор. беиже/м, м. (на) беиж і/ … Орфоепічний словник української мови
руб — неизм.; м. Сокращённое обозначение слова: рубль (на ценниках, в бухгалтерских документах и т.п.) … Энциклопедический словарь
рубідій — іменник чоловічого роду хімічний елемент … Орфографічний словник української мови
рубіж — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
рубін — іменник чоловічого роду коштовний камінь … Орфографічний словник української мови