розчинник

См. также в других словарях:

• розчинник — а, ч., хім. Сполука або суміш, що розчиняє якусь іншу речовину …   Український тлумачний словник

• розчинник — [рожчи/н:иек і рошчи/н:иек] ка, м. (ў) ку, мн. кие, к іў …   Орфоепічний словник української мови

• розчинник — іменник чоловічого роду …   Орфографічний словник української мови

• екстрагент — а, ч. 1) Розчинник, що не змішується з водним розчином, але вилучає з нього розчинені речовини. 2) Розчин або розчинник, якими вимивають складники із твердих сумішей …   Український тлумачний словник

• 71.100.40 — Поверхнево активні речовини ГОСТ 4.381 85 СПКП. Средства моющие синтетические. Номенклатура показателей ГОСТ 22567.1 77 Средства моющие синтетические. Метод определения пенообразующей способности ГОСТ 22567.2 77 Средства моющие синтетические.… …   Покажчик національних стандартів

• алькагест — а, ч. Міфічний універсальний розчинник, що його марно шукали алхіміки і який міг би розчиняти усі без винятку речовини …   Український тлумачний словник

• анізол — у, ч. Органічна сполука, рідина з приємним запахом; застосовують як розчинник у парфумерній промисловості …   Український тлумачний словник

• ацетат — у, ч. 1) Сіль і ефір оцтової кислоти; сіль застосовують у фарбуванні тканин, у медицині, для виготовлення каталізаторів; естер – як розчинник, у виробництві кіноплівки, в парфумерії, харчовій промисловості тощо. 2) Те саме, що Ацета/тний шовк… …   Український тлумачний словник

• ацетон — у, ч. Диметилкетон – безбарвна рідина з характерним різким запахом; використовується як розчинник у багатьох виробництвах …   Український тлумачний словник

• ацетонітрил — у, ч. Хімічна речовина, що використовується як розчинник …   Український тлумачний словник

• вимивати — а/ю, а/єш, недок., ви/мити, ию, иєш, док., перех. 1) Миючи, робити кого , що небудь чистим. 2) Розмиваючи землю, ґрунт, утворювати заглибину, яр і т. ін. || Розмиваючи ґрунт, виносити з нього або відкривати щось. 3) хім. Вилучати за допомогою… …   Український тлумачний словник