розцінювати

См. также в других словарях:

• розцінювати — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• розцінювати — юю, юєш, недок., розціни/ти, ціню/, ці/ниш, док., перех. 1) Оцінювати щось, визначати вартість, ціну чого небудь. 2) перен. Сприймати кого , що небудь, ставитися до когось, чогось певним чином …   Український тлумачний словник

• розцінювати — [роуз ц’і/н уватие і роус ц’і/н уватие] н уйу, н уйеиш …   Орфоепічний словник української мови

• розцінити — див. розцінювати …   Український тлумачний словник

• розцінюваний — а, е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до розцінювати …   Український тлумачний словник

• розцінювання — я, с. Дія за знач. розцінювати …   Український тлумачний словник

• розцінюватися — юється, недок. Пас. до розцінювати …   Український тлумачний словник

• оцінювати — I = оцінити, оцінувати (кого що визначати вартість кого / чого н.), поціновувати, поцінувати, цінувати, цінити, розцінювати, розцінити; примірятися, примірюватися, приміритися (до кого чого визначаючи придатність, цінність) II ▶ див. переписувати …   Словник синонімів української мови

• роз... — Слова лемківськоі говірки з префіксом роз в більшості мають те саме звучання, що й в укр. літерат. мові, і відрізняються від них тільки наголосом, напр.: розахатися, розахкатися, розбагнений, роздав[лений], розбесідуватися, розбещений,… …   Словник лемківскої говірки

• ставити — влю, виш; мн. ста/влять; недок., перех. 1) Примушувати кого небудь або допомагати комусь стати на ноги, набути вертикального (стоячого) положення. || Примушувати або просити когось стати де небудь. || у сполуч. з деякими присл. Примушувати кого… …   Український тлумачний словник

• називати — а/ю, а/єш, недок., назва/ти, ву/, ве/ш, док., перех. 1) перев. док. Давати кому , чому небудь назву, ім я. || Давати прізвисько кому небудь. || Звати, іменувати кого , що небудь. 2) Визначати, характеризувати кого , що небудь якимось словом,… …   Український тлумачний словник