розумҍлъ

- направляющее соображение

Ни бельмеса не смыслит не тямить ані же, не тямить ні бе ні ме.

* * *

1) (с винит. падеж. для означения движения, на вопрос: куда?) в или у (ув, уві) (с вин.), до (с род.), на (с вин.). [Іди в світлицю, кинь у комору, вскочити уві щось, скочив ув амбар]. Еду в город, в Киев - їду до міста, до Київа. В руки - до рук. В церковь - до церкви. Поехал в деревню - поїхав на село;

2) (с винит. падеж. для означения перехода из одного состояния в другое и в других отвлечен. значен.) в, у (ув, уві), на (с вин.), до (с род.) и др. [Взяли в салдати. Не вдавайсь у тугу (в любощі). Віра в себе]. Обратиться в лгуна - перевернутися на брехуна (также: в брехуна). Обратиться в пар - взятися парою. Вступить в бой, в разговор - стати до бою, до розмови;

3) (с винит. падеж. для указания цели, назначения и т. д.) по укр. чаще всего на с вин. пад. В дополнение, в знак, в доказательство, в шутку - на додаток, на знак, на довід, на жарт. Но также: до, з (с род.), за (с вин.). Во внимание принять - до уваги взяти. В наказание - за кару. Вменить в вину - поставити за вину. Во внимание к чему-л. - з уваги на що. Поставить в пример - поставити за зразок. В память - на незабудь;

4) (в длину, ширину, толщину, глубину) завдовжки, завширшки, завтовшки, завглибшки, или: удовж, ушир, утовш, углиб. В величину - завбільшки, убільшки. Во весь рост - на ввесь (на цілий) зріст. Груз в десять пудов - вага на десять пудів. Пьеса в трёх действиях - пієса на три дії. Здание в три этажа - будинок на три поверхи;

5) (с вин. для обозн. образа действия) у[в], на, на в[у] (с вин.). В розницу, в присядку, в карты - в роздріб, навприсядки, у карти. В клочки - на шматки. Во все лопатки, во всю ивановскую - на всі заставки. Во всё горло - на всі заводи и т. д.;

6) (с вин. пад. для обозначения времени, на вопрос: когда?) по укр. иногда также ставится в (у, ув) с вин., напр, у вівторок; но часто просто родит. падеж: в тот день, в ту ночь, в обеденное время - того дня, тієї ночи, обідньої доби и т. д.; кроме того, часто ставят предл. під (с вин. п.) и за (с род.): в обеденное время, в хорошую погоду - під обідню добу, під добру годинку и т. д. В наше время, в старину - за нашого часу (за наших часів), за старовини. Во время чего-л. - за чого, під час чого: за царювання Нерона, за Нерона, під час війни; иногда став. один твор. пад.: в ночную пору - нічною добою; в последнее время - останніми часами. В полночь, в полдень - опівночі, опівдні, об обідній порі. В срок - свого часу, вчасно. За с твор. пад.: в третий раз - за третім разом. Два рубля в месяц - два рублі на місяць. В ту пору - на ту пору;

7) (с вин. пад. на вопрос: во сколько времени?) по укр. став. предл. за с вин. пад.: в одну зиму - за одну зиму;

8) (с вин. пад. для обознач. сходства) по укр. также в (у, ув и т. д.) с вин.: в отца пошел - в батька вдавсь;

9) (с местным пад. для обознач. места, на вопрос: где?) в, у (ув), также с местн. пад.: в хаті, в місті, у воді. Также - на с местным, напр.: на селі, на місті. Та же конструкция с обозначением состояния и различн. отношений передается по укр. разнообразно: в мыслях - на думці, на мислі; во сне - уві сні; в беде - під лиху годину, при лихій годині; в здравом уме - при здоровім (-вому) розумі, при старості, при бідності; что мне в вас? - що мені по вас? в этом отношении, во всех отношениях - з цього погляду, з усякого погляду, всіма сторонами; в пяти верстах - за п'ять верстов и т. д.;

10) (с предлож. падеж. для обознач. времени) в (у, уві) с предлож., о (с предл.). за (с род.), під (с вин.) или просто родит. пад., напр.: в мае месяце - у травні; в пятом часу - о п'ятій годині; в прошлом году - минулого року; в печальном веке - під сумний вік, за сумного віку.

* * *

1) в, у (кого-що), (а также переводится иными предлогами или конструкциями без предлогов; при обозначении какой-л. группы, разряда лиц, предметов, в состав которых кто-что-л. включается, входит) в, у (ко́го-що), до (кого-чого); (при обозначении предмета, в который кто-что-л. облекается, заключается) в, у (що); (при обозначении занятия, состояния, в которые кто-л. вовлекается, вступает, или предмета, состояния, в которые что-л. переходит, превращается) в, у, на (кого-що); (при указании на количественные признаки, вес, размер, на кратность соотношений чисел, величин) з, в, у, на (ко́го-що); переводится также конструкциями без предлогов; ( при указании на цель действия) на, в, у, за (кого-що), до (чо́го); (при указании на момент, срок совершения чего-л.) в, у, на (кого що), за (чого, кого-що), під (що); (преим. в сочетании с порядковыми числительными при обозначении часа) о, ( перед гласным) об (чому); переводится также конструкциями без предлогов

2) с предложн. п.: в, у (кому-чому); ( иногда) на, при (кому-чому); (при указании состояния, в котором кто-что-л. находится, сферы психической деятельности, в которой протекает действие) в, у (кому-чому), за (кого-чого); (при указании меры расстояния от чего-л.) за (скільки), в, у (скількох); (при указании на момент или период, в который что-л. происходит) в, у (чо́му), за (чого); ( среди чего) серед (чого); ( в сочетании с порядковыми числительными при обозначении времени) о, ( перед гласными) об (чому)

обопільний, зобопільний, взаємний. [Обопільна (зобопільна, взаємна) приязнь, зненависть, допомога, порада, повага]. -ое понимание - порозуміння. -ое согласие - обопільна згода, лад. [Нема ладу в нас: не можна нам укупі жити]. -но - обопільно, зобопільно, навзаєм.

* * *

дорослий, дійшлий, дохожалий. -ый сын - дорослий син, син на порі, на оженінні. -ая дочь - доросла дочка, дочка на порі, на відданні, відданиця. Сделаться -лым - увійти в літа (в розум), дорости, дійти літ, дійти до зросту.

* * *

1) прил. доро́слий; ( о человеке) ді́йшлий, доходжа́лий

2) в знач. сущ. доро́слий, -ого

внушить

1) навівати, сов. навіяти кому що, надихати, надихнути (надхнути) кому що, увідхнути, вмовляти (вмовити) в кого щось, піддавати, піддати кому що; (прививать) прищеплювати, прищепити кому що. [Навіває їм такі думки. Надихнув бадьорого духу. Прищеплює дітям огиду до злочинств (Крим.). Піддав йому добру думку. Вмовити цю ідею в читача]. Внушать постоянными наговорами - натуркувати кому що. Внушать страх - завдавати, завдати страху кому. Внушать почтение - імпонувати кому. [Його слова мені не імпонують]. Внушать мужество кому - осміляти, осмілити кого. Внушать собою доверие - викликати довіру, будити довіру;

2) Внушать накрепко (вбивать в голову) - утовкмачувати, утовкмачитити кому; (делать строгое вкушение) напоумляти, застерігати кого, пригрущати, пригрустити, угрущати кому и кого. [Угрущають і богом, і лозиною (Г. Барв.)]; (вразумить) на розум послати кому (Квіт.).

* * *

несов.; сов. - внуш`ить

возвратить

1) вертати кого до чого, що, вернути [Вернути полонених до рідного краю. Минулого не вернеш. Щастя розум відбирає, а нещастя назад вертає], повертати кого до чого, що кому, повернути [І хто зна, коли мене поверне до своєї господи (Лев.). Права вам давні повертає (Руд.)], завертати, звертати, завернути кого, що кому [Звертаю вам сей документ (Франко). Хочуть пани завернути старий лад], привертати, привернути кого до чого (к чему), кому що [Потроху знов привертає вас до кріпацтва (Крим.). Назад до життя привернув (Сл. Грінч.). Приверни мені знов дитячі дні (Крим.)]. -щать, -тить при помощи колдовства к прежнему состоянию - відвертати, відвернути, відроблювати, відробляти, відробити. -щать, -тить, забраковавши что-н. сделанное, купленное по заказу, просьбе - прикидати що кому, прикинути [Не так пошиєш, - грошей не заплатять, а прикинуть тобі твоє шитво];

2) (отдавать назад полученное) вертати, вернути що кому [Верну вам усенькі ваші трати (Крим.). Вернути борг], повертати, повернути що кому [Швидко зможу вам усе ваше повернути (Крим.)], завертати, звертати, звернути що кому [Заверну все твоє]. В-тить друг другу обратно вещи, которыми раньше поменялись - розмінятися [Поміняймось!.. Я візьму твоє, а ти моє; а у год і розміняємось на сім самім місці].

* * *

несов.; сов. - возврат`ить

поверта́ти, поверну́ти и мног. поповерта́ти, верта́ти, верну́ти; (заставлять возвращаться) заверта́ти, заверну́ти; несов., фольк. вороча́ти

перебити, перепинити, перешкодити, завадити, стати на перешкоді, стати на заваді, стати на переметі, стати на перечепі комусь, чомусь. [Що вам перебило прийти? Хіба дурному розум завадить? (погов.). Йому й муха на заваді]; (воспретить) поборонити, сперечити. [А як ти сьому поборониш, то гляди, щоб не було гріха на твоїй душі (Квітка). Рубають собі ліс у пана, ніхто не сперече, бо то ніч (Кам'ян. п.)].

* * *

впасть

1) западати, запасти, впадати, впасти. [Як коханка сльозу проливає, сльоза та в могилу мою западає. Впасти в кайдани (Шевч.)];

2) попадатися, попастися, діставатися, дістатися, вдаватися, вдатися, вкидатися, вкинутися. Впасть в бедность - зубожіти. Впасть в несчастие - на біду зійти, дістатися в біду. Впасть в меланхолию, тоску - задосадувати, занудьгувати, вдатися в меланхолію. Впасть в уныние - дійти до зневіри, (тяжко) засумувати, вдатися в (тяжку) тугу. Впасть в безверие, безбожие - перейти на безбожність, вкинутися в безбожність, знебожитися. Впасть в детство - несов. падати в дитинство, дитинитися, сов. здитинитися, несов. дитиніти, сов. здитиніти, розум вистаріти. Впасть в лиризм, искусственность, многословность - вдатися (вкинутися) в ліризм, штучність, многомовність. Впасть в бессознательное состояние (при болезни) - знепритомніти, втратити свідомість. Впасть в обморочное состояние - зомліти, умліти. Впасть в летаргию - замирати, замерти, обмирати, обмерти;

3) (о щеках, глазах) опасти, позападати. [Щоки опали (позападали). Очі позападали глибоко];

4) (о реке) впадати, впасти, вливатися, влитися, втікати, втекти, впливати, впливти, кидатися, вкинутися. [Сімсот річок і чотири та й усі-ж вони та й у Дніпро впали. Там, де Случ з Горином кидається у Прип'ять]; (быть притоком) допливати, допливти.

* * *

несов.; сов. - впасть

1) ( вваливаться) запада́ти, запа́сти, упада́ти, упа́сти, запада́тися, запа́стися

2) (во что - приходить в какое-л. состояние) упада́ти, упа́сти (в що); ( предаваться) удава́тися, уда́тися (в що); (допускать что-л.) допуска́тися, допусти́тися, припуска́тися, припусти́тися (чого); ( погружаться) порина́ти, пори́нути (в що)

3) (несов.: о реке) упадати, улива́тися

1) врозумливий, зрозумілий, ясний;

2) напутенний, напоумливий. Вразумительно - врозумливо, зрозуміло, втямки, розумно. [Кажи так, щоб кожному було розумно];

3) напоумливо, напутенно, на добрий розум навчаючи.

* * *

навчання на добрий розум, напоумлення, напучування (сов. напутіння), напомин.

* * *

вырваться

1) вириватися, видиратися и т. д. - см. I. Вырывать;

2) вихвачуватися, вихватитися, вимикатися, вимкнутися, вибиватися, вибитися, видобутися (вибутися) на волю, виприснути з рук; (о ветви - вырваться вверх) порснути вгору. [Вимкнулися з облоги. Розум мав він про себе, не дуже з ним вихвачувався (Клітка)];

3) (о чувстве, прорваться) вибухнути. [Тепер тая мука, сльозами вибухнула (Грінч.). Вибухла глибока дикая печаль (Крим.)];

4) (об огне, пламени, дыме) вихвачуватися, вихоплюватися, бухати, бухнути, жахати, жахнути, ударити, гаснути, шагати, шагнути; бурхати, пошибати.

* * *

1) вирива́тися, вирватися; ( выдираться) видира́тися, ви́дертися и ви́дратися

2) (стремительно появляться, выходить) вирива́тися, ви́рватися, вихо́плюватися, ви́хопитися и мног. повихо́плюватися; (о пламени, дыме) жаха́ти, жахну́ти, шуга́ти, шугнути, вибуха́ти и бу́хати, ви́бухнути, жбу́хати, жбу́хнути

3) страд. несов. вирива́тися; видира́тися; висми́куватися; вихо́плюватися, вихва́чуватися

1) нерозум, дурний розум, недоумство, дур (р. дуру), дурість (р. -рости), дурощі (р. -щів), дурування. [З великого розуму у дур заходить. Не боже карання, а своє дурування]. По глупости - з дурного розуму. Делать глупости - см. Глупить;

2) (мелочь, пустяк) дурниця. [Що там, врешті, сон? Дурниця (Коцюб.)]. Вот глупости! - дурниця!

* * *

1) ( свойство) ду́рість, -рості, глупота, глу́пство; ( бессмысленность) безглу́здість, -дості, нісені́тність, -ності

2) (глупый поступок, глупая мысль, речь) дурни́ці, -ни́ць, дурни́ця

нерозумний, дурний, дурноголовий, безголовий, дурноверхий, на розум небагатий; (описательно) зелений, макоцвітний. Глуп, как пробка - дурний, як пень, як ступа. Совершенно глупый - дурнісінький. Он не глуп - він не цвяшком у тім'я битий. Глупым сделаться - здурніти, подурнішати. Глупо - нерозумно, по-дурному, немудро, придуркувато. Что ни скажет, всё глупо - хоч що скаже, то все півтора людського (или по- дурному).

* * *

гіркість (р. -кости), гіркота. [Люблю я оцю горілку: і гіркота й солоднеча (Н.-Неч.). Життя - гіркота й нудьга (Грінч.). Він і не розумів, скільки гіркости було для сина в тім його сміху (Крим.)]. Горечь нищеты, разлуки и т. д. - гіркість (гіркота) злиднів, розлуки. С горечью вспоминать о чём - з гіркістю в душі згадувати (спогадувати) що. Стихи полные горечи - поезії, повні гіркоти. Иметь горечь (горький вкус) - горенити. [Чогось борщ горенить]. В сердце горечь - в серці горенить, в серці гіркота.

* * *

дать давати, дати, (о многих, сов.) подавати [Подавав (= дал) серпи їм золотії (Чуб.)]; завдавати, завдати; подавати, подати; наділяти, наділити кому що; видавати, видати; надавати, надати; уділяти, уділити. [Чи даси мені коня в місто поїхати? Дамо (повел. даймо) їм добру одсіч. Не дасть погибати (Шевч.). Яких уже ліків мені не завдавали! (М. Вовч.). Він мені подав за себе викуп (Куліш). А в тексті було подано життєпис його (Крим.). Наших друзів наділяє нам випадок, а не наш вибір (Крим.). Зроби мені коробочку солом'яну, дак я тобі наділю в'юнів і карасів (Г. Барв.). Невмолотне жито - зовсім мало з копи видає. Моя матінко, нащо ти мене нещасницю вродила, гірку долю вділила?]. Дай(ка), дайте(ка) - дай лиш (лишень), дайте лиш (лишень), дай-но; (сёмка) ке лиш (лишень), кете-лиш (лишень). [Коли не вмієш пирога з'їсти, ке його сюди (Ном.). Кете лиш кресало (Шевч.). А ке я заграю]. Давай, давайте! (= ну-ка!) - ну, нум(о), давай, давайте, (вульг.) ке, кете! [Нум гуртом співать! (Гліб.). Нумо до праці мерщій! (Грінч.). Давай він його прохати. Ке стану і я вірші писать (Квітка)]. Давай бог ноги - хода, ходу, в ноги, шуги. [Вона за ним, він мерщій хода, біжить. А по добридню та й шуги - бувайте здорові, шукайте вітра (М. Вовч.)]. Дай бог, чтобы (чаще с оттенком недоброжелательства) - бодай (с прош. врем.), (зап.) богдай; бодай-би. [Бодай ти пропав!]. Не дай, бог - крий, боже; не доведи, Господи! Что бог даст - дійся воля божа. Дать какую-либо малость - перекинути щось. [Я тобі за те щось перекину: сальця чи борошенця]. Дать многим (оделить) - обдати, пообдавати кого. [Усіх пообдавали хлібом]. Дать много - надавати. [Сестра йому надає книжок додому (Квітка)]. Давать в обрез - видавцем давати. [У нас не дуже роз'їсися, бо й хліб видавцем дають]. Дать в достаточном количестве - надати. [Грошики здобува, та як їх і сюди, і туди треба, так нікуди і не надасть (Квітка)]. Дать ещё будучи живым - ще за живота дати, теплою рукою дати. Ровно ничего не дал - нічогісінько не дав, і на нігтик не дав (не покинув). Дать в замену - підставити. [Товар у кого захоріє - уже він свій підставить (Г. Барв.)]. Давать показание - складати свідоцтво, свідчити, зізнавати. Д. отчёт - подавати звідомлення про що, здавати справу з чого. Давать очную ставку - зводити на очі кого з ким. Дать тягу, стрекача, стречка - дременути, чкурнути, п'ятами накивати, драпнути, драпонути, дмухнути, дати драла, дмухнути драла. Дать знать - дати (подати) звістку кому, оповістити кого. Дать знать о себе - об'явитися. Дать себя знать, помнить, почувствовать - датися знати кому, датися в знаки, в тямки, в помку, увіритися, упектися, дошкулити, допекти кому. Давать понять - дати на розум (на здогад) кому. Дать другой оборот делу - повернути справу (на инакше). Ни дать, ни взять такой - достоту такий, існісінько такий. Быть данным - датися. [Якби то далися орлинії крила, за синім-би морем милого знайшла (Шевч.)]. То, что дано - данка. [Обіцянка, а не данка - дурному радість (Ном.)]. Дающий - давач.

* * *

несов.; сов. - дать

диктувати, проказувати. [Я написав оці рядки, як мені диктував мій розум. Заграба проказує далі: «Милостивый государь» (Мова)]; (этногр.) -вать песни, декламируя их (не распевая) - розказкою диктувати пісні (Звин.). Диктуемый и диктованный -

1) (несов.) диктований, проказуваний;

2) (сов.) подиктований. [Стаття подиктована національною ненавистю].

* * *

I. 1) добро, благо, гаразд. [За благо народу. Живуть собі люди у добрі та в гаразді]. Нет худа без добра - лихо не без добра. По добру, по здорову - щасливо, без лиха, доки живий і цілий. Идёт к добру - на добро (на добре) йдеться, на гаразд. Не будет добра - не буде добра (життя, пуття);

2) (имущество) добро, добре, майно, худоба, (пожитки) збіжжя. Продав усе своє добро. Що, я не хазяїн на своєму доброму? Не збирай синові худоби, а збери йому розум. Все своє нерухоме майно одписав на школи].

II. Добро, нар. - добре, гаразд. [Добре тому багатому! (Шевч.). Гаразд, що не бачили нас, а то лихо було-б]. Добро пожаловать - просимо до хати, до господи, будьте дорогими гостями. Добро бы - хоч-би-ж, коли-б уже, хай-би вже. [Хай-би вже хто путній казав, а то така негідь].

* * *

I. (3 л. ед. ч. н. вр. от быть) є, (реже) єсть. (См. Быть). Каков, какой ни есть - хоч який (є), хоч який-би був, будь-який. Сколько ни на есть - хоч скільки є, хоч скільки-б було. Как есть (совсем, вполне) - чисто, геть, (вульг.) настояще. [Той геть увесь спалахнув (Крим.)]. Ну как есть - ну чисто тобі. [Лежав він у труні ну чисто тобі живий (Еварн.)]. То есть - цеб- то, себ-то, тоб-то.

II. едать 1) їсти (наст. вр. їм, їси, їсть, їмо, їсте, їдать; пов. н.: їж, їжмо, їжте); неопр. н-ние, ум. (неспряг.) - їстоньки, їдусі, їдусеньки, їсточки. [Твої діти плачуть, їстоньки хочуть], (потреблять) споживати (сов. спожити), поживати (пожити). [ІЦе й половини з миски не спожили, а він уже поклав ложку. Його розум протестував проти церковних слів: «Прийдіть, споживайте, це - тіло моє». Стали ми хліба-соли поживати]; (при обращении к детям) - гамати [Гамай, гамай, моя дитино, орішок! - Я вже, мамо, згамав], (неспряг., ум.) гамці. [Не плач, дитино, зараз будем гам. I сам не гам і другому не дам]. Есть один раз в сутки - їсти раз на добу, разувати. Есть с кем за одним столом - столувати стіл з ким. Есть до сыта - їсти вдосить, досита, доситости. Есть глазами - їсти очима кого. [Їсть Оленку очима];

2) (признавать годным в пищу, съедобным, употреблять) їсти, вживати [Ми не вживаємо конини], заживати;

3) (о насекомых) кусати, їсти, тяти. [Комарі нас тнуть];

4) (об едкой жидкости, веществе) їсти, кусати, гризти. [Вапна (известь) гризе пальці]. Есть кого - їсти кого, уїдатися на кого. [Почали вони на його уїдатися]. Поедом есть - їдом (їдьма, їдцем) їсти, жерцем пожирати. [Ти, як та гадюка, - їдом їси (Гліб.). Невістка їдьма їсть бабу й діда (Г. Барв.). Ненавидять, гонять, б'ють, жерцем пожирають]. Даром едящий - дармоїжний, дармоїд. Есть с жадностью и т. п.; см. Жрать, Лопать, Трескать, Убирать, Уминать, Уписывать, Уплетать.

* * *

ї́сти (їм, їси́, їсть, їмо́, їсте́, їдя́ть); ласк. дет. ї́стки, ї́стоньки, ї́сточки; ( употреблять) спожива́ти, ужива́ти, зажива́ти, пожива́ти

(3 л. ед. ч. наст., от "быть") є, єсть