розлука

розлука ВН.

розлука У; фиркат келамын вар ти маєш щось сказати про розлуку У.

1. n

1) розлука, розставання, прощання; від'їзд

2) роздоріжжя, розгалуження, розвилка

3) проділ (у волоссі)

4) тех. відокремлення

5) тех. розняття; стик

6) геол. пуста порода, прошарок

7) мет. очистка металів

2. adj

1) прощальний

2) що розділяє

3) що розгалужується (розходиться) (про дорогу)

4) згасаючий, завмираючий

* * *

1) розставання, розлука

2) прощання, від'їзд

3) розгалуження дороги, розвилка

4) проділ ( у волоссі)

5) тex. відділення; поділ

6) тex. рознімання, стик

7) гeoл. окремість, яка розділяє пласти; прошарок

8) метал. афінаж, очищення металів

1) прощальний

2) відокремлювальний; який розгалужується ( про дорогу); тex. відрізний ( про різець)

3) гаснучий, вгасаючий, вмираючий

1) відокремлення, відділення; роз'єднання; поділ

2) розлука

3) сортування

4) розкладання на частини

5) юр. нарізне проживання подружжя

6) гірн. збагачення

7) звільнення з армії; демобілізація

8) тех. відокремлення (ступеня ракети)

* * *

1) відділення, роз'єднання, поділ

2) розлука

3) сортування, розкладання на частини

4) юp. окреме проживання подружжя

5) закінчення договірних відносин, закінчення терміну трудової угоди; звільнення з армії; демобілізація

6) фiз. поділ

7) гipн., xiм. збагачення

8) гeoл. поділ, роз'єднання (пласту, жили)

9) aв. відділення ( ступеня ракети); ешелонування

10) cпeц. відстань, інтервал; рознесення, рознос

1. n

1) розлучення, розлука, розірвання шлюбу

2) розрив, роз'єднання; відділення

2. v

1) розлучатися, розривати шлюб

2) розлучати (когось)

3) розривати; відривати; роз'єднувати

* * *

1) l. розлучення, розірвання шлюбу

2) розрив, роз'єднання

1) розлучатися, розривати шлюб; розлучати (кого-небудь; про суд)

2) розривати, відривати, роз'єднувати; відокремлювати, розділяти

1) розставання, розлука

2) прощання, від'їзд

3) розгалуження дороги, розвилка

4) проділ ( у волоссі)

5) тex. відділення; поділ

6) тex. рознімання, стик

7) гeoл. окремість, яка розділяє пласти; прошарок

8) метал. афінаж, очищення металів

1) прощальний

2) відокремлювальний; який розгалужується ( про дорогу); тex. відрізний ( про різець)

3) гаснучий, вгасаючий, вмираючий

1) відділення, роз'єднання, поділ

2) розлука

3) сортування, розкладання на частини

4) юp. окреме проживання подружжя

5) закінчення договірних відносин, закінчення терміну трудової угоди; звільнення з армії; демобілізація

6) фiз. поділ

7) гipн., xiм. збагачення

8) гeoл. поділ, роз'єднання (пласту, жили)

9) aв. відділення ( ступеня ракети); ешелонування

10) cпeц. відстань, інтервал; рознесення, рознос

настать

1) (во времени) наставати (-стаю, -стаєш и (редко, диал.) -ставаю, -ваєш), настати, ставати, стати, постати, вставати, встати, ( реже) наступати, наступити, (наспевать) настигати, настигти, пристигати, пристиг(ну)ти, приспівати, приспіти, (подходить, наближаться, начинаться) заходити, зайти, надходити, надійти, приходити, прийти, (о мног.) понаставати. [Наставало різдво (Тесл.). Настає якась мить байдужости (В. Підмог.). Тиша наставала в кімнаті (В. Підмог.). Що-далі на світі, то більша біда наставає (Номис). Ось скоро молодик настане (Богодух.). Настала розлука (Крим.). (Такі) вчені понаставали, (що) все в їх дурниця (Грінч.). Гайдамаки дерли народ років може з десять, аж поки Мандебурія стала (ЗОЮР I). Після Татарщини нові порядки на Вкраїні постали (Куліш). На мить постала була тиша (Короленко). Встала й весна (Шевч.). Подивись: весна устала (Грінч.). Північ наступає (Рудан.). Час наступає - ходім! (Грінч.). Усьому наступає свій край (Грінч.). От і обідня пора настигла (Квітка). Настиг день святої волі (Кониськ.). Той час пристиг (Грінч.). Осінь приспіла (Глібів). Було літо: саме жнива заходили (Звин.). Надходить осінь (М. Вовч.) Десь надходила весна (П. Тичина). Надходить сцена прощання (Грінч.). Тому раюванню надійшов швидко кінець (Крим.). Надійшов день від'їзду (Франко). Як прийде різдво, вони… (Крим.)]. -тала ночь - настала (надійшла, впала, облягла) ніч. [Ніч упала (Сл. Гр.). Як облягла ніч, він і виїхав (Манж.)]. -ло утро, -тал вечер - настав (прийшов) ранок, настав (надійшов, прийшов) вечір, прийшло на рано, на вечір (Гнатюк). -тала зима - настала (зайшла, надійшла, впала) зима;

2) (о местности) наставати, настати, починатися, початися. Здесь -тают пески - тут настають (починаються) піски.

* * *

несов.; сов. - настать

причинить что заподіювати, заподіяти, діяти, удіяти що, чинити, учиняти, учинити що, спричиняти и -чинювати, спричинити що, спричинятися и -чинюватися, спричинитися до чого; (доставлять, приносить) завдавати, завдати кому чого и що. [Що я заподіяв оцим людям, - твоїм людям, - за що мене судять? (Шевч.). Краще кривду вже терпіти, ніж самим її чинити (Грінч.). Завдала ти мені великої турботи. Любов ті рани завдавала (Куліш). Мати найбільше любить ту дитину, що більше слабувала, більше ночей безсонних їй спричинила (М. Левиц.)]. -нить вред кому - удіяти, заподіяти, учинити шкоду кому, пошкодити кому. [І людська злість та неправда не вдіє мені ніякої шкоди (Неч.-Лев.). Замість щоб зробити велику користь, «Крашанка» вчинила тільки шкоду (Грінч.)]. -нить зло, несчастье - учинити зло, нещастя, заподіяти, вдіяти зло, лихо и зле, лихе кому, завдати (накоїти) лиха (безголов'я) кому. [Ніколи зла я не вчинив-би їй (Грінч.). Скільки вам зла я вчинила (Грінч.). Ні, ні, Господь не заподіє злого! (Куліш). А що він кому лихого заподіяв (Кониськ.) Вам лихо вдіяти? (Самійл.). Я не знаю, хто їй лихо заподіяв (Шевч.). Не золотом те лихо оплатити, що завдали ви нам (Грінч.). Музо богине! Співай нам про гнів Пелієнка Ахилла, згубний которий сто сот безголов'я Ахейцям накоїв (Ніщинськ.). Дуже багато Ахейцям лиха накоїв (Самійл.)]. -нить кому много хлопот, беспокойства - завдати, заподіяти, наробити кому багато клопоту, турбот. [Мало тобі того клопоту і сорому, що досі нам заподіяла ? (Кониськ.)]. -нять затруднения - чинити труднощі кому, ставити труднощі кому и перед ким, завдавати кому труднощів. -нять, -нить печаль, скорбь, горе, огорчения, неприятности, страдания кому - завдавати, завдати жалю, журби, туги, скорботи, горя, прикростей, страждання кому, завгорювати, завгорити кому; срв. Огорчение, Огорчать. [Цим ми йому не завгоримо і його не навчимо, але нехай знає, що вовк ловить, але й вовка ловлять (Неч.-Лев.)]. -нять муку, муки - завдавати муку, муки кому. [Хіба то я завдав їм муку? (Л. Укр.). Найгірші особисті муки, які завдає розлука з усім, що серцю любе (Єфр.)]. Это -няло боль, страдания кому - це боліло кого. [Зневага до найкращого її почуття боліла Раїсу (Коцюб.)]. -нить обиду кому - заподіяти, вчинити кривду кому, скривдити кого. -нить убыток, ущерб, урон кому - наробити втрати (збитків кому, призвести до втрати кого. Война -няет большие бедствия - війна призводить до великого лиха, війна діє, спричинює багато лиха. Это может -нить взрыв - це може спричинити вибух, призвести до вибуху. Причинённый - заподіяний, удіяний, учинений, спричинений, завданий кому. -ться -

1) заподіюватися, бути заподіяним, діятися, бути вдіяним, чинитися, бути учиненим, завдаватися, бути завданим кому, чому;

2) (безл.: приключиться) заподіятися, статися, зробитися, учинитися. Что тебе -лось? - що тобі сталося? що тобі зробилося?

* * *

несов.; сов. - причин`ить

 ж розлука

 с розлука

 с розлука

окремий, відокремлений К.Єайрылых розлука.

1. розлука СК; ӧлӱм вар — айырлых йох смерть є — розлуки немає Г.

2. відосібненість, окремішність, розрізненість О; див. айырылых.

стати правдою СК; айрылых д'ерчекленди розлука здійснилася СК.

хто ВН, П, Г-СГ; абер д'ельди падышадан дӧгӱше д'итмейе... д'ими анадан, д'ими баладан айырлып д'итмейе від царя прийшла звістка іти на війну, іти, розлучаючись — кому з матір'ю, кому з дітьми ВН; бен / мен бурада ӧльсем да д'итсем, д'им ағлер, йар, д'им ағлер? якщо я тут помру, хто оплаче мене, моя мила, хто оплаче П; бу айрылых д'имдэн олду, (бен дэ) билейим через кого сталася ця розлука, і я знаю Г, СЛ; йа бен ағлемейип д'имлер ағлесин? а якщо не заплачу я, то хто ще заплаче? Г; не ӱчӱн җаны ағырды? д'име ағырды? чому вона ображається? на кого ображена? Г; д'имин хызысын йа? чия ти дочка, га? Г; т'ими ичти, д'ими ичмеди, т'имин (д'имин) ағызы ачых халды хто з них пив, хто не пив, а хто так і лишився із роззявленим ротом К; пор. ким, т'им.

1. туга, смуток, сум.

2. турбота, клопіт, морока, клопітний, заклопотаний; не чӱн мӱшкӱль отурус? чому ти так заклопотаний? СБ; мӱшкӱль шей клопітна справа Г.

3. прикрий, тяжкий, сумний, печальний; айрылых ӧлӱмдэн мӱшкӱль розлука тяжча за смерть У; мӱшкӱль бела тяжке лихо ВН; не дэ мӱшкӱль ӧльмед'е як тяжко помирати К; мӱшкӱль дэрд тяжкий біль СГ; ғайып мӱшкӱль дэрд смертельне страждання СК; не мӱшкӱль дэртлере тӱштӱм яке тяжке горе спіткало мене СЛ.