-
1 розділяти
= розді́лювати, розділи`тиразделя́ть, дели́ть, раздели́ть -
2 розділити
-
3 розділювати
см. розділятиразделя́ть, дели́ть
См. также в других словарях:
розділяти — дієслово недоконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
розділяти — я/ю, я/єш і рідко розді/лювати, юю, юєш, недок., розділи/ти, ділю/, ді/лиш, док., перех. 1) Ділити що небудь на частини, шматки і т. ін. || Поділяти (колектив людей) на менші одиниці. || Класифікувати за певними ознаками. || перен. Певним чином… … Український тлумачний словник
розділятися — я/юся, я/єшся і рідко розді/люватися, ююся, юєшся, недок.; розділи/тися, ділю/ся, ді/лишся, док. 1) Ділитися на частини, шматки і т. ін. || Поділятися на менші одиниці (про колектив людей). || Утворювати розгалуження; розгалужуватися. 2) Ділитися … Український тлумачний словник
розділення — я, с. Дія за знач. розділити, розділяти … Український тлумачний словник
розділити — див. розділяти … Український тлумачний словник
розділювати — див. розділяти … Український тлумачний словник
розділяння — я, с., рідко. Дія за знач. розділяти … Український тлумачний словник
розділяючий — а, е. Дієприкм. акт. теп. ч. до розділяти … Український тлумачний словник
відділяти — я/ю, я/єш і відді/лювати, юю, юєш, недок., відділи/ти, ілю/, і/лиш, док., перех. 1) Розділяючи, відгороджувати від чого небудь. || Розділяти, відмежовувати собою; бути межею, перепоною між чим , ким небудь. || Розділяти, відмежовувати (про певний … Український тлумачний словник
відділяти — I 1) = відділювати, відділити (що від чого бути межею, перепоною між чим / ким н.), відділювати, розділяти, розділити (кого що), відмежовувати, відмежувати, відгороджувати, відгородити, відокремлювати, відокремити; ділити (кого що), розмежовувати … Словник синонімів української мови
переділяти — я/ю, я/єш, недок., переділи/ти, ділю/, ді/лиш, док., перех. 1) Розділяти що небудь на частини. 2) Ділити, розподіляти що небудь на частини ще раз, повторно або заново, по іншому … Український тлумачний словник