розгалужений

См. также в других словарях:

• розгалужений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до розгалузити. 2) у знач. прикм. Який має багато гілок; гіллястий. 3) у знач. прикм. Який розходиться в різні боки, напрями. 4) у знач. прикм. Який ділиться на частини, відділи (про організацію, установу і т. ін.) …   Український тлумачний словник

• розгалужений — [розгалу/жеинией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і …   Орфоепічний словник української мови

• розгалужений — дієприкметник …   Орфографічний словник української мови

• розгалужений візерунок — Syn: струмковий візерунок …   Словарь синонимов металлургических терминов

• дендритний — а, е, спец. Який має розгалуження деревоподібної форми; розгалужений …   Український тлумачний словник

• дереза — и/, ж. 1) Розгалужений кущ родини бобових, що росте в степу, по степових схилах. 2) Колючий кущ родини пасльонових, який добре вкорінюється на сухих схилах, скелях, обривах; повій звичайний …   Український тлумачний словник

• європейський — а, е. Прикм. до європейці та Європа. || заст. Стос. до народів і держав Західної Європи; західноєвропейський. || Відомий усій Європі. Європейське ім я. •• Європе/йське пра/во розгалужений комплекс міжнародних та наднаціональних правових норм, що… …   Український тлумачний словник

• ізобутан — у, ч. Ізомер бутану, що містить розгалужений чотириатомний карбоновий ланцюжок, сполучений з 10 ма атомами Гідрогену …   Український тлумачний словник

• ізооктиловий — а, е. Стос. до одного з ізооктил радикалів, що мають розгалужений карбоновий ланцюжок. Ізооктилові спирти …   Український тлумачний словник

• розвилистий — а, е. Який має розвилину; розсохуватий, розгалужений. Розвилисті роги …   Український тлумачний словник

• розгалуженість — ності, ж. Абстр. ім. до розгалужений 2 4) …   Український тлумачний словник