-
1 робітник
ч -
2 робітник
-а́рабо́чий; рабо́тник -
3 робітник
-
4 робітник
robitnykч.pracownik, robotnik -
5 робітник
техн. рабо́тающий ( о работнике физического труда), рабо́чий -
6 робітник
მუშაკი -
7 робітник за наймом
Українсько-англійський юридичний словник > робітник за наймом
-
8 робітник-дитина
-
9 робітник-будівельник
чbuilding tradesman, construction worker -
10 робітник-верстатник
-
11 робітник-машинобудівник
-
12 робітник-нафтовик
ч -
13 робітник-підліток
-
14 робітник-складальник
-
15 дискримінація іноземних робітників
Українсько-англійський юридичний словник > дискримінація іноземних робітників
-
16 законтрактований робітник
Українсько-англійський юридичний словник > законтрактований робітник
-
17 некваліфікований робітник
general laborer, general worker, unskilled laborerУкраїнсько-англійський юридичний словник > некваліфікований робітник
-
18 сільськогосподарський робітник
Українсько-англійський юридичний словник > сільськогосподарський робітник
-
19 тимчасовий робітник
Українсько-англійський юридичний словник > тимчасовий робітник
-
20 число найманих робітників
employee population; number of the staff; strength of the staff; number of employees; staff complement
См. также в других словарях:
робітник — ника, ч. Рс. Робітник; той, хто створює матеріальні блага … Словник лемківскої говірки
Робітник — іменник чоловічого роду населений пункт в Україні … Орфографічний словник української мови
робітник — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
робітник — а/, ч. Людина, зайнята фізичною працею у сфері матеріального виробництва. || мн. робітники/, і/в. Одна із соціальних верств суспільства … Український тлумачний словник
роб — 1 іменник чоловічого роду спосіб вживається переважно в орудному відмінку роб 2 іменник чоловічого роду, істота робітник арх … Орфографічний словник української мови
робітничий — а, е. Прикм. до робітник. || Власт., притаманний робітникові. || Характерний для робітника. || Який складається з робітників. || Який очолює маси робітників, виражає і захищає їх інтереси. || Здійснюваний робітниками. || Признач. для робітників.… … Український тлумачний словник
робітничо-селянський — а, е. Який складається з робітників і селян. || Який виражає й захищає інтереси робітників і селян … Український тлумачний словник
робітний — а, е, заст. 1) Працьовитий. 2) Який працює; трудящий. •• Робі/тні лю/ди у Росії 16 18 та першій половині 19 ст. – робітники підприємств, промислів і т. ін. 3) Признач., відведений для роботи і робітників. •• Робі/тний буди/нок іст. особливий… … Український тлумачний словник
робітниця — і. Жін. до робітник. •• Ха/тня робітни/ця жінка, яка виконує всю хатню роботу в кого небудь за наймом … Український тлумачний словник
роб — а, ч. 1) В оруд. в. одн. у сполуч. з прикм. уживається в знач.: спосіб. •• Свої/м ро/бом роби/ти діяти, чинити, поводитися за власним (його і т. ін.) розсудом. Таки/м ро/бом а) отак, таким чином; б) (у знач. вставн. сл.) отже, отож. Ходи/ти… … Український тлумачний словник
гранітник — а, ч. Робітник, який видобуває чи обробляє граніт … Український тлумачний словник