-
1 ребёнок
дити́на; ( грудной) немовля́, -ля́ти; дітва́к, -а; дет. ля́ля -
2 ребятёнок
дитинча́, -ча́ти, дитиня́, -ня́ти; см. ребёнок -
3 грудной
грудний, грудинний. -ая кость - груднина, грудниця; (у птиц) кобилка. -ая клетка - огруддя. -ной ребёнок - немовлятко, запазушна (цицькова) дитина, пригрудча (р. - чати).* * *грудни́йгрудна́я жа́ба — мед. грудна́ жа́ба (да́ва)
грудно́й ребёнок — немовля́, -ля́ти, грудна́ дити́на, пискля́тко
-
4 по-ребячески
по-дитячому, по-дитинячому.* * *нареч.; тж. по-реб`ячьипо-дитя́чому, по-дитя́чи, по-дити́нячому, дити́нно, дити́нячо; ( как ребёнок) як дити́на; ( ребячливо) легкова́жно -
5 английский
англійський, британський. -ская болезнь - відміна. Ребёнок, больной -скою болезнью - відмінок, відмінча (р. -чати).* * *англі́йський\английскийая боле́знь — мед. англі́йська хворо́ба, рахіт, -у
-
6 дитя
дитина, дитя (р. дитяти); (возвыш.) чадо, (насмешл. - отродье) вилупок. [Це-ж твої вилупки]; мн. діти; ум. дитинка, дитинонька, дитиночка, дитятко, дітонько, (чаще во мн. -ки), дитяточко, дитяте[о]нько, дитинча (р. -чати). Детки - дітки, діточки, дітоньки. Детишки - дітвора, дітлахи, дітваки, дитинчата, (насмешл.) бахурня. Малые дети - малеча, дріб'язок. [Там того дріб'язку повен запічок]; (в детск. яз.) ляля, лялечка. Дитя в зародыше - утроба; (ещё не говорящее, грудное) немовля (р. -ляти), немовлятко; (начинающее бегать) бігунець (р. -нця), бігунчик; (самое младшее в семье) мізинець (р. -нця), мізинчик, мізинне дитя, (шутливо) - вис[ш]крібок; (сводное) зведенюк (ж. р. зведенючка), зведеня (р. -няти, мн. зведенята); (родное) рідна дитина, порідня (ж. р.). [Він її порідня, - то хіба-ж вона його одкинеться? (Звиног.)]; (от первого брака) пасербиня (р. -няти); (подаренное) подарунча (р. -чати); (внебрачное) нешлюбна дитина; (незаконнорождённое) байстря (р. -ряти), байструк, (о девочке) байстручка, (общ.) байструченя, (деликатно) бастард, падалишне [Андрій з падалишних], падалишна (самосійна) дитина; (зачатое до брака) безкоровайний, безкоровайчук; (родившееся после смерти отца) посмертна дитина; (балованное) пестя (р. - ті); (резвое) кокот, кокотень (р. -тня); (крикливое, пискливое) пискавка, верескля (р. -лі); (неуклюжее, толстое) опецьок (р. -цька), оклецьок; (запачканное, неопрятное) мазя, замурзеня (р. -яти); (уродливое, больное английской болезнью) відмінок, відмінча (р. -чати), відміна; (умершее без крещения) потерча (р. -чати), потерчук. Корчить из себя дитя - дитинитися, сов. здитинитися. [Не дитинься та приймай гроші на теля. А Семен здитинився, наче він ніколи не чув і не бачив]. Родить дитя - знайти дитину, привести дитину, породити. Родить дитя вне брака - нарядити дитину, (грубее) привести байструка.* * *1) ( ребёнок) дити́на, дитя́, -тя́ти; дітва́к, -а2) ( чего) дитя́\дитя приро́ды — дитя́ приро́ди
-
7 крапивник
1) (заросль) кропив'яник (-ку);2) пт. Troglodytes parvulus - кропив'янка, волове очко, задерихвіст, царик, краль, волоочок, крілик, мишачок (-чка);3) см. Опёнок;4) (пригульный ребёнок) байстря (-ряти).* * *1) ( заросли крапивы) кропи́в'яник2) орн. воло́ве о́чко -
8 мизинец
1) (палец) мізинець (-нця), мізинок (-нка), мізинний (реже мізинній) палець (- льця), мізинна (мізиння) пучка (пучечка). [Люблю я прекрасну людину, якої й мізинця не варт увесь я (Крим.). Вбийте й серце принесіте і мізинній палець (Рудан.)];2) (младший ребёнок) - (общ. р.) мізинок, мізинчик, мізюк (-ка), (ж. р.) мізинка, мізиночка; срв. Меньшак. [Все, що має, в свого мізинчика пхає, старших дітей зобіжає (Брацлавщ.). Ця дівчинка - то мій мізюк (Липовеч.). Через свою хвору мізиночку, навчилася жалувати і чоловіка (Л. Укр.)].* * *мізи́нець, -нця; мізи́нок, -нка -
9 нищий
прлг.I. убогий, бідний, злиденний, нужденний, (ц.-слав.) нищий; см. ещёII. Нищий. [Все злодії забрали, - тепер я голий і вбогий (Брацл.). Хто вродиться того дня, вмре нищим (Куліш)]. -щий студент - бідний (злиденний) студент, студент-злидар (нуждар) (- ря). -щая братия - жебрущ[ч]і братчики (люди), жебруща братва, жебрущ[ч]е браття, соб. старецтво, старчота, жебрацтво, жеброта, дідова; см. ещёII. Нищий (Нищие). [Жебрущі люди (Рудан.). Найзлиденніша старчота (Куліш). То ще жеброта з-під плота (Приказка)]. -щий духом - убогий духом, убогодухий, душев[у]богий, нищий душею. [Блаженні вбогі духом (Куліш). Радуйтеся, вбогодухі! (Шевч.). Ученики нетвердії, душеубогі (Шевч.). Не вас мені, сердечних, жаль, сліпці ви, нищії душею (Шевч.)]. -щий умом - бідний (убогий) на розум. Делать, сделать -щим кого - убожити, зубожити, збіднити, зголити, пустити на жебри кого. -щая трава, бот. Clematis vitalba L. - ломиніс (-носу) (звичайний).II. Нищий, сщ. - старець (р. старця), жебрак (-ка), (реже) жебран (-на) и (редко) жебранник (-ка), прошак (-ка) и (реже) прохач (-ча), дід (р. діда), дідовин (-на), торбань (-ня), торбій (- бія), нищун (-на) (Куліш), (диал.) рахман (-на), лигир (-ря), либець (-бця), ум.-ласк. старчик, ув.-презр. старцюга, (ребёнок -щий) старча (-чати), старченя (-няти); (перен.: бедняк) бідняк, (пренебр.) злидняк (-ка), злидар, нуждар (-ря), злидень (-дня), харпак, голяк (-ка), голодраб, голоколінок (-нка). [«Гей, старченя! Стривай лишень!» - «Я не старець, пане!» (Шевч.). Він старця перебраний тихцем прийшов до мене (Франко). Отсе вам дар, старцюги! (Млака). Простягнута рука жебрака (Рада). Жебран ходить, хліба просить (Чуб. V). Називається жебранник: ходе він собі, жебрає (Мартин.). «Чого так собаки гавкають?» - «Та там прошак прийшов» (Липовеч.). Київські прохачі (Н.-Лев.). Набрав, як дід у торбу (Приказка). Захтів у діда випросить хліба (Приказка). За дідовином, за його сином, тра рано вставати, торби латати (Гол. II). Дайте цьому голоколінку хоч із хліба скоринку (Чуб. V). Поти рахман (старець) плохий, поки собаки не обступлять (Номис). А, сякий-такий, землі хотів харпакам, слободи! (Тесл.)]. Нищая, сщ. - старчиха, жебрачка, прош[х]ачка, баба, ум.-ласк. старчишка; (перен.: беднячка) біднячка, (пренебр.) злиднячка, харпачка. [Прийшла якась старчиха, одріжте скибку хліба (Звин.). Нам самим хліба не стане, як кожній жебрачці давати (Брацл.). Ти нас хочеш поробити черницями, прохачками! (Н.-Лев.). Баба в торбу візьме (так пугают детей) (Номис). Ач який! йому харпачки жалко! (Грінч.)]. Нищие, сщ. - старці (-ців) и (соб.) старецтво, жебраки (-ків) и (соб.) жебрацтво и т. п., (ц.-слав.) нищі (- щих), нищуни (-нів); см. ещёI. Нищий (-щая братия). [Слухали, як старці співають (Шевч.). Старці для усіх одчиняють пофарбовані двері «ларка» (Сосюра). Голодні жебраки (Самійл.). Оддай нищим, а собі ні з чим (Номис)].* * *1) прил. бідний, убо́гий, злиде́нний, нужденний\нищий ий (\нищий щ) ду́хом — убо́гий ду́хом; поэз. убогоду́хий; душеубо́гий
2) в знач. сущ. ста́рець, -рця, жебра́к, -а; старцю́га, харпа́к, -а, торбо́тряс, торбе́шник; ( бедняк) зли́дар, -я, злидня́к, -а, диал. злиде́нник -
10 последыш
мезинець (-нця), мезинка, (шутливо) вишкребок (-бка), вишкварок (-рка). [Це у мене мезинка, після неї дітей нема (Гуман.)]. Срв. Поскрёбок.* * *1) ( последний ребёнок в семье) мізи́нець, -нця, мізи́нок, -нка, ви́шкребок, -бка2) перен. недо́биток, -тка, послі́док, -дка -
11 бочар
бондар (р. -ря). Жена -ра - бондариха, бондарка. Сын -ра - бондаренко. Дочь -ра - бондарівна. Ребёнок -ра - бондаря (р. -яти), бондарча (р. -ати). Подмастерье -ра - бондарчук.* * *бо́ндар, -я -
12 внебрачный
нешлюбний, позашлюбний [Нешлюбні діти], (вульг. о детях) жировий, нажитний, самохідний, самосійний, падалишний, (уничижит.) байстря (р. -яти), байстрюченя, байстрюк, (ж. р.) байстрючка; безбатченко, покритченко.* * *позашлю́бний, нешлю́бний -
13 годовой
-
14 грязнить
-ся, загрязнить, -ся занечищати, -ся; занечистити, -ся, умазувати, -ся, умазати -ся, бруднити, -ся, брудніти, забруднити, -ся, каляти, -ся, закаляти, -ся, багнити, -ся. [У цьому ставку мити - тільки шмаття багнити]. Грязнить кого - паскудити кого, обкидати кого калом. Этот ребёнок часто грязнится (испражнениями) - ця дитина часто уробляється.* * *брудни́ти; ( пачкать руками) ба́брати; (преим. лицо) му́рзати -
15 деревенский
сі[е]льський; (крестьянский) селянський. Деревенский ребёнок - селюча (р. -чати). По деревенски - по-сільському.* * *сільськи́й; ( крестьянский) селя́нський -
16 диакон
дияко[і]н. Жена -на - диякониха. Ребёнок -на - дияконча (р. -ати). Сын -на - дияконенко. Дочь -на - дияконівна (прит. прил. дияконівнин).* * *см. дьякон -
17 дьячок
дьяк (церк. причетн.) дяк, дячок (ув. дячило, соб. дяківство) [Наїхало до попа того дяківства та попівства повен двір]. Жена дьяка - дячиха. Ребёнок дьяка - дяченя. Сын дьяка - дяченко (прит. пр. дяченків). Дочь дьяка - дяківна (прит. пр. дяківнин). Звание, должность дьяка - дяківство, дякування. Помощник дьяка - піддячий (р. -чого). Дьячок и учитель церк. школы - (устар.) кондяк, бакаляр (р. -ра).* * *церк.дяк, -а, дячо́к, -чка́ -
18 естественный
природни[і]й, натуральний. [Буває відьма природня (родима), а буває вивчена. Природнє світло. Дуже натуральна поза. Натуральна барва]; (не искусственный) саморідний. [То такий великий остров - саморідная фортеця (Крим.)]; (общечеловеческий, требуемый природою) світовий. [Не дивуйтеся, це діло світове. Світова річ!]. -нные науки - природничі науки, (реже) природні науки. -нный ребёнок, сын (незаконнорождённый) - саморідна дитина, самосійний син, (зап.) натуральний син. -нный подбор, отбор - природний добір (р. добору). -нное дело, -ая речь (понятно, неизбежно) - звичайно, звичайне діло, звісно. [Жадний собака не гавкнув, на нього - звичайно, як на свого хатнього (Крим.)].* * *1) приро́дний; (настоящий; непринуждённый) натура́льний2) ( о науках) природни́чий, природозна́вчий; натура́льний -
19 золотой
I. прил. золотий, (ум.-ласк.) золотенький, золотесенький; совершенно -той - золотісінький. [Золотий перстень. Промінь золотий (Філян.). Над Київом золотий гомін, і голуби і сонце (Тичина). Моя матінко, моя золотісінька (Мил.)]. -тых дел мастер - см. Золотарь 1. -тая валюта - золота валюта. -тые прииски - золоті копальні (копні), золотокопальні (-лень), золотокопні (-пень). -тая шейка - золота шийка, золотошийка. С -тыми перьями - золотоперий; с -тыми (золотистыми) полями - золотополий; с -тыми волнами - золотохвилій; с -той корой - золотокорий и т. д. Это человек -той - це людина - золото. -той ребёнок (перен.) - золота дитина. [Що за золота в вас дитина! (Н.-Лев.)]. Зачем терять -тое время? - нащо марнувати (гаяти) золотий час? Обещать -тые горы - обіцяти золоті гори кому. -тая рота, иноск. (золоторотцы, босячьё) - босота, босячня, золотарська команда. -тая середина - а) золота середина. [Горацієва проповідь про золоту середину (Крим.)]; б) (посредственность) золота посередність, пересічність, людина з того золота, що п'ятаки роблять. -той мешок (иноск.) - золота торба. -тые руки (иноск.) - золоті руки, ручки. -тые яйца - золоті яйця. -той век - золота доба. -тые годы, -тая юность - золоті (красні) роки, красна молодість. -тая молодежь - золота (багата) молодь. -той телец - золотий ідол (кумир). -той молоток и железные двери (запоры) отпирает - золотий ключик до кожних дверей придасться (Приказка); или Золотий обушок скрізь двері відчине (Номис). -той мост строить (иноск.) - перекидати кому золотий місток, робити золотий місток (до ворога) (Номис).II. сущ. червінець (-нця), дукат (-та), (в ожерельях) дукач (-ча).* * *I прил.золоти́й, ласк. золоте́нький, золоте́сенький\золотой а́я молодёжь — презр. золота́ мо́лодь
II сущ.\золотой о́е сече́ние — мат. золоти́й пере́різ
золоти́й, -о́го -
20 игривый
грайливий, жарто[і]вливий, жартливий, пустотливий; (резвый) жвавий, моторний, стрибливий. [Є жартовливе щось в вечірньому огні (Куліш). Пустотливий парус сонця (Коцюб.). Стрибливе киценятко (Звин.)]. -вое воображение - грайлива (пустотлива) уява. -вый ребёнок - пустотлива дитина, пустунчик, стрибунчик.* * *грайли́вий; (шаловливый, шутливый) пусто́тливий, жартівли́вий, жартли́вий; ( резвый) жва́вий, мото́рний
См. также в других словарях:
ребёнок — ребёнок … Словарь употребления буквы Ё
ребёнок — реб/ёнок/ … Морфемно-орфографический словарь
ребёнок — сущ., м., употр. очень часто Морфология: (нет) кого? ребёнка, кому? ребёнку, (вижу) кого? ребёнка, кем? ребёнком, о ком? о ребёнке; мн. кто? дети, (нет) кого? детей, кому? детям, (вижу) кого? детей, кем? детьми, о ком? о детях 1. Ребёнком… … Толковый словарь Дмитриева
РЕБЁНОК — РЕБЁНОК, ребёнка, в знач. мн. употр. ребята, ребят, и дети, детей, муж. 1. (мн. ребята и дети). Мальчик или девочка в раннем детском возрасте. «Отведает свежего хлебца ребенок и в поле бежит за отцом.» Некрасов. «Помилуйте, мы с вами не ребята!»… … Толковый словарь Ушакова
РЕБЁНОК — РЕБЁНОК, нка, в знач. мн. употр. дети, ей и (разг.) ребята, ят, муж. Мальчик или девочка в раннем возрасте, до отрочества. Грудной р. Р. дошкольного возраста. В семье двое детей. Как маленький р. кто н. (неопытен или наивен, доверчив). Он уже не… … Толковый словарь Ожегова
ребёнок — ребёнок, дети, ребёнка, детей, ребёнку, детям, ребёнка, детей, ребёнком, детьми, ребёнке, детях (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») … Формы слов
ребёнок — Болтать, лепетать, грустеть, грустить, робенок, ребёнок. По видимому, [у И. И. Дмитриева] с [...] тенденцией освободить стиль от устно фамильярных, демократически просторечных или неточных выражений, а также от усеченной формы которы связана… … История слов
ребёнок — ребёнок, нка, мн. ч. реб ята, ят … Русский орфографический словарь
ребёнок — ребёнок, род. ребёнка; мн. дети, род. детей, дат. детям, твор. детьми, предл. о детях (неправильно детям, детями, о детях) … Словарь трудностей произношения и ударения в современном русском языке
ребёнок — РЕБЁНОК, нка, мн ребята, бят, также в зн. мн употр. дети; м Человек мужского или женского пола от рождения до юношеского возраста (до 16 лет); Син.: Разг. дитя, Устар. чадо. Наконец, последний ребенок, мальчик лет десяти, худенький, маленький,… … Толковый словарь русских существительных
Ребёнок — У этого термина существуют и другие значения, см. Ребёнок (значения). Запрос «дети» перенаправляется сюда; см. также другие значения … Википедия
