-
1 раздор
ро́збрат, -у, чва́ри, род. п. чвар, чва́ра; ( распря) зва́да; ( несогласие) незго́да, незла́года, не́лад, -у; ( разлад) ро́злад, -у, розра́да, розла́ддя -
2 раздор
ра(з)до(р) роzорвáнье.Лексис, Сирѣчь реченїя, Въкратъцѣ събранъны и из словенскаго языка на простый рускій діалектъ истолъкованы > раздор
-
3 склока
( раздор) чва́ра, мн. чва́ри, род. п. чвар -
4 междоусобие
1) (гражданская война) усобиця, міжусобиця, усобище, (домові) чвари (р. чвар), домова (громадянська) війна; (раздор) розбрат (-ту), незлагода; (смута) заколот, колот (-ту). [Запалить війну, усобицю у нас (Грінч.). Ти єретик! Ти сієш розколи, усобища розвіваєш (Шевч.). Завелись у слов'ян домові чвари (Куліш). Домова війна там лютувала (Грінч.)];2) (домашние распри) (родинні) чвари, сварка, незгода, колотнеча.* * *тж. междоус`обицаміжусо́биця, усо́биця; ( раздор) чва́ра -
5 кутить
кутнуть1) гуляти, гульнути, пити-гуляти, пиячити, курити, курнути, гайнувати, (грубо) кубрячити, купряжити. [Гуляв чумак на ріночку та пив чумак горілочку (Пісня). Хотілося таки на святий празник гульнути (Сторож.). А кум з кумою в корчмі гайнує (Чуб.) Як усунулися вони у шинок, як посіли за стіл та як почали кубрячити (Яворн.)]. -тить во всю - гуляти на всі заставки;2) (о ветре) крутити, вихрити, вихрувати, гуляти.* * *несов.; сов. - кутн`утьгуля́ти, гульну́ти; (несов.: пьянствовать) пи́ти-гуля́ти (п'ю-гуля́ю, п'єш-гуля́єш), пия́чити\кутить ти́ть и (да) мути́ть — (вносить раздор, смуту) баламу́тити, мути́ти; каламу́тити, колоти́ти; (кружить, крутить - о вьюге, метели) диал. крути́ти, хурде́лити, кушпе́лити
-
6 нелады
Неладь не(з)лагода, незгода, нелад (-ду), нелагоди (-год), різнота; срв. Лад 2, Раздор. [Із своїм милим незлагода (Пісня). Ой ти старий, я молода - чом між нами нелагода? (Метл.). Тепер між нами часто була незгода (Коцюб.). Тільки й тямить, що в сім'ї нелад робити (Крим.). Почалися на землі свари, нелагоди (Крим.). «Обридла мені та різнота!» - каже батько (Хорольщ.)]. У них в доме -ды - у їх у хаті не(з)лагода (незгода). У них между собою -ды - вони між собою не ладнають (не миряться), вони не в злагоді живуть, у їх між собою не(з)лагода (незгода). Пошли -ды - зайшла не(з)лагода (незгода).* * *1) незго́да, незла́года, не́лад, -у, незго́ди, -го́д, незла́годи, не́лади, -дівв \нелады дах [быть] — у незго́ді, у незла́годі бу́ти
между ни́ми \нелады ды́ — між ни́ми незго́да (незла́года, не́лад), вони́ між собо́ю не ла́дять (не ладна́ють; не ми́рять)
2) ( неполадки) непола́дки, -док -
7 несогласие
1) (нелады) незгода, незлагода, нелагода, нелад (-ду), розрада, різнота, (раздор) звада, розбрат (-ту), (ссоры) сварка, чвари (р. чвар), (спор) суперечка, суперека. [Погодися з жінкою, щоб не було, межи вами незгоди (Коцюб.). Між ним та Самуїлом почалася незгода (Л. Укр.). Повстала у сім'ї сварка та незлагода (Грінч.). З тобою не буде нелагод і сварок у мене (Крим.). Поміж товаришами був нелад, непорозуміння (Грінч.). Нема тої хати, щоб не було часом звади (Приказка). Сварка та розбрат межи людьми (Рада). Згоди немає, панує розрада (Л. Укр.). Зайшла різнота між братами (Хорольщ.). Межи нами на ту пору вийшла суперечка (Рудан.)];2) (противность мнения, разность убеждений) незгода з ким, з чим. Вследствие -сия, по -сию - через незгоду;3) незгідність чого (расхождение) розбіжність чого, в чому, (по)між чим. [Незгідність характерів (Франко). Розбіжність думок (Київ)];4) (в звуках, в голосах) різноголосиця; см. ещё Несозвучность;5) геол. - незгідність (-ности).* * *1) незго́да; ( расхождение) незгі́дність, -ності, розбі́жність\несогласие сие в мне́ниях — незго́да (незгі́дність, розбі́жність) в думка́х
в зна́к \несогласие сия — на (в) знак незго́ди
2) ( разлад) незго́да, незлаго́да, не́лад, -у\несогласие сия — мн. незго́ди, -го́д, незла́годи, не́лад, нелади́, -ді́в; ( ссоры) чва́ри, род. п. чвар
-
8 поддерживать
поддержать (в прямом и перен. смысле) піддержувати, піддержати, підтримувати, підтримати; підмагати, підмогти кого, духу піддавати, піддати кому, підпирати, підперти кого, стояти за ким. [Щирим словом, співчуттям загоїла рани сердечні, підтримала (Коцюб.). Підпирали своєю повагою церковні братства (Куліш). Якось розважить мене, підможе мене та думка, що вільно мені (М. Вовч.)]. -живать, -жать в беде, в нужде - заратовувати, заратувати, запомагати, запомогти кого, підмагати, підмогти, спромагати, спромогти, підбичувати кого чим. [Грішми заратуйте на подушне. Запомагав зубожене козацтво (Куліш). Я запоміг їх худобою, землею. Чоловік погорів - підбичуйте його. Узграничні пани спромагали козаків зброєю (Куліш)]. -живать, -жать кого войском - підсилювати, підсилити, посилкувати кого військом. -жать жизненную силу в ком - підживляти, підживити, оживити кого. -живать разговор - підтримувати розмову. -жать вялый разговор - підживити розмову. -живать огонь - підживляти, підтримувати вогонь. -живать жизнь чью - (опис.) держати на світі кого. [Ти мою старість веселиш, ти мене на світі держиш (Квітка)]. -живать надежду - гріти надію. [Нехай радіє, поки надія серце гріє (Шевч.)]. -живать родственные отношения - родичатися з ким. -живать переписку с кем - листуватися з ким. -живать порядок - додержувати ладу. -живать дружбу с кем - у приязні бути з ким. -живать раздор - підживляти розбрат, сварки. -живать иск - підпирати позов. - живать здание от разрушения - берегти будівлю від руйнації. Поддержанный - піддержаний, підтриманий, підсилений и т. д.* * *несов.; сов. - поддерж`атьпідтри́мувати, підтри́мати, підде́ржувати, підде́ржати; (порядок, обычаи) доде́ржувати, доде́ржати, уде́ржувати, уде́ржати; (в беде, нужде диал.) підмага́ти, підмогти́ -
9 поселять
поселить1) селити, поселити, оселяти, оселити, осаджувати, осадити, саджати, посадити, (мн.) пооселювати, поосаджувати кого, що. [Купив маленький шматочок з хаткою і поселив їх (Г. Барв.). Оселяли люд той по пустелях (Крим.). Поосаджував пан людей у лісі (Гр.)];2) -лять раздор - сіяти, посіяти нелад, чвари; розтич приносити, принести. Поселённый -1) поселений, оселений;2) посіяний.* * *несов.; сов. - посел`ить1) ( помещать на жительство) оселя́ти, осели́ти, поселя́ти, посели́ти; обселя́ти, обсели́ти; оса́джувати и осаджа́ти, осади́ти2) (перен.: возбуждать что-л.) сі́яти, посі́яти; ( вызывать) виклика́ти, ви́кликати -
10 поселяться
поселиться1) селитися, поселитися, оселятися, оселитися, осаджуватися, осадитися, сідати, (о)сідати(ся), осісти(ся) на чому, (о мног.) пооселюватися, посідати, поосідати(ся), сідати, сісти осадою. [Селилися наші на Амурі (Крим.). Инші по пущах селами сідали (Куліш). Татарський берег Славутиці осіло козацтво (К. Кр.). Вони осілись на Україні (Єфр.). Батько мій був з самих найпервіших січовиків, що осадились на Чортомлику (Стор.). Сідайте осадами й торгуйте (Св. П.)]. -ться густо - загуститися. -ться в гнезде - у[за]гніжджуватися, у[за]гніздитися, окукоблюватися, окукобитися, окублюватися, окублитися;2) между ними -лился раздор - між ними зайшов нелад, проміж них пішли чвари. Поселившийся - осілий. Вновь -шийся - новоселець (-льця).* * *несов.; сов. - посел`иться1) оселя́тися и осе́люватися, осели́тися, поселя́тися, посели́тися; обселя́тися, обсели́тися, осіда́ти, осі́сти и поосіда́ти, осіда́тися, осі́стися и поосіда́тися; оса́джуватися, осади́тися2) страд. (несов.) оселя́тися, поселя́тися; обселя́тися: сі́ятися; виклика́тися -
11 разлад
ро́злад, -у; розла́ддя; ( разногласие) розра́да; ( раздор) ро́збрат, -у; ( нелады) незла́года -
12 разруха
1) розру́ха; ( расстройство) ро́злад, -у, розва́л, -у, руї́на2) (раздор, смута) ро́збрат, -у, ро́зрух, -у, розру́ха -
13 распря
зва́да; ( раздор) ро́збрат, -у, чва́ри, род. п. чвар, чва́ра; ( спор) супере́чка, диал. супере́ка; ( несогласие) незго́да; ( разлад) ро́злад, -у, розра́да, розла́ддя -
14 рознь
1) ( вражда) ворожне́ча; ( несогласие) незго́да, незла́года; ( раздор) ро́збрат, -у; ( ссоры) чва́ри, род. п. чвар2) (различие в чём-л.) розбі́жність, -ності; ( несходство) несхо́жість, -жості, неодна́ковість, -вості; ( разница) різни́ця\рознь нь во взгля́дах — розбі́жність (різни́ця) у по́глядах
3) в знач. сказ. різни́тьсячелове́к челове́ку \рознь нь — люди́на від люди́ни різни́ться
вещь ве́щи \рознь нь — річ до ре́чі не прихо́диться (не при́йдеться)
-
15 смута
се́ять \смута ту — сі́яти сму́ту (розбрат)
2) ( душевное смятение) сму́та -
16 смущать
несов.; сов. - смут`ить1) ( приводить в замешательство) бенте́жити и збенте́жувати, -жую, -жуєш, збенте́жити; ( вызывать чувство стеснения) соро́мити, -млю, -миш и засоро́млювати, -люю, -люєш, засоро́мити2) (беспокоить, тревожить) турбува́ти, -бу́ю, -бу́єш, стурбува́ти, непоко́їти, занепоко́їти; ( волновать) хвилюва́ти, -лю́ю, -лю́єш, схвилюва́ти3) (вызывать смуту, волнение, раздор) колоти́ти, -лочу́, -ло́тиш, сколоти́ти, каламу́тити, -му́чу, -му́тиш, скаламу́тити; ( баламутить) баламу́тити, -му́чу, -му́тиш, збаламу́тити4) (сов.: сделать мутным) скаламу́тити, закаламу́тити, сколоти́ти, замути́ти, -мучу́, -му́тиш, помути́ти; збаламу́тити -
17 ссора
сва́рка; ( раздор) чва́ри, род. п. чвар, чва́ра, колотне́ча; ( перебранка) спі́рка, сва́ра, сварі́ння, змага́ння\ссора ры — мн. сва́рки, -рок, чва́ри
быть в \ссора ре с кем — посвари́тися, бу́ти в сва́рці з ким
зате́ять \ссора ру — зайти́ в сва́рку; поча́ти свари́тися
-
18 усобица
См. также в других словарях:
раздор — См. спор, ссора яблоко раздора... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. раздор спор, ссора, распря, размолвка, грызня, смута, размирье, перекоры, перебранка, распря, конфликт,… … Словарь синонимов
РАЗДОР — РАЗДОР, см. раздирать. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 … Толковый словарь Даля
раздор — РАЗДОР, арх. – Нарушение порядка, ссора, драка и т.п. Стой, ослушники! Раздор чинить! – крикнул сотник (2. 209) … Словарь трилогии «Государева вотчина»
РАЗДОР — РАЗДОР, раздора, муж. Разногласие между кем чем нибудь, переходящее в сору, во взаимную борьбу, вражду; смута. « Димитрий я, иль нет, что им (полякам) за дело? Но я предлог раздоров и войны.» Пушкин. Раздоры удельных князей. Семейные раздоры.… … Толковый словарь Ушакова
РАЗДОР — РАЗДОР, а, муж. Разногласие, ссора, вражда. Домашние раздоры. Сеять раздоры. | прил. раздорный, ая, ое (устар.). Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
РАЗДОР — (волж.) 1. Разветвление одного протока на несколько рукавов. 2. Место, где впадает в реку какая либо река или проток. Самойлов К. И. Морской словарь. М. Л.: Государственное Военно морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941 … Морской словарь
Раздор — В Викисловаре есть статья «раздор» Раздор: см. Конфликт Населённые пункты Раздор село в Володарском районе Астраханской области. Раздор село в Кам … Википедия
раздор — а; м. Разногласия между кем л., ссора, вражда. Домашний, семейный р. Вносить, сеять р. Быть, жить в раздоре с кем л. Прекратить раздоры. ◊ Яблоко раздора. То, что вызывает ссору, раздор; предмет раздора. ● От древнегреческого мифа о яблоке с… … Энциклопедический словарь
раздор — РАЗДОР1, а, м Отношения разногласия между кем л.; Син.: вражда, ссора, распря, размолвка, Разг. свара, Устар. контры. Двенадцать лет нашу семью потрясают раздоры и всяческие катаклизмы (Довл.). РАЗДОР2, а, м То же, что разлад; Ант.: согласие.… … Толковый словарь русских существительных
раздор — род. п. ора, ст. слав. раздоръ σχίσμα (Супр.), сербохорв. раздор, словен. razdòr разрушение, раскол . От раз и деру … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
Раздор — м. 1. Несогласие, ссора, вражда. 2. Несогласованность, разлад. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
