-
121 злорадство
зловтіха, злорадість, зловтішність (-ости), лиха радість, втіха. [Повний лютости і злорадости (Л. Укр.) З лихою втіхою переслухав це (Крим.)].* * *злора́дість, -дості, злора́дство, зловті́ха, злора́дна вті́ха -
122 ooze
1. n1) липка грязь; мул, твань2) болото, багниста місцевість3) повільний плин; витікання; виділяння; просочування (вологи)4) дубильний відвар, дубильна рідина2. v1) повільно текти; витікати; сочитися, просочуватися2) перен. убувати, зникати3) виділяти4) бути заповненим вологою (with)boots ooze with water — черевики повні води; черевики промокли наскрізь
ooze out — просочуватися зовні; поширюватися (про чутки тощо)
* * *I [uːz] n1) pl липка грязь, твань, мул2) болото, багниста місцевість3) повільна течія, витікання; виділення, просочування ( вологи)4) вапняк; черепашник5) дубильний відвар, дубильна рідинаII [uːz] v1) повільно текти, витікати, сочитися2) виділяти; випромінювати (радість, щастя)3) ( with) бути повним вологи; промокнути -
123 gladness
nрадість; веселість; бадьорість -
124 sunniness
[`seninis]n1) веселощі, радість, щастя2) яскравість; освітленість -
125 tally
I ['tʒli] n1) число, група, серія, облікto keep tally of goods — вести облік товарів; одиниця підрахунку (десяток, дюжина)
to count smth in tallies of ten — вважати щось десятками
2) підсумкове число, підсумокthe tally of a game — підсумок гри; cпopт. рахунок
3) етикетка, ярлик; дощечка з назвою рослини; кoмп. ідентифікатор, ознака; фізичний носій запису (папір, магнітна стрічк)4) ( друг) половинка; копія, дублікат; узгодження, відповідність5) квитанція; оцінка6) icт. паличка з надрізами, що позначають суму Боргу; копія або дублікат такої палички7) icт. рахунокII ['tʒli] von /upon/ tally — у кредит
1) відповідати; бути співзвучнимpain and pleasure do not tally — біль, радість несумісні; icт. приводити у відповідність
2) підраховувати ( по ярликах), вести рахунок; реєструвати; підраховувати (звичн. tally up)3) прикріплювати ярлик, етикетку; мітити ( щось) за допомогою ярлика5) icт. видавати у кредит; отримувати у кредитIII [`tʒli] v; мор. -
126 vicarious
n.1) що заміщає; діючий за уповноваженням (кого-н.); діючий замість іншого; vicarious responsіbіlіty юр. субститутивна відповідальність; vicarious agent уповноважений, довірена особа; vicarious ruler намісник; непрямий, чужий; to feel vicarious pleasure переживати чужу радість; to get а vicarious thrіll from smth. переживати сильні відчуття (від фільму, роману); чужий, не свій; men who lіve by vicarious labour люди, що живуть чужою працею2) діючий на благо інших; страждаючий за інших; vicarious punіshment покарання за чужу провину; рел. спокутний; vicarious sacrіfіce спокутна жертва; the vicarious sufferіngs of Chrіst страждання Христа для спокутування гріхів3) церк. вікарний, намісницький4) біол. вікаруючий ( про вид)5) фізіол., мед. вікарний, що заміщає, компенсаторний -
127 житель
-ница житель, жителька, житець (р. -тця), мешканець (р. -нця), мешканиця (реже мешканка), (устар.) обиватель, обивателька; (местный ж.) краянин, краянка. Жители - люди, людність (р. -ности), краяни. [Убога людність того щиро-робітничого кварталу. Я волинський краянин. На радість усім київським людям. Це - село Соловіїха; мій новий знайомий на дозвіллі розказав мені дещо цікаве з побуту її житців. Знав у вічі трохи не всіх мешканців луцьких]. Ж. городской - городянин (ж. р. -янка; мн. городяни), містюк, (гал.) міщух. Ж. сельский - селянин (ж. р. -янка, мн. селяни), чоловік із села, селюк, селючка. Ж. слободской - слобожанин, слобожанка, сдободяник. Ж. предместья -передміщанин, передміщанка. Ж. береговой, прибрежный - бережанин, побережанин. Ж. противоположного берега реки - (того)бочанин (мн. бочани), зарічанин, -нка, тогобічний чоловік, -чна жінка. Ж. приморский - мешканець (чоловік) надморський. Ж. горы, возвышенной местности - горянин (мн. горяни), горянець (р. -нця), (горец) гірняк. Ж. подгорья - підгорянин. Ж. долин - долинянин. Ж. низин - низовець (р. -вця), подолянин, подоляк. Ж. степей, полей - степовик, польовик. Ж. пещер - печерник. Ж. леса, бора - лісовик, пущовик, боровик. Ж. полесья - поліщук. Ж. местности перед замком - підзамчанин (ж. р. підзамчанка). Ж. исконный - тубілець (см. Абориген). Ж. коренной - осадник. Ж. постоянный в сельском обществе - землянин. [Славне село Любчики, веселе. Ми сюди на селище прийшли, в земляни пишемось любчівські (М. Вовч.)]. Ж. известной части села, деревни, квартала, города - кутчанин. [Ми кутчани, на однім кутку живемо]. Ж. гетьманщины - гетьманець (р. -нця). Ж. приднепровья, приднестровья - дніпрянин, наддніпрянець (р. -нця), дністрянин, наддністрянець (р. -нця). Ж. заднепровья - задніпрянець. Ж. заграничный - закордонець, закордонник. Ж. приграничный - узгряничанин, узгряничник. Ж. ада - пекельник. Ж. Киева - киянин. Ж. Харькова - харківець, харков'янин. Ж. Чернигова - чернігівець (ж. р. чернігівка). Ж. Одессы - одесит, одесянин. Ж. Звенигородки - звинигородець (ж. р. звиногородянка).* * *жи́тель, -ля, ме́шканець, -нця, пожиле́ць, -льця́, жиле́ць; жите́ць, -тця́ -
128 невинный
и Невинен1) (невиновный) - невинний (в сказуемом и невинен), безвинний (в сказ. и безвинен), безневинний, (неповинный) неповинний (в сказ. и неповинен). [Суд не страшний для того, хто невинний (Л. Укр.). Безумства сліпого невинная жертво! (Грінч.). О, скільки спалено невинних! (Сосюра). За лихий язик сестри дурної скараєте безвинну? (Куліш). Я - безвинний (Кониськ.). Сей чоловік безвинен (Куліш). Безневинних б'ють (Мирний). Безневинні люди страждають (Київщ.). Чи вона-ж його неповинного оборонила? (Грінч.)]. -ный, -нен в чём - невинний (и невинен) у чому. Он -нен в этом, в том - він невинний (не винен) у цьому (и цьому), у тому (и тому). Кровь -ная - кров невинна (Л. Укр.), кров неповинна (Грінч.); б) см. Невиновный 2;2) (непорочный, простодушный) невинний, безвинний, безневинний. [Ви невинна душею дитина (Крим.). Ворог невинні душі побивав (Рудан.). Чужинець в долини ці прийшов щасливі, тихі, і звичаї невинні поламав! (Грінч.). Я над безвинне немовля простіший (Куліш). (Квітки) білі, чисті, як безвинні панни (Н.-Лев.). Засмутив я душу ще безвинну (Самійл.). Скорчив безневинну гримаску (Крим.)]. -ный взгляд, голос - невинний (безвинний) погляд, голос. -ная дружба, ласка, любовь, радость - невинна (безвинна) приязнь, ласка, любов (-не кохання), радість (- ні радощі). С -ным видом - з невинним (з без(не)винним) виглядом;3) (физически девственный) невинний, неблазний, незайманий, чистий. -ная девушка - невинна (неблазна, незаймана, чиста) дівчина;4) (безобидный) невинний, (безвредный) незавадний, нешкідливий, (скромный) скромний. [Невинна байка, надрукована у невинному «Дзвінку» (Грінч.). Перевів розмову на инакші теми, пустяковинні й зовсім невинні (Крим.)]. -ный вздор - невинні дурниці (нісенітниці), невинна всячина (пустячина). -ная игра - невинна гра. -ное средство (лекарство) - невинні ліки, невинний спосіб (лік). -ное тщеславие - невинна амбітність (пустославність), невинний (нешкідливий, незавадний) гонор, невинна (нешкідлива, незавадна) пиха. -ные увеселения - невинні (простенькі, скромні) забавки (втіхи, розваги).* * *неви́нний; ( невиноватый) невинува́тий; ( безвинный) безви́нний, безневи́нний; ( целомудренный) цнотли́вий
См. также в других словарях:
радість — дості, ж. 1) Почуття задоволення, втіха, приємність. •• З [вели/кою] ра/дістю з готовністю, задоволенням, дуже охоче. З яко/ї ра/дості чому, для чого. 2) Особа, предмет, подія і т. ін., що викликають радісні почуття, тішать. || Приємна, втішна… … Український тлумачний словник
радість — (почуття вдоволення, приємність), радощі мн.; у[в]тіха (те, що втішає); відрада, розрада (те, що дає вдоволення); тріу[ю]мф (із приводу перемоги, успіху); просвіток, просвіт (тимчасове, короткочасне почуття) … Словник синонімів української мови
радість — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
радість — [ра/д іс т ] дос т і, ор. д іс т у … Орфоепічний словник української мови
життєрадість — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
на радість — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
радісний — I (який відчуває / виражає радість; сповнений радости); зраділий (який відчув радість); у[в]тішний (який приносить утіху, радість; який виражає радість, удоволення); у[в]тішливий (який приносить утіху, радість); відрадний (який несе відраду,… … Словник синонімів української мови
радісний — а, е. 1) Який відчуває радість із приводу чого небудь. || Який виражає радість. || Який має веселу вдачу; життєрадісний. 2) Сповнений радості, веселощів, приємностей і т. ін. || Який приносить, дає радість, втіху; відрадний. || Викликаний радістю … Український тлумачний словник
радіти — і/ю, і/єш, недок. Відчувати радість із приводу чого небудь. || за кого – що, з чого. Відчувати радість за кого небудь, з приводу чиїхось успіхів, приємних, радісних подій і т. ін. || кому, чому. Відчувати радість з якоїсь нагоди, з певного… … Український тлумачний словник
радіння — I рад іння я, с. 1) Дія за знач. радіти. 2) Те саме, що радість 1). 3) Обряд у деяких релігійних сектах, під час якого віруючі надто енергійними рухами тіла доводять себе до екстазу, фанатичної несамовитості. II р адіння я, с., заст. 1) Дія за… … Український тлумачний словник
радіти — (відчувати радість від чогось), радуватися; у[в]тішатися, у[в]тішитися, тішитися, потішатися (маючи приємність, утіху від чогось); тріу[ю]мфувати (із приводу якогось успіху) Пор. веселитися … Словник синонімів української мови
