-
1 радість
-
2 радість
- остіра́дость; ликова́ние -
3 радість
radist'ж. -
4 радість
სიხარული -
5 радість
весялосцьрадасцьрадасьцьуцеха -
6 радість
Короткий українсько-англійський словник термінів із психології > радість
-
7 прихована радість
-
8 радіоактивність
ж фіз. -
9 радіаційна повзучість
ru\ \ радиационная ползучестьen\ \ irradiation creepfr\ \ \ fluage par irradiationповзучість, викликана опроміненням матеріалу; характеризується, як правило, підвищеною швидкістю -
10 радіоактивність
Українсько-англійський словник з аналітичної хімії > радіоактивність
-
11 радіотехнічна промисловість
Українсько-англійський словник > радіотехнічна промисловість
-
12 радіочутливість
жradiation sensitivity, radiosensitivity, radiosensibility -
13 радіальність
-ості; спец.радиа́льность -
14 радіоактивність
-ості; хим., физ.радиоакти́вность -
15 радіовидимість
- остірадиови́димость -
16 радіогенність
- остірадиоге́нность -
17 радіопромисловість
- остірадиопромы́шленность -
18 радіостійкість
- остірадиосто́йкость -
19 радіотелекерованість
- остірадиотелеуправля́емость -
20 радіотоксичність
- остірадиотокси́чность
См. также в других словарях:
радість — дості, ж. 1) Почуття задоволення, втіха, приємність. •• З [вели/кою] ра/дістю з готовністю, задоволенням, дуже охоче. З яко/ї ра/дості чому, для чого. 2) Особа, предмет, подія і т. ін., що викликають радісні почуття, тішать. || Приємна, втішна… … Український тлумачний словник
радість — (почуття вдоволення, приємність), радощі мн.; у[в]тіха (те, що втішає); відрада, розрада (те, що дає вдоволення); тріу[ю]мф (із приводу перемоги, успіху); просвіток, просвіт (тимчасове, короткочасне почуття) … Словник синонімів української мови
радість — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
радість — [ра/д іс т ] дос т і, ор. д іс т у … Орфоепічний словник української мови
життєрадість — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
на радість — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
радісний — I (який відчуває / виражає радість; сповнений радости); зраділий (який відчув радість); у[в]тішний (який приносить утіху, радість; який виражає радість, удоволення); у[в]тішливий (який приносить утіху, радість); відрадний (який несе відраду,… … Словник синонімів української мови
радісний — а, е. 1) Який відчуває радість із приводу чого небудь. || Який виражає радість. || Який має веселу вдачу; життєрадісний. 2) Сповнений радості, веселощів, приємностей і т. ін. || Який приносить, дає радість, втіху; відрадний. || Викликаний радістю … Український тлумачний словник
радіти — і/ю, і/єш, недок. Відчувати радість із приводу чого небудь. || за кого – що, з чого. Відчувати радість за кого небудь, з приводу чиїхось успіхів, приємних, радісних подій і т. ін. || кому, чому. Відчувати радість з якоїсь нагоди, з певного… … Український тлумачний словник
радіння — I рад іння я, с. 1) Дія за знач. радіти. 2) Те саме, що радість 1). 3) Обряд у деяких релігійних сектах, під час якого віруючі надто енергійними рухами тіла доводять себе до екстазу, фанатичної несамовитості. II р адіння я, с., заст. 1) Дія за… … Український тлумачний словник
радіти — (відчувати радість від чогось), радуватися; у[в]тішатися, у[в]тішитися, тішитися, потішатися (маючи приємність, утіху від чогось); тріу[ю]мфувати (із приводу якогось успіху) Пор. веселитися … Словник синонімів української мови