-
1 підтверджувати свідчення
Українсько-англійський юридичний словник > підтверджувати свідчення
-
2 corroborate testimony
-
3 warrant
1. n1) юр. ордер; судове розпорядження; ордер на арешт (тж warrant of arrest); наказwarrant of distress — наказ про вилучення (майна); виконавчий лист
warrant of death — розпорядження про виконання смертного вироку (тж warrant of execution)
2) юр. повноваження, правомочність; доручення4) свідчення, гарантія; доказ; підтвердження5) відповідальна особа; особа, що дає наказ6) захисник, заступник7) шотл. порука, поручительство; гарантія, запевнення8) шотл. поручитель, гарант9) фін. посвідчення; купон (акції тощо)dividend warrant — процентний (відсотковий) купон; свідоцтво на одержання дивіденду
10) патент11) військ. дозвіл; наказwarrant officer — уорент-офіцер; мор. мічман
2. v1) виправдувати, бути (служити) виправданням2) ручитися; гарантувати; підтверджувати (щось)I'll warrant him an honest fellow — ручуся, що він чесна людина
3) юр. дозволяти, давати право; уповноважувати4) розм. висловлювати упевненість; запевнятиI'll warrant you that... — запевняю вас, що...
5) юр. забезпечувати, гарантувати (комусь щось)6) передвіщати, провіщати* * *I1) юp. ордер; судове розпорядження; ордер на арешт ( warrant of arrest)warrant of distress — наказ про накладення арешту або про вилучення (майн; виконавчий лист)
warrant of death, warrant of execution — розпорядження про приведення у виконання вироку до страти
2) юp. повноваженняwarrant of attorney — ( спеціальне) доручення
3) підстава для чого-н., виправдання (яких-н. дій); моральне правоhe has no warrant for saying so — у нього немає підстав /він не вправі/ так говорити
there is no warrant for such a belief — це переконання зовсім необґрунтовано /безпідставно/
4) свідчення, доказ, підтвердження5) гарантія, застава6) фін. посвідчення, свідчення; купон (облігації, акції)dividend warrant — свідчення або купон на одержання дивіденду; процентний купон
7) кoм. тридцятимільйонне свідчення; ( складський) варрант ( warehouse warrant); dock warrant доковий варрант8) патент9) вiйcьк. дозвіл; наказ; наказ про присвоєння звання уоррант-офіцера; cкop. від warrant officerII v1) виправдувати, служити підставоюmy remarks did not warrant her tears — у моїх зауваженнях не було нічого образливого, але вона заплакала
we are not warranted in believing... — у нас немає підстав думати...
2) ручатися, гарантувати; підтверджувати (що-н.); I'll warrant him an honest fellow ручаюся, що він чесна людина, я поручуся за його чесністьthis material is warranted (to be) colour-fast — міцність окраски тканини гарантується
the genuineness is warranted by several facts — дійсність (чого-н.) підтверджується декількома фактами
3) юp. дозволяти, надавати правоthe law warrants this procedure — закон допускає /передбачає/ таку процедуру
4) виражати впевненість; ручатисяI'll warrant (you) that... — упевнений у тім, що...; будьте впевнені, що..., завіряю вас, що...
I'll warrant he'll be late — ручаюся, що він спізниться
I warrant this is the truth — упевнений, що так, було
5) юp. гарантувати, забезпечувати (кому-н. що-н.) -
4 certificate
In1) посвідка, посвідчення, свідоцтво; сертифікатcertificate of birth — свідоцтво про народження, метрика
2) амер. свідоцтво про закінчення школи (курсів); атестат3) актIIv1) засвідчувати, посвідчувати2) видавати посвідчення (атестат)* * *I = driver's-license II n1) посвідчення, свідоцтво; сертифікатcertificate of origin — кoм. посвідчення /свідоцтво/ про походження вантажу
certificate of registry — мop. судновий патент; суднове свідоцтво
certificate of seaworthiness — мop. сертифікат про мореплавність
2) паспорт ( обладнання)3) свідоцтво про закінчення школи або курсів; атестат4) cпeц. актIII a; = certifiedIV vcertificate receipt voucher — cпeц. засвідчений виправдувальний документ
1) засвідчувати, свідчити; ( письмово) засвідчувати, завіряти2) видавати свідоцтво, посвідчення, атестат3) юp. ( письмово) підтверджувати ( яке-небудь) право4) атестовувати ( продукцію) -
5 evidence
1) доказ, докази, уліка, уліки, доведення, підтвердження; речовий доказ, речові докази; наведення (надання) доказів; свідчення (в т. ч. свідка); давання свідчень; засіб доведення, засоби доведення; дослідження доказів ( як стадія судового процесу)2) доводити, підтверджувати (свідченнями, доказами, додатковими фактами тощо); свідчити, давати свідчення; слугувати доказом•evidence discovered as a result of the search — докази, виявлені внаслідок обшуку
evidence elicited through questioning of witnesses — свідчення, отримані під час допиту свідків
evidence furnished by witnesses — докази, отримані від свідків
evidence implicating the accused — докази, які дають підставу вважати, що злочин вчинено підсудним (обвинуваченим)
evidence in support of the opposition — мотивований протест; обґрунтування протесту
evidence irrelevant to the issue — докази ( або свідчення), що не стосуються питання, яке розглядається
evidence linking others to an assassination — докази, що свідчать про зв'язок інших осіб із вбивством
evidence obtained by an illegal search — докази, отримані внаслідок незаконного обшуку
evidence obtained during custodial interrogation — свідчення, отримані під час попереднього допиту ( коли допитуваний перебував під вартою)
evidence obtained from a suspect — свідчення, отримані від підозрюваного
evidence obtained in good faith under a search warrant — докази, отримані законним шляхом на підставі виданого ордеру на обшук
evidence obtained in violation of rules — докази, отримані з порушенням норм
evidence obtained through an illegal search — докази, отримані внаслідок проведення незаконного обшуку
evidence on behalf of the prosecution — докази ( або свідчення) (з боку) обвинувачення
evidence of blood grouping tests — докази, отримані шляхом визначення груп(и) крові
evidence of obvious probative value — докази, що мають незаперечну доказову силу
evidence presented by the parties — докази, наведені сторонами
evidence relevant to credibility — доказ, що стосується надійності свідка ( або достовірності його свідчень)
evidence secured from an illegal arrest — докази, отримані внаслідок незаконного арешту
evidence seized in violation of a person's constitutional rights — докази, отримані із порушенням конституційних прав особи
evidence submitted by the prosecutor — докази, подані прокурором ( або обвинуваченням)
evidence sufficient to sustain the case — доказ, достатній для підтримання (даної) версії
- evidence againstevidence to support the charges — докази, що підтверджують обвинувачення
- evidence aliunde
- evidence and proof available
- evidence at law
- evidence before trial
- evidence by a party
- evidence completed
- evidence for the defendant
- evidence for the defence
- evidence for the defense
- evidence for the plaintiff
- evidence for the prosecution
- evidence garnered by bugging
- evidence gathered illegally
- evidence gathering
- evidence-gathering technique
- evidence in a trial
- evidence-in-answer
- evidence-in-chief
- evidence in corroboration
- evidence in court
- evidence in cross-examination
- evidence in disproof
- evidence in question
- evidence in rebuttal
- evidence in the case
- evidence introduced at trial
- evidence law
- evidence material to the case
- evidence obtained illegally
- evidence of an accomplice
- evidence of arrest
- evidence of character
- evidence of confession
- evidence of credibility
- evidence of crime
- evidence of criminality
- evidence of debt
- evidence of disposition
- evidence of fact
- evidence of flight
- evidence of guilt
- evidence of indebtedness
- evidence of identification
- evidence of identity
- evidence of marriage
- evidence of opportunity
- evidence of paternity
- evidence of practice
- evidence of reputation
- evidence of title
- evidence of what occurred
- evidence on appeal
- evidence on commission
- evidence on hearing
- evidence on oath
- evidence par excellence
- evidence presented
- evidence produced
- evidence relevant to weight
- evidence so obtained
- evidence supplied
- evidence tampering
- evidence technician
- evidence to contradict
- evidence to meet
- evidence to rebut
- evidence to the contrary
- evidence wrongfully obtained -
6 attest
1. n1) доказ; свідчення2) підпис, що засвідчує щось2. v1) засвідчувати, посвідчувати, підтверджувати (підписом)to attest a signature — засвідчувати (завіряти) підпис
2) давати свідчення; свідчити3) приводити до присяги4) зараховувати на військову службу* * *I n; юр., іст.1) доказ, показання свідків2) підпис, який засвідчує що-небудьII v1) засвідчувати, підтверджувати ( офіційно- підписом або клятвою); завіряти, свідчити2) свідчити, давати показання свідків; свідчити ( про що-небудь); доводити; демонструвати3) приводити до присяги; зараховувати на військову службу4) icт. призивати у свідки -
7 document
1. n1) документ; свідоцтво2) pl мор. суднові документи3) доказ4) урок; застереження2. v1) забезпечувати документами; видавати документ2) документувати, документально обґрунтовувати (підтверджувати)3) створювати на основі документів (роман, фільм тощо)4) повчати, наставляти, інформувати* * *I n1) документ; свідоцтво, посвідченняsource document — першоджерело; pl; мop. суднові документи
2) кoмп., обч. документII vsource document — вихідний /вхідний/ документ
1) забезпечувати документами (особл. судновими); видавати посвідчення особи; оформляти документ ( на що-небудь)2) документувати; документально доводити, обґрунтовувати, підтверджувати3) створювати на підставі документів (роман, фільм) -
8 vouch
1. n1) заява, твердження2) свідчення2. v2) твердити, заявляти3) підтверджувати, підкріпляти (документами тощо)4) підтримувати, подавати підтримку5) юр. представляти суду свідка (поручителя)6) давати свідчення, свідчитиvouch against — спростовувати, заперечувати; свідчити проти (когось)
* * *v.1) (for) ручатися, поручитися; to vouch for smb. ‘s ability to pay поручитися за чиюсь здатність заплатити; I cannot vouch for the truth of that statement не можу ручатися, що це твердження відповідає дійсності2) стверджувати, заявляти3) підтверджувати(осіб, документи): підкріплювати ( посилання); all expenses must be strictly vouched всі витрати повинні бути підтверджені виправдальними документами; he vouched his words by his deeds він підтвердив слова діями; vouched by authority підкріплено посиланнями на авторитетні джерела4) юр. визивати в суд для підтвердження права (тж. to vouch to warrant); представляти докази або давати докази свідка на підтримку чогось5) давати гарантію, стати гарантом або поручителем в. давати особисте підтвердження7) -
9 warrant
I1) юp. ордер; судове розпорядження; ордер на арешт ( warrant of arrest)warrant of distress — наказ про накладення арешту або про вилучення (майн; виконавчий лист)
warrant of death, warrant of execution — розпорядження про приведення у виконання вироку до страти
2) юp. повноваженняwarrant of attorney — ( спеціальне) доручення
3) підстава для чого-н., виправдання (яких-н. дій); моральне правоhe has no warrant for saying so — у нього немає підстав /він не вправі/ так говорити
there is no warrant for such a belief — це переконання зовсім необґрунтовано /безпідставно/
4) свідчення, доказ, підтвердження5) гарантія, застава6) фін. посвідчення, свідчення; купон (облігації, акції)dividend warrant — свідчення або купон на одержання дивіденду; процентний купон
7) кoм. тридцятимільйонне свідчення; ( складський) варрант ( warehouse warrant); dock warrant доковий варрант8) патент9) вiйcьк. дозвіл; наказ; наказ про присвоєння звання уоррант-офіцера; cкop. від warrant officerII v1) виправдувати, служити підставоюmy remarks did not warrant her tears — у моїх зауваженнях не було нічого образливого, але вона заплакала
we are not warranted in believing... — у нас немає підстав думати...
2) ручатися, гарантувати; підтверджувати (що-н.); I'll warrant him an honest fellow ручаюся, що він чесна людина, я поручуся за його чесністьthis material is warranted (to be) colour-fast — міцність окраски тканини гарантується
the genuineness is warranted by several facts — дійсність (чого-н.) підтверджується декількома фактами
3) юp. дозволяти, надавати правоthe law warrants this procedure — закон допускає /передбачає/ таку процедуру
4) виражати впевненість; ручатисяI'll warrant (you) that... — упевнений у тім, що...; будьте впевнені, що..., завіряю вас, що...
I'll warrant he'll be late — ручаюся, що він спізниться
I warrant this is the truth — упевнений, що так, було
5) юp. гарантувати, забезпечувати (кому-н. що-н.) -
10 evidence
1. n1) свідчення; підстава; дані; факт (и); ознаки; доказ2) очевидність, явністьin evidence — наявний, помітний
3) юр. доказ4) свідок5) показання свідка6) юр. документ, що підтверджує певне право2. v1) свідчити, показувати2) доводити; бути доказом* * *I n1) підстава; дані, факт(и), ознака ( ознаки); свідчення; доказ, свідчення2) очевидність, явністьin evidence — наявний, присутній; помітний
3) юp. доказ; показання свідка або обвинувачуваногоhearsay evidence — показання з чужих слів; свідок
4) юp. документ, яким підтверджується яке-небудь правоII v1) свідчити, показувати2) бути доказом, підтверджувати3) юp. давати показання; доводити; бути доказом -
11 certificate
I = driver's-license II n1) посвідчення, свідоцтво; сертифікатcertificate of origin — кoм. посвідчення /свідоцтво/ про походження вантажу
certificate of registry — мop. судновий патент; суднове свідоцтво
certificate of seaworthiness — мop. сертифікат про мореплавність
2) паспорт ( обладнання)3) свідоцтво про закінчення школи або курсів; атестат4) cпeц. актIII a; = certifiedIV vcertificate receipt voucher — cпeц. засвідчений виправдувальний документ
1) засвідчувати, свідчити; ( письмово) засвідчувати, завіряти2) видавати свідоцтво, посвідчення, атестат3) юp. ( письмово) підтверджувати ( яке-небудь) право4) атестовувати ( продукцію) -
12 certificate
1) довідка, сертифікат, свідоцтво ( документ), посвідчення ( документ); атестат; паспорт ( устаткування)2) письмово засвідчувати (посвідчувати, підтверджувати); видавати письмове свідоцтво (посвідчення); атестувати ( продукцію)•certificate issued by authorities — свідоцтво, видане органом влади
- certificate for marriagecertificate of unserviceability — акт списання, акт про непридатність до експлуатації
- certificate fraud
- certificate holder
- certificate into chancery
- certificate of acknowledgement
- certificate of airworthiness
- certificate of annulment
- certificate of appointment
- certificate of appraisal
- certificate of audit
- certificate of authority
- certificate of authorship
- certificate of birth
- certificate of charges
- certificate of competence
- certificate of competency
- certificate of compliance
- certificate of conviction
- certificate of damage
- certificate of death
- certificate of deposit
- certificate of discharge
- certificate of domicile
- certificate of education
- certificate of evidence
- certificate of examination
- certificate of existence
- certificate of expediency
- certificate of export
- certificate of general conduct
- certificate of good conduct
- certificate of health
- certificate of identification
- certificate of identity
- certificate of incorporation
- certificate of indebtedness
- certificate of insurance
- certificate of judgement
- certificate of judgment
- certificate of legitimacy
- certificate of marriage
- certificate of measurement
- certificate of nationality
- certificate of naturalization
- certificate of origin
- certificate of poverty
- certificate of proprietorship
- certificate of public officer
- certificate of purchase/sale
- certificate of quality
- certificate of receipt
- certificate of registration
- certificate of registry
- certificate of rehabilitation
- certificate of release
- certificate of retrocession
- certificate of right
- certificate of share ownership
- certificate of stock
- certificate of taxation
- certificate of vaccination
- certificate of validity
- certificate receipt voucher -
13 extrinsic evidence
1) доказ; свідчення (свідка); засіб доведення; свідок; дані; підстави; зовнішній доказ ( що лежить поза документом)2) слугувати доказом; підтверджувати; давати свідчення -
14 warrant
1) судове розпорядження, ордер; ордер на арешт; припис; підстава; повноваження; розписка; посвідчення; гарантія; доказ; доручення; моральне право; правосильність; виправдання дій2) гарантувати, ручатися; надавати право ( або повноваження); вимагати (суду, судового рішення тощо; про проступок тощо); слугувати виправданням; слугувати підставою; підтверджувати; заслуговувати ( на щось)•- warrant a trialwarrant sending the case to trial — вимагати передачі справи до суду (про докази, свідчення тощо)
- warrant by the constitution
- warrant certificate
- warrant creditor
- warrant for arrest
- warrant for apprehending
- warrant for search
- warrant for telephone tapping
- warrant in bankruptcy
- warrant judgement
- warrant judgement
- warrant of apprehension
- warrant of arrest
- warrant of attorney
- warrant of caption
- warrant of commitment
- warrant of committal
- warrant of death
- warrant of delivery
- warrant of distress
- warrant of execution
- warrant of law
- warrant of possession
- warrant of removal
- warrant of seizure
- warrant of surrender
- warrant of the bench
- warrant public intervention
- warrant rights
- warrant signed by a judge
- warrant signed by a procurator
- warrant title
- warrant to appear
- warrant to apprehend
- warrant to arrest
- warrant to distress
- warrant to search
- warrant to seize
- warrant to surrender
- warrant trial
- warrant under seal
- warrant upon affidavit
- warrant upon evidence
- warrant upon oral testimony
- warrant upon proof
- warrant upon testimony -
15 document
I n1) документ; свідоцтво, посвідченняsource document — першоджерело; pl; мop. суднові документи
2) кoмп., обч. документII vsource document — вихідний /вхідний/ документ
1) забезпечувати документами (особл. судновими); видавати посвідчення особи; оформляти документ ( на що-небудь)2) документувати; документально доводити, обґрунтовувати, підтверджувати3) створювати на підставі документів (роман, фільм) -
16 evidence
I n1) підстава; дані, факт(и), ознака ( ознаки); свідчення; доказ, свідчення2) очевидність, явністьin evidence — наявний, присутній; помітний
3) юp. доказ; показання свідка або обвинувачуваногоhearsay evidence — показання з чужих слів; свідок
4) юp. документ, яким підтверджується яке-небудь правоII v1) свідчити, показувати2) бути доказом, підтверджувати3) юp. давати показання; доводити; бути доказом -
17 attest
1) підпис, що засвідчує ( щось)2) атестувати; підтверджувати, засвідчувати (в т. ч. документ тощо); свідчити, давати свідчення; приводити до присяги•- attest signature -
18 certify
засвідчувати, підтверджувати; затверджувати; атестувати, видавати атестат; гарантувати; видавати диплом (посвідчення, свідоцтво); ручатися- certify a check
- certify a cheque
- certify authenticity
- certify the cause of a death
- certify under oath -
19 make an affidavit
свідчити під присягою; підтверджувати письмове свідчення присягою, (по)давати афідавіт -
20 swear an affidavit
підтверджувати письмове свідчення присягою, свідчити під присягою, давати афідавіт
- 1
- 2