-
1 subject
I1. n1) предмет (розмови); питання; темаa subject for discussion — тема (предмет) дискусії
2) сюжет, тема3) (навчальний) предмет, дисципліна4) об'єкт, предмет5) привід6) підданий7) суб'єкт, людина8) мед. труп (під час розтину)9) грам. підмет10) філос. суб'єкт11) муз. тема2. adj1) підкорений, залежний, підвладнийto be subject to the laws of nature — підкорятися (бути підвладним) законам природи
2) схильний (до чогось — to)to be subject to call — а) підлягати поверненню за першою вимогою; б) військ. піддягати призову
4) розташований нижчеsubject to — якщо, за умови, з додержанням (певної умови)
IIv1) підкоряти, підпорядковувати (комусь, чомусь — to)to subject smb. to an operation — зробити комусь операцію
3) представляти, подаватиto subject a plan to smb.'s consideration — подати план на чийсь розгляд
4) поставати перед очима* * *I n1) предмет, тема ( розмови); сюжет, тема2) предмет, дисциплінаsubject label — пoлiгp. галузева позначка ( у словнику)
3) об'єкт, предмет; мeд. труп ( при розтині)4) привід, підстава5) підданий6) суб'єкт, людина7) гpaм. підмет8) фiлoc., юp. суб'єкт; субстанція, реальність9) мyз. темаII a1) підлеглий, залежний, підвладний2) (to) підданий ( чому-небудь), схильний ( до чого-небудь)3) (to) підлягаючий ( чому-небудь); залежний ( від чого-небудь), обумовлений ( чим-небудь)4) інформ. предметнийIII vsubject index — предметний покажчик; індекс
(to)1) підкоряти2) піддавати ( чому-небудь)3) представляти (нaпp., на розгляд) -
2 подлежащее
підмет (-ту).* * *сущ. грам.пі́дмет -
3 it
1. n розм.1) квінтесенція (чогось)among biologists, he's it — серед біологів він — постать
2) фізична привабливість (чарівність); ідеал3) важна персона4) знев. нікчема (про людину)5) той, хто водить (у грі)we were playing and he was «it» — ми грали, і він водив
2. pron1) pers. (непрямий відмінок) він, вона, воно2) demonstr. це6) як формальний член речення замість підмета, додатка тощоit is necessary that this question should be settled at once — необхідно, щоб це питання було вирішено негайно
* * *I n1) фізична чарівність, "ізюминка"2) квінтесенція ( чого-небудь)4) той, хто водить у дитячих іграхIIpers pron1) він, вона, воно, його, йому, ним, її, їй, нею (про предмети, тварин, іноді про дітей); він, вона, йому, їй ( про людей); коли стать не має значення3) вкaз.; зaйм. це4) викор. для посилення (у конструкціях з дiєcл. to be); життя, справи -
4 nominative
1. n грам.називний відмінок2. adj1) грам. називний2) призначений (на посаду)3) іменний* * *I n; грам. II a1) гpaм. називний; номінативний3) іменний -
5 nominative
-
6 subject
I n1) предмет, тема ( розмови); сюжет, тема2) предмет, дисциплінаsubject label — пoлiгp. галузева позначка ( у словнику)
3) об'єкт, предмет; мeд. труп ( при розтині)4) привід, підстава5) підданий6) суб'єкт, людина7) гpaм. підмет8) фiлoc., юp. суб'єкт; субстанція, реальність9) мyз. темаII a1) підлеглий, залежний, підвладний2) (to) підданий ( чому-небудь), схильний ( до чого-небудь)3) (to) підлягаючий ( чому-небудь); залежний ( від чого-небудь), обумовлений ( чим-небудь)4) інформ. предметнийIII vsubject index — предметний покажчик; індекс
(to)1) підкоряти2) піддавати ( чому-небудь)3) представляти (нaпp., на розгляд) -
7 конопляник
коноплище, коноплисько, підмет (-ту), ум. підметець (-тцю).* * *конопе́льник, -у; (место, бывшее под коноплёю, годное для посева конопли) коно́плище, коно́плисько -
8 отброс
отбросок1) (о предметах) покидьок (-дька), покидь (-ди), непотріб (-ба), відпадок (-дку). -сы - покидь (-ди), покидьки (-ків). [Утилізація покидьків]. -сы мяса - требіж (-жа);2) (о людях) покидько (-ка) (м. р.), (о женщ.) покидька (-ки), покидище (общ. р.), відмет, (обычн. во мн.) відмети [Не мені народи слугували, а я служив відметам всіх народів (Л. Укр.)], (негодное) непотріб (-ба) (м. р.), непотреба (ж. р.), негідь (-годи).* * *см. отбросы -
9 it
[ɪt] 1. pron2) demonstr. цеwho is it? — хто це?; хто там?
it rains — іде́ дощ
it is cold — хо́лодно
it is said — ка́жуть
it is known — відо́мо
to face it out — не да́ти заляка́ти себе́
to cab it — ї́хати в таксі́
2. n розм.to give it smb. hot — зада́ти кому́сь пе́рцю
ідеа́л; щось найкра́ще, найви́щий сту́пінь чого́сьin her new dress she was it — у свої́й нові́й су́кні вона́ була́ чудо́ва
-
10 prize
[praɪz] I 1. n1) приз, нагоро́да, пре́міяto win a prize — отри́мати приз
2) ви́граш; зна́хідка, несподі́ване ща́стя3) пре́дмет пра́гнень4) attr. премійо́ваний, відзна́чений пре́мією (нагоро́дою)prize song — пі́сня, відзна́чена пре́мією
5) attr. прекра́сний, гі́дний нагоро́ди (тж. ірон.)2. v1) ви́соко цінува́ти2) оці́нюватиII n мор.1) приз, трофе́й; захо́плене судно́ (майно́)to make [a] prize of — захопи́ти
2) attr. призови́йIII 1. vпідніма́ти (пересува́ти) за допомо́гою ва́желя (up)2. nва́жіль -
11 subject
1. ['sʌbʤɪkt] adj1) підко́рений, зале́жний, підвла́днийsubject nations — несамості́йні держа́ви
2) схи́льний до (to)3) що підляга́є (to)2. nthis contract is subject to alterations — в цьо́му контра́кті можли́ві змі́ни
1) те́ма; предме́т розмо́ви; сюже́тto dwell on a sore subject — спиня́тися на наболі́лому пита́нні
to change the subject — зміни́ти те́му розмо́ви
to traverse a subject — обговори́ти пита́ння
2) при́від ( до чогось - for)on the subject of — з при́воду
3) об'є́кт, предме́т (of)4) предме́т, дисциплі́наmathematics is my favourite subject — матема́тика - мій улю́блений предме́т
5) пі́дданий6) суб'є́кт, люди́на7) грам. пі́дмет8) філос. суб'є́кт9) муз. головна́ те́ма3. [səb'ʤekt] v1) підкоря́ти, підпорядко́вувати (to)2) піддава́ти ( впливові тощо)3) представля́ти, подава́ти4. ['sʌbʤɪkt] advto subject a plan for consideration — пода́ти план на ро́згляд
subject to — за умо́ви, припуска́ючи, якщо́
subject to your consent, I propose — якщо́ ви зго́дні, я пропону́ю
-
12 subiekt
-
13 ქვემდებარე
підмет -
14 subjekt
суб'єкт; підмет -
15 podmiot
ч1. суб'єкт (філос., книжн., юрид.);2. підмет (грам.) -
16 субсистенція
СУБСИСТЕНЦІЯ ( від лат. subsistere - бути сталим) - абстраговане від одиничних речей буття, відображене в родових і видових поняттях; суб'єкт сутності та її носій; самостійне існування, що не потребує акциденцій. Термін уведений до вжитку Боецієм у його творі "Проти Євтихія і Несторія". На думку Боеція, С. і субстанція - не одне й те саме. С. не потребує акциденцій, щоб бути, а субстанція - це те, що служить суб'єктом для акциденцій, без чого вони існувати не можуть. Тому роди і види - тільки С., бо в них є тільки сутність, а акциденції відсутні. С. є універсаліями, а субстанції - індивіди. Індивіди служать для акциденцій суб'єктами (супозитами), даючи тим самим можливість їм бути. Отже, у розумінні базисних термінів метафізики Боецій істотно відійшов від Аристотеля. Аристотелівське "усія" (субстанція, сутність) він передав трьома різними термінами: "есенція" (сутність), "субстанція" (із sub stare - "стояти під"; основа, підмет, suppositum - "під-кладка") і "С." (із subsistere - "стояти під собою", із sub se stare). У томістській і неотомістській метафізиці С. є одним із основних понять і трактується як субстанціональний модус, що характеризує конкретну єдність сутності та існування у створених Богом матеріальних сущих. С. - це наділена сутністю основа, котра переводить існування із стану просто даного у стан здійснюваного і діючого. С. в неореалізмі - ідеальне існування логічних об'єктів поза часом і простором.Д. Кирик -
17 субстанція
СУБСТАНЦІЯ (лат. substantia - сутність, дещо засадниче, підстава) - гранична засада, що дозволяє зводити багатоманітність і змінність властивостей до чогось постійного, відносно сталого і самостійно існуючого; деяка реальність, розглянута в аспекті її внутрішньої єдності. В історії філософії С. тлумачилась по-різному: як субстрат, як сутнісна властивість, як те, що здатне до самостійного існування, як підстава і центр змінності предмета, як логічний суб'єкт. В онтологічному аспекті залежно від загальної спрямованості філософських учень вирізнялися одна (монізм), дві (дуалізм), множина (плюралізм) С. Як специфічно філософський (матафізичний і логічний водночас) термін "С." вводить Аристотель, який ототожнював С. із першою сутністю ("усією"), тобто чимось засадничим, котре невід'ємне від речі в її індивідуальності, і разом з тим характеризував С. як логічну категорію, якій у висловлюванні (реченні) відповідає підмет. У давньогрецьк. філософії релевантно до її загальної онтотеологічної інтенції можна говорити і про тлумачення С. як субстрату і першопринципу змінності речей (напр., стихії мілетців, "вогонь-логос" Геракліта, "атоми" Демократа). Тлумачення Аристотелем форми як першопричини, що зумовлює визначеність речей, започаткувало розрізнення тілесної і духовної С., котре у середньовічній філософії вилилось у спір між номіналізмом і реалізмом про "субстанційні форми" сущого. У Новий час онтологічне розуміння С. як граничної засади буття започатковане в емпіризмі Бекона, який ототожнив С. із формою конкретних речей. Декарт цій якісній інтерпретації протиставив раціоналістичне вчення про дві С.: матеріальну (для якої характерна протяжність і кількісне вимірювання) і духовну (мислительну). Спіноза долає цей дуалізм на ґрунті пантеїстичного монізму: мислення і протяжність - не дві С., а два атрибути єдиної С. Ляйбніц у вченні про монади вирізняє множинність простих і неподільних С., які характеризуються самодіяльністю, відповідно - активністю і змінністю. Гносеологічне осмислення С. як поняття було запропоноване Локком, для якого С. є однією із складних ідей В. ерклі заперечував поняття матеріальної С., а Г'юм, відкидаючи існування як матеріальної, так і духовної С., вбачав в ідеї С. деяку цілісну гіпотетичну асоціацію. Кант долає як "онтологізм", так і "гносеологізм" тлумачення С. Остання необхідна для теоретичного пояснення явищ, оскільки є умовою можливості досвіду. Відтак С. - це не незмінний речовий субстрат, а внутрішньозмінне діалектичне поняття. Цю думку підхоплює Гегель, який, ототожнюючи мислення і буття, вказує на внутрішню суперечність як джерело саморозвитку С., поєднуючи її у такий спосіб із самодіяльністю суб'єкта. С. - ступінь розвитку абсолютної ідеї і свідомості суб'єкта. У діалектико-матеріалістичній течії марксизму С. витлумачується як матерія в розвитку форм її руху, а світ, що розкривається, - як універсум діяльності людини. Критикуючи метафізику, позитивізм і неопозитивізм, відкидають і поняття С. як рудимент буденної свідомості і хибного натуралістичного подвоєння дійсності в процедурах та мові науки. Як і у позитивізмі, традиційна логіка і гносеологія, що базувались на понятті С., заперечуються прагматистами у фікціоналізмі Файхінгера. Кассирер дає функціональне витлумачення С., а Гуссерль, вбачаючи у фізичному предметі лише мислительну єдність, вказує, що субстантивація свідомості є наслідком кризи європейської науки і європейської культури. Розкриваючи засади останніх як власне метафізичні, Гайдеггер у субстанційному тлумаченні світу як реально сущого і підвладного людині вбачає наслідок його метафізичного суб'єкт-об'єктного роздвоєння. Виникнення категорій суб'єкта і об'єкта Гайдеггер пов'язує із структурою європейських мов. Із розвитком лінгвокультурологічних досліджень С. прочитується як текст, але у постструктуралізмі Дерриди текст - як наслідок тотальної "деконструкції" логоцентризму і метафізики - перестає бути субстанційною константою. Європейська метафізика і логіка заперечуються "плюралістичною онтологією" і "логікою місця" Нісиди Кітаро, відтак відкидається й аристотелівська традиція тлумачення С., ототожнення її із формою, самодостатнім існуванням К. ласичне тлумачення С. зберігається в бергсоніанстві, реалізмі і неореалізмі, неотомізмі.
См. также в других словарях:
Бедность гнет, а счастье дмет. — Бедность гнет, а счастье (или: богатство) дмет. См. ДОСТАТОК УБОЖЕСТВО … В.И. Даль. Пословицы русского народа
підмет — 2 іменник чоловічого роду ділянка землі; коноплянище діал. підмет 1 іменник чоловічого роду член речення … Орфографічний словник української мови
підмет — I а, ч. Головний член речення, що означає предмет дії, стану, властивості або якості, звичайно виражених присудком. II а, ч., діал. 1) Невелика грядка, ділянка землі. 2) Коноплище (у 1 знач.) … Український тлумачний словник
підмет — [п’і/дмеит] та, м. (на) т і, мн. тие, т іў (член речення) … Орфоепічний словник української мови
відмет — Відмет: відходи [1;X] … Толковый украинский словарь
ПУК — муж. пучек, пучечек, пучища, новг. пучня, сноп, связка, горсть, охапка, говорят б.ч. о стеблях, прутьях и пр. Пук цветов, букет. Пук бумаг, сверток. Пук лучины, хворосту. Прутковое железо вяжут пучками. Седельные пуки, мягкий подбой под лавками,… … Толковый словарь Даля
підметовий — а, е. Стос. до підмета (див. підмет I). || Який має підмет … Український тлумачний словник
БОГАТСТВО — ср. множество, обилие, изобилие, избыток, излишество. Богатство урожая. Богатство мыслей. | Обилие имущества, животов, денег, яросл., костр. богасьво, архан. богачество, ниж. богатество, ряз. богатель жен., зап. богатье ср. (см. также багатье),… … Толковый словарь Даля
ГНУТЬ — ГНУТЬ, гибать что; гибать более употр. с предлогом делать что либо прямое кривым, или наоборот; сгибать и разгибать; образовать из чего лугу, обруч, угол, не ломая, а сводя концы исподволь. Он гнет не парит, переломит не тужит. Гибали мы ветловую … Толковый словарь Даля
ДОСТАТОК - УБОЖЕСТВО — На бедняка и кадило чадит. Лучше подать через порог, чем стоять у порога. Лучше подать в окно, чем стоять под окном. Дай Бог подать, не дай Бог брать (т. е. подаяние). Приведи Бог подать, не приведи Бог принять! Богатому старость, а убогому… … В.И. Даль. Пословицы русского народа
двоскладний — а, е. Складений з двох частин. •• Двоскла/дне ре/чення речення, у складі якого є два головні члени – підмет і присудок; двочленне речення … Український тлумачний словник