підкріплювати

См. также в других словарях:

• відкріплювати — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• підкріплювати — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• відкріплювати — юю, юєш і відкріпля/ти, я/ю, я/єш, недок., відкріпи/ти, іплю/, і/пи/ш; мн. відкрі/плять; док., перех. 1) Відокремлювати що небудь прикріплене. 2) Знімати з обліку …   Український тлумачний словник

• підкріплювати — юю, юєш і підкріпля/ти, я/ю, я/єш, недок., підкріпи/ти, плю/, і/пиш; мн. підкрі/плять; док., перех. 1) чим і без додатка. Підтримуючи кого небудь, збільшувати силу, міць і т. ін. 2) розм. Додавати собі сили, бадьорості завдяки відпочинку, їжі,… …   Український тлумачний словник

• підкріплюватися — ююся, юєшся і підкріпля/тися, я/юся, я/єшся, недок., підкріпи/тися, іплю/ся, і/пишся; мн. підкрі/пляться; док. 1) Ставати сильнішим, міцнішим завдяки чиїйсь підтримці. 2) розм. Зміцнювати свої сили, ставати бадьорим, відпочивши, поївши що небудь …   Український тлумачний словник

• відкріпити — див. відкріплювати …   Український тлумачний словник

• відкріплювання — я, с. Дія за знач. відкріплювати …   Український тлумачний словник

• відкріпляти — див. відкріплювати …   Український тлумачний словник

• підкріпити — див. підкріплювати …   Український тлумачний словник

• підкріплювання — я, с. Дія за знач. підкріплювати …   Український тлумачний словник

• підкріпляти — див. підкріплювати …   Український тлумачний словник