-
1 путник
подорожній (-нього), подорожник, подорожанин, дорожній (-нього); срв. Путешественник. [Щоб подорожній не був порожній - треба його нагодувати (Приказка)].* * *подоро́жній, -нього, подорожа́нин, подоро́жник -
2 запоздалый
запізнений, припізнений, запізнілий, припізнілий. [Спроба, будь що будь цікава, хоча може й занадто запізнена (Н. Рада)]. -лый путник - пізній подорожній (М. Стар.).* * *запі́знений, запізні́лий, припізні́лий; спі́знений, спізні́лий, запі́зній; ( поздний) пі́зній -
3 проходящий
1) прич. яки́й (що) прохо́дить; яки́й (що) промина́є; яки́й (що) перехо́дить; яки́й (що) мина́є (промина́є, прохо́дить, сплива́є, збіга́є)2) в знач. прил. см. преходящий 2)3) в знач. сущ. перехо́жий, -ого, прохожий; ( путник) подоро́жній, -нього -
4 прохожий
прохожий, перехожий, прохожалий, подорожній, мимохідний, перехідень, мимохідень (-дня). [То певно прохожий пройшов по-під вікнами (Коцюб.). Полюбила наша Домаха чумаченька молодого перехожого (М. Вовч.). Поховані над дорогами то чумаки, то прохожалі (Номис). Питаються якось хлопця подорожні люде: чи багато верстов, сину, до Київа буде (Рудан.). Було вже близько полудня, як догнали проїжджачі того прохожого (Свидн.)]. -жая дорога - хі[о]дна дорога. [Дорога буде тільки ходна, як замерзне багно (Хорольщ.)].* * *1) прил. перехожий, прохо́жий2) в знач. сущ. перехо́жий, -ого, прохо́жий; ( путник) подорожній, -нього -
5 путешественник
мандрівник, мадрівець (-вця), (реже зап. вандрівник, вандрівець), подорожник, подорожній (-нього), подорожувач, м[в]андрівничий (-чого). [Опис подорожи на північ славного мандрівця норвезького Ф. Нансена (Єфр.). Книга та була про подорож відомого мандрівника по Африці (О. Сліс.). Здалека виблисне й заманячить перед подорожнім високе грецьке село (Крим.). Вандрівник звертає там очі (Федьк.)]. -ник ко св. местам - прочанин (мн. прочани); см. Пилигрим, Паломник.* * *мандрівни́к, -а и мандрівник, -а, мандріве́ць, -вця́ и мандрі́вець, -вця; ( путник) подоро́жній, -нього, подорожа́нин, подоро́жник -
6 Вяжичка
бот. польовий льонок, путник, гайдамака.
См. также в других словарях:
Путник — Путник, Радомир Радомир Путник 24 января 1847 17 мая 1917 Военачальник Р. Путник Место рождения Крагуевац, Сербия … Википедия
путник — См … Словарь синонимов
ПУТНИК — ПУТНИК, путника, муж. (книжн. и поэт.). Человек, совершающий путешествие; странник. «То как путник запоздалый к нам в окошко застучит.» Пушкин (о буре). «Едут путники узкой тропой.» Некрасов. «Путники вылезли из саней.» Чехов. Толковый словарь… … Толковый словарь Ушакова
ПУТНИК — ПУТНИК, а, муж. Тот, кто совершает далекий путь пешком, странник. Одинокий п. | жен. путница, ы. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
Путник, Радомир — Радомир Путник Военачальник Р. Путник Дата рождения 24 января 1847 … Википедия
Путник Радомир — Радомир Путник 24 января 1847 17 мая 1917 Воевода Р. Путник Место рождения … Википедия
путник ада — [22/8] Автомобиль ВАЗ 2108 (2109) серии «Спутник». Получено отсечением первых букв в названии сПУТНИК лАДА. А где твой путник ада? (Где твоя 8 ка?) Автомобильный сленг … Cловарь современной лексики, жаргона и сленга
Путник — м. разг. Тот, кто находится в пути; путешественник. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
путник — путник, путники, путника, путников, путнику, путникам, путника, путников, путником, путниками, путнике, путниках (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») … Формы слов
путник — п утник, а … Русский орфографический словарь
путник — (2 м); мн. пу/тники, Р. пу/тников … Орфографический словарь русского языка
