Перевод: со всех языков на украинский

с украинского на все языки

про+процесію

  • 81 поняття

    ПОНЯТТЯ - 1) Спосіб розуміння та абстрактного уявлення результатів пізнання певної предметної галузі через усвідомлення істотних характеристик її об'єктів. 2) Форма мислення, що характеризується відображенням закономірних відношень та властивостей об'єктів у вигляді думки про їхні загальні та специфічні ознаки. Утворення П. - складний процес, у якому застосовують такі засоби пізнання, як порівняння, аналіз і синтез, абстрагування, ідеалізація, узагальнення, умовиводи. В мові П. виражається словом (звичайно іменником у називному відмінку) або словосполученням. Ознаки, які включаються в П., становлять його зміст. Предмети, що їм притаманні ознаки, відображені в змісті П., утворюють його обсяг. До обсягу П. входять не тільки реальні, в даний момент існуючі предмети, а й усі ті, які будь-коли мали ознаки, що входять до змісту П. Така "сталість" П., незалежність його від окремих змін у матеріальному світі є одним із гносеологічних коренів об'єктивного ідеалізму. П. суперечливі за своєю природою. Оскільки П. абстрактні, створюється видимість відходу мислення в П. від дійсності. Насправді П., відображаючи сутність, поглиблюють знання людини про навколишню дійсність. П. є засобом пізнання істини. Зміст П. змінюється в процесі розвитку наук (напр., зміна змісту поняття "атом" від Античності до нашого часу). Математична логіка розглядає П. як функцію, що встановлює відповідність між предметами певної галузі та істиною або хибою. З погляду діалектичної логіки, П. є формою абстрактного поєднання одиничного, особливого, загального в пізнанні, яке конкретизується через суб'єкт, предикат та зв'язок їх у судженні та умовиводі. Фігури такої конкретизації акумулюють досвід багаторазового повторення найзагальніших відношень дійсності у свідомості людини.

    Філософський енциклопедичний словник > поняття

  • 82 прагматизм

    ПРАГМАТИЗМ ( від грецьк. πραγμα - річ, факт, діло, користь) - філософський напрям кін. XIX - XX ст.; найбільш характерний для амер. філософії. Витоки ідей П. - у філософському вченні Пірса, який у 1878 р. увів і сам термін "П." як назву для своєї теорії значення. Подальшого розвитку П. здобувся в емпіричному прагматизмі Джеймса, інструменталізмі Дьюї, операціоналізмі Бриджмена, концептуалізмі Льюїса, гуманізмі Шиллера та ін. Як один із напрямів філософії Модерну П. претендує на проект "реконструкції філософії", який ґрунтується на критиці традиції європейської метафізики, зокрема дуалістичної філософії Декарта. Картезіанському пропедевтичному скептицизмові П. протиставляє концепцію віри; вченню про інтелектуальну інтуїцію - її прагматистське тлумачення; раціоналістичному критерію ясності ідей - виявлення їхніх значень через зведення змісту до практичних наслідків. У праксеології П. вивищує адаптивний аспект практичної діяльності, тоді як марксизм - радикально-перетворювальний. "Принцип Пірса" ставить знання у відношення до практичних наслідків дії, які спричиняються у процесі пізнання. Когнітивний процес переміщується від метафізичного осягнення істини до пошуку логічних значень, тобто у площину епістемології. Людина у ситуаційно-психологічному контексті пізнання рухається від сумніву до віри. Ідеї П. систематизував, виклав та популяризував Джеймс, який, крім того, створив і власну оригінальну теорію П. П. Джеймса спирався на його філософію радикального емпіризму, психологію функціоналізму та тлумачення релігійного досвіду як необхідного елемента життя людини та її практичних дій. Дотримуючись емпіристської концепції П., його англ. представник Шиллер критикував інтелектуалізм за нехтування людиномірними засадами досвіду й істини Н. им здійснюється дистинкція психологічних, емпіричних, математичних та логічних аспектів істини. Її прагматистське розуміння знайшло концентрований вираз у максимі - "Істина має працювати". Інструменталістська концепція П. Дьюї переносить увагу із внутрішніх на зовнішні, об'єктивні чинники емпіричного досвіду. Пізнання розглядається лише у реальному контексті дослідження як певний конфліктний екзистенційний акт. Інструменталізм Дьюї залишає поза увагою метафізичні пошуки адекватності між ідеями та речами і зосереджується на питанні про придатність ідей бути інструментами оптимального вирішення проблемних ситуацій. До загальноконтекстуалістських відгалужень інструменталізму відносяться концепції Мура, Мерфі, Пеппера. Соціальний аспект П. виокремлюють Браун, Бода, Кален, Дж. Mid, Морріс, Хук та ін. Операціоналістська концепція Бриджмена адаптує досвід інструменталізму до методологічних проблем сучасної фізики. Ретроспективний аналіз теоретичної еволюції П. здійснив Льюїс. Подальша еволюція прагматистської логіки наукового дослідження привела до синтезу П. з ідеями аналітичної філософії Гудмена, Куайна. Традиції П. знайшли ґрунт також у постмодерній концепції деконструкції у філософії Рорті.
    В.Головко

    Філософський енциклопедичний словник > прагматизм

  • 83 раціоналізм

    РАЦІОНАЛІЗМ ( від лат. rationalis - розумний) - напрям у філософії, що визнає розум єдиною достовірною основою пізнання і поведінки людей. Р. проголошує розум єдиним джерелом і основою наших знань. У цьому розумінні Р. протистоїть як сенсуалізму (емпіризму), який шукає джерело пізнання у свідченнях органів чуття, а в знанні фактів - головну форму пізнання, так і ірраціоналізму. В історичному плані елементи Р. вже містяться у філософії Парменіда і Платана. Як цілісна гносеологічна система Р. виникає в XVII - XVIII ст. внаслідок розвитку математики і природознавства. Найвідоміші представники Р. цієї доби - Декарт, Спіноза, Вольф Р. аціоналісти вважали, що "істини розуму" принципово відрізняються від сумнівних емпіричних узагальнень, які не можуть дати істинного знання, оскільки ознаками останнього є ясність, чіткість і безсумнівна самоочевидність. Проголошення Р. розуму як єдиного джерела знання спричинилося до хибних висновків про існування вроджених ідей (Декарт), задатків мислення, незалежних від чуттєвості (Ляйбніц), апріорних форм знання (Кант). Кант зробив спробу примирити Р. і сенсуалізм, висунувши положення про те, що всяке знання починається з чуттів, згодом переходить до розсудку і закінчується в розумі. Однак Р. Канта стосувався тільки світу феноменів (явищ), а не ноуменів (сутностей), що привело його до агностицизму. У Гегеля процес пізнання розкривався як самопізнання розуму, тому в нього розвиток світу постає як чисто раціональний, логічний процес, що надало йому форми панлогізму. У XX ст. за ігнорування Р. чуттєвості і практики розпочалася його різка критика і заперечення з боку фрейдизму, інтуїтивізму, прагматизму і екзистенціалізму.

    Філософський енциклопедичний словник > раціоналізм

  • 84 суб'єкт

    СУБ'ЄКТ ( від лат. subjectum - те, що лежить внизу, знаходиться в основі) - 1) В широкому розумінні особа, організована група осіб, соціальна, етнічна та політична спільнота, суспільство в цілому, що здійснюють властиву їм діяльність, спрямовану на практичне перетворення предметної дійсності, теоретичне і духовно-практичне освоєння об'єктивної реальності; носій означених якостей, що уможливлюють виконання ним суспільно значущих функцій. Необхідними рисами С. є: предметність, що означає бути предметним утворенням і діяти тільки предметним способом; свідомість, яка відображає реальність, зорієнтовує С. у навколишньому середовищі та визначає мету діяльності (заперечення предметності С. і зведення його до свідомості характерне для ідеалізму); активність, яка забезпечує провідну роль С. у взаємодії з навколишнім світом (ігнорування активності С. характерне для споглядального матеріалізму); воля, наявність якої робить предметну діяльність здійсненною і забезпечує досягнення поставленої мети. 2) В теорії пізнання одна з основних категорій, що є специфікацією С. взагалі в умовах пізнавальної діяльності. Позначає активний компонент пізнавального відношення, протилежний до пізнаванної дійсності - об'єкта. В процесі пізнання С. взаємодіє з об'єктом, спрямовує на нього свої пізнавальні здатності, перетворює і відображає його, формуючи систему знання про об'єкт. Основним питанням у розумінні природи С., від якого залежить філософська спрямованість теорії пізнання, є правильне визначення його статусу щодо об'єкта і навпаки І. сторичний досвід розвитку науки беззастережно доводить вірність вихідного постулату про принципову незалежність об'єкта пізнання від С. в межах їх пізнавального відношення, хоча С., включаючи об'єкт у свою діяльність і застосовуючи до нього пізнавальні здатності, істотно суб'єктивізує об'єкт. Невизнання цього постулату веде до суб'єктивізму або наївного реалізму. С. формується в процесі індивідуального розвитку під впливом соціального, культурного та інтелектуального середовища, яке склалося на конкретному історичному етапі, засвоюючи нагромаджений соціальний і пізнавальний досвід. Тому, будучи предметним утворенням, С. пізнання має виразну суспільно-історичну природу. На протилежних позиціях стоїть гносеологічний антропологізм. 3) У формальній логіці один із трьох складників простого судження - С., предикат, зв'язка. В змістовному висловлюванні С. виражається словом або словосполученням, що позначає предмет, на який спрямована думка. В твердженні "Українська культура є самобутньою" С. виступає "українська культура". В формах суджень С. здебільшого позначається лат. літерою S, в судженнях, що мають вигляд пропозиційних функцій (логічна функція), - предметною змінною. Судження може мати кілька С.
    П. Йолон

    Філософський енциклопедичний словник > суб'єкт

  • 85 work

    I n
    1) робота, труд; справа; діяльність

    work clothes — робочий одяг; спецодяг

    to set /to get/ to work (on) — розпочати справу, почати працювати

    to set /to go/ about one's work — приступати до роботи

    to set smb to work — засадити кого-н. за роботу, змусити кого-н. працювати

    I have work to do — я зайнятий, мені немає коли

    at work — зайнятий на роботі, на постійній

    to be at work upon smth — бути зайнятим чим-н.; працювати над чим-н.; діючий, функціонуючий; в дії, в ході ( про машину)

    loom at work — увімкнений /працюючий/ ткацький верстат; що впливає

    the forces at work — діючі /рухомі/ сили

    three films are in work now — на даний момент готується три фільма; що має роботу ( про працівник)

    a work of time — робота, що вимагає великих затрат часу

    to set smb; a piece of work — дати кому-н. завдання; виконана робота; місце роботи; заняття; посада

    what time do you get to (your) work — є коли ви приходите на роботує

    my work is in medicine — я працює в області медицини /я медик по професії/

    3) результат праці; виріб; продукт

    bad /faulty/ work — брак; витвір, творіння; праця, твір

    works of Shakespeare [of Beethoven, of Michelangelo] — витвори /творіння/ Шекспіра [Бетховена, Мікельанджело]

    a learned [a historical] work — наукова [історична]праця

    collected /complete/ works — ( повне) зібрання творів

    the work of Godpeл., пoeт., боже створіння ( про людину)

    the works of Godпoeт. світ божий

    4) дія, вчинок

    dirty work — брудна справа; низький вчинок; pl справи, діяння

    a person of good works — благочинник; peл. Благочестиві діяння

    5) результат впливу, зусиль
    6) рукоділля; шиття; вишивання; в'язання

    open work — прорізна гладь, рішильє; ажурна строчка, мережка

    hot workтex. гаряча обробка; предмет обробки; оброблювана заготовка; оброблювана деталь

    8) фiз. робота
    9) дiaл. біль
    10) cпeц. піна при бродінні; бродіння
    11) cл. краплена кість
    ••

    not dry /thirsty/ work — не брудна робота

    to make short /quick/ work of smth — швидко покінчити з чим-н.

    to make short /quick/ work of smb — за два заходи покінчити з ким-н. /спекатися кого-н./;

    to make a piece of work about smth — перебільшувати складнощі чого-н.

    II v
    (worked [-t]; wrought)
    1) працювати, трудитися

    to work like a horse /like a navvy, like a slave/ work — працювати як віл

    to work at smth — займатися чим-н.; працювати над чим-н.; вивчати що-н.

    we have no data to work on — ми не можемо працювати, оскільки у нас немає вихідних даних; працювати по найму; служити

    to work smb [oneself] to death — звести кого-н. [себе] в могилу непосильною працею

    3) діяти, працювати; бути справним

    machinery worked by electricity — машини, що приводяться в рух електричним струмом

    5) рухатися, бути в русі; ворушитися

    conscience was work ing within him — в ньому заворушилася /прокинулася/ совість

    6) (past, p. p. wrought; on, upon) діяти, мати вплив

    to work on smb 's sympathies — намагатися викликати чиє-н. співчуття

    7) (past, p. p. wrought) оброблювати; розроблювати

    to work smb to one's way of thinking — схиляти кого-н. на свою сторону; нав'язувати кому-н. свої переконання

    this salesman works the North Wales district — цей комівояжер обїжджає район Північного Уельса; піддаватися обробці, впливу

    8) ( work out) відпрацьовувати, платити працею

    to work one's passageвідпрацювати проїзд (на пароплаві в якості матрос; cл. не ухилятися від роботи;)

    to work one's charm to get one's way — використовувати власну чарівність, щоб домогтися свого

    10) добиватися облудним шляхом; вимагати, виманювати

    he worked the management for a ticket — он ухитрився отримати білет у адміністрації; влаштовувати

    11) займатися рукоділлям; шити; вишивати; в'язати
    12) (past, p.; p. wrought) викликати, спричиняти (часто що-н. неочікуване або неприємне)

    to work harm — заподіяти шкоду; завдати шкоди

    to work the ruin of smb — погубити кого-н.

    the storm worked /wrought great ruin — ураган спричинив велику розруху

    the frost worked havoc with the crop — мороз погубив врожай; творити, створювати

    to work wonders /miracles/ — творити чудеса

    13) бродити ( про напої); викликати бродіння ( про дріжжі); хвилювати
    14) (work out, work up) вичисляти ( суму); вирішувати ( задачу)
    15)

    to work against smb; smth — боротися проти кого-н., чого-н.

    to work for smth — боротися за що-н.; сприяти чому-н.; докладати зусилля до чого-н.

    16)

    to work (one's way) to /through, etc. smth — пробиратися, проникати куди-н. через що-н.

    to work one's way down — виконувати повільний, обережний спуск з гори

    17) (past, p. p. wrought)

    to work smb into a state, to work oneself into a state. to work oneself into a rage — довести себе до божевілля

    18)

    to work smth out of smth — із складнощами витягувати що-н. звідки-н.

    to work smth into smth — з трудом втиснути що-н. куди-н.

    19)

    to work ( smb; smth) + прикметникпоступово або з трудом приводити (кого-н., що-н.) в який-н. стан

    to work smb free — звільнити кого-н.

    to work smth tight — поступово затягувати що-н.

    to work (oneself) + прикметникпоступово або з трудом приходити в який-н. стан

    20)

    to work out at smth — складати яке-н. число, виражатися в якій-н. цифрі

    the cost worked out at $ 5 a head — витрати склали 5 доларів на особу

    to work one's will upon smb — нав'язувати кому-н. свою волю; розправлятися з ким-н. на свій розсуд

    it won't work — це не вийде; номер не пройде

    to work itcл. досягнути мети

    to work up to the curtainмиcт. грати "під завісу"

    English-Ukrainian dictionary > work

  • 86 Аристотель Стагірит

    Аристотель Стагірит (384, Стагір - 322) - давньогрецьк. філософ, засновник перипатетичної школи (Лікей). В 367 - 347 рр. - в Академії Платона, спершу як слухач, пізніше - як викладач. Вихователь Александра Македонського. Першим з мислителів Античності здійснив спробу дати наукове обґрунтування філософії та філософське обґрунтування наук. Філософію А.С. поділяв на теоретичну, або умоглядну, мета якої - знання задля знання; практичну - знання для діяльності; пойєтичну, творчу - знання заради творчості. Теоретична поділяється на фізичну, математичну і першу ("теологічну") філософію. Фізична філософія, за А.С., вивчає те, що існує "окремо" і рухається; математична - те, що не існує "окремо" (тобто абстракції) і нерухоме; перша, або власне філософія ("Софія"), - те, що існує "окремо" й нерухоме. До практичної філософії А.С. зараховував етику і політику, а до пойєтичної - риторику та поетику. При цьому теоретична філософія за своїм значенням цінніша порівняно з практичною й пойєтичною, а софійна - й щодо інших галузей теоретичної філософії. Першу філософію А.С., яка отримала пізніше назву "Метафізика", можна поділити на загальну метафізику, яка вивчає суще як таке і його атрибути самі по собі, та часткову метафізику ("теологічна філософія"), предмет якої - "нерухомий вічний перший двигун". Основу онтології А.С. складають: категоріальний аналіз сущого; каузальний - субстанції; модальний - співвідношення можливості й реальності. На відміну від категоріального, каузальний аналіз спрямований у А.С. вже не на суще загалом, а лише на субстанційне суще, на з'ясування першооснов чи "причин субстанції", в якості яких постають: 1) матеріальна причинаматерія; 2) формальна причина - морфе, форма, ейдос, або щосьність, сутність; 3) джерело руху, створююча першооснова; 4) мета, "те, заради чого". Базовою в А.С. є кореляція матерії й форми, матеріальної та формальної причин, при провідній ролі останньої; рушійна ж і цільова причини можуть і збігатися (особливо в живій природі) з формальною. А.С., всупереч Платону, вважав, що форма, ейдос існує не як щось окреме щодо відповідної множини утворень, а в самій множині, як певний спільний предикат цих утворень, зафіксований у слові. Матерія постає тут як чиста можливість, потенція речі; форма - як реалізація такої можливості; рух - як процес переходу від потенції до дійсності, актуалізація матерії через її втілення в конкретних речах. Чільне місце в філософській системі А.С. посідає, за обсягом, "фізична філософія", розроблена в діапазоні від з'ясування першооснов природи і руху через космологію, теорію елементів до біологічних трактатів і праці, засновної для психології. Як і в Платона, етика й політика в системі А.С. утворюють цілісну "філософію про людське", предметом якої є практична діяльність і поведінка. Етика, за А.С., має справу з "правильною нормою" поведінки, зумовленою соціально і, на відміну від положень теоретичної науки, недедукованою й не всезагальною. Він визначає вище людське благо як щастя (евдемонію), але не всяке, а тільки доброчинне, добре. Евдемонічний пік щастя досягається за дотримання споглядального життя, тобто в заняттях філософією. Вчення А.С. про політичне мистецтво (політіке техне) охоплює сферу економічних, соціальних і правових установ та етику - в розширеному її тлумаченні. Поліс А.С. розглядає як природне утворення, людину відповідно - як "тварину політичну" Р. оль держави А.С. вбачав передусім у вихованні гідних громадян, духовний світ і практичну життєдіяльність яких визначала б доброчинність (арете). Аналізуючи форми державної влади, він виокремлює три позитивні форми правління (монархію, аристократію та політію), які можуть трансформуватися у три відповідні їм негативні форми - тиранію, олігархію та крайню демократію. Вчення А.С. є одним з етапів не лише античної, а й світової філософії. Його ідеї донині зберігають життєздатність, впливаючи не лише на філософський лексикон, а й на стилістику наукового мислення.
    [br]
    Осн. тв.: "Фізика"; "Про виникнення і знищення"; "Про небо"; "Про виникнення тварин"; "Про частини тварин"; "Про душу".
    І. Бойченко

    Філософський енциклопедичний словник > Аристотель Стагірит

  • 87 міфологія

    МІФОЛОГІЯ - 1) Казка про міфи та міфологічну свідомість. 2) Сукупність міфів, нагромаджена різними етносами, тією чи тією архаїчною за своїм походженням культурною традицією. У давніх суспільствах та їх сучасних реліктових залишках М. має характер обов'язкового для всіх людей світоглядного нормативу, становить головний чинник їхньої соціальної поведінки. У суспільствах такого типу М. - синкретична за своїм знаковим характером (слово, музика, жест, пластичний образ) і загальним пізнавально-гносеологічним змістом (своєрідний сплав релігії, науки і мистецтва в їх найдавніших, первісних формах) сума уявлень про навколишній світ, яка поряд з фізичними трудовими зусиллями первісного колективу забезпечує його нормальну життєдіяльність. В історичному процесі ці уявлення зазнають неухильної диференціації, внаслідок якої релігія, наука, мистецтво поступово емансипуються одне від одного, створюють окремі, суверенні галузі культури, тим самим або перетворюючи міф, або навіть усуваючи його з суспільного видноколу. Саме така диференціація і сталася у Стародавній Греції класичного періоду: олімпійська М. в ній остаточно виокремилася в релігійну сферу, наука і мистецтво отримали цілком самостійне існування. Відтак і розпочалися спроби наукового та естетичного осмислення міфів. За елліністичного періоду, на поч. III ст. до н. е. у середовищі поетів і філологів, які працювали в Александрійському музеї, і виникає М. - наука про міфи, яка займається їх переповіданням, систематикою та екзегезою, вдаючись до спроби поміркованого раціоналістичного осмислення міфотворчої стихії. "Золотий вік" давньої римськ. літератури майстерно поєднав раціоналістичне та естетичне ставлення до міфу, внаслідок чого Вергілій в "Енеїді" створює на його основі римськ. державно-політичний ідеал доби імперії, Горацій - ідеалізовану картину гідного приватного життя тогочасної людини, Овідій у "Метаморфозах" - суто естетичну картину міфологічної фантазії. Тим самим у світовій літературі завершується започаткована грецьк. трагедією епоха найбільш плідної взаємодії літератури з міфом В. ідтак міф у своїй античній формі аж до поч. XX ст. стає предметом естетичного замилування або матеріалом для формальних алегоричних побудов. Поряд з тим новоєвропейський ідеал людини у поезії Гельдерліна, у філософській ліриці Ніцше та окремих представників символізму значною мірою розгортається за рахунок невичерпної внутрішньої енергії міфу. Європейське Середньовіччя, міцно тримаючи в пам'яті міф, водночас відсуває його на свою периферію на користь базових міфологем християнства і суперечливо поєднаної з ними дохристиянської, індоєвропейської за своїм походженням М., художньо перетвореної у фольклорі європейських народів. Доба Романтизму, зокрема укр., що зосереджена на пафосі національного становлення, відкриває для себе М. через її приховану присутність у всіх національних фольклорних системах В. ідтак починається її вкрай напружене художнє переосмислення (напр., творчість Гоголя, Шевченка, Міцкевича, Пушкіна, по суті, відбиває всю глибинну структуру праслов'янського і навіть індоєвропейського міфу). Водночас виникають перші наукові школи, які порушують питання про об'єктивність, раціоналістичний опис і класифікацію усієї світової М. та її регіонально-національних відгалужень, питання про створення структурно-морфологічного аналізу міфу, тобто про наукову картину самого процесу виникнення і подальшого розгортання міфу. Виникають численні школи і методи у царині таких досліджень. Особливе місце тут посідає нім. наука. Романтики брати Ф. і А. Шлегелі, брати В. і Я. Гримм вивчали фольклор та наявність у ньому М., стимулювавши тим самим пізнішу появу згаданих шкіл, котрі діяли вже в добу позитивізму. У XX ст. їхня дослідницька техніка трансформувалася в системно-структурний метод (Леві-Стросс та його послідовники). Цей метод дозволив приступити до класифікації всієї світової міфологічної суми, класифікації, що її остаточні результати належать майбутньому. Особливе місце у сучасній науці про міфи посідають спроби осмислення "міфів другого покоління", витворених уже новітньою цивілізацією, але знов-таки на тлі давнього міфотворення.
    В. Скуратівський

    Філософський енциклопедичний словник > міфологія

  • 88 process

    1) порядок, правила; процес; процедура; провадження справ; апеляційне провадження; копія провадження у справі ( що подається до вищої інстанції); процесуальні норми; судочинство, судовий процес; наказ суду ( особливо наказ про виклик до суду); виклик до суду
    2) опрацьовувати, оформляти ( документи); починати процес, переслідувати ( у судовому порядку); висувати ( обвинувачення)
    - process a case
    - process a charge
    - process a customs declaration
    - process a draft law
    - process a patent
    - process a patent application
    - process a visa
    - process at law
    - process claim
    - process documents
    - process guarantee
    - process of impeachment
    - process in practice
    - process information
    - process issued by court
    - process of court
    - process of execution
    - process of law
    - process of prosecution
    - process of the court
    - process patent
    - process server
    - process to compel appearance

    English-Ukrainian law dictionary > process

  • 89 enter

    1. n
    1) театр. вихід (на сцену)
    2) вхід
    2. v
    1) входити у; заходити
    2) впадати, вливатися (про ріку)
    3) вступати, входити; ставати членом (якогось колективу)

    to enter school (university, the army)вступати до школи (до університету, на військову службу)

    4) устромляти, втикати
    5) устромлятися, проникати
    6) ставати, входити до складу; бути часткою (чогось)
    7) записувати, заносити (до списків); реєструвати; вводити, вносити

    I want my name entered for high jumping — я хочу, щоб мене записали в число учасників змагань із стрибків у висоту

    8) юр. починати процес; заявляти (письмово)
    9) амер. реєструвати заявку; реєструвати авторське право (патент)
    10) подавати митну декларацію

    to enter in (into) — входити, вступати, починати (переговори тощо)

    * * *
    I n
    1) миcт. вихід ( на сцену)
    II v
    2) ( часто into) вступати ( в бій), входити (в поворот, переговори)
    3) втикати, устромляти; устромлюватися, проникати
    4) вступати; ставати членом; бути частиною, входити до складу
    5) (часто in, into) вписувати, вносити, включати, заносити ( до списків); реєструвати; записувати ( куди-небудь)
    7) (on, upon) починати, приступати, братися ( за що-небудь)
    8) ( into) поділяти ( думки), співчувати; вникати; вдаватися; вдумуватися
    9) кoм. надходити ( куди-небудь)
    11) aмep.; юp. реєструвати заявку (на земельну ділянку); реєструвати авторське право, патент
    12) eк. подавати митну декларацію
    13) миcл. дресирувати ( собаку)

    English-Ukrainian dictionary > enter

  • 90 time

    I [taim] n

    absolute [relative, objective] time — абсолютний час

    space and time — простір, час

    with time, in (the) course of time, in (the) process of time, as time goes — із часом; з плином часу; зрештою

    in the retrospect of time — крізь призму часу /минулого/; over time протягом ( багатьох) століть

    time will show — час покаже; = поживемо-побачимо

    time presses /is short/ — час не терпить

    the unity of time — театр, єдність часу

    2) час (міра тривалості, система відліку)

    Greenwich time — час за Гринвічем, середньоєвропейський час

    sidereal [solar] time — зоряний [сонячний]час

    daylight-saving /summer/ time — літній час; час виконання ( чогось)

    machine timeобч. машинний час

    to sell (machine) time — продавати машинний час

    a long [a short] time — тривалий [короткий]час

    it took him a long time to do it /in doing it/, he took a long time doing it /over it/ — йому треба було /у нього пішло/ чимало часу, щоб зробити це; він чимало з цим провозився

    what a long time he's taking!скільки ж можна копатисяє

    all the time, the whole time — весь ( цей) час, завжди [порівн. 5]

    they were with us all the time /the whole time/ — вони увесь час були з нами

    one time and another — якось; час від часу

    lead timeчас із початку розробки ( зброї) до введення в бойовий склад

    idle time — простій, перерва у роботі; вільніше час

    time of orbitingacтp. час оберту штучного супутника

    at the /that/ time — в цей /у той/ час [порівн. 4;]

    at one time — якось, колись [див. 4,;]

    for a time — на якийсь час, тимчасово; якийсь час

    for the time being — поки,; in time згодом [див. IV 4, 13]

    in по time, in less than /next to/ no time — дуже швидко, миттю, за дві секунди

    in the same flash of timeу цю ж мить, у ту ж мить

    to give smb time to do smth /for smth / — дати комусь час зробити щось /для чогось/; сезон, пора, час

    sowing time — час /пора/ сівби, посівний період, holiday time час канікул; довгий час

    what a time it took you Iдовго ж ви возилися!; невже не можна було швидшеє

    4) година, точний час; коли

    to fix /to appoint/ a time — призначити час

    to tell timeaмep. визначати час за годинником

    to keep (good) [bad] time — добре [погано]іти ( про годинник) [порівн. 11]

    to lose [to gain] time — відставати [спішити]( про годинник)

    what is the time є, what time is it — є скільки часує, котра годинає

    what time do you make it — є скільки на вашому годинникує; момент, мить; певний момент, певний час

    some time — у якийсь момент, у якийсь час

    some time (or other) — коли-небудь, рано чи пізно

    at times — часом, час від часу

    at the /that/ time — у той момент, у той час [див. 3, 1]

    at one time — одночасно [див. 3, 1]

    at the same time — у той же самий час, одночасно; у той же момент [див.]

    at the proper time, when the time comes — у свій час, коли прийде час

    between times — іноді, часом

    the time has come when... — прийшов час /настав момент/, коли... [порівн. 4]; час прибуття або відправлення ( поїзд 4) строк, час

    in time — у строк, вчасно [див. 3, 1 та 13, 1]

    on time = in time — [ порівн. О]

    to arrive exactly on time — приїхати /прибути/ хвилина у хвилину /точно в призначену годину/

    in due time — у свій час, вчасно

    ahead of time, before one's time — раніше строку [порівн. 5]

    behind time, out of time — пізно, із запізненням [порівн. 5]

    to be ten minutes behind [ahead of] time — спізнитися [прийти раніше]на десять хвилин

    to make timeaмep. прийти вчасно /за розкладом/

    (it is) high time — давно час, самий час

    6) часи, пора; чить роботу/ у строк; з метою побити рекорд

    to run against time — намагатися побити раніше встановлений рекорд; з метою виграти час

    at the ваше time — проте, однак [див. Й 4,;]

    in good time — згодом, із часом

    you'll hear from me in good time — згодом я дам про себе знати; вчасно; заздалегідь, завчасно

    to start [to come]in good time — відправитися [прийти]завчасно

    in bad time — не вчасно; пізно, із запізненням

    on timeaмep. на виплату [порівн. Й 4, 4]

    once upon a time — давним-давно; колись

    to buy time — вигравати час; відтягати /тягти/ час, марудити

    to have a thin timeдив. thin I O

    to have a time — переживати бурхливий час; зазнавати великих труднощів

    to make time — поспішати, квапитися

    to make a time about /over/ smthaмep. хвилюватися, метушитися із приводу чогось; галасливо реагувати на щось

    to mark time — крокувати на місці; відтягати /тягти/ час; виконувати щось чисто формально, працювати без душі

    to serve /to com-filete/ one's time — відсулжити свій строк в період учнівств; відбути строк ( у в'язниці); [порівн. Й 5]

    to sell timeaмep. надавати за плату можливість виступити по радіо або телебаченню

    to take /to catch/ time by the forelock — діяти негайно; скористатися з нагоди, використати слушну мить

    to go with the time s — плисти за течією [див. Й 5]

    it beats my timeaмep. це вище мого розуміння

    time is moneyприказ. час - гроші

    II [taim] a

    time advantagecпopт., перевага у часі

    3) пов'язаний з покупками в кредит або із платежами на виплат
    III [taim] v
    1) вибирати час; розраховувати ( за часом)

    to time oneself well — вдало вибрати час приходу /приїзду/

    2) призначати або встановлювати час; пристосовувати

    to time one's watch by the time signal — виставити годинники за сигналом точного часу; задавати темп; регулювати ( механізм)

    4) відзначати зо годинником; засікати; визначати час; хронометрувати
    5) розраховувати, встановлювати тривалість; виділити час для певного процесу

    to time one's exposure correctly фoтo зробити /поставити/ потрібну витримку

    6) (to, with) робити в такт

    to time one's steps to the music — танцювати в такт музиці; збігатися, битися в унісон

    7) тex. синхронізувати

    English-Ukrainian dictionary > time

  • 91 statement

    n
    1. заява, твердження
    - common statement спільна заява
    - contradictory statement протирічлива заява
    - countering statement зустрічна заява
    - final statement останнє/ заключне слово
    - formal statement офіційна заява
    - general statement виступ/ заява загального характеру
    - joint statement спільна заява
    - lucid statement ясна заява
    - negotiating statements держави, що беруть участь у переговорах
    - official statement офіційна заява
    - opening statement вступна заява/ слово
    - personal statement особиста заява
    - political statement політична заява
    - preliminary statement попередня заява
    - unequivocal statement недвозначна заява
    - veracious statement заява, яка відповідає істині
    - verbal statement усна заява; усні показання
    - well-founded statement аргументована заява
    - written statement письмова заява; письмові показання
    - statement of the date вказівка дати
    - statement of intention заява про наміри
    - statement of the place вказівка місця
    - statement by a representative of a country заява представника якоїсь країни
    - statement of the time вказівка терміну
    - confirmation of a statement підтвердження заяви
    - verasity of the statement достовірність заяви
    - to acknowledge a statement брати до уваги заяву, підтверджувати одержання заяви
    - to come out with a public statement виступити з публічною заявою
    - to contest a statement оспорювати заяву
    - to contradict a statement спростовувати заяву
    - to make a statement зробити заяву
    - to make a statement for the press зробити заяву/ виступити із заявою для преси
    - to note a statement відмітити заяву
    - to place a statement on record занести заяву в протокол
    - to proclaim a statement out of order оголосити про неправомірність заяви; оголосити про те, що заява є недоречною
    - to publish a statement опублікувати заяву

    English-Ukrainian diplomatic dictionary > statement

  • 92 on

    [ɒn] 1. prep

    the book is on the table — кни́жка на столі́

    the city lies on lake Ontario — мі́сто розташо́ване на о́зері Онта́ріо

    в) напрям на

    the girl threw the doll on the floor — ді́вчинка ки́нула ля́льку на підло́гу

    а) певний день, дату, точний момент у, в

    on Sunday — у неді́лю

    on the 1st of September — пе́ршого ве́ресня

    б) послідовність, черговість настання дій пі́сля, по

    on his return from school we went to a garden — пі́сля то́го, як він поверну́вся зі шко́ли, ми пішли́ в сад

    в) одночасність дій під час, про́тягом

    I met him on my way home — я зустрі́в його́ по доро́зі додо́му

    3) вказує на мету, об'єкт дії у, на, про́ти

    on business — у спра́ві

    to rise on enemies — підніма́тися про́ти ворогі́в

    4) вказує на стан, процес, характер дії у, на, під

    on sale — у про́дажу

    to be on the move — бу́ти на нога́х

    on the trial — під слі́дством

    5) вказує на підставу, причину, джерело з, на, у, за

    on good authority — з достові́рного джерела́

    on that ground — на цій підста́ві

    I borrowed a textbook on my friend — я взяв підру́чник у сво́го дру́га

    6) у (складі, числі)

    he came here on the delegation — він прибу́в сюди́ у скла́ді делега́ції

    7) про, що́до, у, в, з

    this is my opinion on that question — така́ моя́ ду́мка з цьо́го пита́ння

    a book on history — кни́жка з істо́рії

    8) за, на (щось)

    his family lives on 15 pounds a week — його́ сім'я́ живе́ на 15 фу́нтів про́тягом ти́жня

    2. adv вказує на
    1) рух далі, вперед

    I sent my luggage on — я посла́в свій бага́ж впере́д, заздалегі́дь

    2) продовження, розвиток дії

    the battle is on — бій трива́є

    from this day on — з цьо́го дня

    she had a white dress on — вона́ була́ в бі́лій су́кні

    5) вистави, що йдуть в театрах

    what is on in Kyiv this winter? — які́ виста́ви йдуть у Ки́єві ціє́ї зими́?

    English-Ukrainian transcription dictionary > on

  • 93 антропогенез

    АНТРОПОГЕНЕЗ ( від грецьк. ανθρωποζ - людина; γενεσιζ - походження, народження) - уявлення про еволюційний, філогенетичний процес виникнення і розвитку людини як біосоціальної істоти, органічно пов'язаний з трансформацією її початкової інстинктоподібної трудової діяльності, формуванням свідомості, мови та поступовим переростанням первісних спільнот стадного типу у форми людської колективності. Науково аргументоване вчення про А. було вперше створене Дарвіном, конкретизоване Гекслі та Енгельсом. У 60-ті рр. XX ст. тлумачення А. зазнало істотних модифікацій. На зміну уявленням про А. як низку послідовних рівномірних стрибків від антропоїда до Homo Sapiens (людини розумної) прийшла концепція А. як двох великих стрибків. Необхідність уточнення традиційної схеми А. була викликана також відкриттям проміжної ланки між антропоїдами та пітекантропами - Ношо Habilis (людини вмілої) - істоти, що за своєю морфофізіологічною організацією ще не відрізнялася від австралопітеків, але вже виготовляла знаряддя за допомогою знарядь, тобто їх виробляла (за 1 - 1,5 млн. років до виникнення свідомості та мови). Виявлення цих обставин змусило не тільки по-іншому порушувати і розв'язувати питання про співвідношення трудової діяльності, свідомості та мови, а й про характер і періодизацію А. в цілому, а також - про нові підходи до тлумачення людини як істоти, що виробляє знаряддя праці.

    Філософський енциклопедичний словник > антропогенез

  • 94 випадковість

    ВИПАДКОВІСТЬ - філософська категорія для позначення тих феноменів дійсності (подій, процесів, об'єктів, властивостей), які суб'єкт сприймає (оцінює, інтерпретує) як буття, що має місце (або здійснилося), але якого "могло і не бути", тобто воно не є необхідністю. Під В. розуміють те, що виникає внаслідок неповторного збігу обставин, унікальної комбінації багатьох невідомих (чи недоступних контролю або фіксації) чинників, як перетин причинно-насл ід нових ланцюгів, вияв варіативності, неоднозначності дійсності. Традиційне визначення В. дане Гегелем: В. як дещо таке, що "може бути і може також не бути.., може бути таким, а також і іншим...", вказує на тісний зв'язок категорій В., можливості і дійсності, протиставляючи В. і необхідність. В історії європейської філософії побутувала ідея про суто феноменальний, суб'єктивний характер категорії В., використання якої пояснювали неповнотою (неповноцінністю) нашого знання, наявністю явищ та процесів, занадто складних з точки зору причинного аналізу систем. У XIX ст. в філософи виникає більш діалектичне розуміння співвідношення необхідності і В., ідея їх взаємодоповнення (Гегель, Енгельс). Проте лише у XX ст. відбувається кардинальна зміна в світоглядній інтерпретації феномена В. Виникнення квантової теорії й атомної фізики, фізики елементарних частинок, генної теорії спадковості (феномен мутацій), молекулярної біології, широке використання теорії інформації, комплекс ідей нерівноважної термодинаміки та синергетики виявили фундаментальну роль імовірнісних уявлень і докорінно змінили онтологічний статус В., яку розглядають тепер як істотний, конструктивний чинник процесів розвитку та самоорганізації.
    В. Свириденко

    Філософський енциклопедичний словник > випадковість

  • 95 гностицизм

    ГНОСТИЦИЗМ ( від грецьк. γνωστικόζ - пізнавальний, той, хто пізнає) - термін для позначення вчення філософів та теологів епохи раннього християнства (II - IV ст.), які широко застосовували філософські розмисли у поєднанні з містичним пізнанням містерій віри. Частково має ще дохристиянське походження. Набував різноманітних еклектичних форм, які об'єднували багато елементів магії, містичних традицій, перських вчень дуалістичного характеру, єврейської теології та елліністичної філософії. З елементами християнської доктрини гностики найчастіше поєднували платонізм та піфагореїзм, особливо часто посилаючись на біблійне вчення про творіння та діалог "Тимей" Платона. Гностичну традицію поділяють на східний (сирійський) та західний (Александрійський) Г. До представників східного Г. відносять Сатурніла, Василіда, його сина Ісидора, Вардесана та Маркіона. До західного крила Г. належать Карпократ, його син Епіфан та Валентин (пом. бл. 160 р.), який мав найбільшу кількість послідовників. Загальним уявленням для різних представників Г. є дуалізм між Богом, який виступає духовним началом, ототожнюється зі світлом і є джерелом всякого блага, з одного боку, та матеріальним світом, який асоціюється передусім зі злом та темрявою, з іншого. Гностики визнають ці два начала рівносильними і вказують, що між ними в космічному масштабі точиться боротьба. Стосовно Божественного світу вживається термін "плерома" (від грецьк. досконалість, повнота). Саме плерома, згідно з Валентином, є засадою буття, позбавленою будьякого оформлення та поділу. Як Божественна повнота вона існує споконвіку і тому не має початку, але породжує все інше. Гностики визнають існування сутностей-посередників (ангелів, еонів), які породжуються з плероми і є носіями Божественної природи, одночасно виступаючи як абстрактні творчі сили і міфічні істоти. Процес породження еонів гностики іноді називають еманацією. Матеріальний світ, на думку гностиків, створював не добрий Бог, а злий, якого вони називають Деміургом (іноді ототожнюється з давньоєвр. Богом-творцем Ягве) і якого вони визнають проміжною, третьою ланкою між Богом та світом (трихотомія). Деміург також виступає найнижчим еоном, який у певний момент з'єднався з матерією і дав таким чином початок різноманітним часткам духу (душам), які складають світ. Різноманітні живі істоти світу (включно з людьми) є результатом занурення еонів у матерію. Подібне поєднання не є для духовних сил природним. Людське становище у цьому світі нагадує ув'язнення душі (в рамках тіла). Духовне начало людини прагне звільнитися від матерії і возз'єднатися з Богом у плеромі. Проте самостійно люди цього зробити не можуть. Тому для їхнього порятунку прийшов останній еон, духовний Спаситель (Христос, який іноді ототожнюється з Першою Людиною), щоб запропонувати їм гнозис - вчення про їхню справжню духовну природу і про шляхи повернення душ людей до Бога. У відповідності з ученням про гнозис, все людство поділяється на три головні групи - тілесних (соматиків), душевних (психіків) та духовних (пневматиків) людей. Перші з них є язичниками, які прив'язані до негідних пристрастей, не здатні від них звільнитися і тому приречені на загибель. Душевні люди - це передусім більшість християн і юдеїв, які вже вийшли на шлях покаяння і спасіння. Проте справжнього спасіння заслуговують лише представники останньої групи, власне гностики, які здатні безпосередньо пізнавати Бога і наближатися до нього за допомогою гнозису. Внутрішній організації гностичних сект був притаманний аскетизм і відносно високий статус жінок, передовсім внаслідок культу Божественної Мудрості. Ставленню гностиків до Христа властивий докетизм - вчення про примарність фізичного приходу Спасителя і заперечення його людської природи. Прихід Христа як останнього еона позначує остаточний розрив духовного начала з матеріальним. Для аргументації Г. характерним є широке використання алегоричного методу інтерпретації священних текстів. З одного боку, Г. загрожував тій доктрині, яка пізніше отримала назву православного (ортодоксального) християнства, а з іншого - він спонукав її точніше визначитися стосовно вчення про церковне передання та одкровення. Г. вплинув на багатьох ранньохристиянських авторів, зокрема, на Елемента Александрійського та Оригена. Г., як релігійно-філософському вченню, властивий відхід від теоретичного опрацювання проблем логіки і метафізики і зосередження уваги на практичній етиці, а, отже, й людині. Останню, порівняно з грецьк. філософією, вони розглядають певною мірою спрощено, оскільки підходять до неї поза суспільно-політичними реаліями, національними й культурними особливостями народів.
    В. Катусенко

    Філософський енциклопедичний словник > гностицизм

  • 96 емпіричне знання

    ЕМПІРИЧНЕ ЗНАННЯ - окремий, відносно самостійний тип знання, що формується в процесі безпосереднього чуттєвого досвіду засобами спостереження, моніторингу, експерименту і закріплюється у відповідних формах опису - реєстрації природного перебігу явищ або показань приладів, в різного роду таблицях, графіках, протоколах, статистичних зведеннях тощо. На відміну від теоретичного знання, Е. з. є безпосереднім відображенням об'єктивної реальності; за своїм змістом воно є сукупністю уявлень і фактів про властивості речей та процесів, неопосередковані зв'язкитазакономірні залежності. Йому притаманна очевидність, наочність і онтологічна прозорість. Тому Е. з. наділене чуттєвою достовірністю, є самодостатнім і його істинність не потребує спеціальних процедур доведення. В пізнавальному процесі Е. з. виступає базою формування більш високих рівнів наукового знання та інтерпретації абстрактних теоретичних побудов. Абсолютизація місця і ролі Е. з. у пізнанні об'єкта веде до емпіризму.
    П. Йолон

    Філософський енциклопедичний словник > емпіричне знання

  • 97 інтереси людські

    ІНТЕРЕСИ людські - властиве людині відношення, що виражає позитивну чи негативну спрямованість її активності, діяльності, історичної творчості на пошук, вибір, використання або створення шляхів, засобів, способів, норм, соціальних інститутів, здатних задовольнити людські потреби. І.л., разом з потребами та цінностями, спонукаючи соціальний суб'єкт (особистість, групу, історичну спільноту, клас, націю, суспільство), виступають рушійною силою історичного процесу. Реалізація І.л. неможлива без їх усвідомлення, що відбувається в процесі постійного порівняння, співставлення життєвого становища певних індивідів, соціальних груп, історичних спільнот між собою. Місце і роль І.л. у процесі детермінації людської життєдіяльності зумовлене, з одного боку, тим, що задоволення потреб відбувається не тільки безпосередньо, а переважно опосередковано, через конкретно-історичні суспільні відносини. З другого боку, певна потреба може бути задоволена різними предметами (чи навпаки, один і той самий предмет може бути об'єктом кількох потреб) і, відповідно, розмаїттям способів, засобів, шляхів, які втілюються, у свою чергу, у різного роду інтересах - історичних, національних, соціальних, економічних, політичних, духовних та ін. І.л., як вибіркове ставлення до можливих способів та норм задоволення потреб, залежать не тільки від світоглядних переконань, ціннісних орієнтацій, а також від соціального становища, рівня та умов культурно-історичного розвитку соціального суб'єкта В. найбільш концентрованому вигляді переплетіння і зіткнення інтересів відбувається в сфері політики, бо саме в політичних інтересах втілюється узагальнене відношення носіїв інтересів до політичної влади, організаційно-управлінського, господарського, духовного життя суспільства. Історичний досвід засвідчує, що утвердження І. л., як правило, здійснюється у вигляді певних ідеологічних, морально-етичних концепцій, теорій, програм, які прагнуть надати інтересам даного соціального суб'єкта першочергового, а то й всезагального значення. Проте це не означає заперечення існування загальних І.л. у процесі історичного співжиття. Особливо гостро стоїть питання про їх врахування в умовах сучасної цивілізації, розвиток якої має не тільки позитивний, а й зворотний, тіньовий бік (екологічна й демографічна криза, роз'єднаність між людиною і природою, загроза нових війн, ризик самознищення людства та ін.). Класифікація І.л. може здійснюватися за допомогою таких критеріїв: за ступенем загальності (індивідуальні, групові, суспільні); за своєю спрямованістю (економічні, соціальні, політичні, духовні); за характером носія І. л. (особистісні, колективні, класові, національні, державні); за мірою усвідомлення (стихійні, теоретично обґрунтовані, програмні); за можливістю здійснення (реальні, ілюзорні, перспективні); по відношенню до традицій та тенденцій суспільно-історичного поступу (консервативні, прогресивні, реакційні) і т.ін. Результати вивчення І.л. соціальною філософією, іншими галузями гуманітарного пізнання впливають на ефективність політики держави, яка залежить від знаходження організаційно-управлінськими структурами оптимальної узгодженості індивідуальних, групових, суспільних І.л. в конкретних історичних умовах.
    Н. Надольний

    Філософський енциклопедичний словник > інтереси людські

  • 98 Коген, Герман

    Коген, Герман (1842, Косвіг, Анхальт - 1918) - нім. філософ. Засновник Марбурзької школи неокантпіанства. Проф. філософії Марбурзького ун-ту; у 1912 р. вийшов у відставку і переїхав до Берліна І. сторичне значення філософської школи, створеної К. та його учнями, полягає у спробі закласти основи філософської системи, яка б спиралася на ідеї гносеології Канта. Перший період наукової діяльності К. пов'язаний з інтерпретацією головних критичних трактатів Канта; другий - з розробкою власної філософської системи. У працях другого періоду відчувається вплив Канта, Маймона, Фіхте, Гегеля. Переосмислення філософії Канта К. пов'язує з виключенням з неї дуалізму "речей у собі" і свідомості, а також елементів матеріалізму О. сновним для філософії є питання про логічні засади понять математики, природознавства й етики. Тому найважливіше у філософії - "логіка чистого пізнання", мета якої - обґрунтування системи філософії. Філософія має бути не лише науковою за методом, а й за предметом. Теза про "іманентність буття свідомості" зближує Марбурзьку школу неокантіанства з школою "іманентів" (Шуппе), емпіріокритицизмом, а також з феноменологією Гуссерля. Центральним поняттям учення К. про математику є поняття безконечно малої величини, тому й метод він розглядає як метод обчислення безконечно малих величин. Оскільки реальність предмет отримує лише у числі, то в такий спосіб у межах філософії К. і на основі кантівської гносеології відроджується своєрідний піфагореїзм. Проте якщо в античному піфагореїзмі число розглядалось як онтологічна одиниця буття, монада, то для К. число - передусім методологічне поняття. Когенова концепція числа набуває рис функціоналізму. Звідси - акцент на відносності й релятивізмі. За К., істина релятивна, вона не є скарб, а лише процес його пошуку. Якщо логіка "чистого пізнання" орієнтується на математику, то "етика чистої волі" - на вчення про право і державу. Етика К. тяжіє до обґрунтування "етичного соціалізму". Подібно до того, як логіка встановлює категорії для наук про природу через математику, так і етика визначає результативні ідеї для наук про культуру через юриспруденцію. В людині чільним є статус юридичної особи. Держава - етичне поняття культури, мета історичного розвитку. Єдність держави гарантує лише ідея. З цієї точки зору, соціалізм - це ідея, рух до здійснення якої не має завершення. Вічність - головне поняття теорії соціалізму К.: в безконечному і вічному прогресі соціалізм є безконечно далекою метою, ілюзорною ідеєю. Більше того, етичні ідеали можуть бути можливою дійсністю лише за умови існування Бога, який, за К., також лише "методичне поняття".
    [br]
    Осн. тв.: "Кантова теорія досвіду" (1871); "Кантове обґрунтування естетики" (1884); "Система філософи". У 3 т.: "Логіка чистого знання" (1902); "Етика чистої волі" (1904); "Естетика чистого чуття" (1911).

    Філософський енциклопедичний словник > Коген, Герман

  • 99 наука

    НАУКА - соціально-значуща сфера людської діяльності, що спрямована на виробництво та систематизацію знань про закономірності існуючого засобами теоретичного обґрунтування та емпіричного випробування і перевірки пізнавальних результатів для розкриття їх об'єктивного змісту (істинності, достовірності, інтерсуб'єктивності). Ці засоби передбачають різні варіанти використання теорій, концепцій, математичних екстраполяцій, дедуктивних структур взагалі, форм фактуальності (даних спостережень, експерименту, індуктивних заключень, досвіду як такого) або сукупного (в більшості випадків) застосування вказаних форм дослідження в залежності від дисциплінарної інститутизації наукового знання. Н. характеризується методологічним усвідомленням процесів формування та конституювання знання, що спирається на загальнонаукові та специфічні методи (якісного та кількісного аналізу, класифікації та вимірювання, формалізації та моделювання, історичного дослідження в його еволюційних та структурно-трансформаційних варіантах тощо). Н. будує моделі, що імітують поведінку об'єктів, припускає можливість їх математичного подання, причинну матрицю подій, інтерпретаційні акти усвідомлення даних дослідження І. деалом Н. є строгість (наявність стандартів достовірності), доказовість, об'єктивність знання, спрямованість на посилення прогностичної сили теорій, їх евристичності та практичної ефективності Б. азовими принципами науки є детермінізм, ідея об'єктивних закономірностей, наявності універсальних законів, що припускають певну єдинообразність спричиненості в організації буття; припущення математичності світу; ідея елементаризму (наявності вихідних складових одиниць явищ типу атомів: чисел, хімічних елементів, біологічних видів чи архетипів) та трансформізму (вивчення об'єктів через аналіз їх змін; вимога відтворюваності досліджуваних ефектів за наявності відповідних умов; а також канони раціоналізму та визнання сталої цінності істинного знання, збереження його основного змісту в історії розвитку Н., певної спадкоємності результатів творчості. Основними структурними компонентами Н. як системи знань є 1) теорія, що систематизує емпіричний матеріал, дає його опис та пояснення, здійснює передбачення нових ефектів та можливих процесів, виявляє перспективи їх практичного використання; 2) науково-дослідна програма, що орієнтує науковий пошук, процес висування гіпотез, залучення традицій та нових підходів; 3) проект, що поєднує теорію та практику функціювання ідей з алгоритмами їх об'єктивації та технологіями застосування. Розвиток Н. характеризують: метод (як шлях дослідження, спосіб формування та усвідомлення); знання, відкриття (як форма прирощення знання); технологія (як спосіб використання знань). Н. є також соціальним інститутом, який об'єднує вчених з їх знаннями, кваліфікацією та досвідом; наукові установи, експериментально-технічну базу наукової діяльності, систему інформації, підготовки й атестації кадрів, форми функціювання та використання знання С. падкоємність досвіду та знань, єдність традицій та новаторства - істотні особливості розвитку Н., що пов'язані, зокрема, з утворенням наукових шкіл, творчими дискусіями та боротьбою думок. Н. має дисциплінарну структуру, яка визначається поділом на галузі природознавства, суспільствознавства та технікознавства. Кожна з цих галузей має певну специфіку щодо об'єктів дослідження, співвіднесеності теоретичного та практичного знання, суб'єктивного та об'єктивного, вимог творчості. Н. впливає на формування світогляду з боку затвердження норм раціонального, критичного та адекватного бачення дійсності і в цьому відношенні протилежна містиці та марновірству. Водночас Н. є чинником соціального та технічного прогресу, бо входить до складу продуктивних сил виробництва. Н. є рушійною силою науково-технічної революції XX ст., яка визначає риси сучасної цивілізації.
    С. Кримський

    Філософський енциклопедичний словник > наука

  • 100 перехід кількісних змін у якісні

    ПЕРЕХІД КІЛЬКІСНИХ ЗМІН У ЯКІСНІ - один із багатьох переходів, що відбуваються у світі матеріальному і духовному. Поряд і в зв'язку з ним відбуваються взаємопереходи буття і небуття, суттєвого і несуттєвого, зовнішнього і внутрішнього, форми і змісту, випадковості і необхідності та ін. Всі полярні або корелятивні категорії відбивають такі зміни. П.к.з. у я. набув особливого значення внаслідок того, що в Новий час природознавство і підкорення природи суттєво вплинули на світогляд взагалі і філософію зокрема. П.к.з. у я. був відкритий Гегелем на матеріалі природничих наук, особливо фізики, хімії, математики у "Вченні про буття". Основними категоріями тут є якість, кількість, міра, а їх специфічні зв'язки утворюють переходи, на відміну від рефлексії (співвідносності) і розвитку - форм зв'язку, що характеризують відповідно другу і третю частини логіки. Значущість цього переходу ще більше зросла в марксизмі, бо він був перенесений на розуміння суспільного розвитку і пов'язаний із концепцією еволюційних і революційних змін у суспільстві. Кількісні зміни розглядались як еволюційні, якісні - як революційні. Тому Енгельс позначив даний перехід як закон діалектики. Особливість кількості полягає у тому, що певна річ, явище, процес можуть збільшуватися чи зменшуватися екстенсивно та інтенсивно, не змінюючи своїх якісних характеристик. У цьому розумінні кількість - це визначеність, байдужа до їх буття, бо воно зберігається, незважаючи на зазначені зміни. Але ця байдужість відносна, зберігається до певної межі, в якій відбувається зміна якості; річ, явище, процес стають якісно іншими. Так відкривається небайдужість кількості для якості, їх єдність. Така єдність називається мірою. Повторення цього процесу веде до другої, третьої та подальших мір і закономірностей. Виникає вузлова лінія відношень міри. Нові якості, що формуються в цьому процесі, створюють можливості для нових кількісних змін, що можна оцінювати як зворотний перехід якості у кількість. Подвійний перехід має для діалектики принципове значення: якби перехід кількості в якість не доповнювався зворотним переходом, то це було б свідченням того, що кількість не залежить від якості, отже, зв'язок їх однобічний і органічної єдності між ними немає. Аналогічним чином постає справа і з іншими категоріями С. лід розрізняти зазначені переходи: яким чином вони відбуваються в речах чи явищах дійсності і як здійснюються, коли розглядаються зв'язки якості і кількості як філософських категорій у діалектичній логіці. П.к.з. у я. Гегель викладає в розділі "Міра", тобто після того, як він дослідив перехід від категорії якості до кількості, а потім зворотний. Тут послідовність даних категорій та їхніх зв'язків зворотна. Рух від якості до кількості в цьому (логічному) плані здійснюється через проміжні поняття: буття, становлення, наявне буття, конечність і безконечність, для-себе-буття А. рух від кількості до якості опосередковується поняттями: кількість як така (величини неперервні і дискретні), визначена кількість (число, екстенсивні та інтенсивні величини, кількісна безконечність), кількісне відношення. В логічному плані перехід якості в кількість і навпаки утворює загальну структуру або принцип субординації і зв'язку категорій буття як сфери дійсності, відмінної від сфери сутності. Для адекватного розуміння діалектики якості і кількості потрібне поєднання онтологічного і логічного їхніх аспектів.
    М. Булатов

    Філософський енциклопедичний словник > перехід кількісних змін у якісні

См. также в других словарях:

  • про... — Префікс, що вживається для творення слів з новим різним значенням. Слова ці, в більшості, мають те саме звучання і значення що й в українській літературній мові, і відрізняються тільки наголосом, напр.: проахати, пробавити, пробачити, пробачливий …   Словник лемківскої говірки

  • бюджетний процес — регламентована нормами права діяльність, пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням і виконанням бюджетів та розглядом звітів про їх виконання. Структура бюджетного процесу містить такі три складові: бюджетне планування (складання, розгляд …   Словник бюджетної термінології

  • призводити — джу, диш, недок., призвести/, еду/, еде/ш, док. 1) перех., до чого. Доводити кого небудь до якогось стану, перев. негативного. || Доводити кого небудь до якогось рішучого вчинку. || перев. з інфін. Змушувати, спонукати кого небудь чинити щось,… …   Український тлумачний словник

  • припинятися — я/юся, я/єшся, недок., припини/тися, пиню/ся, пи/нишся, док. 1) Переставати йти, бігти. || Переставати говорити, читати вголос; замовкати. || діал. Залишатися де небудь. 2) Переставати переміщатися в інше місце (про повітря, газ, рідину). ||… …   Український тлумачний словник

  • точитися — I то/читься, недок. 1) Довго тривати, продовжуватися, тягтися (про дію в часі). || Відбуватися, проминати певним чином (звичайно про процес, проміжок часу). 2) Те саме, що відбуватися 1). 3) розм. Те саме, що заточуватися II 1). || рідко.… …   Український тлумачний словник

  • ПЕРЕДЕРИЙ — Виталий Феофанович (р. 24 марта 1928) – сов. философ, доктор филос. наук (с 1965), профессор (с 1965). Член КПСС с 1947. Окончил филологич. фак т Киевского педагогич. ин та им. Горького (1948). С 1951 преподает философию в вузах. С 1961 – зав.… …   Философская энциклопедия

  • гносеологія — ї, ж., філос. Вчення про процес пізнання, про джерела, можливості та засоби пізнання; теорія пізнання …   Український тлумачний словник

  • лінивий — I 1) (сповнений лінощів, бездіяльности про людину), ледачий, бездіяльний, бездільний 2) (який відбувається мляво, повільно про процес), ледачий, млявий, повільний II ▶ див. ледар, ледачий I …   Словник синонімів української мови

  • дихатися — ди/хається і ди/шеться, недок., безос., кому, чому, у сполуч. з присл. легко, гарно і т. ін. Про процес дихання …   Український тлумачний словник

  • думатися — ається, недок., безос. 1) З являтися в думці, уяві. 2) Про процес обмірковування, обдумування …   Український тлумачний словник

  • базальний конґломерат — базальный конгломерат basal conglomerate Basiskonglomerat, Grundkonglomerat, Bodenkonglomerat – пласт конґломерату в основі осадової товщі (світи), яка залягає з кутовим або паралельним неузгодженням на поверхні більш древніх утворень. Свідчить… …   Гірничий енциклопедичний словник

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»