Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

прощаться

  • 1 прощаться

    проститься
    1) страд. - прощатися, проститися, бути прощеним, даруватися, подаруватися, бути подарованим, (о грехах) відпускатися, відпуститися, бути відпущеним. [Не простились їм гріхи (Єв.). Коли-б же що було проти звичаю, дарується те нам, бо прикрий час (Грінч.). Такий чоловік, хочби мав гріхів як в морі піску, як листя на дереві, то всі йому відпустяться (Рудан.)]. Первая вина -щается - на перший раз (для першого разу) прощається;
    2) взаим.: с кем - прощатися, попрощатися, проститися, попроститися, розпрощуватися, розпроститися з ким, опрощення брати (приймати), взяти (прийняти) з ким, прощати, попрощати кого, що; срв. Распрощаться. [І шапки не зняв, і руки не дав, не прощався зо мною (Метл.). Попрощайся просто та й їдь собі (Куліш). Гості попрощались, порозходились (Коцюб.). Він розпрощується з усіма (Н.-Лев.). От попростивсь він і пішов собі (Манж.). То він з своєю матір'ю опрощення приймає, у чужу сторону од'їжджає (Чуб.). Ми з отцем, з матір'ю і з родом опрощення брали (Макс.). Серед ночи дім свій попрощала, геть із Відня рушила в дорогу (Франко)]. Уйти не -стившись - піти не попрощавшися;
    3) (просить прощения у всех перед исповедью и т. п.) прощатися, попрощатися и попроститися з ким. [Кожного року йде в Київ говіти, то ходить по кутку, кланяється, з усіми прощається: простіть Христа ради, в чому я винна (Н.-Лев.)].
    * * *
    несов.; сов. - прост`иться
    1) ( при расставании) проща́тися, попроща́тися и прости́тися
    2) ( оказываться простительным) проща́тися, прости́тися, пробача́тися, проба́читися, дарува́тися, подарува́тися
    3) страд. (несов.) проща́тися; вибача́тися, пробача́тися, дарува́тися

    Русско-украинский словарь > прощаться

  • 2 ну

    междом. и част.
    1) (для выраж. побуждения, убеждения, ободрения, поощрения к действию и т. п.) ну; специальнее: (давай) давай, (мн.: нуте) нуте, давайте, (при обращение в 1-м лице мн.) нумо, нум. [Ну, йди вже, годі баритися! (Брацл.). Чого-ж ти мовчиш? ну, скажи-ж, товаришу! (М. Хвильов.). «Ну, Галакточко, а що там узагалі говорять про мене?» - «Себ-то де говорять?» - «Ну, взагалі» (М. Хвильов.). Ну, Вакуло, ти-ж сам знаєш, що без контракту нічого не робиться (Гоголь). Ну що ж, Тарасе! - рад єси, не рад - дивись, який в господі нашій лад (П. Тичина). Ну, так що ж робити? (М. Хвильов.). Гей, нуте, косарі (Номис). Давайте йти! Ну, пойдём! (Сл. Гр.). Нумо в дорогу! (Дніпр. Ч.). Нумо до праці мерщій! (Грінч.). Нум орать мерщій! (М. Терещ.)]. Ну, Солопий, вот, как видиш, я и дочка твоя полюбили друг друга так… (Гоголь) - от що, Солопію, ото, як бачиш, я й дочка твоя та й покохали одне одного так… (перекл. А. Харч.). Ну, говорите! - ну, кажіть! кажіть-бо! Нуте, рассказывайте! - ну, розповідайте! Ну, пожалуйста - ну, будь ласка (будьте ласкаві). Ну, полно тебе упрямиться - ну, годі тобі упиратися. Ну-с, что скажете? - ну, добродію (пане), що скажете? Вон он, ну его бить! - ось він, нумо (нум, давайте) його бити! Ну да ну, а всё на одном месте - ну та ну, а все на тім самім місці (а все ні з місця). А ну - ану; ануте, анумо; срв. Ну-ка. [Ану, заведи-но пісні! (Остр. Скарбів). Ану: гоп трала, гоп трала, гоп, гоп, гоп! (Гоголь)]. А ну, тебе говорят! - ану, тобі кажуть! Ну же - ну-бо, ну-ж. Да ну - ну-бо. [Ну-бо не пустуй! (Вороний)]. Да ну, иди, что ли! - та ну-бо йди, чи що! Да ну же - та ну-бо, (та) ну-ж бо;
    2) (в выраж. угрозы, вызова) ну, (усилит.) ну-ну, (грозя пальцем) ну-ну-ну. [Ну, я-ж тобі, почекай! (Брацл.). Ну-ну-ну! я-ж тобі задам, будеш ти мене пам'ятати! (Вінниччина)]. Ну, смотри же! - ну, дивися! А ну - ану! [Ану вдар! (Сл. Гр.). Ану, виходь, котрий! (Остр. Скарбів)]. А ну-ну ударь! - ану-ну вдар!;
    3) (в бранных выраж., проклятьях) - ну, ану. Ну тебя! - цур тобі! цур тобі, пек (тобі)! (а) бодай тебе! а йди ти (собі)!, (отвяжись) відчепись! [Цур тобі (бодай тебе), який ти дурний! (Номис). Цур тобі, пек! (Сл. Гр.)]. Ну его! - цур йому! цур йому, пек (йому)!; (нужды нет) дарма! [Цур-же йому з лісом! (Шевч.). Таке робили, що цур йому вже і казать! (Котл.)]. А ну его! - та цур- йому!, (пропади он пропадом) (та) хай-же він згине (зслизне)! Ну тебя к лешему - см. Леший. Ну вас! - цур вам! (а) бодай вас! [А бодай вас та цур-же вам! (Шевч.)]. Ну вас всех к чорту (к богу)! - ану вас усіх к чорту (к бісу, до дідька, к богу)! а йдіть ви всі до чорта (до біса, до дідька)! Ну вас всех к семи чертям! - а йдіть ви всі під три чорти!;
    4) (в выраж. удивления) ну. [Ну, їсть! нівроку! (Номис). Ну, хлопче, та й утяв-же ти штуку! (Київщ.). «А от за давнього часу, коли…» - «Ну, свате, згадав часи!» (Гоголь). Ну, та й ніч же була! (Велз)]. Ну, кто-бы мог это подумать! - ну, хто-б міг це подумати! «Слышал ли ты, что поговаривают в народе?» - «Ну?» - «Ну, то-то, ну!» (Гоголь) - «Ти чув, що подейкують люди?» - «Ну?» - «От тобі й ну!» (перекл. А Харч.). Ну что вы! - ну що ви! [Ну що ви, Ліно, я дуже вам вдячна (В. Підмог.)]. Да ну?! - та невже? та ну? Ну уж обед! - ну (та) й обід. Ну и - ну й, та й. [Ну й дивачка ви, Марто! (В. Підмог.). Та й тюхтій-же я підтоптаний! (Остр. Скарбів)]. Ну-ну, какой сердитый! - ну-ну, який сердитий! Такой, что ну! - такий, що ну-ну!, (зап.) такий що раз! [Вона така красна, така красна, що раз! (Стефаник)];
    5) (в выраж. согласия, уступки) ну; (ладно) гаразд, добре. [Нема, ну, то й нема! (Л. Укр.). «Ну, там побачимо» - сказав він лагідно (В. Підмог.). А я був подумав, що ти й справді знаєш правила; ну, та коли ти їх не знаєш, то я знаю (Остр. Скарбів). Гаразд, дивись-же, ти заскочив мене (Остр. Скарбів)]. Ну что же, приходите - ну що-ж, приходьте. Ну, конечно, очевидно и т. п. - ну, звичайно (звісно); а звісно; ну, видима річ и т. п. [Сподіваєтесь, що уряд сплатить ваш борг, га? а звісно, сплатить (Кінець Неволі). «Я невільна!» - «Ну, видима річ!» (В. Підмог.)]. Ну да - авжеж; см. Конечно 2. Ну, ладно! - ну, добре! гаразд! ну-ну! Ну, и ладно - то й гаразд, то й добре. [«Народу багато, друже?» - Батько відповів, що ні, - людей, на жаль, дуже обмаль. - «То й гаразд» (Остр. Скарбів)];
    6) (в выраж. несогласия, неудовольствия) ну. [«За пораду все, що хочеш, дам тобі я в нагороду». - «Ну, на се» - поет відмовив - «не надіюся я зроду» (Л. Укр.)]. Ну, нет! - е, ні! ба ні! [Ба ні! не піду до нього (Липовеч.)]. Ну, вот ещё! - ну, от іще! (ну.) ще що (скажеш, скажете)!, (ах, оставь) ат! ет! [«Та ну-бо, розкажи!» - «Ат, одчепись!» (Сл. Гр.). «Посидьте, поки я хоч з жінкою та з дітьми попрощаюсь». - «Ет, ще вигадав прощаться! ходім» (Рудч.)]. Ну, вот, ещё что скажеш! - ну, от іще що скажеш! Ну, где таки! - де то вже таки! [Де то вже таки він так сказати може! (Рудан.)]. Ну, знаете - ну, знаєте. [Я ось який, а ви така ось - ну, знаєте, ні те, ні се (Влизько)];
    7) (в вопросит. предлож.) ну; (неужели? в самом деле?, ого?!, диал.) йо? [«Ну, чи не казав-же я?» - подумав собі Чуб (Гоголь). Ну, а все-ж таки, чим-же соціялізм відрізняється від комунізму? (М. Хвильов.). «А що ти думаєш запропонувати?» - «А як ти гадаєш? Ну?… от тобі й ребус!» (М. Хвильов.). «Від кого-ж лист?» - «Від гетьмана Ханенка?» - «Ханенка? йо?» (Стар.-Чернях.)]. Ну, а вы? - ну, а ви? Ну так что же? - ну то що-ж?, (что из того?) ну то що з того? Ну что с ним делать? - ну що з ним робити?;
    8) (в повествовании - как связка между предложениями) ну, (ну, вот) ну та, (ну) ото, отож, (ну) так от. [Був собі одважний лицар, нам його згадать до речи… Ну, та сей одважний лицар якось вибрався до бою (Л. Укр.). Багато слів було у нього в книжці, ну, й казав-би собі яке хотів (Л. Укр.). Урядники все робили справно; пашпорти там, ну й хто бунтівник - знали (Ледянко)]. Ну вот он говорит - ото(ж) він і каже;
    9) (в выраж. многократного действия) давай, ну. [Зборов його та й давай бити (Київщ.). Пішла вона, - я давай паскудити Настуню (Крим.). Обнялися і давай цілуватися (Сл. Ум.). З переполоху ну втікать (Шевч.)]. Да и ну - та й давай, та й ну. [Зібрав шляхту всю докупи та й ну частувати (Шевч.)];
    10) (окрик на лошадей) но, ньо, (зап.) вйо, вйо-гей, (направо) гаття (гал.) гайта, готьта, гайтта, герта (налево) вістя, (гал.) вісьта. [Но, булані! (Гайсинщ.). Ньо, ньо, урагова! (Костомар.)].
    * * *
    1) межд. ну; (при обращении в первом лице, мн.) ну́мо, нум, ну́мте; ( нуте) ну́те; (давай, давайте) дава́й, дава́йте, дава́ймо

    ну и ну́, ай да ну́ — оце́ так [так]

    2) (част.: неужели) ну

    да ну? — та невже́ [ж]?, та ну?

    3) (част.: давай) ну, дава́й; и

    ну крича́ть — і дава́й (та й ну) крича́ти

    Русско-украинский словарь > ну

  • 3 откланиваться

    откланяться (при уходе, при встрече отдать ответный поклон) відклонюватися, відклонятися, відклонитися кому [Не відклонившись їм, пішла скорою ходою додому (Г. Барв.)], прощатися, попрощатися з ким.
    * * *
    несов.; сов. - откл`аняться
    1) відкла́нюватися, відкла́нятися; ( прощаться) проща́тися, прости́тися и попроща́тися
    2) (несов.: кончить кланяться) кінчи́ти (скінчи́ти, переста́ти) кла́нятися

    Русско-украинский словарь > откланиваться

  • 4 попрощаться

    попрощатися, (откланяться, сняв шапку) пошапкуватися (з ким); срв. Прощаться. [Поцілувались, попрощались (Грінч.). Пошапкувались товариші з тим і розійшлись (Яворн.)].
    * * *
    (с кем) попроща́тися (з ким); попроща́ти (кого); (снимая шапку диал.) пошапкува́тися

    Русско-украинский словарь > попрощаться

  • 5 попускаться

    несов.; сов. - попуст`иться
    1) ( позволяться), дозволя́тися (несов.); ( прощаться) проща́тися, прости́тися
    2) (поступаться чем-л.) диал. поступа́тися, поступи́тися

    Русско-украинский словарь > попускаться

  • 6 проститься

    Русско-украинский словарь > проститься

См. также в других словарях:

  • прощаться — покидать, провожать, говорить прости, разлучаться, делать ручкой, говорить прощай, откланиваться, расставаться Словарь русских синонимов. прощаться 1. делать ручкой (разг. шутл.) / о мужчине: откланиваться (устар.) 2. см …   Словарь синонимов

  • ПРОЩАТЬСЯ — ПРОЩАТЬСЯ, прощаюсь, прощаешься, несовер. 1. несовер. к проститься и к попрощаться. 2. страд. к прощать. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 …   Толковый словарь Ушакова

  • ПРОЩАТЬСЯ — см. проститься. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • прощаться — I.     ПРОЩАТЬСЯ/ПРОСТИТЬСЯ     ПРОЩАТЬСЯ/ПРОСТИТЬСЯ и ПОПРОЩАТЬСЯ, откланиваться/откланяться, разг. распрощаться/распроститься     ПРОЩАЙ, прощайте, устар. прости, разг., шутл. адью, разг. всего, разг. пока, разг. счастливо, разг. чао, разг.… …   Словарь-тезаурус синонимов русской речи

  • ПРОЩАТЬСЯ НЕ ХОЧУ — «ПРОЩАТЬСЯ НЕ ХОЧУ», Казахстан, МИРАС, 1992, цв., 70 мин. Мелодрама. По одноименной повести Калдырбека Найманбаева. 1952 год. История аульной любви между Нурсеитом и глухонемой Айгерим. Юноша мечтает о том, что покажет Айгерим врачам и излечит ее …   Энциклопедия кино

  • Прощаться с жизнью — ПРОЩАТЬСЯ С ЖИЗНЬЮ. ПРОСТИТЬСЯ С ЖИЗНЬЮ. Разг. Готовиться к смерти, ждать смерти; умирать. И Человек тут с жизнью бы простился. Но верный Пёс Со зверем злым барахтаться схватился (Крылов. Собака, Человек…) …   Фразеологический словарь русского литературного языка

  • ПРОЩАТЬСЯ (С КЕМ-ЛИБО) —     ♥ Если вам снится, что вы прощаетесь с кем либо живым,  скоро вам предстоит радостная встреча. Прощаться с покойником избавитесь от груза прошлого.     ↑ Представьте, что вы на прощание дарите этому человеку щедрый подарок. Если вы прощаетесь …   Большой семейный сонник

  • Прощаться — I несов. 1. Обмениваться приветствиями при прощании, расставании. 2. Расставаться с чем либо, покидая что либо надолго, навсегда. отт. Расставаться с покойным перед погребением. 3. страд. к гл. прощать II несов. 1. Не ставиться в вину, не… …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • Прощаться — I несов. 1. Обмениваться приветствиями при прощании, расставании. 2. Расставаться с чем либо, покидая что либо надолго, навсегда. отт. Расставаться с покойным перед погребением. 3. страд. к гл. прощать II несов. 1. Не ставиться в вину, не… …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • прощаться — прощаться, прощаюсь, прощаемся, прощаешься, прощаетесь, прощается, прощаются, прощаясь, прощался, прощалась, прощалось, прощались, прощайся, прощайтесь, прощающийся, прощающаяся, прощающееся, прощающиеся, прощающегося, прощающейся, прощающегося,… …   Формы слов

  • прощаться — здороваться встречаться …   Словарь антонимов

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»