прогнівити

См. также в других словарях:

• прогнівити — дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• прогнівити — див. прогнівляти …   Український тлумачний словник

• прогнівляти — я/ю, я/єш, недок., прогніви/ти, влю/, ви/ш; мн. прогнівля/ть; і прогні/вати, аю, аєш, док., перех. Викликати гнів, роздратування; сердити, гнівити …   Український тлумачний словник

• сердити — (спричинити почуття гніву), гнівити, гнівати, прогнівляти, прогнівити, прогнівати, злити, злостити, озлоблювати, озлобляти, озлобити Пор. дратувати 2), лютити …   Словник синонімів української мови

• възхотѣти — ВЪЗХО|ТѢТИ (592), ЧОУ ( ЩОУ), ЧЕТЬ ( ЩЕТЬ) гл. 1. Захотеть, пожелать, возыметь желание совершить, осуществить что л.; ощутить потребность в чем л.: Иже всхочеть самовольствъмъ и льготою бес трѹда сп҃сти д҃шѫ свою Изб 1076, 275; и ѥгда въсхотѣ… …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

• говорениѥ — ГОВОРЕНИ|Ѥ (2*), ˫А с. Шум: не мозите же дѣти прогнѣвити б҃а. говореньѥмь своимь въ цр҃ькви. аже въсхочете постеречи своѥго сп(с)ень˫а ѿселѣ да перестало бы ѿ васъ такоѥ бестрашьѥ. ѥже ѥсть цр҃квное говорениѥ. и некроткое сто˫ание въ цр҃кви. СбУв …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

• перестати — ПЕРЕСТА|ТИ (5*), НОУ, НЕТЬ гл. 1.Перестать, прекратить: лзѣ ли вл҃дко любо си одиною дати имъ причащаньѥ съблюдше добрѣ •м҃• д҃нии… и възбрани рече ѥмѹ абы пересталъ. иже хощеть •м҃• д҃нии стерпѣти. причащавъсѧ. то пакы опѧть на то же възвратьсѧ …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)