проволікати

См. также в других словарях:

• проволікати — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• проволікати — а/ю, а/єш, недок., проволокти/, очу/, о/че/ш, проволочи/ти, лочу/, ло/чиш, док. 1) перех. Повільно тягнучи, переміщати кого , що небудь кудись, повз когось, щось, по поверхні чогось і т. ін. || тільки док. Волокти якийсь час. 2) перех. і неперех …   Український тлумачний словник

• проволікання — я, с., заст. Дія за знач. проволікати 2) …   Український тлумачний словник

• проволікатися — а/юся, а/єшся, недок., проволокти/ся, очу/ся, о/чешся і проволочи/тися, лочу/ся, ло/чишся, док. 1) перев. док. Тягнучись, повільно переміщатися по поверхні чого небудь. 2) розм. Дуже повільно рухатися (від старості, утоми і т. ін.). 3) розм. Дуже …   Український тлумачний словник

• зволікати — 1) (з чим і без додатка повільно робити що н., не поспішати з чимось), тягти, тягнути, затягувати (що, з чим і без додатка), баритися (з чим і без додатка), зволікатися, проволікати (що й без додатка), марудити, м ятися, чухатися 2) див. згрібати …   Словник синонімів української мови

• проволокти — див. проволікати …   Український тлумачний словник

• проволочити — I див. проволікати. II очу/, о/чиш, док., перех. Те саме, що проборонувати …   Український тлумачний словник

• затримувати — I = затримати 1) (залишати, утримувати кого / що н. на певний час у певному місці, положенні), барити, гаяти, загаювати, загаяти, у[в]гаювати, у[в]гаяти; тримати (не відпускаючи) Пор. стримувати 3) 2) (заважати, перешкоджати кому / чому н.… …   Словник синонімів української мови

• минати — I = минути 1) (пересуваючись, залишати позаду / збоку; іти, їхати, пливти, летіти не зупиняючись, не звертаючи уваги), о(б)минати, о(б)минути, поминати, поминути, проминати, проминути, лишати, лишити (у сполуч. зі сл. за собою ) Пор. обминати I… …   Словник синонімів української мови